Рішення № 93343937, 07.12.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1272/20

ЄУН № 226/1272/20

Провадження №2/226/504/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої – судді Клепка Л.І.

секретаря Тіссен О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мирноград Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Мирноградський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 , третя особа Мирноградський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини. В обгрунтування позову вказала, що з відповідачем ОСОБА_5 вона проживала разом однією сім`єю за місцем його проживання в м.Харків, куди вона переїхала 28.01.2014року, плануючи зареєструвати сімейні стосунки влітку 2014року. В березні 2014року вона завагітніла. Звернувшись до лікаря, щоб стати на облік, від неї зажадали довідку про те, що за місцем своєї реєстрації в м.Мирноград вона на обліку по вагітності не перебуває. У зв`язку з цим вона повернулася в м.Мирноград, щоб отримати необхідні довідки, але там через загрозу вагітності її тричі поміщали у медичний заклад, де вона перебувала на стаціонарному лікуванні, і з цієї причини не могла повернутися в м.Харків. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила сина. Знаючи про народження сина, відповідач не приїхав і до відділу РАЦС для реєстрації дитини не прибув, тому запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень був здійснений в порядку, передбаченому ст.135 Сімейного Кодексу України. Будучи батьком дитини, відповідач про дитину не піклується, матеріальної допомоги на її утримання не надає, тому всю турботу про дитину вона взяла на себе. Але її коштів на утримання дитини не вистачає, так як дитина є інвалідом дитинства і потребує дороговартісного лікування, що змушує її звернутися до суду з питання встановлення батьківства та стягнення з нього аліментів на утримання дитини. Зазначаючи на вказані обставини, позивачка просить суд визнати відповідача ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі ј частини усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з дня подачі заяви до суду і до досягнення сином віку повноліття.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала і, обґрунтовуючи їх викладеними в заяві обставинами та висновком молекулярно-генетичної експертизи, просила суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати, які складаються з судового збору – в розмірі 840,80грн., вартості судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи в розмірі 7222,98грн. та вартості послуг на правничу допомогу в розмірі 4900грн.

Відповідач ОСОБА_3 і його представник в судове засідання не з`явилися. Відповідачем на адресу суду надана заява про розгляд справи у його відсутність та відсутність його представника. Згідно письмової заяви відповідача, висновок експертизи, яким доводиться його батьківство, він не заперечує і у вирішення позовних вимог про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини покладається на розсуд суду. А в частині судових витрат, пов`язаних з витратами на правову допомогу в розмірі 4900грн., які позивачка просить суд стягнути з нього на її користь, просить відмовити за їх недоведеністю, так як позивачкою не надано належним чином оформлених документів – квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касових чеків, тощо, а довідка адвоката, на його думку, не є фінансовим документом на підтвердження сплати позивачкою адвокату гонорару в сумі 4900грн. за надання правничої допомоги.

Третя особа Мирноградський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Харків) до судового засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи у відсутність її представника.

Надавши оцінку спірним відносинам та дослідженим доказам, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого.

Згідно ст.121 Сімейного Кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст.122 Сімейного Кодексу походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері, згідно ст.125 Сімейного Кодексу, визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду. Заява жінки і чоловіка відповідно до ст.126 Сімейного Кодексу подається до органу державної реєстрації актів цивільного стану і може бути подана як до, так і після народження дитини.

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтю 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини відповідно до ст.128 Сімейного Кодексу може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений також особою, яка вважає себе батьком дитини.

Таким чином, визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, що спрямовано на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини.

Підставою для визнання батьківства можуть слугувати будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи, так як ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства, про що зазначає Європейський суд з прав людини у справі «Калачова проти Російської Федерації» від 07 травня 2009 року (заява № 3451/05, § 34).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Димитров Донецької області позивачка ОСОБА_1 , не перебуваючи у шлюбі, народила дитину - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини НОМЕР_1 , виданим 28.11.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Димитровського міського управління юстиції у Донецькій області, та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану. Відомості про батька – ОСОБА_7 внесені за вказівкою матері відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного Кодексу України (а.с.12,15-16).

Згідно довідки Відділу ведення Реєстру територіальної громади виконавчого комітету Мирноградської міської ради, дитина проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).

Дитина є інвалідом з дитинства, у зв`язку з чим позивачка перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Мирноградської міської ради як отримувач державної соціальної допомоги на дитину-інваліда до 18 років (а.с.13-15).

Згідно інформації з реєстру територіальної громади м.Харкова відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , де згідно пояснень позивачки, підтверджених поясненнями відповідача, викладеними у відзиві, вони проживали разом приблизно з кінця січня 2014року до середини березня 2014року (а.с.24).

Згідно висновку експерта КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» №708 від 29.09.2020 року, відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може бути біологічним батькм дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , нардженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вірогідність того, що відповідач ОСОБА_3 дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, складає не менше 99,99999% (а.с.110-112).

Отже, висновок молекулярно-генетичної експертизи, яким на 99,99999% підтверджена вірогідність біологічного батьківства ОСОБА_3 по відношенню до дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є безспірним доказом батьківства відповідача, що є підставою для задоволення вимог позивачки про визнання батьківства. У зв`язку з цим відповідно до ст.134 Сімейного Кодексу України орган державної реєстрації актів цивільного стану має внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини та видати нове Свідоцтво про народження.

Статтею 52 Конституції України визначено, що діти незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним, є рівними у своїх правах.

Відповідно до ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Одним із способів утримання дитини є стягнення аліментів, які відповідно до ст.ст.181,182 цього Кодексу присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Вимоги позивачки щодо визнання батьківства і стягнення аліментів відповідач просить вирішити на розсуд суду, розмір аліментів, про який просить позивачка, не заперечує.

Приймаючи до уваги достатність підстав для визнання відповідача батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , суд вважає за необхідне стягнути з нього на користь позивачки аліменти на утримання дитини у розмірі ј частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повнолітнього віку. Так як позивачка з позовом про визнання батьківства і стягнення аліментів на утримання дитини звернулася до суду 25.05.2020 року, стягнення аліментів відповідно до ст.191 Сімейного Кодексу має здійснюватися з зазначеної дати. Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду в межах суми платежу за один місяць допускається до негайного виконання.

Приймаючи рішення щодо судових витрат у справі, суд зазначає наступне.

Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, відносяться витрати, пов`язані з проведенням експертизи, та витрати на професійну правничу допомогу. Розмір витрат на проведення експертизи згідно ч.6 ст.139 ЦПК України, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. А розмір витрат на правничу допомогу адвоката, відповідно до ч.2 ст.137 цього Кодексу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правову допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрт адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здвйснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з позовом про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини позивачкою за вимогу про визнання батьківства сплачено судовий збір в розмірі 840, 80 грн. Від сплати судового збору за звернення до суду з вимогами про стягнення аліментів позивачка на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 3.10.2017 № 2147-VIII звільнена. Отже, у зв`язку з задоволенням позову з відповідача на користь позивачки відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80грн. та в такому ж розмірі - на користь держави.

Витрати, понесені позивачкою за проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, згідно договору про надання послуг від 21.07.2020року, укладеного між КЗ «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» і ОСОБА_1 становлять 7222,98 грн. (а.с.129). Сплата позивачкою цих послуг підтверджується квитанцією Приватбанку від 21.09.2020року (а.с.127). Ці витрати також мають бути стягнуті з відповідача на користь позивачки.

Вирішуючи питання відшкодування позивачці витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, проти чого заперечував відповідач, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

У разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Зміст та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі.

На підтвер дження розміру витрат, понесених у зв`язку з користуванням правовою допомогою, позивачкою надано суду договір про надання правової допомоги від 20.05.2020року, укладений нею з адвокатом Шкуро Л.П. (ордер ДН №045617) (а.с.41-42), яка здійснює свою адвокатську діяльність індивідуально, акт виконаних робіт з детальним описом послуг, куди ввійшли консультація, складання позовної заяви, клопотання про призначення експертизи, участь в судових засіданнях, на суму 4904грн. (а.с.130) та довідку адвоката Шкуро Л.П. про сплату їй позивачкою ОСОБА_1 готівкою гонорару в сумі 4900грн. за надання правничої допомоги у справі за її позовом до ОСОБА_3 про визнання батьківства і стягнення аліментів на утримання дитини (а.с.128).

Не визнаючи вимоги позивачки щодо стягнення з нього витрат на правничу допомогу, відповідач звертає увагу суду на відсутність їх документального підтвердження, так як довідка адвоката Шкуро Л.П. про отримання готівкою від позивачки ОСОБА_1 4900грн. не є фінансовим документом на підтвердження витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, що суд не може взяти до уваги, виходячи з такого.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05.07.2012року №5076-УІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон №5076-УІ).

Відповідно до ст.130 Закону №5076-УІ порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, згідно ст.13 цього Закону, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Разом з тим, відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката.

Оскільки адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність, до них не можуть бути застосовані положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, так як вони не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку і не можуть бути поширені на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність. Тобто, аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає підставу для висновку про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також його форми. Не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката, і Цивільним процесуальним Кодексом України.

Таким чином, видана адвокатом довідка або інший документ, складений у довільній формі на підтвердження отримання від клієнта готівкових коштів за надання правової допомоги разом із договором про надання правової допомоги (актами виконаних робіт тощо) є належним доказом для підтвердження витрат учасника справи на професійну правничу допомогу.

Зазначена позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.04.2020р. по справі № 727/4597/19 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ці ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року. Тобто, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (справа «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» п. 268).

Витрати, понесені позивачкою у зв`язку з правовою допомогою, відповідають критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їх розміру і підлягають стягненню з відповідача на її користь в розмірі 4900грн. Доводи відповідача щодо недоведеності вказаних витрат є неспроможними.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.150,155,164,166,180-182 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10, 12, 13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд ––

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , податковий номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце мешкання: АДРЕСА_3 , до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , податковий номер НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , третя особа Мирноградський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Харків) (ЄДРПОУ 23127140), місце розташування: м.Мирноград, Донецька область, вулиця Соборна, буд.7, про визнання батьківства та стягнення аліментів задовольнити.

Визнати громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , податковий номер НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внести відповідні відомості в актовий запис № 535 про народження ОСОБА_6 , складений 28.11.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Димитровського міського управління юстиції у Донецькій області, вказавши батьком дитини громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , податковий номер НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.05.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судові витрати, які складаються: з судового збору – в розмірі 840,80грн., вартості судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи в розмірі 7222,98грн., та вартості послуг на правничу допомогу в розмірі 4900грн., а всього 12963,78грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , податковий номер НОМЕР_3 , на користь держави судові витрати в розмірі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Димитровський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Вступна і резолютивна частини рішення проголошені 30 листопада 2020 року. Повний текст судового рішення виготовлено 07 грудня 2020 року.

Суддя Клепка Л.І.