Ухвала суду № 93345924, 30.11.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5004/20

2/308/1703/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Зареви Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

представника позивача - Семенов О.О.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, в м. Ужгороді, клопотання представника відповідача про закриття провадження в цивільній справі за позовом:

Служби Безпеки України, ЄДРПОУ 00034074, місце знаходження за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33, до

ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі,

В С Т А Н О В И В:

Двадцять сьомого травня 2020 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла позовна заява Служби безпеки України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 вересня 2020 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Тридцятого листопада 2020 року представником відповідача адвокатом Довгій В.І. через канцелярію суду подано клопотання в порядку п. 1 ч. 1 ст. 255 УПК України, в якому останній просить закрити провадження у справі у зв`язку з тим, що спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

В обгрунтування клопотання представник відповідача посилається на відповідні висновки Верховного Суду України, якими визначено предметну підсудність аналогічних спорів та установлену практику розгляду таких спорів судами, а також звертає увагу на особливость та специфіку відносин між позивачем та відповідачем, які на думку останнього, є публічно-правовими.

У судовому засіданні відповідач та його представник підтримали подане клопотання та просили закрити провадження у справі.

Представник позивача заперечив щодо закриття провадження у справі з мотивів його необґрунтованості. При цьому зазначив, що в Україні відсутня усталена практика визначення підсудності зазначеної категорії спорів, що порушує принцип правової визначеності. Крім цього, апелював до відсутності в нормах КАС України станом на дату виникнення спірних відносин поняття «публічно-правового спору», з імплементацією якого в адміністративне судочинство і пов`язані відповідні постанови Верховного Суду, які відносили аналогічні спори до компетенції адміністративних судів. За таких обставин, представник позивача вважає, що суд при вирішенні питання щодо підсудності спору та визначенні поняття «публічно-правового спору» повинен керуватися нормами КАС України, які діяли станом на дату виникнення спірних відносин. На думку представника позивача, даний спір повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки не є публічно-правовим і не стосується реалізації Службою безпеки України публічно-владних управлінських функцій, а витрати, які просить стягнути позивач, є об`єктами цивільно-правових відносин.

Дослідивши матеріали справи та заслухваши представників сторін, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

З позовної заяви встановлено, та підтверджено відповідними матеріалами справи, що 06.06.2012 року наказом ректора Національної академії Служби безпеки України (НА СБУ) № 459-ос ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнятий з 06.08.2012 року на військову службу (навчання) курсантом 1-го курсу, зарахований до списків особового складу НА СБУ та поставлений на грошове, продовольче і речове забезпеченя.

Тридцятого червня 2017 року наказом ректора НА СБУ №434-ос ОСОБА_1 , після закінчення навчання в НА СБУ та отримання першого офіцерського звання "лейтенант", відкомандировано для подальшого проходження служби військової служби у розпорядження начальника Управління Служби безпеки України в Закарпатській області, із зняттям відповідача з грошового, продовльчого та речового забезпечення, а також з виключенням із списків особового складу НА СБУ з 29.06.2017 року.

З 30.06.2017 року відповідач почав проходження військової служби офіцером СБУ за контрактом осіб офіцерського складу від 19.06.2017 року терміном дії - 5 років (до 29.06.2022).

Наказом Голови СБ України від 23.05.2019 року за № 652-ос капітана ОСОБА_1 звільнено з військової служби через службову невідповідність.

Наказом начальника УСБ України в Закарпатській області від 07.06.2019 № 76-ос ОСОБА_1 виключено з 08.06.2019 року із списків особового складу.

Таким чином, після закінчення Національної академії СБУ, яка є вищим навчальним закладом СБУ, ОСОБА_1 проходив військову службу в СБУ на посадах офіцерського складу з 30.06.2017 до 08.06.2019 , тобто протягом періоду тривалістю меншою 5 років.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулює Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

За змістом частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Одним з видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів.

Таким чином, навчаючись у вищому навчальному закладі Служби безпеки України, особа проходить військову службу, яка відповідно до зазначених норм КАС України вважається публічною службою.

У Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964, визначено механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» частини шостої статті 26 Закону № 2232-XII витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати).

Витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі.

Згідно з пунктом 7 Порядку, в разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Як встановлено з позовної заяви СБУ, позивач просить стягнути з відповідача відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням як курсанта на службі в Національній академії Служби безпеки України. Служба безпеки України є носієм публічно-владних управлінських функцій відповідно до Закону, а відносини, які виникли між позивачем та відповідачем ґрунтуються на виконанні обов`язку зазначеного органу щодо утримання відповідача у вищому навчальному закладі, та невиконанню обов`язку відповідача щодо відшкодування витрат пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі при звільненні з військової служби з СБУ.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спори щодо проходження публічної служби від моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й щодо питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 705/1664/17, у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18), у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 461/5577/15-ц (провадження № 14-18цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15 (провадження № 11-750апп18) та інших, що свідчить про усталену практику розгляду вказаної категорії спорів.

З урахуванням викладеного, слід констатувати, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, у зв`язку з чим позов підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у разі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що заявлене клопотання обгрунтоване та підлягає задоволенню, у зв`язку з чим провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 182, 255, 260 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити.

Провадження у справі закрити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст ухвали складено 04.12.2020 року

Суддя Н.І. Зарева