Рішення № 93346901, 04.12.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/3206/20

Провадження № 2/638/2875/20

04.12.2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.

за участю секретаря Жакун Н. О.

з участю судового розпорядника Зміївської О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості із заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у березні 2020 року звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості із заробітної плати, а саме просить суд з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 79960, 14 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 42506, 10 грн. і по день ухвалення рішення суду. Вимоги позову обґрунтовує тим, що з 10.12.1990 року перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь», а саме перебувала на посаді головного спеціаліста відділу оформлення та випуску науково-технічної документації, проте не отримувала заробітну плату за виконану роботу. 22.01.2020 року позивача звільнено, однак заробітна плата виплачена не була. Залишок нарахованої, але не виплаченої заробітної плати складає 79960, 14 грн., а розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.01.2020 року по 30.09.2020 року складає 42506, 10 грн. Просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача - Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» відзиву на позовну заяву, який би відповідав вимогам статті 178 ЦПК України, чи будь-яких письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів, заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надав. Водночас, згідно заяви від 25.05.2020 року №б/н, представник відповідає наголошує, що 08.05.2020 року позивачу ОСОБА_1 було частково погашено заборгованість із заробітної плати у сумі 10348, 98 грн. за період з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року, а тому просить закрити провадження по справі в цій частині, та відмовити в частині стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку.

Суд, дослідивши доводи позивача та відповідача, викладені у письмових заявах, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 працювала у Державному підприємстві «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь», а саме з 10.12.1990 року по 22.01.2020 року на посаді головного спеціаліста відділу оформлення та випуску науково-технічної документації, про що свідчить наказ про прийняття на роботу від 14.12.1990 року №1517-к, копія трудової книжки позивача та довідка Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь».

Згідно наказу Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» від 20.01.2020 року №12-к, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

Як вбачається із довідки Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про розмір нарахованої та не виплаченої заробітної плати на ім`я ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості за період з 01.05.2018 року по 22.01.2020 року становить 90956, 72 грн.

Згідно листа Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» від 25.05.2020 року №Б-02/346, 08 травня 2020 року ОСОБА_1 була виплачена заробітна плата за період з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року у сумі 10348, 98 грн.

Також як вбачається із виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 їй перерахована від Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» 647, 60 грн. у якості заробітної плати.

Так, відповідно до положень статті 43 Конституції України та статті 2 Кодексу законів про працю України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 Кодексу законів про працю України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. При цьому, за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

У відповідності до вимог статті 34 Закону України «Про оплату праці», а також ст. ст. 1-3 Закону Україні «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, яка обчислюється з урахуванням індексу інфляції в період невиплати.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства, який регулює даний вид правовідносин, що виник між сторонами, і не виконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної виплати заробітної плати, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі є обґрунтованими, та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості із нарахованої, проте невиплаченої заробітної плати у розмірі 90956, 72 грн. - 10348, 98 грн. - 647, 60 грн. = 79960, 14 грн. При цьому, ні наявність заборгованості з виплати заробітної плати, ні її розмір відповідач не оспорював.

Згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що при звільненні позивача з роботи з ним не були проведені всі розрахунки.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, ст. 237 цього кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року в інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається із розрахункових листів позивача, за грудень 2019 року ОСОБА_1 нараховано 2857, 14 грн. + індексація заробітної плати 91, 29 грн., відпрацьовано 12 днів, за січень 2020 року ОСОБА_1 нараховано 1904, 76 грн. + індексація заробітної плати 60, 86 грн., відпрацьовано 8 днів, отже середньоденна заробітна плата складає: 2857, 14 грн. + 91, 29 грн. + 1904, 76 грн. + 60, 86 грн. = 4914, 05 грн. : 20 відпрацьованих днів = 245, 70 грн.

Позивачем заявлено до стягнення суму середнього заробітку за час затримки розрахунку по день ухвалення рішення.

Термін затримки виплати заробітної плати складає 219 робочих дні, а саме: січень 2020 року (7 робочих днів) + лютий 2020 року (20 робочих днів) + березень 2020 року (21 робочий день) + квітень 2020 року (21 робочий день) + травень 2020 року (19 робочих днів) + червень 2020 року (20 робочих днів) + липень 2020 року (23 робочих дні) + серпень 2020 року (20 робочих днів) + вересень 2020 року (22 робочих дні) + жовтень 2020 року (21 робочий день) +листопад 2020 року (21 робочий день) + грудень 2020 року (4 робочих дні), а тому загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку складає: 219 х 245, 70 грн. = 53808, 30 грн., який також підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до вимог частини 2 статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Так, позивач ОСОБА_1 за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку сплатила судовий збір у розмірі 840, 80 грн., а тому витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Європейський суд з прав людини при розгляді справ «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року, «Пмайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року, «Двойних проти України» від 12.10.2006 року, «Меріт проти України» від 30.03.2004 року зазначав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (стаття 30) визначає, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини 3 наведеної статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається із договору про надання правової допомоги №05/20 від 04.02.2020 року між позивачем та адвокатом Черкасовим Олегом Володимировичем, адвокат зобов`язується відповідно до завдання доручення клієнта здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно акту про надання правової допомоги до договору №05/20 від 04.02.2020 року, складеного 02.03.2020 року, вартість правової допомоги становить 2000 грн. (складення адвокатського запиту та отримання відповіді 700 грн. + складення проекту позовної заяви 1300 грн.). Також матеріали справи містять квитанцію №1792068 від 02.03.2020 року, згідно якої вартість наданої правової допомоги за договором про надання правової допомоги №05/20 від 04.02.2020 року оплачено.

Тобто, оскільки позивачем надано документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000, 00 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості із заробітної плати підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 5, 11-13, 81, 141, 265, 274-279 ЦПК України, статтями 94, 115, 117 Кодексу законів про працю України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості із заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (код ЄДРПОУ 31632138, місцезнаходження: 61166, м. Харків, пр-т. Науки, 9) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період 01.07.2018 року по 01.01.2020 року у розмірі 79960 (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят) грн. 14 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (код ЄДРПОУ 31632138, місцезнаходження: 61166, м. Харків, пр-т. Науки, 9) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 53808 (п`ятдесят три тисячі вісімсот вісім) грн. 30 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (код ЄДРПОУ 31632138, місцезнаходження: 61166, м. Харків, пр-т. Науки, 9) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп., а всього стягнути 2840 (дві тисячі вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: