Рішення № 93344583, 26.11.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/13771/20

Провадження № 2/234/3789/20

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Михальченко А.О., при секретарі Каліберді А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу 234/13771/20 за позовом

ОСОБА_1

АДРЕСА_1

до

Публічного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод»

Донецька область, м. Краматорськ, вул. К. Гампера, 2

про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди з тих підстав, що він працював на посаді головного інструктора в ПрАТ «СКМЗ» з 25.06.2007 року по 18.12.2020 року, був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП. При звільнені з ним не були проведені розрахунки, не виплачена заробітна плата в сумі 3072,43 грн. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з розрахунку 263,68 грн. за день з дня звільнення і по день вирішення справи судом, з урахуванням всіх робочих днів за цей період. Просить суд стягнути з відповідача вказані суми та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 06.10.2020 року позовна заява залишена без руху, а 19.10.2020 року на виконання ухвали надійшла заява з додатками.

27.10.2020 по справі відкрите спрощене позовне провадження. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.

12.11.2020, представник ПрАТ «СКМЗ», через канцелярію суду, подав пояснення на позов у якому зазначено, що відповідач позовні вимоги визнає частково. При цьому відповідач оспорює лише щодо стягнення середнього заробітку та зазначає, що середньоденна заробітна плата позивача становить 212 грн. 26 коп. (з урахуванням податків). Зазначає, що у структурному підрозділі, де працював Позивач у грудні 2019 року, у період з дня наступного після звільнення Позивача (17.12.2019) до 31.12.2013 робочими були 10 днів; у січні у 2020 року - 13 днів; у лютому - 12 днів; у березні - 21 день; у квітні 21 день; у травні - 6 днів; у червні - 8 днів; у липні - 10 днів; у серпні 8 днів, у, у вересні - 8 днів; у жовтні 8 днів, у листопаді має бути 8 днів, що підтверджується відповідними наказами. Просив суд стягнути з ПрАТ «СКМЗ» на користь ОСОБА_1 3072,43 грн. заборгованості по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені відповідно до кількості робочих днів на підприємстві.

Також, разом з поясненнями від представника відповідача до суду надійшла заява про застосування принципу співмірності, в якій просить суд зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та застосувати принцип співмірності заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позивач в судове засідання не з`явився. Надав суду письмову заяву, згідно якої просив суд розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи. Надав заяву до суду, в якій просить справу слухати без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, без участі сторін, так як про дату, час і місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу №99 від 22.06.2007 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ПрАТ «СКМЗ» на посаду провідного інженера-електроника до відділу головного конструктора.

Наказом №140 від 18.12.2019 він звільнений з підприємства за власним бажанням на підставі п.1 ст. 38 КЗпП України.

Приписами ч.1 ст.46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

З копії трудової книжки встановлено, що 18.12.2020 ПрАТ «СКМЗ» виконало обов`язок щодо видачі ОСОБА_1 належно оформленої трудової книжки, але не провів із ним розрахунок, у строк, зазначений в статті 116 цього Кодексу.

Так, статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

З довідки про заборгованість по заробітній платі №685 станом на 18.09.2020, яка надана позивачем разом із позовом, суд вбачає, що ПрАТ «СКМЗ» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі на загальну суму 3072,43 грн. (за грудень2019 року).

Середньоденна заробітна плата до сплати складає 212,26 грн.

Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що ПрАТ «СКМЗ» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 3072,43 грн., а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). Цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає застосуванню формула, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.

Відповідно до розрахунку відповідача, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за два повних місяці, що передували його звільненню, становить 212 грн. 26 коп. до сплати.

Представником відповідача надані суду копії наказів генерального директора ПрАТ «СКМЗ» № 368 від 31.10.2019 (згідно із яким у січні 2020 року було встановлено 8 додаткових неоплачуваних вихідних днів); №391 від 26.11.2019 (згідно якого у лютому 2020 року було встановлено 24 годинним робочий тиждень із 8 годинним робочим днем), №49 від 02.03.2020 (згідно якого у травні 2020 року встановлені додаткові неоплачувані робочі дні на підприємстві, зокрема днів); наказу №59А від 18.03.2020 (відповідно до якого, починаючи з 18.05.2020 року по 18 07 2020 року на підприємстві встановлено 2 денний робочий тиждень), наказу №13 від 30 06 2070 (згідно якого на весь період карантину встановлено неповний 2 денний робочий тиждень), які визначають кількість робочих днів на підприємстві, графік роботи, неробочі дні та дні простою.

При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, судом визначено кількість робочих днів: у період з дня наступного після звільнення Позивача (19.12.2019) до 31.12.2019 робочими були 8 днів; у січні у 2020 року - 13 днів; у лютому - 12 днів; у березні - 21 день; у квітні 21 день; у травні - 6 днів; у червні - 8 днів; у липні - 10 днів; у серпні 8 днів, у, у вересні - 8 днів; у жовтні 8 днів; у листопаді до дня винесення рішення (26.11.2020 року) - 19 робочих днів.

При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, судом визначено кількість робочих днів з 18.12.2019 (дата звільнення) до 26.11.2020, що складає 142 дні.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 30 140,92 грн. (212,26 грн. х 142 днів).

Але необхідно врахувати наступне.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18 зазначила, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, суд враховує: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника

Встановлено, що ПрАТ «СКМЗ» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 3072,43 грн.

Позивач звільнився з підприємства у грудні 2019 року, а звернувся до суду за захистом своїх порушених прав лише у жовтні 2020 року.

За цей час затримки розрахунку при звільненні сума середнього заробітку складає 30 140,92 грн. (212,26 грн. х 142 днів).

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 10 000,00 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. 00 коп.позивач зазначив, що в результаті протиправних дій відповідача щодо нього він зазнав душевних страждань, так як не виплата йому заробітної плати суттєвим чином вплинула на ритм його життя, він був позбавлений засобів до існування, що призвело до стресу.

Оцінивши доводи позивача про завдання моральної шкоди та враховуючи усі докази по справі суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього.

Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди суд виходить із того, що на цей час не існує якогось сталого алгоритму визначення розміру моральної шкоди, але виходячи з характеру правопорушення і його наслідків для ОСОБА_1 , тривалість його страждань і переживань, беззаперечної зміни укладу його життя, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності суд приходить до висновку, що з ПрАТ «СКМЗ» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 5 000 грн. 00 коп. у якості відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією від 19.10.2020, а тому судовий збір підлягає стягнення на користь ОСОБА_1 з ПрАТ «СКМЗ» у сумі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 13, 141, 264, 265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі у сумі 3072 грн. 43 коп. (три тисячісімдесят двігрн. 43 коп.).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10 000 грн. 00 коп. (десять тисяч грн. 00 коп.).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 5000 грн. 00 коп. (п`ять тисяч грн. 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення про присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню, але не більше ніж за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.12.2020.

Суддя Краматорського міського суду А. О. Михальченко