Ухвала суду № 93340460, 27.11.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/9353/20

Провадження № 2/359/3134/2020

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

27 листопада 2020 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєва Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку спільним майном та визнання права власності на Ѕ частину будинку, -

ВСТАНОВИВ :

25 листопада 2020 року представник позивача – адвокат Білик Г.І. звернувсь до суду з позовом, яким просить суд визнати житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 110,9 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину із загальної площі 110,9 кв.м. житлового будинку АДРЕСА_1 .

Позовна заява повинна відповідати вимогам, зазначеним в ст. 175, 177 ЦПК України.

Стаття 177 ЦПК України встановлює, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю (дійсною) майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви немайнового характеру стягується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При зверненні до суду з позовом, позивачем заявлено вимогу майнового характеру та немайнового характеру, яка підлягає сплаті позивачем. Ціна позову зазначена в розмірі 488 080 грн., таким чином, судовий збір, який підлягає сплаті становить 4880,80 грн. та 840,80 грн., а всього 5720,80 грн.

Проте, позивачем судовий збір не сплачено, натомість разом з позовною заявою представником позивача – адвокатом Біликом Г.І. подано клопотання до суду про звільнення позивача від сплати судового збору, посилаючись на те, що майновий стан позивача не дозволяє сплатити зазначені судові витрати внаслідок того, що вона з квітня 2020 року звільнена з роботи за угодою сторін та перебуває на обліку як безробітна в Бориспільській міськрайонній філії Київського обласного центру зайнятості. Будь яких фінансових надходжень, окрім соціальної дотації, як безробітної немає. Також ОСОБА_1 не має будь-яких матеріальних об`єктів права власності. Позивач зазначає, зважаючи, що розмір судового збору є для позивача обтяжливий, а через несплату судового збору вона не зможе здійснити захист своїх прав, внаслідок чого будуть порушені конституційні права на звернення до суду.

До клопотання позивачем ОСОБА_1 додано копію трудової книжки та довідку № 384 від 29.05.2020 року, згідно якої позивач перебуває на обліку як безробітна в Бориспільській міськрайонній філії Київського обласного центру зайнятості з 23 квітня 2020 року.

Відповідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1, 3 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину - інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім”ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Разом із тим, ураховуючи положення п. 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі"), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя у цивільних справах, суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Отже, чинним законодавством визначено саме право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір за своїм внутрішнім переконанням.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши клопотання позивача та додані документи, суддя дійшов висновку, що заявлене ОСОБА_1 клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, вирішуючи заявлене позивачем клопотання про звільнення від сплати судових витрат, встановлено, що позивачем не надано доказів її реального доходу за 2019 рік, а це унеможливлює зробити висновок, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу. Доказів на підтвердження того, що позивач відноситься до категорії малозабезпечених громадян, обставин того, що її середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім”ї, що вона немає іншого джерела доходу – ОСОБА_1 не надано. Сам факт того, що позивач є безробітною не є безумною обставиною щодо звільнення від сплати судового збору.

З огляду на недоведеність обставин, що можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору, суд не вбачає необхідності при розгляді цієї справи реалізувати право на звільнення позивачки від сплати судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв`язку.

Відповідно пункту 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року за № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» документи на підтвердження сплати судового збору позивачем подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Таким чином, позивач повинен сплатити судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 5720,80 грн. та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору.

Судовий збір необхідно сплатити за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: Борисп. УК/Бориспіль/22030101

Код отримувача: (код за ЄДРПОУ): 38007070

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача: (МФО): 899998

Рахунок отримувача: UA028999980313161206000010004

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу: *;101;____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Бориспільський міськрайонний суд Київської області(назва суду, де розглядається справа).

Відповідно ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на це, позовна заява підлягає залишенню без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку спільним майном та визнання права власності на Ѕ частину будинку - залишити без руху.

Встановити строк для виправлення недоліків, вказаних в ухвалі, тривалістю 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків шляхом направлення йому копії даної ухвали та роз`яснити, що у разі не виправлення недоліків до вказаного терміну позовна заява вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Повернення позовної заяви не перешкоджає позивачу повторно звернутись до суду з даним позовом після усунення підстав, що зумовили її повернення.

Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://bpm.ko.court.gov.ua/sud1005.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду є остаточною та апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя Яковлєва Л.В.