Вирок № 93345732, 07.12.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 306/753/19

Провадження № 1-кп/303/497/20

ряд. стат. звіту № 69

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі судді Котубей І.І.,

з участю секретаря судового засідання Дорош У.О.,

сторін кримінального провадження:

прокурора Замараєва Р.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Новікової І.С.,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представників потерпілих Гуштан Г.Г., Мельник П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мукачево кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.02.2015 року за № 42015070000000043, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Керецьки Свалявського району Закарпатської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого на посаді старшого слідчого СВ Свалявського ВП Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.162 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , будучи слідчим слідчої групи у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013070150000093 від 12.01.2013 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 та ч.1 ст.263 КК України та являючись службовою особою, 01 квітня 2013 року о 15 год. 30 хв., маючи умисел, спрямований на незаконне проникнення у житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_3 , яким фактично володіє ОСОБА_3 та в якому проживає ОСОБА_2 , та проведення у даному будинку незаконного обшуку, реалізовуючи свій злочинний умисел, порушуючи конституційне право ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на недоторканність житла, закріпленого в ст.30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканність житла, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду, прибувши до вищевказаного домоволодіння, без згоди ОСОБА_3 та без відповідної ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, будучи службовою особою, достовірно знаючи про вимоги Конституції України, а також про вимоги ст.233 КПК України, діючи умисно і протиправно, шляхом вільного доступу потрапив на земельну ділянку, де розташований будинок за адресою АДРЕСА_3 , та в подальшому, без правових підстав, незаконно, проник до вказаного будинку, безперешкодно увійшовши в середину, та в період часу з 15 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв. провів у вищевказаному будинковолодінні незаконний обшук, в ході якого вилучив речі та предмети.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що в квітні 2013 року він працював на посаді слідчого Свалявського відділу міліції. 01.04.2013 року начальником слідчого відділення було винесено постанову про призначення групи слідчих в кримінальному провадженні, до якої було включено і його, старшим групи був ст. слідчий ОСОБА_5 . В цей же день начальником йому було надано доручення провести обшук в будинку ОСОБА_6 на підставі ухвали слідчого судді Свалявського районного суду, яку йому було надано в двох екземплярах. До проведення обшуку начальник Свалявського відділу міліції Файт сформував склад групи, яку було залучено для проведення слідчої дії, і всі вони виїхали до місця проживання ОСОБА_2 . Особисто він їхав в одному автомобілі з начальником райвідділу міліції Файт, ухвала про проведення обшуку була в нього. Хто і як заходив у двір, він не бачив, оскільки зайшов туди останнім. Коли підійшов до вхідних дверей в будинок, там вже були працівники міліції, ОСОБА_2 , його мама, поняті та якась молода дівчина. Він повідомив ОСОБА_2 про наявність ухвали суду на проведення обшуку, пред`явив її, оголосив зміст цієї ухвали, роз`яснив права учасникам слідчої дії і приступив до її проведення. Весь процес фіксувався за допомогою відеокамери. В ході обшуку було виявлено та вилучено багато речей, більшість з яких знаходилися в одній з кімнат, і було зрозуміло, що ці речі були здобуті внаслідок вчинення крадіжок. Наскільки йому відомо, в подальшому були встановлені власники більшості з вилучених речей і їм вони були повернуті. За результатами проведення обшуку він склав відповідний протокол, зачитав його присутнім, ОСОБА_2 від підпису в протоколі відмовився. Вважає, що розбіжність у часі, вказаному в протоколі обшуку та в журналі судового засідання, за результатами якого було винесено відповідну ухвалу суду, могла виникнути через якусь помилку в суді. Особисто він з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку до суду не звертався і участі в судовому засіданні не брав, йому тільки було надано саму ухвалу і це було після обіду, до проведення обшуку. Сам обшук було проведено в той період часу, який вказано в протоколі, і ухвала суду на той момент в нього була, оскільки інакше бути не могло, без ухвали він би нічого не проводив. Під час досудового розслідування, з метою встановлення вказаних обставин, він заявляв клопотання про тимчасовий доступ до комп`ютерної техніки суду, щоб встановити час виготовлення ухвали, просив допитати його із застосуванням відео фіксації та перевірити його покази за допомогою поліграфу, однак в цьому йому було відмовлено.

В зв`язку з цим обвинувачений просив визнати його невинуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину та виправдати його, оскільки він ніяких порушень закону не вчиняв і в його діях відсутній склад злочину.

Заявлені потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 цивільні позови про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, обвинувачений також не визнав та просив в їх задоволенні відмовити.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив, що ним було проведено обшук в будинку потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 о 15 год. 30 хв. 01.04.2013 року, як вказано у обвинуваченні. Твердження обвинуваченого про наявність у нього ухвали суду на проведення даного обшуку суд до уваги не приймає, оскільки це суперечить іншим дослідженим в судовому засіданні доказам.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його показів, вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.162 КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні показами потерпілих та свідків.

Так, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що 01 квітня 2013 року, о 12 год. 40 хв. в його помешкання увірвалися 15 працівників міліції. Першим був о/у ОСОБА_7 , який відкрив двері, за ним увійшов ОСОБА_8 , які забігли до кухні, а за ними інші працівники міліції – ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , о/у ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та інші. Звертає увагу, що вказані особи саме увірвалися в будинок, бо двері були зачинені. Нічого не пояснюючи, ОСОБА_16 і ОСОБА_17 заламали йому руки назад, повалили на крісло, наділи кайданки. Сказали, що прийшли робити обшук, але ніякої ухвали про проведення обшуку не пред`явили. В усній формі його було повідомлено, що вони будуть проводити обшук за вказівкою прокурора. Коли його затримали, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 забігли в першу кімнату, де маму повалили на підлогу, один з них тримав її за ноги, інший за грудну клітку, почали її принижувати. Мама почала плакати, однак слідчий ОСОБА_1 ніяких зауважень іншим працівникам міліції не робив. Під час проведення обшуку ніяких понятих не було, їх привезли через 20 хвилин, це були раніше судимі особи на прізвище ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які на даний час відбувають покарання. До того, як цих понятих привезли, працівники міліції вже почали обшук, розкривали шафи, заходили в різні кімнати. В ході обшуку працівники міліції витягли з під тумби поліетиленовий пакет з якимись боєприпасами і висипали їх на підлогу, все розкидували, навіть ОСОБА_22 , викрадали його майно. Приблизно 30 хвилин його тримали, за цей час він робив працівникам міліції різні зауваження, але ніхто не реагував, обвинувачений ОСОБА_1 у всьому відмовляв. На його очах інші працівники міліції взяли його маму за руки та за ноги, вивели на огород, де її тримали, не давали води, говорили, що дадуть їй яду, знущалися з неї, погрожували тюрмою, працівник міліції ОСОБА_8 підійшов до неї і вдарив її долонею руки. О 13 год. 20 хв. працівники міліції ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , застосовуючи фізичну силу, заштовхали його в автомобіль ВАЗ, білого кольору, і відвезли в Свалявський РВ УМВС. Там, в кабінеті начальника карного розшуку його пристебнули до стільця, тримали без води та їжі, без адвоката до 23.00 год. 01.04.2013 року. Потім його відвели в кабінет слідчого ОСОБА_24 , останній наказав йому підписувати документи, що нібито він вчинив злочини. Він просив призначити йому адвоката, але слідчий відмовив, погрожував тюрмою. В той час він пережив сильний стрес, в нього почались запаморочення, тому він просив лікаря, але йому і в цьому відмовили, помістили в ІТТ.

Звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_1 внаслідок вчинення вказаних дій жорстоко його обікрав за попередньою змовою з іншими особами, в його діях вбачаються ознаки злочинів, передбачених ст.. 365, 366, 367 КК України. В той час він не входив в групу слідчих, ніякий протокол обшуку в його присутності не складався, а в тому протоколі, яких є в справі, невірно вказано час проведення обшуку. З даним протоколом він ознайомився лише тоді, коди знайомився з матеріалами кримінальної справи відносно нього.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засідання показала, що 01.04.2013 року біля 12 год. 40 хв. вона знаходилась вдома, хотіла обідати, і в цей час через вікно побачила якихось людей. Вони зайшли в будинок, відразу пішли до сина і одягнули на нього кайданки. Вона в цей час сильно перелякалась, їй стало зле і вона впала. Ті особи намагалися викинути її на двір, погрожували їй, почали все забирати з будинку, забрали навіть її пенсію, самі підкинули якісь набої. Потім її виштовхали на двір, де тримали, сказавши, що в будинку проходить обшук і їй не треба там бути, а коли вона просила води, відповіли, що дадуть яду, один з тих осіб вдарив її рукою по обличчю. ОСОБА_1 був серед тих осіб, він їх не зупиняв, здалеку показував якийсь аркуш паперу, але що там було напитано, вона не знає, нічого не підписувала. Біля 17 год. 30 хв. її відвезли в відділ міліції, де тримали якийсь час, погрожували тюрмою. З того часу в неї сильно погіршився стан здоров`я.

Таким чином, потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердили, що 01.04.2013 року обвинувачений ОСОБА_1 разом з іншими працівниками міліції провели обшук в будинку за місцем їх проживання, при цьому, на час проведення даного обшуку ухвала суду була відсутня.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 показав, що на даний час працює на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Свалявського відділення поліції, з обвинуваченим ОСОБА_1 знайомий, оскільки разом працюють. 01.04.2013 року він був присутнім під час проведення обшуку в будинку ОСОБА_2 , який підозрювався у вчиненні крадіжок, разом з іншими працівниками міліції в кількості біля 15 осіб, в тому числі ОСОБА_1 . Даний обшук проводився на підставі ухвали слідчого судді Свалявського районного суду, яку він особисто бачив. Цю ухвалу з суду забирав працівник міліції ОСОБА_26 , сам обшук було розпочато біля 14.00 год. Спочатку вони зайшли на подвір`я, після чого кілька працівників міліції зайшли в будинок. Коли до будинку зайшов він особисто, громадянин ОСОБА_2 вже перебував в кайданках, поводив себе агресивно. Перед початком обшуку слідчий ОСОБА_1 вказану ухвалу зачитав, в присутності понятих було проведено обшук, після чого ОСОБА_2 відвезли у відділення міліції. Відеофіксацію даної слідчої дії проводив працівник міліції ОСОБА_27 . Присутніми при обшуку були як ОСОБА_2 , так і його мама, яка також поводила себе агресивно. Біля 17 – 17.30 год. обшук було закінчено, ОСОБА_2 весь цей час перебував в кайданках, постійно кричав, обурювався, від підпису в протоколі обшуку відмовився. Протокол обшуку було складено слідчим ОСОБА_1 , підписано понятими. Він цей протокол не підписував і учасником слідчої дій вказаним не був. В ході обшуку будинку та прибудови були вилучені різні електроприлади, бензопилу та інші речі, які він відвозив у відділення міліції і передав слідчому ОСОБА_1 , подальша їх доля йому невідома. Понятими при обшуку були ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , яких він особисто знає, так як вони раніше притягувалися до кримінальної відповідальності. Коли вони приїхали на місце проведення слідчої дії і хто їх привіз – не знає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 показав суду, що працює на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Свалявського відділення поліції. В квітні 2013 року він разом з іншими працівниками міліції проводили обшук у громадянина ОСОБА_28 згідно ухвали Свалявського районного суду. На місці проведення слідчої дії були багато працівників міліції, в тому числі слідчий ОСОБА_1 . Коли вони зайшли на територію дворогосподарства і постукали у вхідні двері до будинку, вийшов ОСОБА_2 , який почав поводити себе агресивно, погрожував, чинив опір. В зв`язку з цим на нього одягнули кайданки. Вказану ухвалу суду слідчий ОСОБА_1 оголошував перед початком обшуку, роз`яснював права присутнім. Наскільки пригадує, ухвала була винесена суддею ОСОБА_29 , дозвіл на проведення обшуку було надано з метою вилучення електроінструментів. Цю ухвалу він особисто, за дорученням начальника Свалявського РВ, забирав із суду, відніс в райвідділ міліції і передав начальнику слідчого відділу. Понятими були громадяни ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , яких він особисто знав. Він лише стояв у дверях і спостерігав, безпосередньо обшук не проводив. Крім ОСОБА_2 в будинку знаходилась його мама, до неї ніхто ніякі спецзасоби не застосовував і її не затримували. Після закінчення обшуку слідчим було складено відповідний протокол, який зачитано всім присутнім. Чи розписувався він в протоколі, точно не пам`ятає. Проведення обшуку фіксувалося за допомогою відеокамери, хто саме фіксував – не пам`ятає. В ході обшуку в будинку та прибудинковій території були виявлені та вилучені різні речі, які упаковані і доставлені в відділ міліції. Які саме речі вилучалися і хто їх доставляв – на даний час не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що працює на посаді начальника сектору кримінальної поліції Свалявського ВП, з обвинуваченим ОСОБА_1 знайомі, оскільки разом працюють. В квітні 2013 року він був присутнім при проведенні обшуку в будинку ОСОБА_2 в с.Неліпино Свалявського району, який проводив слідчий ОСОБА_1 . Крім нього, до проведення даного обшуку були залучені інші працівники карного розшуку, а саме ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_16 , та працівники ДІМ. Сам обшук проводився після обіду, точно час не пам`ятає. Коли він зайшов на територію дворогосподарства, ОСОБА_1 вже стояв перед вхідними дверима і в присутності понятих, один з яких був ОСОБА_21 , іншого не пам`ятає, оголошував ухвалу про проведення обшуку. Дану ухвалу він бачив в папці ОСОБА_1 , чув, як останній її зачитував. Під час обшуку він особисто нічого не шукав, стояв біля будинку і координував дії працівників міліції. ОСОБА_2 в той час поводив себе агресивно, хлопці його притримували, наділи на нього кайданки. Чи надавав слідчий Коневичу М.С. для ознайомлення ухвалу суду про проведення обшуку – не бачив. Також там була присутня мама ОСОБА_2 , яка теж кричала, намагалася вдарити одного з працівників міліції, виходила з будинку. Під час обшуку були виявлені та вилучені різного роду електроінструменти, за наслідками його проведення складено відповідний протокол, з яким він особисто не ознайомлювався і не пригадує, чи надавався протокол на ознайомлення ОСОБА_2 та його матері. Поняті протокол підписували, щоб хтось висловлював якісь зауваження – не чув. Він під час обшуку починав здійснювати відео фіксацію, однак ще на початку відеокамера розрядилась, тому хтось продовжував знімати все на мобільний телефон. Йому відомо, що після обшуку ОСОБА_2 було затримано і доставлено в райвідділ міліції, оскільки бачив його там. Хто саме його затримував і доставляв – не знає.

Відповідно, допитані в судовому засіданні свідки підтвердили факт проведення обшуку слідчим Грибанич І.І. в будинку потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 01.04.2013 року після обіду. Разом з тим, покази свідків в частині того, що на момент проведення обшуку у слідчого була наявна ухвала суду про дозвіл на його проведення не можуть бути прийнятими до уваги судом, оскільки такі покази не узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема показами потерпілих та письмовими доказами. Крім того, всі допитані в судовому засіданні свідки є колегами по роботі обвинуваченого, особисто приймали участь у проведенні вказаного обшуку, відповідно є зацікавленими особами.

Крім показів потерпілих та свідків вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Так, згідно копії протоколу обшуку від 01.04.2020 року з ілюстрованою фото таблицею до нього (т.3 а.с. 158-195), слідчим СВ Свалявського РВ УМВС Грибанич І.І. в період з 15 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв., за участю підозрюваного ОСОБА_6 , понятих ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , було проведено обшук в приміщенні житлового будинку АДРЕСА_3 та інших господарських приміщень, які відносяться до вказаного будинку по місцю проживання та реєстрації ОСОБА_2 . В ході проведення даної слідчої дії було виявлено та вилучено різні електроінструменти та предмети.

З даного протоколу вбачається, що обшук в будинку потерпілих було проведено слідчим ОСОБА_1 в період часу з 15 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв. 01.04.2013 року.

З копії клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів від 02.04.2013 року (т.3 а.с.144-150) та копії ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 08.04.2013 року про надання доступу до речей та документів (т.3 а.с.152-156), також вбачається, що обшук у будинку ОСОБА_2 було проведено саме 01.04.2013 року в період з 15 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв.

Відповідно до повідомлення Свалявського районного суду Закарпатської області від 08.04.2016 року за № 3165 (т.3 а.с. 197-198), клопотання про проведення обшуку в житловому будинку АДРЕСА_3 та інших господарських приміщень, які відносяться до вказаного будинку надійшло до суду 01 квітня 2013 року. На підтвердження даної інформації, додано копію витягу з реєстру вхідної кореспонденції, дата корегування 01.04.2013 15:20.

Таким чином, з даного документу вбачається, що о 15 год. 20 хв. Свалявським районним судом Закарпатської області тільки було зареєстровано клопотання слідчого про надання дозволу на проведення обшуку в будинку АДРЕСА_3 .

Згідно копії журналу судового засідання від 01 квітня 2013 року (т.3 а.с.199), слідчий суддя Свалявського районного суду Жиганська Н.М. розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Свалява клопотання старшого слідчого СВ Свалявського РВ (з обслуговування Свалявського та Воловецького районів) УМВС України в Закарпатській області Йовбак В.М., про надання дозволу на обшук в житловому будинку АДРЕСА_3 та інших господарських приміщень, які відносять до вказаного будинку. Судове засідання розпочато о 16:00 год., закінчено о 16.40 год.

За результатами розгляду вказаного клопотання слідчим суддею постановлено відповідну ухвалу про дозвіл на проведення обшуку за вищевказаною адресою для виявлення речових доказів. Строк дії ували до 11 квітня 2013 року включно.

Проаналізувавши вказані докази суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді про надання дозволу на обшук в житловому будинку АДРЕСА_3 та інших господарських приміщень, які відносять до вказаного будинку, була постановлена слідчим суддею Свалявського районного суду о 16.40 год. 01.04.2013 року. Відповідно, на час проведення самого обшуку, а саме станом на 15 год. 30 хв. 01.04.2013 року, такої ухвали ще не існувало, обшук було проведено за її відсутності.

Про відсутність ухвали суду на час проведення обшуку в будинку потерпілих вказано і в ухвалі Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 квітня 2017 року (т.3 а.с. 201-207), якою судом прийнято відмову прокурора від обвинувачення і закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 .

В судовому засіданні досліджено також відеозапис, який на ДВД-диску до протоколу обшуку. Даним відеозаписом зафіксовано проведення обшуку в будинку АДРЕСА_3 , при цьому на ньому відсутня будь-яка інформація щодо наявності ухвали суду на час проведення обшуку.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого у порушенні недоторканності житла, а саме у незаконному проникненні до житла та незаконному проведенні обшуку, вчиненими службовою особою, доведена повністю. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано вірно за ч.2 ст.162 КК України.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що не можуть бути прийняті до уваги судом доводи потерпілих про те, що обвинуваченого ОСОБА_1 слід притягувати до відповідальності за розбій та інші злочини. Потерпілі вважають, що досудове розслідування у справі проведено неякісно, з грубими порушеннями закону та їх прав.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею. Дана стаття також передбачає, що під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, а суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення , зазначеного в обвинувальному акті, лише з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод і лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Виходячи з вищенаведеної норми КПК України під час судового розгляду даного кримінального провадження суд не вправі вирішувати питання про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за іншими статтями КК України та вирішувати питання про встановлення складу злочину в інших осіб, оскільки оскільки це прямо заборонено ст. 337 КПК України, а прокурором питання про зміну обвинувачення в судовому засіданні не ставилося.

В зв`язку з наведеним, судовий розгляд проведено лише відносно ОСОБА_1 і лише в межах висунутого йому обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу, зокрема про те, що вчинене ним кримінальне правопорушення відноситься до категорії нетяжкого злочину, обвинувачений є раніше не судимий. Відповідно до досудової доповіді органу пробації ОСОБА_1 характеризується позитивно, на обліку в психіатра, фтизіатра та нарколога не перебуває, на утриманні має двох неповнолітніх дітей.

Також суд враховує висновок органу пробації про можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк, зазначений в досудовій доповіді.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК особу може бути за вироком суду звільнено від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу. Звільнення від покарання на наведеній підставі застосовується у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності відповідно до ст. 49 КК. Зокрема у випадку, якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою обставиною та вимагає закриття справи у зв`язку з відсутністю в діях особи складу злочину або виправдання. Тоді суд за наявності підстав визнає особу винною у вчиненні злочину, виносить обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись зазначеною нормою матеріального права та ч. 5 ст. 74 вказаного Кодексу

Ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули п`ять років у разі вчинення нетяжкого злочину. Перебіг зазначених у законі строків давності є підставою обов`язкового звільнення від кримінальної відповідальності.

Злочин, передбачений частиною 2 статті 162 КК України, передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі строком до 5 років, а тому, відповідно до ст.. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Оскільки вказаний злочин вчинений ОСОБА_1 01.04.2013 року, з часу його вчинення минуло більше семи років, відповідно минули строки притягнення його до кримінальної відповідальності, передбачені ст.. 49 КК України, даний строк не зупинявся і не переривався, а тому обвинувачений підлягає звільненню від призначеного йому покарання.

Потерпілим ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні заявлено цивільний позов до ОСОБА_1 про стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином. Свої вимоги потерпілий обґрунтовує тим, що внаслідок незаконного проникнення до його жила та незаконного проведення в ньому обшуку йому нанесено значну матеріальну та моральну шкоду, яка полягає у його незаконному засудженні за вироком Свалявського районного суду від 16.09.2013 року, а також у зникненні речей, вилучених під час обшуку, та втраті щомісячного заробітку. Зокрема, потерпілий вказує на те, що під час незаконного обшуку в нього було викрадено велику кількість майна, всього 68 найменувань, на загальну суму 188615 гривень. З часу проведення незаконного обшуку, а саме з 01.04.2013 року по сьогоднішній день, за 86 місяців, він втратив щомісячний заробіток в сумі 15000 гривень на місяць, на загальну суму 1 290 000 гривень. Таким чином загальна сума завданої йому матеріальної шкоди становить 1 478 615 гривень. Крім того, внаслідок перебування під вартою за період з 01.04.2013 року по 21.11.2013 року він тяжко захворів, в нього виявлено велику кількість хвороб, на його повноцінне та тривале лікування необхідно щонайменше 20 000 доларів США, що складає 550 000 гривень матеріальної шкоди. В зв`язку з цим, потерпілий просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі 2 028 615 грн. та моральну шкоду в сумі 3 000 000 гривень.

Також з цивільним позовом у кримінальному провадженні звернулася потерпіла ОСОБА_3 , яка просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь матеріальну шкоду в сумі 250 230 грн. та моральну шкоду в сумі 1 000 000 гривень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок незаконного проникнення до її житла їй була завдана матеріальна шкода, яка полягає у витратах на придбання ліків на суму 57 565 грн. Крім того, їй було спричинено шкоду, завдану ушкодженням здоров`я та втратою працездатності, і тому загальний розмір матеріальної шкоди складає 250 230 грн. Моральна шкода полягає в тому, що своїми злочинними діями ОСОБА_1 принизив її перед односельцями, що виразилося у її моральних стражданнях, постійних нервових зривах, погіршилось її самопочуття, відносини між рідними та знайомими.

Заслухавши покази потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розглянувши матеріали їх позовних заяв та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової або немайнової шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити позов до обвинуваченого.

Відповідно, потерпілий має право пред`явити позов у кримінальному провадженні про відшкодування не будь-якої завданої йому матеріальної та моральної шкоди, а лише тієї, яка завдана конкретним кримінальним правопорушенням, за вчинення якого здійснюється провадження.

Зокрема в позовній заяві потерпілим ОСОБА_2 зазначається, що йому завдано матеріальну шкоду в сумі 2 028 615 грн., яка полягає у його незаконному засудженні за вироком Свалявського районного суду від 16.09.2013 року, а також у зникненні речей, вилучених під час обшуку, на загальну суму 188615 гривень, та втраті щомісячного заробітку на загальну суму 1 290 000 гривень. Крім того, внаслідок знаходження під вартою за період з 01.04.2013 року по 21.11.2013 року він тяжко захворів, витрати на його лікування складають 550 000 гривень.

При цьому, ОСОБА_1 було висунуте обвинувачення тільки у незаконному проникненні до житла потерпілого та незаконному проведенні в ньому обшуку. Жодних обставин про викрадення під час обшуку речей потерпілого в обвинуваченні не зазначено, а виходити за межі обвинувачення суд не вправі. Згідно висунутого ОСОБА_1 обвинувачення шкоду в даному кримінальному провадженні не встановлено. Незаконне засудження, як вказує потерпілий, а також виникнення ряду захворювань внаслідок перебування під вартою, мало місце не в рамках даного кримінального провадження, а іншого, про що потерпілий сам вказує у позовній заяві. Відповідно, шкода, завдана внаслідок незаконного засудження по іншому кримінальному провадженні також не може бути предметом розгляду в даній справі.

Заявляючи вимогу про стягнення моральної шкоди потерпілий ОСОБА_2 в позовній заяві вказує тільки на її розмір, однак жодного обґрунтування такого розміру, а також те, в чому саме полягає спричинена йому моральна шкода, ним не зазначено.

Потерпілою ОСОБА_3 у позовній заяві також не наведено жодних обґрунтувань щодо спричинення їй матеріальної та моральної шкоди внаслідок незаконного проведення обшуку в її будинку. Нею тільки вказано, що матеріальна шкода полягає у витратах на лікування в сумі 57 565 грн., яка нічим не підтверджена, а загальна сума матеріальної шкоди становить 250 230 грн. При цьому жодного доказу на підтвердження саме такої суми шкоди не надано. Також потерпілою нічим не обґрунтовано, в чому саме полягає завдана їй моральна шкода.

Крім того, суд враховує, що згідно ст. 130 КПК України, шкода, завдана незаконними діями органу, що здійснює досудове розслідування, відшкодовується державою.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_2 та позову ОСОБА_34 про стягнення на їх користь матеріальної та моральної шкоди, слід відмовити.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у виді особистого зобов`язання було обрано на стадії досудового розслідування 03.10.2017 року строком на 60 діб. Під час судового розгляду жодних клопотань про продовження строку дії даного запобіжного заходу, його зміни чи обрання іншого, не поступало, відповідно судом такий запобіжний захід не продовжувався, його дія закінчилась у вказаний час, інший запобіжний захід не обирався.

Речові докази в даному провадженні відсутні. Арешт на майно не накладався. Жодних доказів щодо наявності в даному провадженні процесуальних витрат суду не надавалося, тому питання щодо стягнення з обвинуваченого таких витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. 84-86, 94, 95, 370, 371, 373-376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.162 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного йому покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

В задоволенні позову ОСОБА_2 та позову ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином - відмовити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через цей суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Мукачівського міськрайонного суду І.І.Котубей