Рішення № 93341803, 30.11.2020, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2020 Провадження №2/425/681/20

Справа №425/2558/20

Рубіжанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Овчаренко О.Л.,

за участю секретаря Гайворонської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рубіжному в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором станом на 10.08.2020 у загальній сумі 10472,85 грн., яка складається з наступного: 2592,31 грн. - заборгованість за кредитом, 2352,89 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 5121,33 грн. - заборгованість за пенею, 406,32 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

В обгрунутвання позовних вимог позивач зазначив, що 24.10.2014 між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Генеральна угода), згідно якої відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3004,11 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 до 25 числа кожного місяця відповідач надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом із запропонованими ПАТ КБ «ПриватБанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між нею та Банком кредитний договір. Однак відповідач ухиляється від виконання зобов`язань за договором і заборгованість за ним не погашає.

25 вересня 2020 року судом постановлено ухвалу про прийняття позову до розгляду, відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника Банку. Відповідач в судове засідання не з`явилась, до канцелярії суду надала заяву, в якій просила справу розглянути без її участі. Також просила застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позовних вимог.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

23.10.2009 ОСОБА_1 підписала заяву, де вказано, що вона виявляє згоду із тим, що вказана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 24.10.2014, з метою створення сприятливих умов для виконання зобов`язань по кредитному договору № SAMDN50ОТС002302529 від 23.10.2009 (далі - Договір 1) ОСОБА_1 отримала від банку кредит у розмірі 3004,11 грн. на строк 24 місяці з 24.10.2014 по 31.10.2016 шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом, у зазначені у заяві, Умовах та правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 150,33 грн. для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, процентів, а також інших витрат згідно з Умовами та правилами. Дата остаточного погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31.10.2016.

Згідно з п. 1.1.1. Генеральної угоди зменшено розмір заборгованості, а саме проценти на 68,95 грн., комісію на 19,05 грн., пеню на 0,0 грн., штраф на 318,32 грн.

Згідно із п. 1.1.2. Генеральної угоди заборгованість за Договором 1 з дати підписання Генеральної угоди складає 3354,11 грн.

Згідно із п. 1.1.3. Генеральної угоди дата остаточного погашення заборгованості по Договору 1 - 31.10.2016.

Згідно п. 1.2. Генеральної угоди з метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором, позичальник зобов`язується в день підписання генеральної угоди мати залишок на будь-якому відкритому в Банку рахунку в сумі 350,00 грн.

Згідно із п. 2.2. Генеральної угоди при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, визначених в цій Генеральній угоді, Умовах та правилах, більш чим на 31 день, по зобов`язанням, строк яких не настав, сторони узгодили, що строк повернення кредиту вважається 32 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом, починаючи з 32 дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 406,32 грн.

Згідно п. 2.8 Генеральної угоди при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої вказаний в Умовах та правилах за кожний день прострочки.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно п. 2.5. Генеральної угоди позичальник взяв на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту, процентів, винагороди відповідно до Генеральної угоди і Умовам та Правилам.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого банком, сума заборгованості за кредитом становить 2592,31 грн., яка не повернута відповідачем, тому наявні правові підстави для її стягнення.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом, то суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами Генеральної угоди сторони погодили місячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяці - до 31 жовтня 2016 року.

Відтак, у межах строку кредитування до 31 жовтня 2016 року відповідач мала, зокрема, повертати банку кредит та сплачувати відсотки на суму залишку заборгованості за кредитом періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Зазначений висновок узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

Тому, з урахуванням умов підписаної сторонами Генеральної угоди, наявні правові підстави для стягнення із ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 24 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2016 року (визначений договором строк кредитування) у розмірі 763,80 грн.

Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача відсотків за період з 01 листопада 2016 року по 10 серпня 2020 року у розмірі 1589,09 грн., оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти (1,5% в місяць на суму залишку заборгованості) за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування.

Щодо пені та штрафу суд дійшов висновку, що вони стягненню не підлягають як безпідставно нараховані з огляду на наступне.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до п. 2.8. Генеральної угоди при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої вказаний в Умовах і Правилах за кожний день прострочки.

Водночас, із матеріалів справи вбачається, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг, а також Тарифи не містять підпису позичальника, а тому не можуть бути доказом узгодження таких умов із відповідачем.

Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, які зводяться до того, що банк, обґрунтовуючи наявність та розмір заборгованості, зокрема і окремих частин такої заборгованості, повинен надати підтвердження узгодження із позичальником саме тих умов, за якими таку заборгованість нараховує.

Окрім того, згідно із абзацом першим, другим ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 02.12.2015 року № 1275-р, місто Рубіжне Луганської області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Отже, мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов`язаннями накладається відповідно до вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» з 14 квітня 2014 року і застосовується до боргових сум заборгованості за кредитним договором, які виникли після 14 квітня 2014 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що пеня та штрафи, починаючи з дня укладення договору, взагалі не можуть бути нараховані на суму заборгованості за кредитним договором.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом за період з 01 листопада 2016 року по 10 серпня 2020 року у сумі 1589,09 грн., пені у сумі 5121,33 грн., штрафу відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди у сумі 406,32 грн. задоволенню не підлягають за безпідставністю.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі, що розглядається, сторони кредитного договору погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 2.1 Генеральної угоди повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мала здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві до 25 числа кожного місяця кошти у сумі 150,33 грн. (щомісячний платіж) упродовж строку кредитування з 24.10.2014 по 31.10.2016. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання.

Оскільки Генеральна угода встановлює окремі зобов`язання ОСОБА_1 (щомісячно сплачувати по 150,33 грн.), які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 06.11.2013 № 6-116 цс13 та в постанові № 6-199 цс16, у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12).

Отже, оскільки за умовами Генеральної угоди відповідач мала виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 25 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (24 місяці), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.

Як вже було зазначено вище, відповідно до пункту 2.1 Генеральної угоди сплата заборгованості проводиться починаючи з "01" по "25" число по 150,33 грн. щомісячно. Дата кінцевого погашення заборгованості за договором повинна бути не пізніше 31 жовтня 2016 року.

Перебіг позовної давності для стягнення всієї суми заборгованості починається з наступного дня після настання кінцевого терміну погашення заборгованості, тобто з 01 листопада 2016 року.

При цьому переривання позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України переривається вчиненням особи дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Із виписки по рахунку вбачається, що останній платіж відповідачем було здійснено 01 лютого 2017 року у сумі 195,00 грн. Тому саме з цієї дати розпочався перебіг строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості по тілу кредиту, відсотків за користування кредитом і закінчився 01 лютого 2020 року.

Банк звернувся до суду 11 вересня 2020 року, тобто після спливу позовної давності навіть щодо останнього платежу, а також щодо повернення кредиту у повному обсязі.

За таких обставин судом встановлено факт пропуску позивачем позовної давності, зокрема, щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом. Крім того, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом. Тому в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 2592,31 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 24 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2016 року в сумі 763,80 грн. слід відмовити.

Згідно з ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з відмовою у позові судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д; код ЄДРПОУ 14360570; МФО № 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 . Рішення в повному обсязі складено та підписано 04.12.2020.

Суддя О.Л. Овчаренко