Рішення № 93344292, 03.12.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/4548/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Левчук О.О.

секретар судового засідання Рамазанової В.Х.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №233/4548/20 за позовом:

Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», юридична адреса: 01001 м. Київ вул. Грушевського, буд. 1Д

до

ОСОБА_1 , що мешкає за адресом: АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.10.2020 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що АТ КБ «Приватбанк» відповідно до заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг б/н від 13.07.2007р. відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 250,00грн. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 46000,00грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором, однак відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти. У зв`язку із зазначеним порушенням зобов`язання відповідач станом на 18.08.2020 року має заборгованість - 129250,24грн., яка складається з: 45066,48грн. - заборгованість за тілом кредиту; 83583,76грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 600,00грн. - нарахована пеня.

Просять стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 129250,24грн. станом на 18.08.2020р., а також понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22.10.2020 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

Відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач посилається на укладений договір б/н від 13.07.2007 року згідно якого він отримав кредит у розмірі 250,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Насправді до матеріалів справи надано заяву від 13.07.2007р., про бажання оформити кредитку «Універсальна» з кредитним лімітом - 250,00грн. До того ж Позивач вказує, що перший кредитний ліміт становив 21600,00грн., що не відповідає дійсності. По перше тому що він підписав заяву, та отримав картку значно пізніше 13.07.2007р., а саме 19.09.2008р. По друге перший ліміт він отримав на кратку аж 16.02.2010р. В розрахунку Позивач вказує на те що, він користувався не існуючими коштами. До того ж в довідці про видачу карток Позивач вказує, що строк дії першої картки триває вісім років, що також не відповідає дійсності, будь яка банківська картка має строк дії не більше ніж три роки, а золоті картки - чотири роки. Також в цій довідці вказано, що він користувався одразу двома кредитними картками, виданими йому 13.07.2007р. та 23.11.2010р., що в свою чергу не відповідає дійсності та стандартам банка. Отже вважаю, що в цій довідці зроблено помилку або позивач намагається ввести в оману суд. Також не зрозуміло з якої причини КБ «Приватбанк» почав нараховувати відсотки, штрафи на вже не діючу картку, яка була видана в 2007р., до того ж одразу на дві кредитні картки, що можна побачити в розрахунку наданому Позивачем. З цього можна зробити висновок про те, що банк або помилився у своїй позовній заяві, або навмисно вводить суд в оману, враховуючи те, що з наданих копій заяви взагалі неможливо побачити, що там написано дрібним шрифтом. У заяві позичальника зобов`язання зі сплати штрафів відсутні. Умови та Правила не є складовою укладеного між сторонами кредитного договору. Пеня нарахована банком не у межах річного строку спеціальної позовної давності, а тому потрібно застосовувати строк спеціальної позовної давності до вказаних вимог. Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», згідно з якими банк самостійно може встановлювати та змінювати кредитний ліміт та умови кредитування клієнтів ним не підписувались. Цей документ також не містить дати його підписання представником позивача. До того ж, згідно надані Позивачем Умови та Правила затверджені наказом від 06.03.2010, тобто більше ніж через два роки після подання мною Заяви про бажання оформити кредитку «Універсальна». Тобто не можливо встановити що ці Умови та Правила були додатком до підписаної мною заяви. Тобто, Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», а також Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «30 днів пільгового періоду» не можна вважати складовими частинами укладеного між ним та позивачем кредитного договору, а збільшення або зменшення кредитного ліміту, без його згоди, не дійсними. Це відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Хоча, надалі у позові, банк посилається на умови та правила надання банківських послуг, та вважає що можлива одностороння зміна тарифів та інших невід`ємних частин договору. До того ж в наданих Позивачем Умов та Правил відсутні пункти на котрі посилається Позивач у позові. Також Позивач зазначає, що йому був наданий кредитний ліміт вказаний в Довідці про умови кредитування, що знов же, не відповідає дійсності. В довідці вказана загальна інформація. Та, відповідно до ст.10561 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам вказаним у п.5 цієї статті. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки. Тобто, виходячи з наведеного можна зробити висновок, що ставка по договору є фіксованою, тому що не відповідає вимогам змінюваної процентної ставки. Виходячи з заяви (договору), який надано до матеріалів справи ставка в ньому є фіксованою, а тобто п.5.3 «Умов та правил надання банківських послуг», в якому банк посилається на право на зміну тарифів самостійно є нікчемним, та не потребує додаткових доказів у силу правової природи нормативно-правового акту - Закону. Відповідно до п.1 ст.628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Також у ст.526 ЦК України чітко вказано зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до п.4, ст.55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом. Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч.1 ст.58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними з 10.01.09р. (абз.2 п.28 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.12р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»). Аналогічні висновки були зроблені ВСУ. Виходячи з положень ст.5, 627, 629, 653 ЦК, якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом України від 12.12.08р., тобто до 09.01.09р. (правова позиція викладена у постанові ВСУ від 19.12.12р. у справі №6-144цс12). Так, за висновками ВСУ, які викладені у постановах №6-16цс15 від 11.03.15р., №6- 240цс14 від 11.02.15р., №6-698цс15 від 10.06.15р. та №6-757цс15 від 01.07.15р., умови, в яких установлено збільшену позовну давність, що не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, окрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Позовні вимоги щодо наявності заборгованості за комісією вважаю необґрунтованими за наступних підстав. В Умовах і Правилах надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач, відсутнє визначення, склад та розмір комісії. В довідці про умови кредитування із використанням кредитної картки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду передбачена лише комісія за зняття готівки, моніторинг неактивної картки, отримання балансу на чек в банкоматах, та безготівковий платіж в системі інтернет-банкінг. Крім того, в своїх розрахунках Позивач не відокремлює суми заборгованості за пенею та комісією, а отже, у матеріалах відсутні докази щодо наявності заборгованості саме за комісією. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналогічна норма містилась й у ЦПК України в старій редакції. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Вважаю, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, ВП ВС вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Все це повністю узгоджується з правовими висновками викладеними у Постанові ВП ВС від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17. Заявлені позовні вимоги ґрунтуються на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не може бути доказом безспірності грошових вимог до відповідача. Ніякого особового рахунку, з якого можна побачити коли та скільки отримано та сплачено грошей, до позовної заяви не надано. Згідно з ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються (п.3); зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п.5). В порушення п.п.3, 5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява не містить викладу обставин, в якому порядку були нараховані такі проценти та розміру процентної ставки, що була застосована для нарахування процентів, тобто формули та обґрунтованого розрахунку процентів, а також не містить зазначення доказів на підтвердження цих обставин. В порушення вимог ч.5 ст.177 ЦПК України до позовної заяви не додані докази на підтвердження факту надання відповідачу кредиту. Навіть більше, розрахунок заборгованості не можна брати до уваги в якості доказу, тому, що цей розрахунок, не відповідає вимогам ст.95 ЦПК України: письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Також не зрозуміло як нараховувались проценти, мабуть на всю суму боргу разом з пенею та штрафами, тому що в розрахунку наданому позивачем вказані суми комісії та пені. Крім того, він не пам`ятає платежів які вказані в цьому ж розрахунку з 2014 року, тому що він не міг їх сплачувати, так як з березня по серпень 2014 року м. Костянтинівка знаходилось на непідконтрольній Україні території і Приватбанк не працював, але відсотки чомусь нараховував. Що стосується пені та штрафів, то також потрібно врахувати, що відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позиви з 14.04.2014 року громадянами України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Відповідно до розпорядження КМУ №1275-р від 02.12.2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Костянтинівка (Костянтинівська міська рада) входить до цього переліку під №15. Це також підтверджується листом юридичного департаменту НБУ №18-112/64483 від 05.11.2014 року «Про скасування пені та штрафів за договорами кредиту під час АТО», тобто Позивачу було про це відомо ще восени 2014 року. Також позивач в своїй заяві посилається на умови та правила надання банківських послуг та правила користування платіжною карткою, але з цих документів можна лише зробити висновок, про те що відповідач по справі їх не підписував, тому що відсутні самі підписи. А також зовсім не зрозуміло, чи діяли ці умови та правила на момент надання кредиту, тому що в них відсутня дата їх затвердження. Така правова позиція підтримана в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в справі №6-16цс15 від 11.03.2015 року та у постанові ВП ВС від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17. За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Позивач намагається стягнути з боржника завищенні відсотки за користування кредитом, що повністю суперечить діючому законодавству. Згідно п.6 ч.3 ст.178 ЦПК України зазначаю, що всі документи та докази знаходяться в матеріалах справи. Що стосується розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті, то з ним погодитись не можна, тому що розподіл судових витрат між сторонами проводиться відповідно до ст. 141 ЦПК України, а саме, пропорційно розміру заявлених позовних вимог. На підставі наведеного вище, вважає що потрібно відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом строку позовної давності та відсутністю належних та допустимих доказів та документів на підтвердження позовних вимог, повністю.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що ОСОБА_1 (далі - Відповідач) звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі - Позивач, Банк) з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав(-ла) Заяву № б/н від 13.07.2007 року. При укладенні Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Щодо ознайомлення Відповідача з умовами та правилами надання банківських послуг Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 13.07.2007 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору та виявив бажання оформити на своє ім`я Кредитку "Універсальна" та особистим підписом засвідчив, що "Я згоден з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...Я зобов`язуюся виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку".

Також до матеріалів позовної заяви долучено "Довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна 55 днів" яка підписана особисто Відповідачем та з якої чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 22,8% на рік, вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо.

Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Приймаючи до уваги те, що за ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису Відповідача в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що Заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є не допустимими доказами. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Відповідно до ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. На підставі ч.1 ст.634 ЦК, підписавши заяву, фізична особа, приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між Банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору (умов кредитування). Надаємо до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Пунктом 21 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз`яснено, що Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що права сторін виникають на підставі договорів та інших правочинів. Згідно з ст.ст.3, 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення..

На підставі ч.2 ст.640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Згідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором.

Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті.

Пунктом 1.1.3.2.4 Договору для ПАТ КБ «ПриватБанк» передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору.

При цьому у сторін Договору виникають обов`язки:

-у Кредитора: інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9 Договору;

-у Позичальника: отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п.1.1.2.1.5 Договору).

На підставі п.1.1.5.2 Договору, неотримання або несвоєчасне отримання Клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє Клієнта від виконання його зобов`язань за даним Договором. Згідно п.п.1.1.6.1, 1.1.6.2 Договору зміни в «Умови та правил надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін не можливо, банк повідомляє клієнтів про внесені змін шляхом використання різних каналів зв`язку, одними з яких є офіційний сайт банку: www.privatbank.ua, SMS - повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування. У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів Банку» клієнт має право надати Банку заяву про розірвання Договору виконавши умови п. 2.1.1.5.4 Договору. Можливість зміни умов договору також передбачено розділом II Постанови НБУ №705 від 05.11.2014 року, а саме Банк має право вносити зміни до правил користування електронним платіжним засобом або тарифів на обслуговування електронного платіжного засобу, повідомивши про відповідні зміни користувача у спосіб, передбачений договором. Законом України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-ІІІ встановлено, що платіжна картка є електронним платіжним засобом у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Оскільки Клієнт на сьогоднішній день не звертався до Банку з повідомленням про незгоду з внесеними змінами та не ініціював розірвання договору, внесені зміни вважаються прийнятими, а тому до позовної заяви додаються Умови та Правила надання банківських послуг актуальні станом на дату подачі позову.

Крім того, посилання на правову позицію Верховного Суду України у справі №6-16цс15 від 11 березня 2015 року у даному випадку є неправильним. У вказаній справі відповідач заперечував проти пункту 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам "Розстрочка" (стандарт), яким був встановлений збільшений строк позовної давності та посилався на те, що зміст цього пункту, зазначений у цих Умовах і в заяві позичальника, містить розбіжності.

Підставою розгляду справ №6-16цс15 від 11 березня 2015 року являлось неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, а саме частини першої статті 259 ЦК України, якою передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У даній справі Позичальником порушено питання щодо ознайомлення його саме з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а не застосування норм ст.259 ЦК України, тому безпідставним є посилання на правову позицію Верховного Суду України, яка не стосується справ з використанням кредитних карт. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права

Звертаємо увагу, що в силу вимог ст.81 ЦПК України саме на відповідача покладено обов`язок доведення того факту, що він не був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, не отримував кредитний ліміт чи не підписував кредитний договір, за невиконання умов якого до нього пред`явлено позов.

Відповідно до положень ч.2 ст.10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України..

Згідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті.

Щодо посилання Відповідача на постанову Верховного Суду по справі №342/180/17: розглядаючи справу №342/180/17 Верховний Суд зазначив, у разі, якщо Умови та Правила надання банком кредиту, зокрема й умова про збільшення строку позовної давності, не містять підпису позичальника та при цьому банк не надає судам належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та Правила містили ту чи іншу спірну умову, зокрема і щодо збільшеного строку позовної давності, у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались, то такі Умови та Правила надання банком кредиту не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору банку з цим позичальникам.

Тобто, при розгляді справ з аналогічними фактичними обставинами банки, на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинні надавати судам підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо.

Таким чином, при розгляді судової справи №233/4548/20 Верховним Судом звернуто увагу на відсутність доказів тотожності доданих банком до позовної заяви Умов та Правил надання банківських послуг із тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника.

В судовій справі, що розглядається судом, Позивачем раніше із відповіддю на заперечення надавались: наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви; виписка по рахунку; довідка щодо виданих кредитних карток Відповідачу.

Вказані документи підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення Відповідача до банку з метою подальшого укладення договору.

Відповідно до виписки по рахунку вбачається активне використання Відповідачем кредитного рахунку починаючи із 25.09.2008 р., а саме:

1.розрахування у торговельній мережі, приклад: 25.05.2018 Продукти: СУПЕРМАРКЕТ "POyT", Костантинівка, Ломоносова, 159 UAH 33,81;

2.зняття готівки у банкоматах, приклад: 08.10.2017 Зняття готівки в банкоматі: Відділення банку, Константинівка, вул. Ленінградська, буд. 2 UAH 3 000,00;

3. поповнення кредитного рахунку, приклад: 31.08.2017 Поповнення в терміналі самообслуговування Костянтинівка, вул. Петровського, буд. 1, Супермаркет "EpycHHna". Зарахування решти UАН 5,00 CR"

20.10.2008 (280) НОМЕР_1 Поповнення картки UAH 250,50 CR"

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, судом також необхідно врахувати наступні постанови Верховного суду: У постанові від 10.04.2019 у справі №356/1635/16-ц (reyestr.court.gov.ua/Review/81360215) Верховний Суд у складі колегії судців Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність факту отримання відповідачем платіжної картки із встановленим лімітом кредитування та отримання позичальником кредитних коштів, а також про відсутність кредитних правовідносин між сторонами не може вважатись обґрунтованим, оскільки не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. У постанові від 28.03.2019 у справі №428/2873/17 (eyestr.court.gov.ua/Review/80854464) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що підписанням анкети- заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» позичальник погоджується з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору; приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком; саме по собі посилання на неознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин". У постанові від 06.02.2018 у справі №755/2720/16-ц (reyestr.court.gov.ua/Review/72124540) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «КБ «ПриватБанк», в якій виявив бажання отримати кредитні кошти та підтвердив, що він ознайомлений і погоджується з Умовами та Тарифами банку; при цьому Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. У постанові від 17.04.2019 у справі №666/388/16-ц (reyestr.court.gov.ua/Review/81287537) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що посилання у касаційній скарзі на не підписання позичальником умов та правил надання банківських послуг та не ознайомлення з їх змістом, не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин, оскільки з огляду на ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору; а за обставин укладення між сторонами договору приєднання у момент підписання заяви-анкети відповідач мав право вимагати від банку надання умов та правил надання банківських послуг, або відмовитись від укладення кредитного договору у такій формі.

Звертаємо увагу, що оригінали документів надаються Банком виключно за ухвалою суду. Відсутність в матеріалах справи оригіналів кредитного договору не є підставою для відмови в позові за наявності його копії та інших доказів, які свідчать про укладення кредитного договору і часткове його виконання. Інше має бути спростовано особою, яка не виконує умови договору. Суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін, наданих суду для обґрунтування своєї правової позиції. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а позовні вимоги Банку підлягають задоволенні в повному обсязі.

Згідно із ч.ч.1-3 ст.64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності. Так згідно Довіреності для виконання наданих повноважень Представнику надається право від імені Банку підписувати, подавати, пред`являти необхідні документи, посвідчувати своїм підписом копії документів, у тому числі копії цієї довіреності, та виконувати інші необхідні дії, пов`язані з цією довіреністю, у тому числі під час проведення слідчих дій. Крім того, зазначаємо, що розрахунок заборгованості підписаний представником ПАТ КБ Приватбанк Гребенюк О.С. Матеріали справи містять довіреність, видану на ім`я зазначеного представника, якою передбачено право працівника посвідчувати копії документів та підписувати розрахунки заборгованості.

Щодо отримання картки та її перевипуску. Згідно п. 2.1.1.2.12 у разі закінчення строку дії карта продовжується Банком на новий строк (шляхом надання Клієнту карти з новим строком дії). 13.07.2007р. Відповідач звернувся в Банк з заявою про отримання картки № НОМЕР_2 . В подальшому ця ж картка була перевипущена із тим самим номером та її строк було пролонговано до 07/2015 року. Також в рамках даного кредитного договору Клієнт 23.11.2010 року отримав картку НОМЕР_3 строком дії до 05/14 року, 18.05.2016 року картку НОМЕР_4 строком дії до 05/20 року, 22.06.2017 року картку НОМЕР_5 строком дії до 04/21 року. Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого Клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці. Перевипуск карти Відповідачем підтверджується банківською випискою по картковому рахунку, що додається. Поскільки перевипуск карти не являється укладенням нового кредитного договору в заповненні додаткових документів для перевипуску картки не мало необхідності, що не суперечить чинному законодавству України. Згідно Постанови НБУ від 17.12.2003г. «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» п.2.2. Ідентифікація клієнта не є обов`язковою, якщо клієнт вже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства України. Активація перевипущеної картки здійснюється за допомогою контактного телефону клієнта шляхом відправки коду авторизації на телефон Клієнта, а відповідно карта не може бути активована без згоди / відома Клієнта. Згідно Постанови НБУ від 05.11.2014 №705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» код авторизації - набір цифр або букв і цифр, який формується і надається емітентом або юридичною особою - учасником платіжної системи, яка діє за його дорученням, за результатами авторизації, що в свою чергу забезпечує гарантію видачі платіжної картки належному клієнту, запобігання шахрайських операцій з картами.

Розділом VI Постанови НБУ від 05.11.2014 №705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» встановлено що користувач зобов`язаний: надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним; після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» п.14.15. встановлено, що користувач зобов`язаний надати банку інформацію для здійснення контактів з ним, а банк зобов`язаний зберігати цю інформацію.

Обов`язок банку по повідомленню про вчинені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним: у разі інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем (в нашому випадку інформування здійснювалося по номеру контактного телефону, який Відповідачем зазначено у заяві);

Так само п.14.16. ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з дня повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій з електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Подальше користування карткою, періодичні погашення заборгованості в тому числі після останнього перевипуску картки підтверджує, що Відповідач знав про наявність заборгованості, що утворилася і усвідомлював характер і наслідки невиконання договірних зобов`язань.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту. В заяві - анкеті клієнта, зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак, умовами договору визначено (п. 2.1.1.2.3.), що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Пунктом 2.1.1.2.4. УіП встановлено, що підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком. Додатково повідомляємо, що встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження.

Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через РОБ-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові.

При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка.

У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а позовні вимоги Банку підлягають задоволенні в повному обсязі.

Щодо формули нарахування процентів на поточну та на прострочену заборгованість пояснюємо:

До 04.2014 року діяла наступна формула нарахування процентів:

Нарахування процентів на поточну заборгованість:

N *М /365 *У=г

N - поточне тіло кредиту;

М - процентна ставка; 360/365 - кількість днів у році;

Y- кількість днів за які здійснюється нарахування;

Z - сума нарахованих процентів.

Нарахування процентів на прострочену заборгованість:

N *М /365 *У=г

N - прострочене тіло кредиту;

М - процентна ставка; 360/365 - кількість днів у році;

Y- кількість днів за які здійснюється нарахування;

Z - сума нарахованих процентів.

Y- кількість днів за які здійснюється нарахування;

Z - сума нарахованих процентів.

Формула нарахування процентів на прострочену заборгованість:

N *М /365*2 *У=Ъ

N - заборгованість за кредитом (прострочене тіло кредиту, виставлені до сплати та не погашені проценти та санкції станом на перше число попереднього місяця;

М - процентна ставка 360/365 - кількість днів у році 2 - коефіцієнт підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості У- кількість днів за які здійснюється нарахування;

Z - сума нарахованих процентів.

Діючі з 04.2014 року формули нарахування процентів: Нарахування процентів на поточну заборгованість: N *М/365*(2 або1) *Y=Z N - заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці);

М - процентна ставка; 360/365 - кількість днів у році; 2 або 1 - коефіцієнт процентної ставки (1- застосовується у разі належного виконання зобов`язань, 2- підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості);

У разі зміни процентної ставки розрахунок процентів на заборгованість, що виникла до зміни нараховується за діючою процентною ставкою на момент використання цих коштів, якщо частина боргу використана уже після зміни процентної ставки, розрахунок процентів на цю частину заборгованості здійснюється за новою процентною ставкою. Дана умова не діє при нарахуванні процентів на прострочену заборгованість. При розрахунку процентів цифри, починаючи з третього знака після коми, відкидаються. Сума після коми ручного розрахунку може відрізнятися від розрахунку який доданий до позову у зв`язку з автоматичним округленням.

Пунктом 1.1.3.1.6. Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що Клієнт доручає Банку списувати кошти з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, у межах сум, що підлягають сплаті Банку за Договором, у разі настання термінів платежів, а також списувати кошти з картрахунка у разі настання термінів платежів за іншими договорами клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), у межах платіжного ліміту картрахунка.

Тобто при нарахуванні Банком процентів, коміссій, пені і не внесення коштів Клієнтом на погашення цієї заборгованості, Банк має право здійснити списання данної заборгованості за рахунок кредитного ліміту.

Щодо підвищення процентної ставки. Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 22,8% на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку (додаються). Необхідно зазначити, що підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг.

Зокрема, згідно до п.1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору.

Таким чином, розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг до обов`язків позичальника відноситься: п.1.1.2.3 отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам; п.1.1.2.4 у разі незгоди зі змінами Умов та Правил надання банківських послуг та/або Тарифів надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом ЗО днів з моменту повернення Карток, виданих Власнику і його Довіреним особам.

Стосовно надання підтверджень відправлення повідомлень про зміну розміру відсоткової ставки пояснюємо, що в Банку діє електронний документообіг та вказані відомості зберігаються в архіві не більше трьох років. Таким чином, надати підтвердження відправлення повідомлень не вбачається можливим.

Правомірність зміни умов договору також підтверджується Постановою №5 Пленуму ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин". "При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК.

У разі нормалізації ситуації, банком буде розглядатися питання про зниження ставок.

Щодо порядку нарахування неустойки. Згідно ст.ст.526, 527, 530, 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Договір обов`язковий до виконання сторонами. Згідно ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків. Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, шо обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Сторони досягли згоди і уклали кредитний договір, в якому передбачили умови сплати пені та штрафу.

Правомірність стягнення пені: Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і сплата неустойки. Сторони встановили в п.«2.1.1.12.6.1.» Умов та Правил надання банківських послуг що, у разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 грн. Клієнт сплачує банку пеню. Розмір пені зазначається в тарифах.

Формула нарахування пені: Нарахування пені за кредитними картами здійснюється з 01.05.2009 року в розмірі 1% від суми заборгованості, але не менше 30грн., що затверджено Наказом СП-2009-289 від 07.04.2009 року.

В подальшому Наказом СП-2013-6500941 от 28.01.2013р. розмір пені було збільшено до 50грн., яка нараховується щомісячно у разі виникнення прострочки по кредиту на суму від 100грн.

19.09.2013 року СП-2013-6776448 від 19.09.2013р. внесені зміни до тарифів щодо розміру пені, а саме: - у разі виникнення прострочки на протязі одного місяця - сплачується пеня в розмірі 50 грн.; - у разі виникнення прострочки другий місяць поспіль - сплачується пеня в розмірі 100 грн.

Одночасно зазначаємо, що в розрахунку заборгованості, в колонці під назвою «сума комісії та пені» фактично зазначено лише пеню, оскільки нарахування комісії умовами кредитного договору не передбачено.

Щодо проживання Відповідача на території зони АТО.

Зазначаємо, що Банком на виконання вимог ЗУ « Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» буде розглянуте питання про скасування частини нарахованої заборгованості, та у разі потреби подано уточнюючу позовні заяву.

Щодо строку дії картки та договору: Необхідно звернути увагу суду, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануітет, тощо. Але відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Згідно Умов та Правил картковий рахунок - це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці. Згідно Умов та Правил "Картрахунки відкриті на невизначений строк". Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клієнтка ... тощо. Згідно Умов обслуговування банк відкриває Клієнту Картрахунок, видає Клієнту картки, їх вид та строк дії визначено в Заяві та в Пам`ятці клієнта. Тобто необхідно розрізняти поняття даних кредитно-правових відносин, які поєднані в одне ціле - Кредитний договір. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Так, кредитний договір чинний, а заперечення Відповідача нічим не обґрунтовані.

Щодо строку позовної давності. Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду. Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст.259 ЦК України). Необхідно звернути увагу суду, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануітет, тощо. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно сроку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа №6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6-61цс 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору." Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 04 21 року, (довідка про видачу кредитних карт міститься у матеріалах справи). Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 02/10/2020 року - до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які Відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності Позивачем дотримано при зверненні до суду.

Також необхідно зауважати, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання Відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. Одночасно ст.526 ЦК України наголошує нам, шо Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, Відповідач належним чином свої зобов`язання за Кредитним Договором не виконав.

Враховуючи викладене, просять суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але надав суду заяву, в якій просив справу слухати за їх відсутності, підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та у відповіді на відзив, та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, але надав суду заяву, в якій просив справу слухати за його відсутності, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що він не згоден, доводи викладені у відзиві на позовну заяву підтримує та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вислухав пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

В С Т А Н О В И В:

13.07.2007 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 13.07.2007 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 250,00грн. Базова процентна ставка 22,8% із розрахунку 360 днів на рік.

Строк дії кредитного ліміту: відповідає строку дії картки.

Згідно розрахунку за договором б/н від 13.07.2007р. у зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 18.08.2020 має заборгованість - 129250,24грн., яка складається з: 45066,48грн. - заборгованість за тілом кредиту; 83583,76грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 600,00грн. - нарахована пеня.

Позивач просить стягнути вищевказану заборгованість з відповідача.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на мовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться."

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов`язання" (ст.ст.530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.1054, 1049 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Щодо доводів відповідача про пропуск банком строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року (справа №6-14 цс 14) відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк», згідно підписаного кредитного договору відповідач отримав наступні кредитні картки:

- 23.11.2010 року № НОМЕР_3 , термін дії картки - 05/14;

- 13.07.2007 року № НОМЕР_2 , термін дії картки - 07/15;

- 18.05.2016 року № НОМЕР_4 , термін дії картки - 05/20;

- 18.05.2016 року № НОМЕР_4 , термін дії картки - 05/20;

- 22.06.2017 року № НОМЕР_5 , термін дії картки - 04/21.

Як вбачається з матеріалів справи, банк звернувся до суду з позовом 12.10.2020 року, а відповідно до розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку відповідач частково погашав заборгованість, останній платіж перед зверненням банком до суду, відповідачем зроблено 24.10.2018 року у сумі 31,99грн., отже позов подано до суду в межах строку позовної давності.

Тобто вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості за тілом кредиту подано в межах позовної давності, та підлягають задоволенню в даній частині позову.

13.07.2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено кредитний договір якій оформлений у вигляді Заяви-анкети про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, яка фактично є кредитним договором, що укладено у письмовій формі та підписано сторонами. Відповідно до умов якого кредитний договір складається з Анкети-заяви, Довідки про умови кредитування, Умов і правил надання банківських послуг. За цим договором АТ КБ «ПриватБанк» надало відповідачу грошові кошти у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку, за умовами якої передбачено сплату відсотків в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування.

Згідно з Тарифами обслуговування платіжної картки базова процентна ставка складала 22,8 відсотків на рік.

Відповідно до анкети-заяви, особа, яка її підписала, зобов`язана виконувати умови і правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті АТ КБ «ПриватБанк».

Однак відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. (ч.3 ст. 1056-1).

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. (ч.4 ст.1056-1).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, зазначено, що надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З матеріалів справи убачається, що при укладенні договору сторонами узгоджена базова процентна ставка у розмірі 22,8% на рік.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо належного повідомлення боржника про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку.

Отже, позивачем нараховувались проценти у розмірі більшому, ніж було визначено умовами договору, всупереч статті 1056-1 ЦК України щодо заборони збільшення банком процентної ставки в односторонньому порядку.

З наявної в матеріалах справи анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг убачається, що сторонами обумовлено проценту ставку за користуванням кредитом 22,8% річних на залишок заборгованості.

Частиною 1 ст.256 ЦК України закріплено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 УК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).

Відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог про стягнення процентів, які мають бути обчислені за узгодженою ставкою в розмірі 22,8% на рік.

Відповідно до частини 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 12.10.2020 року, то заборгованість по процентам за користування кредитом підлягає стягненню з 12.10.2017 року.

Отже, до позовних вимог про стягнення процентів, які мають бути обчислені за узгодженою ставкою в розмірі 22,8% на рік необхідно застосувати строк позовної давності.

Тобто, виходячи з процентної ставки за весь час користування кредитом 22,8% річних та кількості днів за період з 12.10.2017 року (строку позовної давності) по 18.08.2020 року, що складає 1042 днів, заборгованість по відсоткам за користування кредитом становить 30825,47грн. з наступного розрахунку: 45066,48грн. (заборгованість за кредитом) х 22,8% : 360 днів х 1080 днів = 30825,47грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 30825,47грн.

Щодо стягнення пені та штрафів суд зазначає наступне.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Звертаючись в суд з позовом про стягнення з ОСОБА_1 пені в сумі 600,00грн. Банк посилався на те, що кредитним договором передбачена відповідальність боржника за неналежне виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Відповідно до ст.2 Закону України №1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2.09.2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилась антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Національний банк України своїми листами від 13 жовтня 2014 року №47-411/58939 та 5.11.2014 року № 18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України №1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2.09.2014 року щодо не нарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час антитерористичної операції.

Як проголошено в ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи.

Згідно матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресом: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р місто Костянтинівка Донецької області відноситься до населеного пункту, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

Отже, враховуючи те, що відповідач є громадянином України, який зареєстрований та постійно проживає в населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, на підставі ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», він має бути звільнений від сплати штрафних санкцій. Тому Банк безпідставно нарахував і вимагає сплати ОСОБА_1 пені за кредитним договором.

Таким чином, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення заборгованості за пенею - 600,00грн.

Аналізуючи норми права чинного законодавства, які регулюють зазначені право- відносини, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 45066,48грн., та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 30825,47грн., а всього на загальну суму 75891,95грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2102,00грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11.09.2020р.

Таким чином з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1234,29грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,10,12,76,141,263-265,280-281 ЦПК України, ст.ст.261,509,525,526,530,551,625,1050,1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (р/р № НОМЕР_7 у АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 13.07.2007 року в сумі 75891,95грн. (сімдесяти п`яти тисяч вісімсот дев`яноста однієї грн. 95коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (р/р № НОМЕР_7 у АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 1234,29грн. (одна тисяча двісті тридцять чотири грн. 29коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Костянтинівського

міськрайонного суду О.О. Левчук