Вирок № 93345788, 04.12.2020, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1005/19 Провадження № 1-кп/304/61/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2020 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

з участю секретаря судового засідання - Соханич Л.Ю.,

прокурора - Бернара В.В.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

його захисника - адвоката Муругова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №12019070130000180 від 30 квітня 2019 року по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з повною професійно-технічною освітою, вдівця (має на утриманні малолітню дитину), водія ДП «Великоберезнянське ЛГ», українця, громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В :

29 квітня 2019 року близько 21.00 год обвинувачений ОСОБА_2 , знаходячись у приміщенні кухонної кімнати будинку АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані легкого алкогольного сп`яніння, вчинив на ґрунті особистих неприязних відносин, що раптово виникли між ним з дружиною ОСОБА_3 , сварку, в ході якої умисно наніс останній три удари долонею правої руки по голові, від яких потерпіла впала на підлогу, втратила свідомість та отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді «тупої травми голови, що супроводжувалася гострою субдуральною гематомою, забоєм головного мозку, ускладненням екцефаломаляцією, набряком речовини головного мозку, гіпостатичною пневмонією, що обумовило порушення, а потім і припинення функції центральної нервової системи, зупинки серцевої діяльності, дихання», які ІНФОРМАЦІЯ_3 призвели до смерті ОСОБА_3 , за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 2 ст. 121 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що 29 квітня 2019 року вони з дружиною та дітьми їздили до с. Костринська Розтока Великоберезнянського району до його матері у гості, оскільки була Пасха . Повернувшись за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , між ними розпочалася сварка, під час якої він вдарив дружину два-три рази долонею по обличчю, від чого діти, перелякавшись, побігли до сусідів, а згодом приїхала поліція. У шлюбі вони проживали три роки, однак останні півроку між ними постійно виникали конфлікти через те, що дружина зловживала алкогольними напоями, не готувала їжу і діти залишалися голодними, поки його не було, а специфіка його роботи на той час була така, що він міг повернутися додому пізно ввечері. Діти часто прибігали до нього на роботу, оскільки він працював у населеному пункті за місцем їх проживання. Алкоголь він також вживає, але тільки на вихідних, оскільки кожного дня працює, є водієм, однак в цей день вони обоє вживали алкогольні напої, оскільки були святкові дні. Підстава для конфлікту визрівала давно, оскільки після того як у них народилася спільна дитина, дружина практично кожного дня вживала спиртне та впадала у запої. За місяць до того між ними також стався конфлікт, а останнього разу він знайшов її п`яною у сусідів і сварка виникла там. Після інциденту, поки дружина перебувала у лікарні, то відвідував її, однак лікуванням займалася її сестра та батько. Старші діти проживали з тещею, а він з їх наймолодшою спільною дитиною після смерті дружини переїхав із села Зарічево Перечинського району до себе додому в село Костринська Розтока Великоберезнянського району. На даний час частково відшкодував потерпілій ОСОБА_1 витрати, які вона понесла на лікування сестри у розмірі 70 000 грн. Просить суворо його не карати, оскільки не хотів, щоб так сталося, щиро жалкує, неодноразово вибачився перед потерпілою, розуміючи, що дружину та відповідно її сестру вже не повернути. Крім цього має намір повністю відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, хоча така потерпілою у справі заявлена не була.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, така повністю стверджується показаннями потерпілої та свідків, зокрема:

- показаннями потерпілої ОСОБА_1 , яка у судовому засіданні показала, що є рідною сестрою покійної ОСОБА_3 та зазначила, що між сестрою і обвинуваченим систематично виникали конфлікти. Приблизно за місяць до події, обвинувачений їй телефонував та казав, що дружина потребує лікування від алкоголізму. Останнім часом вони із сестрою практично не спілкувалися, хоча близько 2-3 рази на місяць бачилися, вони з обвинуваченим та дітьми інколи заходили до неї у гості, коли їхали до його батьків у с. К.Розтока; сестра постійно мала опухле обличчя. Про будь-які конфлікти з чоловіком вона нічого їй не розповідала, інколи скаржилася на головну біль, однак вже пізніше, після події, від їх сусідів у с. Зарічево чула, що обвинувачений бив її сестру. Коли почула, що сталося, то відразу поїхала у лікарню, де знаходилася сестра, а потім з матір`ю забрали і двох старших дітей, які на даний час виховуються бабусею. З приводу характеристик на ОСОБА_2 , які були досліджені судом, зазначила, що такі не відповідають дійсності, оскільки обвинувачений постійно вживав алкоголь, навіть у неї вдома, після чого сідав за кермо, вона взагалі не може сказати жодного доброго слова про нього за період їх із сестрою спільного проживання;

- показаннями свідка ОСОБА_5 , яка, будучи матір`ю обвинуваченого, у судовому засіданні показала, що з невісткою у них були гарні відносини; спочатку вони жили у її мами, після чого переїхали проживати до неї, а згодом - винайняли спільне житло у селі Зарічево Перечинського району. Син з невісткою проживали у неї близько двох років і конфліктів між ними вона ніколи не бачила, невістка на сина ніколи не жалілася, тілесних ушкоджень у неї також ніколи не було. Коли вони почали жити окремо, то невістка почала потроху випивати і вже близько обіду могла бути п`яна, тому коли вона їй телефонувала, то зазвичай розмовляла з найстаршою онучкою ОСОБА_6 . В той день, коли сталася подія, вони гостювали у неї - син хотів залишитися до вечора, однак невістка захотіла в обід повернутися додому і вони поїхали, а вночі їй зателефонували та повідомили, що невістка у лікарні, а син - у поліції. Вона поїхала за дітьми та забрала їх до себе, однак згодом мама потерпілої забрала від неї двох старших дітей, а менша дитина залишилася проживати у них. Син ходив до невістки у лікарню та намагався дати кошти на лікування своєї дружини, однак мати та сестра невістки його не пускали до дружини і коштів брати не хотіли. Також син допомагав двом старшим дітям, які проживають разом з іншою бабусею; вони рідко відвідують меншу сестричку, яка проживає з батьком, а родичі невістки не відвідують дитину взагалі;

- показаннями свідка ОСОБА_7 , яка показала у судовому засіданні, що була сусідкою сім`ї ОСОБА_2 , коли вони мешкали в селі Зарічево Перечинського району. Чому її викликали в якості свідка вона не розуміє, оскільки ніколи до них не ходила, у якихось дружніх відносинах не перебувала. Може лише показати, що 29 квітня 2019 року близько 21.00 год, це був понеділок після свята Великодня , до неї додому прибігла донька обвинуваченого і попросила телефон, щоб зателефонувати у поліцію, оскільки батько б`є маму. Тоді вона допомогла дитині подзвонити і все, а згодом прийшов ОСОБА_2 і забрав дітей додому. Також зазначила, що коли спілкувалася з ОСОБА_3 , то вона ніколи про чоловіка погано не відзивалася, одного разу бачила у неї синець, однак вона сказала, що дитина її чимось вдарила. Обвинуваченого бачила щодня зранку та ввечері, коли він відповідно йшов на роботу та повертався додому. У день, коли сталася подія, обвинувачений п`яним не виглядав;

- показаннями свідка ОСОБА_11 , яка у судовому засіданні показала, що приблизно за тиждень до події у потерпілої ОСОБА_3 бачила синяк, яка пояснила, що чоловік її побив через якісь сімейні обставини, однак які саме вона не знає. Одного разу до ОСОБА_2 приїжджала поліції та двічі - швидка, в тому числі і 29 квітня 2019 року. З потерпілою ОСОБА_3 вона бачилася близько одного разу на тиждень - вони навідували одна одну, однак частіше потерпіла приходила до неї з найменшою дитиною. ОСОБА_3 вживала алкогольні напої і був випадок, коли обвинувачений навіть забирав її від неї з дому. Про подію, після якої ОСОБА_3 потрапила у лікарню, їй нічого не відомо;

- показаннями свідка ОСОБА_12 , яка показала у судовому засіданні, що знає обвинуваченого, оскільки той працював у їх селі на пилорамі на лісовозі; його дружину бачила декілька разів - привіталися і все, також знає їх доньку. Про подію, яка мала місце 29 квітня минулого року нічого не знає, її очевидцем не була. Бачила біля будинку ОСОБА_2 поліцію та чула як одні сусіди говорили про те, що ОСОБА_3 перед цим впала і вдарилася, інші про те, що у неї рак і вона лежить у реанімації, а ще інші казали, що вона була п`яна і сама впала та вдарилася. Вона бачила до цього ОСОБА_3 у нетверезому стані, однак їх діти були доглянуті, конфліктів між подружжям не бачила. Обвинуваченого може характеризувати як нормального чоловіка, він кожного дня працював, іноді і у позаурочний час, зазвичай приходив додому близько п`ятої години вечора і в обідню перерву. Про те, чи вживав він алкогольні напої чи ні, їй невідомо;

- показаннями свідка ОСОБА_13 , яка показала у судовому засіданні, що родина ОСОБА_2 проживали з нею по сусідству в селі Зарічево Перечинського району, однак про подію нічого не знала, з ними не спілкувалася, вони для неї чужі люди. Зазначила лише, що конфліктів між подружжям не було, ніяких проблем у неї з ними не виникало; на даний час вони там не проживають.

Також вина обвинуваченого підтверджується сукупністю доказів, зібраних у справі при провадженні досудового слідства, які досліджені та перевірені судом, зокрема:

- протоколом огляду місця події від 29 квітня 2019 року з ілюстративною таблицею до нього, згідно якого вбачається, що предметом огляду є домогосподарство та будинок АДРЕСА_2 , де у спальній кімнаті на ліжку на одній з подушок, простирадлі та підодіяльнику наявні плями бурого кольору, схожі на кров, які під час огляду у присутності понятих було вилучено та упаковано до поліетиленових пакетів і скріплено биркою з їх підписами (Т. 2, а .с. 15-23);

- протоколом огляду речей (предметів) від 30 квітня 2019 року з ілюстративною таблицею до нього, з якого вбачається, що предметом огляду являються добровільно видані ОСОБА_2 резинові шльопанці чорного кольору, спортивні шорти біло-синього кольору та футболка сірого кольору, які було вилучено та упаковано до окремих поліетиленових пакетів, які опечатані бирками з підписами понятих (Т. 2, а. с. 25-29);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16 червня 2019 року, під час якого підозрюваний ОСОБА_2 відтворив обставини події, що мала місце 29 квітня 2019 року близько 21.00 год у будинку АДРЕСА_3 , а. с. 68-72);

- висновком експерта № 894 від 17 травня 2019 року, з якого вбачається, що в результаті проведеної судово-токсикологічної експертизи крові з вени ОСОБА_2 , 1981 року народження, у його крові виявлено етиловий спирт в концентрації 1,02 ‰, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп`яніння (Т. 2, а. с. 60-62);

- висновком експерта № 163 від 13 червня 2019 року, згідно якого на момент судово-медичного обстеження на тілі ОСОБА_3 виявлено післяопераційний рубець волосистої частини голови у правій лобно-тім`яно-скроневій ділянці, трахеостомічна канюла на передній поверхні в нижній третині шиї, катетер в правій підключичній ділянці, які є наслідками надання кваліфікованої медичної допомоги. Згідно даних медичної документації, заповненої на її ім`я у ОСОБА_3 виявлено «ЗЧМТ. Забій головного мозку важкого ступеню. Гостра субдуральна гематома справа. Апалічний синдром. Міоклонічні напади. Двобічна нижньо дольова посттравматична пневмонія, ускладнена плевритом». Вказані тілесні ушкодження, з врахуванням даних медичної документації, могли виникнути внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути затиснуті в кулак руки та обуті ноги сторонньої людини, та які по давності виникнення вкладаються в час події, що мала місце 29 квітня 2019 року і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (Т. 2, а. с. 52-59);

- висновком експерта № 339 від 05 вересня 2019 року, з якого вбачається, що причиною смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стала тупа травма голови, що супроводжувалася гострою субдуральною гематомою, забоєм головного мозку, ускладнилась екцефаломаляцією, набряком речовини головного мозку, гіпостатичною пневмонією, що обумовило порушення, а потім і припинення функції ЦНС, зупинку серцевої діяльності та дихання. Дана причина смерті знаходиться у прямому причинному зв`язку з травмою, що мала місце 29 квітня 2019 року і за ознакою небезпеки для життя кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_3 виявлено алкоголь в концентрації 0,61 ‰, яка у крові відносно живих осіб відноситься до сп`яніння легкого ступеня (Т. 1, а. с. 133-137).

З урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів в їх сукупності, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Згідно висновку Верховного Суду від 12 липня 2018 року, викладеного у справі №206/6936/15-к, кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК настає внаслідок заподіяння особі умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. З об`єктивної сторони цей злочин характеризується суспільно небезпечним, протиправним діянням та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. До того тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв`язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки). При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного. Для застосування ч. 2 ст. 121 КК обов`язковою і необхідною умовою є встановлення необхідного причинного зв`язку між тяжкими тілесними ушкодженнями і смертю, що настала.

Як встановлено за результатами судового розгляду, за даними судово-медичного експертного дослідження безпосередньою причиною смерті ОСОБА_3 стала тупа травма голови, яка виникла внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути руки, затиснуті в кулак та обуті ноги сторонньої людини, а їх виникнення в результаті падіння з висоти власного зросту чи натикання на перешкоди є малоймовірним. Відповідно до встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження обвинувачений наніс потерпілій не менше двох ударів, що в сукупності призвело до смертельного наслідку. Між цими діями, які були активними, та їх наслідками у вигляді заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили її смерть, існує прямий причинний зв`язок. Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 , умисно завдаючи удари долонею по голові потерпілої, будучи кремезним чоловіком, розраховував на такі можливі наслідки, від яких її здоров`ю буде спричинено тяжку шкоду. Відтак суд визнає, що є всі підстави констатувати наявність умислу в діях обвинуваченого на спричинення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи безпосередньою причиною смерті ОСОБА_3 стала тупа травма голови, яка є тяжким тілесним ушкодженням за ознакою небезпеки для життя. Істотною ознакою таких ушкоджень відповідно до підпункту 2.1.1. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6, є те, що вони в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища, котрі без надання медичної допомоги, за своїм звичайним перебігом закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв`язку.

Так, у судовому засіданні встановлено, що причиною смерті ОСОБА_3 стала тупа травма голови, що супроводжувалася гострою субдуральною гематомою, забоєм головного мозку, ускладнилась екцефаломаляцією, набряком речовини головного мозку, гіпостатичною пневмонією, що обумовило порушення, а потім і припинення функції ЦНС, зупинку серцевої діяльності та дихання, яка у свою чергу знаходиться у прямому причинному зв`язку з травмою, що мала місце 29 квітня 2019 року.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що смерть ОСОБА_3 стала прямим результатом завданих їй травм у життєво важливий орган - голову. Інших чинників, які б могли істотно вплинути на настання такого наслідку порівняно зі звичайним перебігом тілесних ушкоджень, встановлено не було.

При цьому, суд звертає увагу на те, що ні з боку сторони захисту, ні з боку обвинуваченого, не надано додаткових доказів та не заявлено обґрунтованих клопотань про необхідність дослідження додаткових доказів.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об`єктивно досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог статей 85, 94 КПК України, вказані вище докази в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з`ясував і встановив обставини вчинення кримінального правопорушення та прийшов до висновку, що обвинуваченим ОСОБА_2 умисно нанесено ОСОБА_3 тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що у подальшому спричинило її смерть. Судом достовірно встановлено, що обвинувачений умисно наносив потерпілій ОСОБА_3 тілесні ушкодження та усвідомлював, що завдані ним удари можуть спричинити потерпілій тяжкі тілесні ушкодження та внаслідок його дій може настати смерть потерпілої.

Вказаний висновок судом зроблений поза розумним сумнівом, а отже, враховуючи зазначене вище, вина ОСОБА_2 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч. 2 ст. 121 КК України повністю доведена.

Вказаний висновок суду узгоджується з п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» (заява № 1637/04), в якому зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Як роз`яснено у п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2015 року (далі - Пленум), призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин.

Як особа ОСОБА_2 за місцем проживання у селі Зарічево Перечинського району та за теперішнім місцем проживання в селі Костринська Розтока Великоберезнянського району, а також за попереднім місцем роботи (на час вчинення злочину) у ФОП ОСОБА_14 характеризується виключно позитивно як тактовний, ввічливий, працьовитий та відповідальний, користується повагою серед односельчан, у колективі користується повагою та авторитетом, у стані алкогольного сп`яніння на робочому місці помічений не був; разом з дружиною ОСОБА_3 виховували спільну доньку ОСОБА_15 , 2017 року народження, а також двох її доньок від попередніх шлюбів (Т. 2, а. с. 41, 42, 43, 44, 45, 46, 51). Крім цього матеріалами справи підтверджується, що на диспансерному обліку у лікарів нарколога і психіатра ОСОБА_2 не перебуває (Т. 2, а. с.40).

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність на утриманні малолітньої дитини, а також добровільне часткове відшкодування матеріальної шкоди (Т. 2, а. с. 81).

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

У п. 8 Пленуму роз`яснено, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

З огляду на наведені вище позитивні дані про особу обвинуваченого і наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, враховуючи наявність однієї обставини, що обтяжує покарання, суд вважає за можливе призначати ОСОБА_2 покарання із застосуванням вимог ч. 1 ст. 69 КК України, тобто покарання, що є нижчим від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст.121 КК України.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховує характер та тяжкість вчиненого ним злочину, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків - позбавлення життя людини, спосіб вчинення злочину, форму вини, особу обвинуваченого та стан його поведінки, яка сформувалася у сімейному житті та визначалася взаємовідносинами між ним та дружиною (потерпілою), те, що обвинувачений усвідомив протиправність своїх дій, суспільну небезпеку вчиненого ним злочину та у вчиненому щиро кається, раніше не судимий, стан здоров`я та наявність на утриманні малолітньої дитини, його посткримінальну поведінку, позицію потерпілої, яка просить призначити обвинуваченому виключно реальну міру покарання, а також беручи до уваги інформацію, викладену у досудовій доповіді, згідно якої орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_2 без позбавлення або обмеження волі можливе за умови здійснення інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, приходить до висновку, що всі вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та вважає за можливе призначити ОСОБА_2 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 слід обчислювати з дня його затримання в порядку виконання даного вироку.

Строк застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у виді домашнього арешту закінчився 16 листопада 2020 року, на даний час клопотань про його обрання суду не подано, отже питання щодо нього судом не розглядається.

Питання речових доказів вирішуватиметься у порядку статті 100 КПК України.

Процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні немає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. 368, ч. 2 ст. 373, ст. 374 КПК України, с у д

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України і призначити покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту його затримання в порядку виконання даного вироку.

Речові докази, а саме наволочку, простирадло та підодіяльник білого кольору, з плямами бурого кольору, схожими на кров; футболку сірого кольору, шорти синього кольору та пару резинових шльопанців, чорного кольору, що знаходяться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - знищити.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду учасники кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 376 КПК України. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: Ганько І. І.