Ухвала суду № 93343553, 04.12.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/19185/18

Провадження №1-в/127/481/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Каленяка Р.А.,

при секретарі Жовмір А.І.,

за участю:

прокурора Коцаги О.С.,

представника органу з питань пробації Березовського С.С.,

засудженої ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці подання старшого інспектора Вінницького міського відділу Філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області Глушко Л.Ю. про приведення вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2019 року щодо засудженої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог чинного закону про кримінальну відповідальність,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло подання старшого інспектора Вінницького міського відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області Глушко Л.Ю. про приведення вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2019 року щодо засудженої ОСОБА_1 у відповідність до вимог чинного закону про кримінальну відповідальність.

Подання мотивовано тим, що 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018 р. (далі - Закон № 2617-VIII), яким внесено зміни до ч.1 ст. 185 КК України та виключено з санкції статті покарання у виді позбавлення волі.

Представник органу з питань пробації Березовський С.С. в судовому засіданні підтримав подання та просив його задовольнити.

Засуджена ОСОБА_1 підтримала подання представника органу з питань пробації.

Прокурор Коцага О.С. в судовому засіданні вважав, що подання органу з питань пробації підлягає задоволенню. Вважав, що покарання за ч.1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі ОСОБА_1 слід замінити на покарання у виді обмеження волі. Також зазначив, що оскілки ОСОБА_1 була звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням, то остання також підлягає звільненню від покарання, приведеного у відповідність із законом, з випробуванням.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 13 березня 2019 року засуджена вироком Вінницького міського суду Вінницької області за ч.1 ст. 185, КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України - у виді 2 років позбавлення волі. З урахуванням ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суварого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку терміном 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки. Крім того, на ОСОБА_1 покладено обов`язки, передбачені п.п. 1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України. Зазначений вирок набрав законної сили 13 квітня 2019 року.

01 липня 2020 року набрав чинності Закон № 2617-VIII. Згідно зі приписами зазначеного Закону внесені зміни як до матеріального закону (закону про кримінальну відповідальність), тобто КК, так і до процесуального закону, тобто Кримінального процесуального кодексу України.

Зі змісту пункту 119 Закону № 2617-VIII випливає, що до статті 185 КК внесені зміни: в абзаці другому частини першої слова «від п`ятдесяти до ста» замінити словами «від однієї тисячі до трьох тисяч», а слова «або позбавленням волі на строк до трьох років» - словами «або обмеженням волі на строк до п`яти років». Тобто з набранням чинності Законом № 2617-VIII змінено санкцію статті кримінального закону.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Згідно з ч.2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

При цьому ч.3 ст. 5 КК України регламентовано, що закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Згідно з п. 13 ч.1 ст. 357 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання, зокрема про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 ст. 74 КК України.

Зі змісту п.2 ч.2 ст. 539 КПК України випливає, що у разі необхідності вирішення питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 ст. 74 КК України, відповідне клопотання (подання) подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.

Отже, наведені норми кримінально-процесуального закону не уповноважують суд на здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, щодо виду та розміру призначеного кримінального покарання, крім випадку, зокрема, необхідності приведення вироку у відповідність до кримінального закону.

Частиною першою ст. 74 КК України регламентовано, що звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м`яким, а також пом`якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом`якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому, ч.3 зазначеної статті визначено, що призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м`який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими ч.1 ст. 72 цього Кодексу.

Із сукупного аналізу зазначених норм випливає, що згідно із змінами внесеними Законом № 2617-VIII у санкцію ч.1 ст. 185 КК України, максимальним покаранням за вчинення даного кримінального правопорушення є покарання у виді обмеженням волі на строк до п`яти років.

Зі змісту ч.1 ст. 72 КК України слідує, що одному дню позбавленню волі відповідають два дні обмеження волі.

Отже, тлумачення наведеної норми права дає можливість дійти висновку про те, що призначене ОСОБА_1 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України у виді 1 року позбавлення волі відповідає покаранню у виді двох років обмеження волі.

В решті покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2019 року слід залишити без змін.

Разом з тим, суд враховує, що за зазначеним вироком суду ОСОБА_1 була звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням. Судом вище вже було зазначено, що правові підстави для перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, при вирішенні питання щодо його приведення у відповідність до чинного на час його виконання закону відсутні. Тому суд вважає, що також відсутні правові підстави для виключення посилання на можливість звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що подання органу з питань пробації слід задовольнити, привівши вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2019 року у відповідність до вимог Закону № 2617-VIII та призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст. 185 КК України у виді 2 років обмеження волі. В решті покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2019 року залишити без змін і остаточним покаранням за зазначеним вироком з урахуванням приписів ч.1 ст. 70 КК України вважати покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі. При цьому, суд вважає за доцільне відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку терміном 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки. Згідно з п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Керуючись статтями 371, 539 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Подання старшого інспектора Вінницького міського відділу Філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області Глушко Л.Ю. про приведення вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2019 року щодо засудженої ОСОБА_1 у відповідність до вимог чинного закону про кримінальну відповідальність - задовольнити.

Привести вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2019 року у відповідність до вимог Закону України № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».

Вважати ОСОБА_1 засудженою:

за ч.1 ст. 185 КК України (у редакції Закону № 2617-VIII) до покарання у виді двох років обмеження волі;

за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно вважати засудженою ОСОБА_1 на 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку терміном 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

Згідно з п. 1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: