Вирок № 93345445, 07.12.2020, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 559/2530/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2020 року Здолбунівський районний суд Рівненської області у складі колегії суддів: головуючого судді Чорного І.А., суддів Ковалика Ю.А., Ємельянової Л.В., за участю секретаря судових засідань Карпінчук О.М., прокурора Ваколюк Ю.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого - адвоката Пасічника Ю.О., потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого - адвоката Турянської Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019180040000493 від 07.06.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дубно, Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, в силу вимог ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 02.06.2019, близько 23 години 00 хвилин, перебуваючи за місцем проживання свого вітчима ОСОБА_3 , що по АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклого побутового конфлікту з ОСОБА_3 , з метою вирішення конфлікту на свою користь, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті, та бажаючи їх настання, умисно наніс кулаком правої руки два удари в область грудей ОСОБА_3 , спричинивши таким чином тілесні ушкодження у виді тупої травми грудей з множинними двобічними переломами ребер та перелому грудної кістки в результаті чого ОСОБА_3 впав на землю та помер на місці події.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнав частково та по суті пояснив, що 02.06.2019 року близько 10 години вечора він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поїхали машиною в с. Турковичі, Дубенського району (за місцем проживання його матері ОСОБА_6 та вітчима ОСОБА_3 ), щоб поговорити з ОСОБА_3 стосовно їх відносин з ОСОБА_6 , та забрати речі ОСОБА_6 . Машину залишили на відстані близько 200 метрів від господарства ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишилися чекати біля відбійників неподалік господарства, а ОСОБА_1 пішов на територію господарства сам. ОСОБА_1 увійшов до будинку, який був відкритий, де побачив ОСОБА_3 , який був п`яним та лежав на ліжку, дивився телевізор. Обвинувачений спробував почати розмову з ОСОБА_3 , однак розмова не виходила. ОСОБА_3 почав випихати ОСОБА_1 з хати у двері та сказав, щоб той не ліз у його сім`ю. ОСОБА_1 вийшовши з хати, попрямував до виходу, ОСОБА_2 в цей час в літній кухні взяв сокиру та побіг за ОСОБА_1 . ОСОБА_3 біг за ОСОБА_1 та кричав до нього, що він його зарубає, і йому за те нічого не буде, бо в нього туберкульоз і його в тюрму не посадять. ОСОБА_1 злякався, почав втікати до калітки, однак згадавши, що калітка закрита, побіг до колодязя, а потім до дерева на подвір`ї, ОСОБА_3 біг за ним з сокирою у руках. Тоді ОСОБА_1 зупинився і сказав до потерпілого «бери рубай». ОСОБА_3 махав до нього сокирою, з метою щоб дезорієнтувати ОСОБА_3 , ОСОБА_1 наніс йому один удар кулаком правої руки в груди. ОСОБА_3 захитався, зробив два кроки назад, але сокиру з рук не випустив. Після цього ОСОБА_1 зробив крок вперед та наніс йому ще один значно сильніший удар кулаком правої руки в область грудей. Після чого ОСОБА_3 впав спиною на землю та захрипів. ОСОБА_1 , підійшовши ближче до потерпілого, ногою відкинув сокиру та штурхнув ногою лежачого потерпілого, останній не рухався. Помірявши ОСОБА_3 пульс, ОСОБА_1 для себе зрозумів, що ознаки життя в потерпілого відсутні, через що злякався, почав панікувати. Чи був ОСОБА_4 у той час на подвір`ї він не пригадує. Після цього обвинувачений, з метою приховати сліди, взяв лопату та потягнув потерпілого за руку з подвір`я в сторону лісопосадки. Потім він закинув тіло потерпілого на плече та пішов далі. В ході переміщення тіла, ОСОБА_1 декілька разів скидав тіло ОСОБА_3 з плеча та волік по землі за ногу, після чого, знову закидав на плече. Потерпілий жодних звуків не видавав. Крім того руки ОСОБА_3 зв`язав своєю футболкою, щоб зручніше було нести та волокти тіло. В лісосмузі за залізничною колією ОСОБА_1 викопав яму, у яку положив тіло ОСОБА_3 та присипав його землею та гіллям. Після цього повернувся до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які чекали в машині, та вони всі троє поїхали через с. Тараканів в м. Дубно. Лопату ОСОБА_1 викинув по дорозі назад в м. Дубно, з моста в річку, попросивши, щоб ОСОБА_4 для цього зупинив автомобіль на мосту. Шорти свої ОСОБА_1 викинув також в річку, але вже після того, як його підвезли і він повертався додому пішки. Зазначив, що він є фізично розвинутою особою, кандидатом в майстри спорту з веслування на байдарках, а тому сам потерпілий для нього ніякої загрози не становив. Шкодує, що так сталося, просить вибачення у потерпілого, розкаюється у скоєному. Наміру вбивати ОСОБА_3 у нього не було. З кваліфікацією своїх дій як умисне вбивство не погодився, вважає, що позбавив життя ОСОБА_3 внаслідок необхідної оборони. Цивільний позов з урахувань уточнень визнав частково, зокрема в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 23330 грн. визнав повністю, в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 150000 грн. визнав частково, зазначивши, що готовий відшкодувати таку у розмірі 70000 грн..

Винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, крім часткового визнання вини, повністю доведена іншими зібраними у провадженні доказами, які є логічними і послідовними, узгоджуються між собою та матеріалами провадження в цілому, а тому є переконливими для суду.

Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що його син ОСОБА_3 проживав разом зі своєю сім`єю у с. Турковичі Дубенського району. Зазначив, що перші 10 років його син з дружиною жили добре, однак з часом їх відносини погіршилися. ОСОБА_3 розповідав, що обвинувачений ОСОБА_1 постійно йому погрожував. Повідомив, що ОСОБА_3 протягом 2018 року лікувався від туберкульозу, мав 2 групу інвалідності. Додав також, що у ОСОБА_3 права рука була у гіпсі, так як напередодні він впав на землю та зламав її. ОСОБА_3 був середньої тілобудови, худощавий, а тому не міг фактично чинити будь який фізичний супротив ОСОБА_1 . Не заперечував, що на сьогоднішній день у добровільному порядку йому відшкодовано 8000 грн. матеріальної шкоди. Цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди з урахувань уточнень у розмірі 23330 грн. та моральної шкоди у розмірі 150000 грн. підтримав повністю, та просив задовольнити. Також просив суд суворо покарати обвинуваченого.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала, що разом з потерпілим ОСОБА_3 проживала сім`єю протягом десяти років, мають спільну дочку ОСОБА_12 . Чоловік останнім часом не працював, зловживав алкоголем, коли був п`яним, ставав буйним та неадекватним, а тому вона часто змушена була йти з дому ночувати до сусідів. ОСОБА_1 ніколи на чоловіка не скаржилася та про їх відносини з чоловіком не розказувала. 01.06.2019 року її чоловік був випившим та в другій половині дня у них виник конфлікт, під час якого чоловік почав з молотком гнатися за нею та за їхньою дочкою Владою, а тому вона викликала працівників поліції, які відвезли їх до її мами у м. Дубно. Додому вона повернулася лише 03 червня 2019 року, та, не заставши вдома чоловіка, почала телефонувати до нього, але телефон його був недоступний. 03 червня 2019 року близько 15:30 год. ОСОБА_1 приїжджав до неї додому, останньому вона повідомила що ОСОБА_3 немає вдома, однак ОСОБА_1 на це нічого не відповів, по його реакції нічого підозрілого не зауважила. Про зникнення чоловіка вона повідомила у поліцію 07 червня 2019 року. Про те, що сталося з її чоловіком вона дізналася лише 25 червня 2019 року від працівників поліції. Зазначила, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має. При обранні міри покарання обвинуваченому поклалася на розсуд суду.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що проживає разом з ОСОБА_1 однією сім`єю. Має на вихованні малолітню дочку від першого шлюбу, якій ОСОБА_1 замінив батька. Охарактеризувала ОСОБА_1 як спокійну, врівноважену людину. Додому 03 червня 2019 року ОСОБА_1 повернувся пізно, близько 04-05 год. ранку, п`яний не був, в чому був одягнений, коли прийшов додому, не пам`ятає. Про те, що сталося 02 червня 2019 року ОСОБА_1 їй нічого не розповідав. Про те, що ОСОБА_1 зізнався у вбивстві ОСОБА_3 дізналася від працівників поліції 25 червня 2019 року.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що ОСОБА_1 знає з дитинства, є його другом. 01 червня 2019 року він зустрівся з ОСОБА_1 , та останній попросив його поїхати в с.Турковичі Дубенського району, щоб забрати звідти маму. Коли вони приїхали до господарства ОСОБА_3 в с. Турковичі Дубенського району, то побачили поліцейську машину, яка від`їжджала від подвір`я, і, як він дізнався пізніше від ОСОБА_1 , у машині були мама обвинуваченого з сестрою. Вони зайшли на територію господарства, там перебував лише ОСОБА_3 . ОСОБА_1 намагався з`ясувати у ОСОБА_3 чому той так вчиняє з його мамою, однак розмова у них не вийшла. Після цього вони покинули господарство та поїхали у м. Дубно. Наступного дня, 02 червня, в після обідню пору доби він зустрівся з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Обвинувачений на деякий час від них відлучився, а коли повернувся, був схвильований та сказав, що треба поїхати в с. Турковичі, щоб забрати речі мами та сестри. В с. Турковичі вони поїхали утрьох, по дорозі підібрали ОСОБА_9 , якого завезли в с. Птиче Дубенського району, там затрималися приблизно до години часу. Після цього поїхали до господарства ОСОБА_3 .. Машину вони залишили приблизно за 200 метрів від господарства ОСОБА_3 .. На територію господарства ОСОБА_1 зайшов сам, а вони з ОСОБА_5 залишилися чекати його біля відбійників неподалік господарства. ОСОБА_5 за деякий час пішов до машини спати, бо був сильно п`яний, а він залишився чекати ОСОБА_1 сам. Будь-яких звуків із території даного господарства він не чув. Приблизно через 20 хвилин до хвіртки підійшов ОСОБА_1 та попросив його зайти на територію подвір`я. Зайшовши на подвір`я, він побачив тіло ОСОБА_3 , яке лежало обличчям до землі. На ОСОБА_3 верхнього одягу не було, спина останнього була грязна та у нього склалось враження, що потерпілого хтось тягнув. Підійшовши до тіла ОСОБА_3 , він не чув, щоб потерпілий дихав чи подавав хоч якісь ознаки життя. Після цього він покинув територію господарства та пішов до автомобіля, у якому разом з ОСОБА_5 близько години чекали на ОСОБА_1 . Швидку медичну допомогу та поліцію не викликав. Коли обвинувачений прийшов до машини, вони поїхали. ОСОБА_1 в машині був схвильований, що сталося не пояснював. Через деякий час він дізнався від ОСОБА_8 , що ОСОБА_1 зізнався у вбивстві ОСОБА_3 . Додатково зазначив, що його засуджено за злочин за приховування вказаної події.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що з ОСОБА_1 знайомий з дитинства, є його другом. 02 червня 2019 року в післяобідню пору доби він зустрівся разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , з якими вживали спиртні напої. Через деякий час ОСОБА_1 повідомив їм, що потрібно поїхати в с. Турковичі Дубенського району до ОСОБА_3 , щоб поговорити з ним. Після цього вони утрьох поїхали на автомобілі в с. Турковичі, Дубенського району. Коли приїхали в с. Турковичі, припаркували автомобіль поблизу дороги, а самі пішли ближче до господарства ОСОБА_3 . На територію подвір`я ОСОБА_1 пішов сам, вони залишилися чекати неподалік подвір`я біля відбійників. Перед тим як зайти на територію домогосподарства, ОСОБА_1 сказав їм ловити того, хто буде вибігати з подвір`я. Він перебував в стані алкогольного сп`яніння, а тому повернувся до машини та ліг спати. Спочатку до автомобіля повернувся ОСОБА_4 , а десь за годину прийшов ОСОБА_1 , останній був знервований та брудний. Вони поїхали в м. Дубно. По дорозі додому ні про що не розмовляли. Після цього з ОСОБА_1 про дану подію він не розмовляв.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що проживає по сусідству з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . ОСОБА_3 зловживав алкогольними напоями, коли перебував в стані алкогольного сп`яніння, проявляв агресію. Обвинуваченого ОСОБА_1 вона ніколи не бачила, про наявність конфліктів між обвинуваченим та ОСОБА_3 їй нічого не відомо.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала суду, що є рідною сестрою ОСОБА_6 ОСОБА_6 з ОСОБА_3 жили погано, її чоловік ніде не працював, часто випивав та піднімав на ОСОБА_6 руку. ОСОБА_1 охарактеризувала з позитивної сторони, зазначила, що він не є конфліктною людиною, займався спортом та проходив службу в АТО. Зазначила, що ОСОБА_3 не долюблював ОСОБА_1 , однак очевидцем конфліктних ситуацій між останніми вона не була.

Допитана у судовому засіданні в порядку ст. 354 КПК України малолітня ОСОБА_12 , яка є донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , підтвердила суду обставини з приводу повідомленої ОСОБА_6 події, яка мала місце 01.06.2019 року, зокрема те, що ОСОБА_3 гнався за ОСОБА_6 з молотком, який тримав у правій руці, та намагався поцілити ним у ОСОБА_6 .. Після цього до них приїхали працівники поліції та відвезли їх з мамою до бабусі у м. Дубно. Охарактеризувала ОСОБА_1 з позитивної сторони, повідомила, що він їх з мамою захищав від тата. У гості до них ОСОБА_1 приїжджав рідко, в основному по святах та коли потрібно було допомогти по господарстві. Повідомила, що у господарстві було дві сокири, коли у ОСОБА_3 на руці був гіпс, останній рубати не міг.

Дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження судом встановлено, що повідомлення про злочин внесено до ЄРДР 07.06.2019 року о 22:08 год. за заявою ОСОБА_6 про те, що 03.06.2019 року її чоловік ОСОБА_3 пішов з дому і його місцезнаходження невідоме (т.1, а.с. 1-3);

З протоколу огляду місця події від 07.06.2019 року із фототаблицями та оглянутого відеозапису, встановлено, що проведено огляд території господарства за адресою АДРЕСА_1 . Територія господарства огороджена парканним плотом, вхід на територію господарства здійснюється через хвіртку. В ході огляду виявлено та вилучено станок для гоління та шапку, яка належала ОСОБА_3 (т.1, а.с. 17-24);

З протоколу проведення слідчого експерименту з ОСОБА_4 від 19.09.2019 року та оглянутого відеозапису встановлено, що ОСОБА_4 детально відтворив обставини події, які йому були відомі, що мали місце 02.06.2019 року в АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 65-66);

З протоколу огляду місця події від 25.06.2019 року із додатком до нього, встановлено, що оглянуто лісопосадку неподалік с. Турковичі, Дубенського району, Рівненської області, на яку вказав ОСОБА_1 та де було виявлено прикопаний в землі труп ОСОБА_3 , безпосередньо зафіксовано обстановку та сліди вчинення кримінального правопорушення. Труп ОСОБА_3 направлено в морг Дубенської ЦРЛ для проведенння розтину (т.1, а с. 175-176);

Відповідно до протоколу затримання від 25.06.2019 року, встановлено, що ОСОБА_1 затримано 25.06.2019 року о 19:00 год. в АДРЕСА_3 (т.1, а.с. 235-239);

З протоколу проведення слідчого експерименту з ОСОБА_1 від 26.06.2019 року та оглянутого відеозапису встановлено, що у ході проведеного слідчого експерименту ОСОБА_1 детально розповів про обставини події, показав механізм нанесення ОСОБА_3 ударів, та місце вчинення ним вбивства ОСОБА_3 (т.2, а.с. 20-21);

З протоколу огляду трупа від 26.06.2019 року з фототаблицями встановлено, що в приміщенні моргу Дубенської ЦРЛ оглянуто труп особи чоловічої статі, виявлений поблизу залізничної колії в с. Турковичі, Дубенського району, в якому ОСОБА_6 по загальних рисах обличчя, обручці на безіменному пальці правої руки та наявності гіпсу на правій руці впізнала свого чоловіка, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1, а.с.201-205);

З висновку експерта №853 від 16.09.2019 року встановлено, що кров на фрагменті ущільнювача дверей могла виникнути від ОСОБА_3 . На змиві з підлоги та штанах наявності крові не виявлено (т.1, а.с. 142-143);

Згідно висновку експерта №93/94-мк від 26.07.2019 року встановлено, що на елементах органокомплексу шиї від трупа ОСОБА_3 - під`язиковій кістці, щитоподібному та перснеподібному хрящах - прижиттєвих переломів не виявлено. На груднині виявлено один поперечний сходинкоподібний перелом тіла груднини в середньому відділі, на рівні між 3 і 4 ребрами, з ознаками стиснення на зовнішній кістковій пластинці та розтягування і поперечного зсуву - на внутрішній. Даний перелом виник внаслідок травматичної дії тупим предметом в нижню третину грудини у напрямку спереду назад та дещо знизу вгору.

На правих ребрах виявлено: на 3-му правому ребрі - один поперечний перелом, згинального характеру; на 4-му правому ребрі - один косо-поперечний перелом, розгинального характеру; на 5-му правому ребрі - один поперечний перелом, згинального характеру (проксимально) та один косо-поперечний, розгинального характеру (дистально); на 6-му правому ребрі - один косо-поперечний, розгинальний перелом; на 7-му правому ребрі - один косо-поперечний, розгинальний перелом; на 8-му правому ребрі - один поперечний перелом, згинального характеру; на 9-му правому ребрі переломів не виявлено. На лівих ребрах виявлено: на 4-му лівому ребрі - один поперечний перелом, розгинального характеру, з ознаками повторного згинання; на 5-му лівому ребрі - один поперечний перелом, розгинального характеру; на 6-му лівому ребрі - один поперечний перелом, згинального характеру, з ознаками повторного розгинання; на 7-му лівору ребрі - один неповний поперечний перелом (надлом) ребра, розгинального характеру, з ознаками повторного згинання; на хрящовій частині 8-го лівого ребра наявний перелом згинального характеру; на 9, 10-му лівих ребрах переломів не виявлено.

Розгинальні переломи 4, 5, 6, 7 правих ребер могли утворитися внаслідок травматичної дії тупого предмету з широкою контактуючою поверхнею у передньо-боковий відділ грудної клітки справа. Розгинальні переломи 4, 5, 7, 8 лівих ребер могли утворитися внаслідок травматичної дії тупого предмету у напрямку спереду назад. Згинальні переломи 3, 5, 8 правих та 6 лівого ребер - конструкційні, утворились від перезгинання ребер, при травматичній дії на віддалі від місця перелому (т.1, а.с.153-158);

З висновку експерта №95 від 26.07.2019 року, вбачається, що при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_3 , на фоні гнильних змін були виявлені наступні тілесні ушкодження: тупа травма грудей у вигляді множинних двобічних переломів ребер та перелому грудної клітки. Встановлена у ОСОБА_3 вищезазначена травма грудей, зважаючи на її властивості, локалізацію, спричинена не менше ніж від 2-х-3-х, досить виражених за силою травматичних впливів (ударів) в передній та передньо-боковий справа відділи грудної клітки тупого предмета, незадового до настання смерті потерпілого і цілком могла утворитись від ударів (удару) рукою чи ногою. Зважаючи на чисельність переломів ребер та грудини, дана травма грудей могла спричинити загрозливі для життя явища (такі як пневмоторакс, гемоторакс тощо) та за даними критеріями відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент її спричинення. Зважаючи на вище викладене, смерть ОСОБА_3 цілком могла настати від травми грудей у вигляді множинних переломів лівих та правих ребер, грудної кістки. Таким чином, між спричиненою травмою грудей ОСОБА_3 та настанням його смерті є прямий причинно-наслідковий зв`язок. В даному випадку, виходячи із даних судово-гістологічної експертизи вилучених з трупа шматочків органів і тканин (де в ушкодженнях мінімальні реактивні клітинні чи тканинні прояви) та з врахування встановленої причини смерті можна говорити про те, що смерть ОСОБА_3 після отримання зазначених ушкоджень настала в досить короткий проміжок часу (який може вимірюватися десятками хвилин) і, зазвичай, своєчасна кваліфікована медична допомога в таких випадках - є неефективною. Достатніх судово-медичних даних щодо взаєморозташування потерпілого та нападника в момент спричинення ушкоджень немає. Разом з тим, розташування ушкоджень на передній поверхні тіла, свідчить про те, що взаєморозташування осіб в ході подій особливо не змінювалося і потерпілий був повернутий до напрямку травматичних впливів передньою поверхнею тіла. Тілесних ушкоджень характерних для боротьби, бійки, самооборони, ті, що могли виникнути внаслідок само падіння, чи падіння з прискоренням, з висоти власного зросту на тверду поверхню чи виступаючі предмети, ознак механічної асфіксії, шляхом удушення руками нападаючого, при експертизі трупа ОСОБА_3 не встановлено. Слідів зв`язування на тілі ОСОБА_3 не виявлено, однак встановлено що «передпліччя фіксовані за рахунок зв`язування одиночним простим вузлом за допомогою частини зеленої тканини (схожої на частину футболки) із світлими смугами». Незадовго до смерті ОСОБА_3 вживав алкогольні напої, та перебував у стані алкогольного сп`яніння, що відповідає середньому ступеню (т.1, а с. 213-221);

З висновку експерта №95-Д від 30.09.2019 року, проведеної додаткової судово-медичної експертизи, крім встановленого у висновку експерта №95, також встановлено, що механізм та локалізація смертельних тілесних ушкоджень встановлених у ОСОБА_3 може відповідати механізму на який вказує ОСОБА_1 під час проведення слідчих дій - шляхом нанесення ударів в груди: «… виник конфлікт, при якому я наніс два удари в груди і він впав на землю, я до нього і вже ознаків життя не було…» (т.1, а с. 226-234).

Допитаний у судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_13 свої висновки, викладені у судово-медичних експертизах №95 та №95-Д повністю підтвердив, указавши, що такі у повній мірі відповідають встановленим обставинам справи. Зазначив, що на фоні виявлених численних гнильних змін трупа встановити чи був пневмоторакс, чи гемоторакс не є можливим. Наголосив, що при дослідженні тіла ОСОБА_3 , туберкульозу в останнього виявлено не було.

Суд вважає, що висновки експерта є мотивованими, науково обґрунтованими, узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні, сумнівів не викликають, а тому підстав для визнання їх недопустимими доказами немає.

З висновку судово-психіатричної експертизи №156/19 від 17.07.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованого йому діяння яким-небудь психічним захворюванням не страждав, у тимчасово хворобливому стані не знаходився, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; на даний час яким-небудь психічним захворюванням не страждає; застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.1, а.с. 119-124);

З протоколів тимчасового доступу до речей і документів від 26.07.2019 року, з додатками до них, встановлено, що вилучено інформацію про з`єднання абонентських номерів рухомого (мобільного) зв`язку (трафіки) мобільних операторів, які належали ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , про результати опрацьованої інформації складено довідку (т.1, а.с. 80-82, 83-85, 88-96).

У судовому засіданні також оглянуто речові докази, зокрема 4 сокири, які були вилучені з господарства ОСОБА_3 .

Наведені вище докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено особу винного, подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст. 91 КПК України. Всі докази взаємодоповнюють один одного і в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у скоєному злочину та одночасно спростовують доводи захисту про відсутність у ОСОБА_1 умислу на заподіяння смерті.

Наданий стороною захисту доказ, а саме диск з відеозаписом, тривалістю до 4 секунд, суд вважає таким, що не спростовує вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Твердження сторони захисту про порушення правил збирання доказів є необгрунтованими, оскільки докази, які сторона захисту просить визнати недопустимими у поданих клопотаннях від 19 листопада 2020 року, було отримано на підставі належного виконання вимог кримінального процесуального закону, їх допустимість не викликає у суду сумнівів.

Зокрема, в межах цього кримінального провадження 25 червня 2019 року проведено огляд місця події, а самелісопосадки неподалік с. Турковичі, Дубенського району, Рівненської області, та за результатами якого слідчим Єрмолаєвим А.В. , повноваження якого підтверджені матеріалами кримінального провадження (т.1, а.с. 1, 5) складено протокол огляду місця події, який відповідає вимогам статей 104, 105, 237 КПК, підписаний усіма учасниками слідчої дії, в тому числі і судово-медичним експертом ОСОБА_13 . Обставини своєї присутності під час проведення огляду місця події експерт ОСОБА_13 підтвердив також у судовому засіданні. Під час проведення слідчої дії жодних зауважень чи клопотань від учасників слідчої дії, зокрема і ОСОБА_1 , не надходило. Станом на час проведення огляду місця події (25.06.2019 року з 16:10 год. до 18:16 год.) ОСОБА_1 затриманий не був, в статусі підозрюваного не перебував (підозру оголошено 26.06.2019 року о 15:25 год.), дані про те, що ОСОБА_1 заявляв клопотання про надання йому захисника відсутні, а тому обов`язок встановлений ст. 52 КПК України щодо забезпечення ОСОБА_1 захисником не виник (подібний висновок сформульований зокрема у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 року у справі №761/11874/17).

Будь-яких доказів на підтвердження доводів обвинуваченого та його захисника про те, що при затриманні на ОСОБА_1 вчинявся моральний тиск з боку працівників Дубенського відділу поліції суду не представлено, внесення по даним обставинам відомостей до ЄРДР або відповідні звернення не є доказом встановлення вини працівників поліції, а тому посилання сторони захисту на застосування морального впливу на обвинуваченого ОСОБА_1 з боку працівників поліції суд вважає безпідставними. Під час затримання ОСОБА_1 жодних зауважень не висловлював та клопотань не заявляв.

З протоколу огляду трупа від 26.06.2019 року, складеного слідчим Сидорчуком М.А., повноваження якого підтверджені матеріалами кримінального провадження (т.1, а.с. 1, 8) вбачається, що понятими для проведення даної слідчої дії були запрошені ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .. Як установлено, останні є працівниками КНП «Дубенська міська лікарня», та не є зацікавленими особами, що ствердив допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_13 . Прямої заборони залучати слідчому понятими медичних працівників ч. 7 ст.223 КПК України не містить, а отже слідча дія проведена відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, підстав вважати вказані докази недопустимими у суду немає.

Відповідно до ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст.36 КК України кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутись за допомогою до інших осіб або органів влади.

З роз`яснень, які містяться в пунктах 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 26 квітня 2002 року «Про практику у справах про необхідну оборону» вбачається, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

Питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. Визначальним при цьому є і суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання.

Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Дослідивши у судовому засіданні надані стороною обвинувачення та захисту докази по справі в їх сукупності, виходячи із фактичних обставин справи, ураховуючи час вчинення злочину ОСОБА_1 , зокрема у темну пору доби близько 23:00 год., те, що автомобіль було залишено на відстані близько 200 метрів від господарства потерпілого, при цьому маючи можливість під`їхати ближче, вдома ОСОБА_3 перебував сам, беручи до уваги напружені стосунки між обвинуваченим та потерпілим, про що свідчить звернення ОСОБА_3 за день до події до правоохоронних органів із заявою про нанесення йому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень 01.06.2019 року (т.2, а.с.101), механізм спричинення тілесних ушкоджень та їх локалізацію, зокрема ОСОБА_1 , що за віком та своїми фізичними даними відрізняється більш міцною статурою і є значно фізично розвинутішим за потерпілого, який являвся інвалідом 2 групи та окрім того перебував у стані алкогольного сп`яніння, наніс ОСОБА_3 2 сильно виражених удари з наростаючою силою кулаком руки в життєво-важливий орган - грудну клітку, що спричинило тупу травму грудей у вигляді множинних двобічних переломів ребер та перелому грудної клітки, яка могла спричинити загрозливі для життя явища (такі як пневмоторакс, гемоторакс тощо) та за даними критеріями відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент її спричинення, та з урахуванням подальшої поведінки обвинуваченого, який не вчинив жодних дій спрямованих на надання потерпілому необхідної допомоги, суд дійшов висновку про спрямованість умислу ОСОБА_1 саме на вбивство.

Крім того, той факт, що ОСОБА_1 залишив місце події та не повідомив правоохоронні органи про подію, вчинив ряд дій спрямованих на приховування слідів злочину, які свідчать не на його користь, та намагання своїми показаннями, які суд оцінює критично, спотворити обставини вчиненого злочину, також підтверджує його злочинний умисел на вбивство.

Дії ОСОБА_3 щодо вчинення замаху на позбавлення життя ОСОБА_1 були предметом перевірки органів досудового розслідування, за наслідками якої прийнято процесуальне рішення у виді постанови про закриття кримінального провадження від 30.09.2019 року, згідної якої кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України. Указана постанова є чинною та скасована не була.

З огляду на викладене, доводи обвинуваченого та його захисника про перебування ОСОБА_1 у стані необхідної оборони суд відхиляє, оскільки доказів, які б свідчили, що ОСОБА_3 вчинив суспільно небезпечне діяння щодо ОСОБА_1 у зв`язку з чим останній міг перебувати у стані необхідної оборони, у матеріаліх провадження немає.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у порядку ст. 94 КПК України, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України за вище встановлених обставин.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами статей 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання, суд визнає часткове добровільне відшкодування завданих збитків потерпілому.

Суд не визнає обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1 , його щире каяття. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед виражається у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Такого емоційного стану під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений не виявляв.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачений в силу вимог ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має місце реєстрації та фактичне місце проживання, за яким характеризується позитивно, приймав участь в антитерористичній операції, являється учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 ), непрацюючий, одружений; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання, а також позицію потерпілого ОСОБА_2 , який просив суд суворо покарати обвинуваченого, позицію потерпілої ОСОБА_6 , яка при визначенні міри покарання поклалася на розсуд суду, наслідки вчиненого злочину та поведінку й оцінку скоєного обвинуваченим, часткове визнання вини, часткове відшкодування завданих збитків.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, згідно з якою ч. 1 ст. 115 КК України є особливо тяжким злочином; особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі.

Таке покарання є дійсно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення винного і попередження нових злочинів, а також відповідатиме цілям та меті покарання.

Потерпілий ОСОБА_2 заявив цивільний позов до ОСОБА_1 про стягнення з останнього на його користь, з урахуванням внесених у судовому засіданні уточнень, 23330 грн. матеріальної шкоди та 150000 грн. моральної шкоди. Цивільний позов потерпілого в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 23330 грн. підлягає задоволенню, враховуючи те, що обвинувачений у цій частині визнав позов в повному обсязі. При вирішенні цивільного позову потерпілого в частині стягнення моральної шкоди, суд враховує, що завдання такої шкоди потерпілому в судовому засіданні доведено, та виходить з того, що шкода завдана умисними діями, ОСОБА_2 зазнав значних душевних страждань, пов`язаних з переживанням втрати сина ОСОБА_3 , потерпілий і на даний час продовжує терпіти нервові страждання, позбавлений звичного для нього укладу життя. Керуючись засадами розумності та справедливості, суд приходить до висновку про задоволення цивільного позову потерпілого у цій частині та стягнення з ОСОБА_1 на його користь 150000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування обраного раніше обвинуваченому запобіжного заходу, а тому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили слід продовжити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368-371, 374, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді цілодобового домашнього арешту продовжити на 60 (шістдесят) днів з дня ухвалення вказаного вироку.

Покласти на ОСОБА_1 обов`язки:

- не відлучатися з місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 без дозволу суду;

- утримуватися від спілкуватися з потерпілим ОСОБА_2 та свідками ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ;

- з`являтися за викликами суду;

- носити електронний засіб контролю.

Контроль за виконанням умов запобіжного заходу покласти на Дубенський відділ поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області.

Початок відбуття строку покарання ОСОБА_1 рахувати з часу фактичного затримання.

Зарахувати ОСОБА_1 в термін відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 25.06.2019 року по 16.09.2020 року з розрахунку день за день у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 23330(двадцять три тисячі триста тридцять) гривень 00 коп. та на відшкодування моральної шкоди 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27.06.2019 року (справа №559/1315/19) - скасувати.

Речові докази по справі, а саме:

-змив плями темно-бурого кольору з поверхні підлоги кімнати, який поміщено до паперового конверту НПУ ГСУ; контрольний змив з поверхні підлоги кімнати, який поміщено до паперового конверту НПУ ГСУ; фрагмент дверного ущільнювача, який поміщено до паперового конверту НПУ ГСУ; штани які поміщені до спеціального пакету НПУ ГСУ №INZ3021861; зразок букального епітелію який поміщено до паперового конверту НПУ ГСУ, та зразок крові який поміщено до спеціального пакету НПУ ГСУ; частину сорочки яка виявлена на тілі ОСОБА_3 в ході проведення огляду трупа, яку поміщено до картонної коробки та яку опечатано биркою №3; частину футболки, якою були зв`язані руки ОСОБА_3 яку поміщено до картонної коробки та яку опечатано биркою №4; станок для гоління, який знаходиться в спецпакеті «Національна поліція України» № 0014994; чоловічу кепку, яка знаходиться в спецпакеті «Національна поліція України» ЕХР№ 0252982; зразок попелу з насипу грунту за підсобним приміщенням, який знаходиться в спецпакеті «Національна поліція України Головне слідче управління» INZ № 3021851; зразок попелу з плити літньої кухні, який знаходиться в спецпакеті «Національна поліція України Головне слідче управління» INZ № 3021850; зразок волосся з потиличної ділянки голови вилученої в ході ОМП 26.06.2019 трупа ОСОБА_3 , який поміщений в паперовий конверт «Національна поліція України Головне слідче управління» № 2, які зберігаються в камері речових доказів Дубенського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області; 4 сокири, які знаходяться в поліетеленовому пакеті з биркою Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області - знищити.

Документи кримінального провадження №12019180040000493 залишити у матеріалах кримінальної справи протягом усього часу їх зберігання.

На вирок може бути подана апеляція до Рівненського апеляційного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а обвинуваченому в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Головуючий суддя:

Судді: