Рішення № 93342935, 26.11.2020, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/352/2020

130/2606/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2020 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шепеля К.А.,

за участю секретаря судового засідання Бондар С.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача Остапенко М.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Жмеринського міськрайонного суду по суті справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, начальника слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Олексюка Володимира Васильовича, слідчих слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Майченка Анатолія Миколайовича та Петлика Сергія Володимировича, прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Остапенко Мар`яни Василівни про відшкодування моральної шкоди за бездіяльність з 7 жовтня 2019 року по 24 грудня 2019 року, з 15 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року; з 21 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року, -

приходить до такого.

Позиція позивача

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовами, які судом були об`єднані в одне провадження, до Держави України в собі Державної казначейської служби України, начальника СВ Жмернського ВП ГУНП Олексюка Володимира Володимировича, слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Майченка Анатолія Миколайовича, слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Петлика Сергія Володимировича, прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Остапенко Мар`яни Василівни про відшкодування моральної шкоди, яку просив стягнути через Державу Україна в особі Державної казначейської служби України за бездіяльність:

- за період з 21 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року з Олексюка В.В. та Майченка А.М. по 10000 грн моральної шкоди з кожного;

- за період з 21 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року з Олексюка В.В. , Майченка А.М. та Петлика С.В. по 20000 грн моральної шкоди з кожного;

- за період з 15 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року з Олексюка В.В. , Майченка А.М. та Остапенко М.В. по 20000 грн моральної шкоди з кожного;

- за період з 15 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року з Олексюка В.В. та Майченка А.М. по 10000 грн моральної шкоди з кожного;

- за період з 7 жовтня 2019 року по 24 грудня 2019 року з Олексюка В.В. та Майченка А.М. по 10000 грн моральної шкоди з кожного;

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до постанови Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року стягнуто шкоду з правоохоронних органів за бездіяльність. Правоохоронні органи «валяють дурня», не приймають рішень по справах, відповідно до своїх посадових обов`язків. Посилається на «триваюче хамство» правоохоронних органів по кримінальних провадженнях, по яких не відбуваються належні слідчі дії.

В судовому засіданні позивач просить винести справедливе рішення, при ухваленні якого звернути увагу на той факт, що судді Жмеринського міськрайонного суду відмовляють йому у задоволенні поданих скарг на бездіяльність правоохоронних органів з тих підстав, що відсутні докази визнання незаконною бездіяльності в порядку глави 26 та статті 33 КПК України та оскаржити таку бездіяльність можливо лише в порядку цивільного судочинства, що він і робить.

Звертає увагу суду на те, що правоохоронні органи не виконують вимоги КПК України щодо швидкого та неупередженого слідства, не виносять рішень у справі, не дотримуються строків при винесенні рішень. Начальник, заступник начальника слідчого відділу Жмеринського ВП та прокурори не виконують свої процесуальні обов`язки згідно зі статтями 36, 39, 40 КПК України. Позивач чотири роки тому став засудженим, після чого одразу за його заявами порушено 11 кримінальних проваджень, 10 з яких проти осіб, які давали неправдиві показання при його засудженні та одна справа, порушена відносно нього, з приводу надання ним неправдивих доказів в кримінальні провадження. Слідчі постійно закривають кримінальні провадження, у зв`язку з тим, що надані ним докази викликають сумніви. Проте всі постанови слідчих скасовуються слідчими суддями Жмеринського міськрайонного суду чи Вінницького апеляційного суду. Не вдалось скасувати лише одну постанову слідчого про закриття кримінального провадження. Умисно в переліку відповідачів не зазначив роботодавців відповідачів, тобто Жмеринський ВП ГУНП та Жмеринську місцеву прокуратуру та не буде заперечувати у разі відмови в позові саме з цих підстав. Вінницьким апеляційним судом зазначено, що згідно з КПК України правоохоронні органи уповноважені, а не мають право, виконувати свої посадові обов`язки. Позивач, як заявник у кримінальних провадженнях, не має права, згідно з вимогами статті 60 КПК, втручатись у професійну діяльність правоохоронних органів та оскаржувати їх дії чи бездіяльність, тому він оскаржує цю бездіяльність відповідно до норм матеріального права, із застосуванням яких стягнуто шкоду з відповідача Олексюка В.В. та інших слідчих судом вищої інстанції. Завдана йому шкода полягає в порушенні відповідачами вимог Конституції України, де зазначено про захист прав та інтересів громадянина та порушення КПК України, в якому зазначено про право особи на швидке та неупереджене слідство, тобто це саме те, що є підставою для стягнення з відповідачів шкоди, що зазначено в постанові апеляційного суду. Прокурори та слідчі не здійснюють досудове розслідування у кримінальних провадженнях, посилаючись на те що провадження знаходяться в суді. Строки досудового розслідування закінчились, і ніхто зі слідчих їх не продовжував. Тому просив зазначити в рішенні про повну бездіяльність відповідачів, оскільки по всіх кримінальних провадженнях не прийнято жодного рішення.

Позиція відповідачів

Представники відповідача Державної казначейської служби та відповідачі: Олексюк В.В. , Майченко А.М. , Петлик С.В. належним чином повідомлені про судове засідання судовою повісткою, що підтверджується поштовими повідомленнями та розписками. наявними в матеріалах справи (а.с. 95-97), в судове засідання не з`явились без повідомлення причин, відзив не подали, тому суд у відповідності до пункту першого частини третьої статті 223 ЦПК України розглядає справу за відсутності цих учасників справи.

Відповідач Остапенко М.В. у судовому засіданні заперечила проти позову та вказала, що в даному випадку бездіяльність відповідачів та процесуальні рішення слідчих, на які посилався позивач, є предметом оскарження відповідно до правил статті 303 КПК України, тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування. Відповідач вважає, що у задоволенні позову щодо неї слід відмовити з огляду на його необґрунтованість, а також відсутність підстав, передбачених статтями 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України для відшкодування такої шкоди. Остапенко М.В. як прокурором будь-яких протиправних дій стосовно позивача під час досудового розслідування кримінального провадження № 42016021130000060 не вчинялось, доказів цього позивачем суду не надано. Вважає, що у даній справі відсутні належні та допустимі докази незаконності рішень, дій чи бездіяльності прокурора місцевої прокуратури Остапенко М.В., недоведеність факту заподіяння моральної шкоди позивачу та причинного зв`язку між ними, необґрунтованість розміру такої шкоди та підстав для її стягнення, просила в задоволенні позову відмовити. Вважає, що постанови Вінницького апеляційного суду, на які посилається позивач, не мають значення для вирішення даного спору. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування передбачений главою 26 КПК України, чого позивач не робив, рішень правоохоронних органів не оскаржував, постанови слідчих не скасовані, а тому вважає, що немає жодних підстав для задоволення позову.

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання

З першим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 17 грудня 2019 року про відшкодування моральної шкоди за «триваюче хамство» правоохоронних органів, за період з 21 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року (130/2606/19). Позовну заяву 18 грудня 2019 року залишено без руху, а ухвалою від 3 січня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу. ОСОБА_1 15 січня 2020 року подає апеляційну скаргу на ухвалу суду від 3 січня 2020 року, яку Вінницький апеляційний суд 12 лютого 2020 року постановив скасувати та направити справу на новий розгляд (а.с.32-34).

Ухвалою суду від 19 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 17 березня 2020 року (а.с.46). 17 березня 2020 року винесено ухвалу про об`єднання справ (а.с.53).

З другим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 17 грудня 2019 року про відшкодування моральної шкоди за «триваюче хамство» правоохоронних органів, за період з 21 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року (130/2607/19). Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи, головуючим суддею визначено Верніка В.М. (а.с.4). Ухвалою від 24 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та признано підготовче судове засідання на 12 лютого 2020 року (а.с.5). 8 січня 2020 року позивач подав клопотання про розгляд підготовчого судового засідання у його відсутність та витребування для огляду в судовому засіданні матеріалів справ (а.с.8). Ухвалою суду від 12 лютого підготовче судове засідання у справі відкладено на 12 березня 2020 року (а.с.14). 12 березня 2020 року суддею Верніком В.М. заявлено самовідвід, який згідно з ухвалою від того ж дня задоволено (а.с.22-23), та справу передано на розгляд судді Шепелю К.А., який 16 березня 2020 року прийняв її до свого провадження (а.с.25).

З третім позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 17 грудня 2019 року з позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди за «триваюче хамство» правоохоронних органів по кримінальному провадженню за період з 15 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року (130/2604/19). Разом з позовом ОСОБА_1 подав клопотання про витребування цивільної справи 130/2067/19. Суддею Шепелем К.А. 18 грудня 2019 року позовну заяву залишено без руху, а 3 січня 2020 року повернуто позивачеві (а.с.6-8, 14). ОСОБА_1 15 січня 2020 року подав апеляційну скаргу на ухвалу від 3 січня 2020 року, яку відповідно до постанови Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року задоволено, ухвалу про повернення позову скасовано та справу направлено до Жмеринського міськрайонного суду для продовження розгляду. Суддею 27 лютого 2020 року винесено ухвалу про прийняття справи до свого провадження та призначення підготовчого судового засідання. Цією ж ухвалою витребувано з Жмеринського ВП ГУНП кримінальне провадження № 42018021130000060 від 20 листопада 2018 року та Жмеринського міськрайонного суду цивільну справу №130/2067/19 (а.с.57)

З четвертим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 17 грудня 2019 року з позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди за «триваюче хамство» правоохоронних органів по кримінальному провадженню за період з 15 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року (130/2605/19). Суддею Шепелем К.А. 18 грудня 2019 року позовну заяву залишено без руху, а 3 січня 2020 року повернуто позивачеві (а.с.6-8, 14-15). ОСОБА_1 15 січня 2020 року подав апеляційну скаргу на ухвалу від 3 січня 2020 року, яку відповідно до постанови Вінницького апеляційного суду від 28 лютого 2020 року задоволено, ухвалу про повернення позову скасовано та справу направлено до Жмеринського міськрайонного суду для продовження розгляду. Суддею 11 березня 2020 року винесено ухвалу про прийняття справи до свого провадження та призначення підготовчого судового засідання. Цією ж ухвалою витребувано з з Жмеринського ВП ГУНП кримінальне провадження № 42018021130000023 від 10 травня 2018 року та Жмеринського міськрайонного суду цивільну справу №130/2034/19 (а.с.57)

П`ятий позов ОСОБА_1 подав до суду 20 грудня 2019 року з вимогами про відшкодування моральної шкоди за «триваюче хамство» правоохоронних органів по кримінальному провадженню з 7 жовтня 2019 року по 24 грудня 2019 року (130/2636/19). Ухвалою від 21 грудня 2019 року позовну заяву залишено без руху та 10 січня 2020 року в зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви повернуто позивачеві (а.с. 6-8, 11). Позивач 28 січня 2020 року подав апеляційну скаргу, яку Вінницьким апеляційним судом 19 лютого 2020 року задоволено, а ухвалу суду першої інстанції скасовано та справу направлено для продовження розгляду (а.с. 33-35).

Суддею усі справи на підставі статті 188 ЦПК України, відповідно до ухвали від 17 березня 2020 року об`єднані в одне провадження, якому присвоєно загальний № 130/2606/19 (а.с.59-60).

Підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до судового розгляду відповідно до ухвали суду від 18 серпня 2020 року (а.с.94).

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

Відповідно до ухвали судді Заярного А.М. від 21 жовтня 2010 року, в одне провадження об`єднано справу 130/2065/19 зі справою 130/2034/19, оскільки два позови одного позивача ОСОБА_1 до тих же відповідачів - Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП Олексюка В.В. та слідчого Майченка А.М. про відшкодування моральної шкоди (а.с.3-4).

Згідно з довідкою про доходи від 11 грудня 2019 року, ОСОБА_1 знаходиться на обліку в ГУ Пенсійного фонду України і отримує пенсію за віком, сукупний розмір якої з січня по грудень 2019 року склав 13434,30 грн (а.с.20).

На підставі акту обстеження матеріально - побутових умов ОСОБА_1 від 10 січня 2020 року, житловий будинок по АДРЕСА_1 знаходиться в задовільному стані, джерелом доходу є пенсія (а.с.21).

Керівник Жмеринської місцевої прокуратури Кислов Ю.А. 11 вересня 2018 року на клопотання ОСОБА_1 відповів, що воно не підлягає задоволенню, оскільки в справах він являється заявником та згідно з статтею 60 КПК України у нього відсутні права для подання клопотання, однак має право відповідно до вимог статей 303- 307 КПК України як заявник подавати скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора (а.с.118).

Згідно з ухвалою слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Сенько Л.Ю. від 21 вересня 2020 року, винесеною за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Остапенко М.В. при здійсненні нею процесуальних дій про швидке, неупереджене слідство, порушення розумних строків слідства, в задоволенні скарги відмовлено (а.с. 119).

Відповідно до копії постанови Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року у справі №130/728/19, за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в собі Державної казначейської служби України, начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Олексюка В.В., слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Полонської О.Г. про відшкодування моральної шкоди, постановою апеляційного суду скасовано рішення Жмеринського міськрайонного суду від 25 червня 2019 року та ухвалене нове рішення - стягнути з держави Україна в собі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. Стягуючи моральну шкоду, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 було завдано душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї (а.с.2-5 справи 130/2034/19).

Суддею Жмеринського міськрайонного суду Заярним А.М. 4 березня 2020 року винесено рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби, начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП Олексюка В.В., слідчих Майченка А.М. та Петлика С.В. , прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Остапенко М.В. про відшкодування моральної шкоди (а.с. 157-161 справи 130/2034/19), яке відповідно до постанови Вінницького апеляційного суду від 5 червня 2020 року, залишено без змін (а.с. 184-188 справи 130/2034/19).

У справі 130/2067/19 оглянуто рішення судді Порощука П.П. від 5 листопада 2020 року, згідно з яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби, начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП Олексюка В.В., слідчих Майченка А.М. , прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Остапенко М.В., Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, ГУНП у Вінницькій області, Жмеринської місцевої прокуратури, Прокуратури Вінницької області про відшкодування моральної шкоди, відмовлено (а.с. 211-213 справи №130/2067/19).

При дослідженні кримінального провадження (далі к.п.) № 42016021130000020 встановлено.

Відповідно до ухвали слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Верніка В.М. від 26 грудня 2016 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Жмеринської місцевої прокуратури Кислова Ю.А. та слідчого Жмеринського ВП ГУНП Майченка А.М. в межах досудового розслідування кримінального провадження № 42016021130000020 залишено без задоволення (а.с.41-42 к.п.).

Як вбачається із копії ухвали слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Шепеля К.А. від 27 червня 2017 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Майченка А.М. від 16 червня про закриття кримінального провадження № 42016021130000020 - скасовано (а.с.88-89 к.п.).

Згідно з копією ухвали слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Верніка В.М. від 9 жовтня 2018 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Майченка А.М від 5 жовтня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42016021130000020 - відмовлено (а.с.188 к.п.).

Відповідно до ухвали слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Верніка В.М. від 2 листопада 2018 року скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого Жмеринського ВП ГУНП Майченка А.М. від 29 жовтня 2018 року про закриття кримінального провадження №42016021130000020 - задоволено, постанову слідчого скасовано (а.с.192-193 к.п.).

Як вбачається із копії ухвали слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Порощука П.П. від 6 травня 2019 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Майченка А.М. від 29 квітня 2019 року про закриття кримінального провадження №42016021130000020 - скасовано (а.с.373-374 к.п.).

Слідчим суддею Жмеринського міськрайонного суду Верніком В.М. 21 травня 2019 року винесено ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Жмеринського ВП ГУНП Майченка А.М., заступника начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП Рощепи А.А., начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП Олексюка В.В. та прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Омельчук А.В. під час досудового розслідування кримінального провадження № 42016021130000020 (а.с.378-379 к.п.).

Останнім аркушем кримінального провадження №42016021130000020 є супровідний лист, яким заступник керівника Жмеринської місцевої прокуратури Кириченко А.В. повертає для організації подальшого розслідування матеріали кримінального провадження № 42016021130000020 ( а.с.397 к.п.).

При дослідженні кримінального провадження № 42018021130000022 встановлено.

За фактом невиконання судового рішення ОСОБА_2 відкрите кримінальне провадження № 42018021130000022, відомості про яке внесено до ЄРДР 10 травня 2018 року, з правовою кваліфікацією за частиною першою статті 382 КК України (а.с.1 к.п.).

Відповідно до постанови слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП Майченка А.М. від 20 травня 2019 року дане кримінальне провадження закрито (а.с.37-38 к.п.).

Згідно з ухвалою слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Порощука П.П. від 9 липня 2020 року, постанову слідчого скасовано (а.с.41-42 к.п.).

Відповідно до ухвали слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Порощука П.П. від 4 жовтня 2020 року постанову слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП Майченка А.М. від 7 серпня 2019 року про закриття кримінального провадження скасовано (а.с.58-59 к.п.).

При огляді кримінального провадження № №42017021130000045 встановлено таке.

За заявою ОСОБА_1 розпочато кримінальне провадження за фактом службової недбалості службових осіб Сербинівської сільської ради, відомості про яке внесено до ЄРДР 16 червня 2016 року за №42017021130000045 за частиною першою статті 367 КК України (а.с.1-2 к.п.).

Згідно з рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 29 листопада 2016 року, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні його позову до ОСОБА_3 про позбавлення права користування житловим приміщенням, відчуження земельної ділянки (а.с.47-50 к.п.), яке апеляційним судом Вінницької області 26 січня 2017 року залишено без змін (а.с.51-53 к.п.).

Відповідно до рішення Жмеринського міськрайонного суду від 6 липня 2016 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Сербинівської сільської ради, за участі третьої особи ОСОБА_3 про визнання права власності відмовлено (а.с.54-58 к.п.), яке згідно з ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 21 вересня 2016 року залишено без змін (а.с.59 к.п.).

Слідчим суддею Жмеринського міськрайонного суду Заярним А.М. 15 серпня 2018 року винесено ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого Петлика С.В. про закриття кримінального провадження та скасовано постанову слідчого (а.с.73-75 к.п.).

При дослідженні матеріалів кримінального провадження № 42016021130000060 встановлено таке.

По факту звернення ОСОБА_1 щодо вчинення ОСОБА_3 відносно нього самоправства 20 листопада 2018 року порушено кримінальне провадження № 42018021130000060 за статтею 356 КК України (а.с.1 к.п.)

У даному кримінальному провадженні прокурором Жмеринської місцевої прокуратури Остапенко М.В. в порядку статті 36 КПК України надано вказівки слідчому СВ Жмеринського ВП ГУНП Майченку А.М. з вимогою проведення слідчих дій (а.с.27-28 к.п.), який їх прийняв до виконання та повідомив прокурора про виконання вказівок та проведення слідчих дій (а.с.29 к.п.), що підтверджується матеріалами кримінального провадження (а.с.30-41).

Відповідно до ухвали слідчого судді Порощука П.П. від 14 січня 2020 року кримінальне провадження 42018021130000060 витребувано з Жмеринського ВП ГУНП (а.с.43 к.п.).

Предметом позову в даному випадку є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів, тобто то, по відношенню до чого позивач просить у суду захисту - відшкодування моральної шкоди з-за неналежного виконання відповідачами своїх посадових обов`язків. Підставою позову є ті фактичні обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, а також правові норми, на які посилається позивач в підтвердження своїх вимог.

Отже, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Тому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Юридична кваліфікація встановлених обставин

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статей 23, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті тобто така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Позивач, у своїх п`яти позовних заявах вказав про відшкодування моральної шкоди «за хамське відношення відповідачів до позивача», обґрунтувавши це тим, що відповідачі допустили бездіяльність у кримінальних провадженнях № 42018021130000060, № 42017021130000045, № 42018021130000022, № 42016021130000020.

Однак вказана обставина не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими, заявленими у відповідності до діючого цивільного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Такі процесуальні рішення, на які посилався позивач, та розцінені ним як бездіяльність, є предметом оскарження відповідно до правил статті 303 КПК України, тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування.

І така реалізація позивачем процесуального права не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, так як не свідчить про порушення прав позивача, оскільки згідно з вимогами частини першої статті 23 ЦК України, право на відшкодування моральної шкоди надається особі у випадку порушення її прав.

В той же час, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого та прокурора під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.

Ухвали слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду та постанови Вінницького апеляційного суду за наслідками перегляду ухвал слідчого судді про задоволення та часткове задоволення скарг ОСОБА_1 на постанови слідчого свідчать про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень слідчого, прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦК України, як це помилково вважає ОСОБА_1 , акцентуючи свої доводи на власному визначенні змісту частини шостої статті 1176 ЦК України.

В даній справі відсутні також спеціальні підстави для застосування статті 1173, 1174 ЦК України для відшкодування шкоди.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора, що можуть бути оскаржені слідчому судді на етапі досудового провадження, визначений у частині першій статті 303 КПК України. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу (частина друга статті 303 КПК України).

Крім того, відповідно до абзацу другого частини першої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Відповідно до пунктів 2 і 3 частини першої статті 16 Закону України «Про прокуратуру» незалежність прокурора забезпечується, зокрема, порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами; забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора.

Здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та Законами України (частина друга статті 16 Закону України «Про прокуратуру» ).

Здійснюючи функції досудового слідства, слідчий є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та Законами України. У відповідності до частини п`ятої статті 40 КПК України слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. А тому притягнення слідчого та/або керівника слідчого органу до цивільної відповідальності за кожне прийняте процесуальне рішення, з якими не погоджується сторона кримінального провадження, може свідчити про тиск на органи досудового слідства задля прийняття вигідного для сторони кримінального провадження рішення в будь-який спосіб.

Під час досудового розслідування слідчий та прокурор виконує процесуальні функції, які не можна охарактеризувати як управлінські, і для оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності визначений спеціальний порядок, тому суд, дотримуючись принципу законності, звертає увагу на те, що відшкодування моральної шкоди не має перетворюватись у спосіб заробітку (наживи), а має носити виключно компенсаційний характер при наявності підстав, передбачених статтею 23 ЦК України, яких судом у цій справі не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Нормами частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Згідно з частинами 5 та 6 статті 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також, позивачем не надано розрахунку розміру відшкодування моральної шкоди з відповідачів Олексюка В.В. , Майченка А.М. , Петлика С.В. , Остапенко М.В. та якими належними, допустимими та достовірними доказами це підтверджується.

Таким чином, правові підстави для застосування норм статей 1173, 1174, 1176 ЦК України та відшкодування моральної шкоди, враховуючи наявні у справі докази, відсутні.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року (справа № 641/2328/17-ц), від 13 червня 2019 року (справа №554/1870/18-ц), що згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами інших інстанцій.

Крім того, постанова Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності відповідачів, у розумінні статті 1176 ЦК України, як це помилково вважає ОСОБА_1 , акцентуючи свої доводи на власному визначенні змісту частини 6 статті 1176 ЦК України, а також не є безумовним доказом бездіяльності відповідачів і доказом спричинення позивачу моральної шкоди, та не має преюдиціального значення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки суду

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог та не надав належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт завдання йому моральної шкоди діями відповідачів, а відтак і її розмір, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

Судові витрати слід компенсувати за рахунок держави, оскільки ОСОБА_1 звільнений при подачі позову від сплати судового збору.

Керуючись статтями 259, 263, 265 ЦПК України, на підставі статей 3-13, 76-83, 89, 268, 280, 281 ЦПК України, статей 23, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, суд

у х в а л и в :

В позові ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, начальника слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Олексюка Володимира Васильовича, слідчих слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Майченка Анатолія Миколайовича та Петлика Сергія Володимировича, прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Остапенко Мар`яни Василівни про відшкодування моральної шкоди за бездіяльність з 7 жовтня 2019 року по 24 грудня 2019 року, з 15 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року; з 21 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького Апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 5 грудня 2020 року.

Ім`я (найменування) сторін

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 .

Відповідачі :

- Державна казначейська служба України, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646;

- начальник слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Олексюк Володимир Васильович, вул. Соборна, 46а м. Жмеринка Вінницької області;

- слідчі слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Майченко Анатолій Миколайович та Петлик Сергій Володимирович, вул. Соборна, 46а, м. Жмеринка Вінницької області;

- прокурор Жмеринської місцевої прокуратури Остапенко Мар`яна Василівна, вул. Національна, 6а м. Жмеринка Вінницької області.

Головуючий суддя Костянтин Шепель