Рішення № 93343682, 04.12.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/7691/20

Провадження № 2/219/2700/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі головуючого судді Фролової Н.М., за участю секретаря судового засідання Дубаніної О.В., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Вістек» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

До Артемівського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Вістек», в якій позивач просить: стягнути з Приватного акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Вістек» код ЄДРПОУ 31226457 на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 96069,12 грн., та сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 960,70 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що у період з 18 вересня 2002 року по 02 грудня 2019 року ОСОБА_1 , знаходився у трудових відносинах з ПрАТ «Машинобудівний завод «Вістек». Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 . Під час його знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, за період з серпня 2019 року по грудень 2019 року з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 19 894,69 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто чотири) грн.. 69 коп. Підтвердженням факту існування заборгованості є довідка, яка видана боржником за № 628/23 від 19.06.2020 року. 02 грудня 2019 року наказом № 193 від 02.12.2019 року позивач був звільнений на підставі ст. 36 КЗпП України. Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Неодноразово позивач звертався до боржника з вимогами щодо виплати заборгованості по заробітній платі, але до дня звернення до суду позивачу так і не виплачена заробітна плата. Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки на день фактичного розрахунку. Відповідно до довідки про середній заробіток № 805/23 від 03.08.2020 року, надану ПрАТ «Машинобудівний завод «Вістек», середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 517 грн. 84 коп. З 2 грудня по 10 серпня 2020 року було 168 робочих дні, 571,84 грн. х 168 дн. = 96 069,12 грн. Розмір середнього заробітку за час затримки виплати становить 96 069,12 грн. Таким чином, конституційне право позивача на отримання заробітної плати у встановлені законом строки порушено та підлягає захисту. З цих підстав позивач вважає що позов підлягає задоволенню у повному обсязі. Ст. 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату. Згідно п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

17 вересня 2020 року на адресу суду надійшов відзив Приватного акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Вістек» на позовну заяву, в якому зокрема відповідач зазначає, що частково визнає позовні вимоги згідно з яким представник відповідача, посилаючись постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц, просила зменшити розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні до 10 000 грн., оскільки, на її думку, саме ця сума відповідає критеріям визначення розміру відповідальності перед працівником і не буде надмірним тягарем щодо виконання зобов`язань перед іншими працівниками. Просить відмовити в задоволені іншої частини позовних вимог (а.с.21-26).

22 жовтня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останній вказує, що відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підстав укладеного трудового договору. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «праве вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності. Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці. При звільненні, 02.12.20109 року відповідач свій обов`язок із проведення розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України. Відповідно довідки, яка видана боржником за № 628/23 від 19.06.2020 року з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата на момент звільнення у розмірі 19 894,69 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто чотири) грн.. Фактично повний розрахунок проведено після прийняття судом рішення 07.08.2020 року про видачу судового наказу про стягнення заборгованості із заробітної плати тільки 13 серпня 2020 року. Тобто, затримка розрахунку відповідачем тривала більше восьми місяців. Застосування під час розгляду даної справи висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), на яку посилається відповідач, є недоцільним з огляду на те, що встановлені у ній обставини справи, вочевидь не відповідають тим, які мають місце під час розгляду даного позову. Щодо посилання відповідача щодо збиткової господарської діяльності відповідача, то ці доводи є необґрунтованими. Таким чином, з огляду на співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача вважаю справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 96 069,12 гривень, яка відображає дійсний розмір майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні. Просить задовольнити вимоги викладені в позовній заяві у повному обсязі (а.с.51-60).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на підставі викладених у позовній заяві обставин, просив суд позов задовольнити. Крім того пояснив, що 16.07.2020 року звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по заробітній платі, у серпні відповідач повністю з ним розрахувався. Раніше не звертався до суду, оскільки думав мирним шляхом все врегулювати, але цього не сталося. Намагався взяти довідку про заборгованість по заробітній платі, але колишніх працівників не пускали на територію заводу.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Надала суду заяву про розгляд справи за відсутності представника. Підтримує доводи викладені у позовній заяві.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для розгляду справи і вирішення по суті, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач з 11 вересня 2002 року до 02 грудня 2019 року перебував трудових відносинах з ПрАТ «Машинобудівний завод «Вістек» (а.с.6-10).

02 грудня 2019 року трудові відносини між сторонами було припинено на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП згідно наказу № 193к/тр від 02.12.2019 року (а.с.9).

Згідно довідки № 628/23 від 19.06.2020 року, виданої генеральним директором ПрАТ «Вістек» Новіковим О.М. та В.о. головного бухгалтера ПрАТ «ВІСТЕК» ОСОБА_3 , розмір грошових виплат, які ОСОБА_1 повинен був отримати при звільненні 02.12.2019 року, складає 19894,00 гривень, з яких: 5701,76 гривень – заробітна плата за серпень 2019 року, 4997,44 гривень – заробітна плата за вересень 2019 року, 5232,23 гривень – заробітна плата за жовтень 2019 року, 2331,88 гривень – заробітна плата за листопад 2019 року, 1630,69 гривень – заробітна плата за грудень 2019 року (а.с.4).

Згідно копії довідки № 805/23 від 03 серпня 2020 року, виданої генеральним директором ПрАТ «Вістек» Новіковим О.М. та В.о. головного бухгалтера ПрАТ «ВІСТЕК» ОСОБА_3 , позивачу у жовтні 2019 року за 108 відпрацьованих години нараховано заробітну плату в розмірі 6581,42 гривень, а у листопаді 2019 року за 39 відпрацьованих годин – в розмірі 2933,18 гривень, його середньогодинний заробіток складає 64,73 гривень, а середньоденний – 517,84 гривень (а.с.14).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 115 КЗпП України, статтею 24 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин – відплатність праці.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника в зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

17 липня 2020 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за заявою ОСОБА_1 був виданий судовий наказ по справі № 219/6773/20 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Вістек» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 19894,69 грн.

Судом встановлено, що на дату подачі позову до суду, тобто станом на 17.08.2020 року, відповідачем проведено повний розрахунок із виплати заборгованості по заробітній платі при звільненні позивачу сума 5701,76 грн. виплачена 23.07.2020 року, що підтверджується реєстром №176 від 23.07.2020 року, сума 14192,24 грн. виплачена 13.08.2020 року, що підтверджується реєстром №192 від 13.08.2020 року (а.с.27-30).

Таким чином, при звільненні позивача, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 03.12.2019 року по 12.08.2020 року становить 98928,32 грн., а позивач просить за період з 02.12.2019 року по 10.08.2020 року в розмірі 96069,12 грн.

Відповідно до частини першої ст.9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважала, що, «зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, необхідно враховувати:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

У постанові від 08.04.2020 у справі № 607/15468/18 Верховний Суд відступив від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України» та вказав, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Суд, враховує правові висновки Верховного Суду і те, що з грудня 2019 року по травень 2020 року позивач не звертався до підприємства з приводу виплати належних йому сум при звільненні, в червні звернувся до відповідача за видачею довідки про заборгованість по заробітній платі, в липні 2020 року звернувся до суду з приводу видачі судового наказу про стягнення невиплаченої заробітної плати, відповідач на час звернення до суду повністю розрахувався із позивачем.

Отже, з огляду на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку в розмірі 96069,12 грн зі встановленим розміром заборгованості по заробітній платі на час звільнення в розмірі 19894,69 грн, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 20000 гривень, тож позов підлягає частковому задоволенню.

Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, а саме: податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (168.1.1). Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (168.1.2.).

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 200,02 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13,76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Вістек» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Машинобудівний завод «Вістек» при виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок утримати з цих сум податки та інші обов`язкові платежі.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Вістек» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 200 (двісті) гривень 02 копійки.

Повний текст рішення суду виготовлено 4 грудня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач – Приватне акціонерне товариство «Машинобудівний завод «Вістек» , місцезнаходження якого: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 6, код ЄДРПОУ 31226457.

Суддя Н.М. Фролова

04.12.2020