Рішення № 93341809, 07.12.2020, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2020 року Провадження № 2-а/425/135/20

Справа № 425/3019/20

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі:

головуючого судді - Романовського Є.О.,

за участю секретаря - Чикунової Ю.С.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рубіжному Луганської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до сержанта поліції 2 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Луганській області Фесенка Євгенія Сергійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування рішення суб`єкта владних повноважень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 23.10.2020 року сержантом поліції 2 батальйону 2 роти УПП в Луганській області Фесенком Є.С. відносно нього винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 816780 та на підставі ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення, у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень, внаслідок того, що він 15.10.2020 року о 15-05 год. керуючи транспортним засобом «ВАЗ-2121», номерний знак НОМЕР_1 , не зупинився перед пішохідним переходом та не пред`явив для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1, чим порушив п. 2.4.(а) та п. 18.4 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 та ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач не погоджується з даним правопорушенням та стверджує, що керуючи зазначеним транспортним засобом зменшив швидкість перед пішохідним переходом, чим повністю виконав вимоги п. 18.4 ПДР України, та не зупинявся, оскільки не було такої потреби, оскільки пішохід не почав рух та стояв на узбіччі, а отже були відсутні підстави для його зупинки та вимагання будь яких документів, а тому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 23.10.2020 року серії ДП18 № 816780.

Позивач та його представник судове засідання не з`явилися, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач - сержант поліції 2 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Луганській області Фесенко Є.С. в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду повідомлявся належним чином, шляхом направлення повістки про виклик до суду, заяв про розгляд справи без їх участі суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію", поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, згідно Конституції та Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський, під час виконання своїх службових обов`язків, зобов`язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України (а.с.5,6).

З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі від 23.10.2020 року серії ДП 18 № 816780 вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126 та ч. 1 ст. 122 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень, у зв`язку з тим, що він 15.10.2020 року о 15-05 год. у

м. Рубіжне, вул. Мира, 30, керуючи транспортним засобом ВАЗ-2121», номерний знак НОМЕР_1 , перед пішохідним переходом не зменшив швидкість та не зупинився, а також при перевірці документів на вимогу співробітників поліції їх не надав, чим порушив

п.п. 2.4. (а) ПДР (а.с.7, 19).

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В силу вимог встановлених правил ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху: створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. При цьому водій має право відступати від вимог Закону та відповідно правил дорожнього руху лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак суд зазначає наступне, згідно з п. 1.1.Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - Правила дорожнього руху) ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 18.4 Правил дорожнього руху якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Винність особи у вчиненні правопорушення має бути доведена доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Під час судового засідання, в порядку ст. 220 КАС України, досліджено та здійснено демонстрацію відеозапису з персонального мобільного відеореєстратора інспектора патрульного поліції (а.с.30), з якого вбачається, що позивач дійсно був зупинений відповідачем в межах м. Рубіжне Луганської області та звинувачений у порушенні вимог п. 18.1 та 2.4. (а) Правил дорожнього руху, а також на даному відеозаписі зафіксовано, що позивач керуючи транспортним засобом «ВАЗ-2121» номерний знак НОМЕР_1 при перетині пішохідного переходу, зменшив швидкість, однак не зупинився, оскільки пішохід стоїв на узбіччі біля пішохідного переходу та не перетинав його, а тому своїми діями не створив жодних перешкод.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за порушення п. 18.4 Правил дорожнього руху.

В розділі 2 Правил дорожнього руху закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 2.1 Правила дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами пункту 2.4 Правила дорожнього руху на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року N 3353-XII.

А саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України "Про дорожній рух").

Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17 та у справі № 545/3654/16-а від 19 лютого 2020 року.

Разом з тим, як вбачається з відеозапису до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДП 18 № 816780 (а.с.30), позивач на місці зупинки транспортного засобу яким він керував, на вимогу працівників поліції відмовився від надання для перевірки документів, аргументувавши, що підстав для цього не має, та відповідно розгляд вказаного адміністративного правопорушення було перенесено та розглянуто 23.10.2020 року безпосередньо в Управління патрульної поліції в Луганської області, внаслідок чого відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимісерії ДП 18 № 816780.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, за порушення п. 2.4 а) Правил дорожнього руху.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, беручи до уваги докази, які наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, внаслідок чого постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі від 23.10.2020 року серії ДП 18 № 816780, підлягає скасуванню в частині адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за порушення п. 18.4 Правил дорожнього руху, в частині адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, за порушення п. 2.4 а) Правил дорожнього руху, оскаржувану постанову необхідно залишити без змін.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року

№ 543/775/17 зроблений правовий висновок про те, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається зокрема про розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління патрульної поліції в Луганській області не зареєстровано як юридична особа, а позов задоволено частково, суд вважає за необхідне, на підставі ч. ч. 1, 3 ст. 139 та п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України, стягнути половину сплаченого судового збору у розмірі 210,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції у розмірі у зв`язку з його документальним підтвердженням (а.с.14).

Керуючись ст. ст. 5-11, 77, 139, 211, 217, 220, 229, 241-246, 250, 255, 268, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до сержанта поліції 2 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Луганській області Фесенка Євгенія Сергійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування рішення суб`єкта владних повноважень - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі від 23 жовтня 2020 року серії ДП18 № 816780, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, в частині адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за порушення п. 18.4 Правил дорожнього руху.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за порушення п. 18.4 Правил дорожнього руху.

В частині адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за порушення п. 2.4 (а) Правил дорожнього руху, постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі від 23 жовтня 2020 року серії ДП18 № 816780, залишити без змін, а позовну заяву без задоволення

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Київ,

вул. Федора Ернста, буд. № 3, код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 210 (двісті десять) гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду або через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено 07 грудня 2020 року.

Суддя Є.О. Романовський