Вирок № 93337607, 07.12.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2278/16-к

Провадження № 1-кп/175/68/17

Вирок

Іменем України

07 грудня 2020 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Реброва С.О.,

при секретареві Черкановій Я.С.,

за участю сторін: прокурора Данильченка В.В.,

захисника Герман Ж.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

а також потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника потерпілої ОСОБА_2 , - Бурби Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження №12016040440000648 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м.Караганда Республіки Казахстан, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, непрацюючого, інваліда 3 групи, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого у тому ж населеному пункті по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.125 КК України,

встановив:

Відповідно до обвинувального акта від 08 червня 2016 року ОСОБА_1 , обвинувачується в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, що спричинили смерть ОСОБА_4 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та за ч.2 ст.125 КК України, тобто в заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження ОСОБА_3 , що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а саме в тому, що він 12 березня 2016 року близько 21.00 години знаходився у продуктовому магазині, розташованому по АДРЕСА_1 , де між ним і жителькою цього села ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ґрунті особистих неприязних відносин раптово виник словесний конфлікт, під час якого остання висловлювалась нецензурно на адресу ОСОБА_1 .

Після завершення конфлікту ОСОБА_1 , і ОСОБА_5 , покинули магазин, і остання направилася за місцем свого проживання, а ОСОБА_1 , відправився до свого знайомого ОСОБА_6 , на АДРЕСА_3 та попросив його показати, де проживає ОСОБА_5 , з метою помститися їй за висловлені на його адресу образи.

На прохання ОСОБА_1 , - ОСОБА_6 , провів його до будинку АДРЕСА_4 , де тимчасово мешкала ОСОБА_5 , винаймаючи житло у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На подвір`ї вказаного домоволодіння між ОСОБА_1 , з одного боку, та ОСОБА_5 , і ОСОБА_4 , з другого боку, на ґрунті неприязних відносин виник конфлікт, який переріс у обопільну бійку, під час якої у ОСОБА_1 , раптово виник умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , і ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи навмисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , - ОСОБА_1 , невстановленим органом досудового розслідування предметом, зовні схожим на ніж, завдав останньому один удар у живіт, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини, що починається раною у лівій епігастральній ділянці, яка продовжується у раньовий канал і по своєму ходу наскрізно ушкоджує ліву долю печінки та малий сальник, яке за своїм характером відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх спричинення та, у даному випадку, призвели до смерті, яка настала о 22 годині 30 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_4 в реанімаційному відділенні Комунального закладу «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради».

Після цього ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , невстановленим органом досудового розслідування предметом, зовні схожим на ніж, умисно завдав останній один удар в поперекову область, спричинивши тілесне ушкодження у вигляді непроникаючого колото-різаного поранення поперекової області ліворуч, яке розпочинається раною в поперековій області, переходить в раньовий канал і сліпо закінчується в паравертебральних м`язах, яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день).

Вищевказане формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_1 , суд визнає недоведеним і у зв`язку з цим обвинуваченого слід виправдати, оскільки органом обвинувачення не доведена належними доказами його причетність до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.125 КК України, з огляду на наступне.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , свою провину не визнав повністю і пояснив, що алкоголь він майже не вживає, оскільки наприкінці 2015 року йому оперували шлунок у зв`язку з пухлиною. На цей час він онкологічний хворий та знаходиться під наглядом лікарів.

Ввечері 12.03.2016 року близько 20.00-20.30 години він був у приміщенні продуктового магазину у с. Олександрівка , в якому працює його дружина ОСОБА_7 , та пили чай за прилавком разом з продавцем ОСОБА_8 цей час в магазин зайшла раніше не знайома ОСОБА_5 , з сином віком 10-12 років, яка почала нецензурно лаятися на сина, коли той почав брати чіпси з прилавку. Спочатку продавець ОСОБА_8 , а потім ОСОБА_7 зробили їй зауваження, на що ОСОБА_5 , почала нецензурно виражатись на їх адресу. Після цього він зробив їй зауваження щодо непристойної поведінки у присутності дитини, на що остання також відреагувала вкрай нецензурно, та висловила йому обвинувачення у зраді дружині. Тільки коли їй було сказано, що викличуть поліцію, аби її заспокоїти ОСОБА_5 з хлопчиком покинула приміщення магазину, а вони утрьох продовжили пити чай. Коли він вийшов з магазину, аби покурити, то побачив, як неподалік по вулиці рухаються двоє осіб. Він подумав, що то ОСОБА_5 з хлопчиком, та вирішив наздогнати їх, щоб провести виховну бесіду, однак коли він це зробив, виявилося, що то були інші особи. Опинившись недалеко від будинку, де проживає ОСОБА_9 , він вирішив зайти до нього, аби запитати про ОСОБА_5 , оскільки той місцевий житель. Описавши ОСОБА_10 зовнішній вигляд ОСОБА_5 , останній повідомив, щоб він не спілкувався з нею, оскільки та має не зовсім добру репутацію. Потім він попросив показати, де ОСОБА_11 проживає, пояснивши, що хоче з нею поспілкуватися щодо її поведінки та виховання сина. Коли вони прийшли до ОСОБА_5 , то двері будинку відчинила потерпіла, він запитав у неї щодо її образ на його адресу в магазину, яка одразу накинулася на нього і при цьому нецензурно лаялася і почала наносити йому удари, а ОСОБА_9 , намагався її зупинити. Все це відбувалось на порозі біля вхідних дверей. Через деякий час із будинку вийшов не знайомий йому ОСОБА_4 , який на адресу ОСОБА_12 сказав, що її коханці вже приходять до нього додому. Між ними почалась словесна перепалка та потім він зник, а через декілька секунд знову з`явився і мав при собі граблі. Цими граблями ОСОБА_4 , який був у стані алкогольного сп`яніння, почав замахуватися на нього. Під час конфлікту, який тривав не більше двох хвилин ОСОБА_9 весь час перебував між ними, однак один з ударів граблями, від яких він намагався увернутися, прийшовся у скроневу частину його голови. Він побачив в руках у ОСОБА_12 , штахетник, яким вона вдарила його по руці. Знову з`явився ОСОБА_4 , з погнутими вилами і намагався нанести йому удари. Далі на територію домоволодіння через вхідні ворота зайшла його дружина ОСОБА_7 , та одразу вивела його за ворота, після чого насварила його, та ОСОБА_13 . З будинку він чув голоси незнайомих йому осіб. Його дружина запитала у ОСОБА_12 , навіщо та спровокувала сварку, а та відповіла це все винен її чоловік , який сам прийшов до неї. Він з дружиною, ОСОБА_14 пішли з території домоволодіння. По дорозі звідти вони чули, що словесний конфлікт продовжувався на подвір`ї. Приблизно о 22.00 годині до нього додому приїхали співробітники поліції, застосувавши фізичну силу наділи на нього наручники, та забрали до відділення поліції. Наполягав на тому, що пішов до ОСОБА_12 лише з метою з`ясувати обставини звинувачень, які ОСОБА_5 , виставила у магазині його дружині ОСОБА_15 , начебто, що він у відсутність дружини вдома приводив інших жінок, пригощав їх і зраджував дружині. Під час конфлікту він нікому тілесні ушкодження не наносив, а лише намагався уникнути ударів, однак декілька ударів він отримав, будь-яких колюче-ріжучих предметів при собі не мав. Син ОСОБА_16 декілька разів виходив з будинку і бачив конфлікт. Цивільні позови потерпілих не визнає, оскільки не причетний до спричинення постраждалим ножових пошкоджень. У зв`язку з вищевикладеним просив його виправдати.

Під час судового провадження судом було всебічно, повно й неупереджено досліджено та оцінено кожний доказ сторін кримінального провадження.

Прокурор у суді на доведеність винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.125 КК України, посилався на наступні докази:

- показання потерпілої ОСОБА_17 , яка в судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_1 , познайомилась задовго до конфлікту неодноразово вони вживали алкогольні напої разом. Неодноразово у відсутність дружини ОСОБА_15 , обвинувачений ОСОБА_18 запрошував її та знайому ОСОБА_19 до себе додому на застілля, надавав продукти харчування для її доньки.

12 березня 2016 року вона разом з матір`ю ОСОБА_20 та донькою ОСОБА_21 у м.Дніпро пішли до кафе, аби відсвяткувати минуле свято 8-го Березня там вживали алкогольні напої. До них також приєдналась її родичка ОСОБА_22 мати її колишнього чоловіка , з якою вони зустрілись на залізничному вокзалі. Потім вона зателефонувала своєму брату ОСОБА_16 і попросила його відвезти їх до с. Олександрівка, де вони по приїзду продовжили святкувати за місцем мешкання її матері по АДРЕСА_4 . Згодом вона зателефонувала ОСОБА_23 , який також прийшов до них святкувати. ОСОБА_4 , вона знала тому, що орендувала у нього житло. Близько 21.00 години вона з ОСОБА_4 , ОСОБА_24 - рідним братом її колишнього чоловіка, та сином ОСОБА_25 , від її матері пішли додому, та по дорозі зайшли до продуктового магазину у с. Олександрівка, аби придбати коньяк. ОСОБА_26 залишився на вулиці, а вони утрьох зайшли до магазину, де за прилавком була продавець ОСОБА_8 , а ОСОБА_7 і ОСОБА_27 , і як їй здалося вживали спиртне, оскільки біля них були склянки. Вказавши на алкогольний напій, який вона бажає придбати, продавець ОСОБА_8 у відповідь упереджено вказала на його велику вартість, після чого між ними розпочався словесний конфлікт, у який втрутився ОСОБА_1 , і почав ображати її нецензурною лайкою. Вона також у відповідь почала його ображати грубою нецезурною лексикою, оскільки не змогла стримати емоції. В цей час ОСОБА_4 , і її ОСОБА_16 просили її не починати конфлікт. Обвинувачений почав їм погрожувати фізичною розправою - голосно кричав, що в живих їх не залишить, після чого вони пішли до дому ОСОБА_4 , де вона винаймала житло. Через деякий нетривалий час, коли вона перебувала на кухні, почувся гучний стук у металеві двері. Вона декілька разів запитала «хто там», але ніхто не відповів. Вийшовши на подвір`я, побачила ОСОБА_28 , який є її сусідом і обвинуваченого, який почав одразу нецензурно лаятися та влаштував штовханину.

Вона також руками наносила йому удари, та під час сутички обвинувачений порвав її кофту та ланцюжок на шиї. Далі він її смикнув рукою за плече і вона спіткнулась і впала на поріг, і у цей момент відчула удар якимось предметом в ліву частину в область попереку. Вона чула як ОСОБА_9 , намагався зупинити обвинуваченого. Ніяких предметів у обвинуваченого в руках вона не бачила, і не бачила чи саме він задав їй удар, але коли вона подала на порозі то обвинувачений ще тримав її за плече. Зайшовши до будинку, виявила у себе на тілі спочатку сліди крові, а потім рану і втратила свідомість. Коли вона прийшла до тями, то побачила поруч лише сина ОСОБА_16 , який дзвонив у швидку. Згодом запитавши у сина, де зараз ОСОБА_4 , вона дізналась про те, що його забрала швидка допомога так, як той був увесь порізаний, зі слів сина. Чи втрутився ОСОБА_4 , у бійку вона не бачила, оскільки була без свідомості. Освітлення на подвір`ї не було. Зі слів свого сина вона знала, що на дверях будинку була кров, в будинку не було. Просила стягнути з обвинуваченого на її користь 5000 грн. матеріальної шкоди, та обрати обвинуваченому найсуворіше покарання, пов`язане з ізоляцією від суспільства.

27 жовтня 2020 року під час додаткових пояснень у судовому засіданні ОСОБА_3 , повідомила суду, що 12 березня 2016 року у нею з ОСОБА_4 , не було ніяких сварок. Слідів крові вони не згадує, оскільки була без свідомості від поранення і болю. Після повернення з лікарні в будинку вже було чисто. Бійка почалась з порогу коли вона відразу відчинила двері, а поранення їй було нанесено на подвір`ї за порогом. Її син ОСОБА_16 і ОСОБА_26 , також відразу вишли з будинку.

Потерпіла ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилась, просила проводити судовий розгляд без її участі.

Представник потерпілої ОСОБА_2 - Бурба Ю.М. просив суд стягнути з обвинуваченого на користь його довірительки 12 000,00 грн., матеріальної шкоди і 50 000,00 грн. моральної шкоди, та обрати йому найсуворіше покарання.

Свідок ОСОБА_29 , у присутності законного представника ОСОБА_30 і педагога ОСОБА_31 судовому засіданні пояснив, що 12.03.2016 року ввечері він з матір`ю ОСОБА_5 і ОСОБА_4 зайшов до магазину, а ОСОБА_26 лишився чекати їх на вулиці. В цей час продавець тітка ОСОБА_32 почала сваритися на матір нецензурною лайкою. Далі в конфлікт втрутився ОСОБА_18 , який також почав обзивати матір нецензурними словами та погрожував фізичною розправою, після чого вони пішли до ОСОБА_4 , де на той час проживала мати. Прийшовши додому, та перебуваючи вже у будинку, у двері хтось почав сильно стукати. На стук він з матір`ю вийшли на поріг дверей, де побачили ОСОБА_1 і ОСОБА_13 . Після словесного конфлікту між його матір`ю та ОСОБА_1 вже за порогом дверей біля вікна на подвір`ї розпочалася бійка, а він залишився стояти на порозі. Під час бійки обвинувачений, коли мати намагалася втекти до будинку спіткнулася на порозі, вдарив її ззаду якимось предметом. Він не бачив чи був це ніж, але щось схоже на лезо ножа було. Коли мати після удару зайшла до будинку, ОСОБА_4 , вибіг на подвір`я у руках у нього були граблі, які він узяв біля дивану, що стояв на подвір`ї. Між ним і ОСОБА_1 розпочалася сварка та бійка, під час якої ОСОБА_9 тримав його руками, а обвинувачений бив ОСОБА_4 та лівою рукою наніс йому удар чимось схожим на лезо ножа, але він чітко не пригадує, чи був це саме ніж. Після цього ОСОБА_4 сказав, що його підрізали ножем, та одразу впав. Далі ОСОБА_4 зміг самостійно піднятися з колін, після чого тримаючись за бік швидко забіг до будинку і упав на кухні. До приїзду швидкої лежав на підлозі. ОСОБА_4 був одягнутий в товстий светр, але він бачив у нього на руці кров. Потім він з маминого телефону подзвонив до швидкої, яка їхала близько півгодини, а ОСОБА_4 весь цей час лежав на підлозі і говорив, що йому дуже боляче. Крові на підлозі було небагато, а светр був в плямах крові.

Свідок ОСОБА_33 , у суді пояснив, що 12 березня 2016 року він разом з напарником був на охороні громадського порядку, так як було знайдено снаряд часів війни. Йому зателефонував ОСОБА_34 і повідомив про те, що трапилось бійка, та поранена його мати та ОСОБА_35 . Коли він з напарником ОСОБА_36 приїхали на місце події там вже була швидка допомога, яка стояла напроти домоволодіння на вулиці. В будинку була ОСОБА_37 в нетверезому стані, яка сиділа на дивані з перев`язаною раною і її син ОСОБА_16 , а ОСОБА_38 вже лежав в кареті швидкої допомоги. По будинку вони не ходили щоб не залишати сліди до приїзду слідчого. Йому повідомили, що підріз вчинив ОСОБА_1 . Відразу з напарником ОСОБА_39 вони поїхали за місцем проживання обвинуваченого. До них вийшов обвинувачений та закривши собаку запропонував їм зайти на подвір`я, але вони почали його затримувати. ОСОБА_1 , відмовився проїхати з ними до відділку і почав чинити опір, після цього за допомогою фізичної сили та спеціальних засобів на нього одягли наручники та доставили до дільничного, а потім до відділу поліції. ОСОБА_5 , і її син вживали алкогольні напої, вони у нього були на контролі як у дільничного. Щодо ОСОБА_1 скарг від мешканців до нього не надходило, лише одного разу на нього скаржилась його колишня дружина.

19 серпня 2020 року свідок ОСОБА_33 , під час додаткового допиту додатково повідомив, що був знайомий з ОСОБА_1 , оскільки працював дільничним у с.Олександрівка. На подвір`ї де сталась бійка був безлад, тому він не намагався звернути на щось увагу, слідів крові на подвір`ї не пам`ятає, а до будинку він не заходив. Світла на подвір`ї не було, а вікна будинку були завішені плівкою.

Свідок ОСОБА_40 , у судовому засіданні повідомив, що 12 березня 2016 року увечері близько 21 години, він зі ОСОБА_5 , яка була в стані алкогольного сп`яніння її сином ОСОБА_16 і ОСОБА_4 , перебуваючи в с. Олександрівка Дніпровського району, куди він з м. Дніпра приїхав, пішли купити до магазину горілку. Він та ОСОБА_4 , також вживали алкогольні напої. ОСОБА_11 в магазині заділа ящик і продавець зробила їй зауваження, почався конфлікт, детальних обставин конфлікту він не пригадує. Весь це час неповнолітній син ОСОБА_12 , - ОСОБА_16 перебував на вулиці біля магазину. В конфлікт втрутився обвинувачений ОСОБА_1 . Під час обопільних нецензурних образ, обвинувачений почав погрожувати ОСОБА_5 , фізичною розправою, після чого вони пішли додому. По дорозі від магазину додому ОСОБА_5 , і ОСОБА_4 , сварилися між собою, заходили до своїх знайомих боржників. Він чув, як ОСОБА_41 кричала «де мої гроші» і погрожувала їм. Після того як вони прийшли додому до ОСОБА_4 , і зашли на подвір`я, та пішли до будинку. Приблизно через дві хвилини вони почули, як хтось через ворота потрапив на подвір`я. ОСОБА_4 , пішов перевірити, а він в цей час знаходився в будинку із сином потерпілої. ОСОБА_5 , вийшла на подвір`я, де одразу розпочалася сварка, однак між ким саме, він не бачив, оскільки на вхідних дверях висіла занавіска синього кольору, яка зовсім не пропускала світло та закривала всі двері, і була вже темна пора доби, чув лише голос ОСОБА_4 , та ще якихось двох чоловіків. Він чув крики на подвір`ї та нецензурну лайку. Потім крізь занавіску на дверях зайшла до будинку ОСОБА_5 , і він побачив як хтось на ніс їй удар ножем у бік. Ніяких погроз на адресу ОСОБА_12 , під час конфлікту на території домоволодіння він не чув. Потім до будинку повернувся ОСОБА_42 зі слідами крові на животі справа в кофті та вже без куртки в яку був одягнутий, який тримався за живіт і вони намагались зупинити у нього кровотечу, і викликали швидку та поліцію. Додатково повідомив, що син ОСОБА_12 , - ОСОБА_16 під час конфлікту перебував з ним в будинку, він хотів вийти на допомогу матері, однак свідок його зупинив. Чоловіка який крізь занавіску завдав потерпілій удару чимось схожим на ніж, коли вона забігла до маленького коридору, він не бачив в обличчя. Відразу ОСОБА_11 спіткнулася на порозі та впала. ОСОБА_4 , нічого не встиг сказати хто саме наніс його поранення, оскільки втратив свідомість. Він не бачив, щоб обвинувачений ОСОБА_1 , завдавав ОСОБА_5 , чи ОСОБА_4 , тілесних ушкоджень. Сварки між потерпілою ОСОБА_11 і ОСОБА_4 , у його присутності не було. Повідомив суду, що ОСОБА_5 , систематично вживає алкогольні напої після чого її поведінка є не зовсім керованою, а тому мати ОСОБА_43 та його мати попросили піти провести до дому.

Свідок ОСОБА_44 , у суді пояснила, що вона разом зі своїм сином ОСОБА_16 12 березня 2016 року приїхали до м. Дніпра у справах. ОСОБА_5 , також в той день була у м. Дніпрі і вони зустрілись у кафе, з нею була також донька потерпілої ОСОБА_45 і згодом приїхав батько потерпілої ОСОБА_12 . Він умовив їх поїхати в гості до с. Олександрівка, в той вечір вони вживали алкогольні напої. Коли вони сиділи за столом прийшов ОСОБА_38 , та також вживав алкоголь . Потім її син разом з сином ОСОБА_12 і ОСОБА_4 , пішли їх провести додому. Вона довго не могла заснути, оскільки чекала сина назад. Через деякий час близько 22 години їй зателефонував син ОСОБА_16 і повідомив, що виникла сварка і ОСОБА_11 нанесли ножове поранення. Вона зібралась разом з матір`ю ОСОБА_12 - ОСОБА_46 та близько двадцяти хвилин йшли до місця події. Прийшовши там вже була поліція та дві швидкі допомоги. Син розповів їй, що коли вони були в магазині у ОСОБА_11 виник конфлікт з продавцем і обвинуваченим, а коли вони з магазину пішли додому то вже невідомі йому чоловіки прийшли та перелізли через паркан і під час сварки на подвір`ї нанесли поранення ОСОБА_11 та ОСОБА_42 , який почав її захищати. Додатково повідомила, що на вхідних дверях була щільна ковдра, яка закривала вхід до будинку. Щодо наявності слідів крові на подвір`ї та при вході до будинку вона не пам`ятає.

Крім того, як на доказ вини ОСОБА_1 , стороною обвинувачення надані матеріали кримінального провадження №12016040440000648, а саме:

- довідки Дніпропетровської шостої міської клінічної лікарні, із яких убачається, що до лікарні були доставлені ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , з тілесними ушкодженнями у вигляді колото-різаних поранень тіла (т.1,а.п.14,15,16);

- протоколи огляду місця події від 12.03.2016 року з фото-таблицею до них, згідно яких об`єктом огляду є територія домоволодіння за адресою: будинок АДРЕСА_4 , згідно якого вилучено зразок РБК з підлоги кухні, брус дерев`яний, граблі (т.1а.п.17, 18-23);

- висновок експерта № 469/202-Е від 12.04.2016 року, із якого убачається, що при експертизі трупа ОСОБА_4 , виявлене тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини, що починається раною у лівій епігастральній ділянці на 1 см нижче лівої реберної дуги по середньо-ключичній лінії, яка орієнтована на 11 та 5 годин стосовно умовного лімбу циферблату годинника, розміром 2,5 х 0,8 см та на 110 см від підошовної поверхні стопи; краї рани співставні, практично рівні, верхній кінець рани близький до гострого, нижній до «П» - подібного, яка продовжується у раньовий канал, який має направлення спереду назад, знизу до гори та зліва направо, довжиною близько 15 см, яке по своєму ходу наскрізно ушкоджує ліву долю печінки та малий сальник. Вказане тілесне ушкодження прижиттєве, виникло за деякий час до настання смерті, вірогідно від однієї механічної дії, спричиненої з достатньою силою і за своїм характером відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, оскільки стоїть у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Після спричинення зазначеного тілесного ушкодження, можна вважати, що ОСОБА_4 , міг самостійно здійснювати активні дії. Його смерть констатована 13.03.2016 року о 22.30 годині.

При судово-медико-криміналістичному дослідженні шматка шкіри з раною з епігастральної ділянки ліворуч трупа встановлено, що виявлене тілесне ушкодження заподіяне плоским колюче-ріжучим предметом, із шириною клинка протягом поринулої частини не більше 16,2 мм, маючого гостре лезо і обух товщиною близько 1,0-2,2 мм, зі зміною площини клинка під час знаходження його в рані та утворенням додаткового розрізу шкіри (ширина клинка і товщина обуха приведені з урахуванням скорочувальних властивостей шкіри). При судово-імунологічному дослідженні крові ОСОБА_4 , встановлена група крові АВ за ізосерологічною системою АВ0 (т.1,а.п.83-87);

- довідка начальника установи ДУ УВП №4 , відповідно до якої на момент прибуття ОСОБА_1 , до СІЗО 16 березня 2016 року тілесних ушкоджень у нього не виявлено (т.1, а.п.96);

- висновок експерта № 1962е від 15.03.2016 року, відповідно до якого на момент огляду будь-яких тілесних ушкоджень або наслідків від їх загоєння на голові, обличчі, тулубі та кінцівках ОСОБА_1 , не виявлено. (т.1,а.п.100-101);

- протокол огляду трупу від 13.03.2016 року і фото-таблицею до нього, із яких убачається, що у реанімаційному відділенні Дніпропетровської шостої міської клінічної лікарні оглянуто труп ОСОБА_4 , з колото-ріжучим пораненням в області живота (т.1,а.п.116-117,119);

- висновок експерта № 742 від 19 квітня 2016 року, відповідно до якого при подальшому дослідженні зразків крові ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виявлений супутній антиген Н. (т.1,а.п.140-142);

У сліді на тампоні з вати (об`єкт № 1) встановлена наявність крові людини, при серологічному досліджені якої виявлені антигени А, В і Н, що не виключає можливості її походження як від однієї особи групи АВ з супутнім антигеном Н, у тому числі від ОСОБА_4 , так і суміші крові від осіб з виявленими груповими характеристиками крові. Походження крові в слідах від ОСОБА_1 , можливе тільки в якості домішок, так як тільки виявлені антигени В і Н являються групоспецифічними для його крові (т.1,а.п.140-142);

- протокол проведення слідчого експерименту від 20.04.2016 року і фото-таблицею до нього, відповідно до яких потерпіла ОСОБА_5 , у присутності понятих і спеціаліста СМЕ розповіла про обставини події 12.03.2016 року, при яких ОСОБА_1 , спричинив їй тілесне ушкодження (т.1,а.п.188-193);

- висновок експерта № 1559е від 20.04.2016 року, відповідно до якого у ОСОБА_12 , виявлене тілесне ушкодження у вигляді непроникаючого колото-різаного поранення поперекової області ліворуч, яке розпочинається раною в поперековій області (на відстані 97 см вгору від підошовної поверхні стоп та на 6,5 см ліворуч від умовної серединної лінії тіла), переходить в раньовий канал, який йде зліва направо з ушкодженням по ходу шкіри, підшкірно-жирової клітковини та сліпо закінчується в паравертебральних м`язах, яке за своїм характером відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день). Вказане тілесне ушкодження могло бути спричинене від однієї механічної дії гострого предмету, який володів колючо-ріжучими властивостями та діяв у поперекову область ліворуч у напрямку зліва направо, яким могло бути і лезо ножа або інші предмети з аналогічними властивостями, що підтверджується характером рани та напрямком раньового каналу. Враховуючи характер та локалізацію виявленого тілесного ушкодження, ступінь ознак його загоєння, а також дані медичної документації можливо вказати, що воно могло утворитися незадовго до надходження до медичного закладу, тобто можливо і в термін, на який зазначає обстежена та слідчий у постанові та не суперечить механізму його спричинення, на який вказує потерпіла в ході проведення слідчого експерименту 20.04.2016 року (т.1,а.п.197-199);

- висновок експерта № 841 від 12 травня 2016 року, відповідно до якого при подальшому дослідженні в крові ОСОБА_12 , виявлений супутній антиген Н. В слідах на джинсових брюках (об`єкти №№ 1,2), на гольфі (об`єкти №№ 3,4) та футболці (об`єкт № 5), які належать ОСОБА_5 , встановлена наявність крові людини, при серологічному досліджені якої виявлені антигени А, В і Н, що не виключає можливості її походження як від однієї особи групи АВ з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0, так і суміші крові від осіб з виявленими груповими характеристиками крові, що свідчить про можливість походження вказаних слідів від потерпілої ОСОБА_12 . Походження крові в слідах від ОСОБА_1 , можливе тільки в якості домішок, так як виявлені антигени В і Н являються групоспецифічними для його крові (т.1,а.п.210-213);

- протокол проведення слідчого експерименту від 26.04.2016 року, відповідно до якого неповнолітній свідок ОСОБА_29 , у присутності понятих, спеціаліста, психолога розповів про обставини події 12.03.2016 року, при яких ОСОБА_1 , спричинив тілесне ушкодження постраждалим (т.1,а.п.226-229);

- протокол проведення слідчого експерименту від 26.04.2016 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_6 , у присутності понятих, спеціаліста, розповів про обставини події 12.03.2016 року, при яких ОСОБА_1 , спричинив тілесне ушкодження постраждалим (т.1,а.п.230-233);

- речові докази, долучені до матеріалів кримінального провадження №12016040440000648, а саме відеозаписи слідчих експериментів за участю, ОСОБА_47 , і ОСОБА_6 . Ці речові докази були оглянуті в судовому засіданні за участю учасників судового провадження (т.1,а.к.п.235).

Суд, аналізуючи надані органом обвинувачення докази досліджені у судовому засіданні з точки зору допустимості, достовірності та належності приходить до висновку, що органом обвинувачення одностороннє та упереджено проведено розслідування відносно ОСОБА_1 , та при проведенні слідства невідомо з яких підстав не було дано оцінки поясненням самого обвинуваченого, свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_48 .

Свідок ОСОБА_6 , у судовому засіданні повідомив, що 12.03.2016 року він перебував вдома з подругою ОСОБА_49 , куди близько 21.00 години прийшов його сусід ОСОБА_1 і попросив показати, де проживає ОСОБА_5 , пояснивши, що бажає з нею поспілкуватися, оскільки, та його образила в магазині перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Він погодився, та разом з ОСОБА_50 прийшли до будинку ОСОБА_4 , де проживала ОСОБА_5 .

Він постукав у двері, після чого з будинку вибігла ОСОБА_51 та накинулася на ОСОБА_1 , обзиваючись нецензурними словами, стала руками наносити йому удари. Потім на подвір`я вибіг ОСОБА_4 , який накинувся на обвинуваченого з граблями. ОСОБА_1 , вибив граблі, та вдарив постраждалого кулаком в область голови. Після цього він став між ними, аби припинити конфлікт. Потім на вулицю вибіг син потерпілої ОСОБА_52 з штахетом в руках на якому були гвіздки, який дав матері, а вона намагалась вдарити ОСОБА_1 ,та влучила йому по руці. ОСОБА_4 , в цей час стояв позаду обвинуваченого. Після цього на подвір`я прийшла ОСОБА_7 , яка припинила конфлікт і він разом з нею та ОСОБА_1 покинули територію домоволодіння, а син ОСОБА_53 зачинив за ними хвіртку воріт. ОСОБА_37 та ОСОБА_38 лишилися на подвір`ї, та продовжили конфлікт вже між собою, та їх голоси лунали на вулиці їм у слід. Додатково повідомив суду, що світла на подвір`ї майже не було, оскільки вікна були забиті плівкою і конфлікт був у темну пору доби. Обвинувачений перед бійкою прийшов до нього в тверезому стані і не був в агресивному стані. Син потерпілої ОСОБА_16 на його думку був у нетверезому стані, оскільки виражався нецензурною лайкою та поводив себе агресивно.

Свідок ОСОБА_48 , у судовому засіданні повідомила, що 12.03.2016 року вона разом з цивільним чоловіком ОСОБА_1 після того, як віднесли молоко на замовлення, зайшла до магазину, де вона працює продавцем, щоб обговорити святкування дня народження. Разом з напарницею ОСОБА_8 вони сіли випити чаю. Близько 20.20 години до магазину зайшла ОСОБА_5 разом з сином та ОСОБА_4 ..

ОСОБА_51 весь час лаялася нецензурною лайкою, та поводила себе дуже некоректно по відношенню до сина, який почав плакати, оскільки перебував у нетверезому стані. Спочатку ОСОБА_5 зробила зауваження ОСОБА_8 , потім вона, однак та не відреагувала. Далі ОСОБА_18 попросив заспокоїтися ОСОБА_54 , яка відповіла нецензурною лайкою і сказала, що він зраджує дружині з іншими жінками. Після чого ОСОБА_4 вивів її з магазину.

ОСОБА_18 вийшов на вулицю покурити, та зник. Вона вийшла на вулицю, та у пошуках чоловіка вона вирішила піти до дідуся, який проживає неподалік магазину. Коли туди підійшла, то зрозуміла, що його там немає, оскільки в будинку не горіло світло. В цей час вона почула крики, які лунали з подвір`я, де проживав ОСОБА_4 , із ОСОБА_5 . Підійшовши ближче, побачила на території домоволодіння ОСОБА_55 з піднятими руками вверх, ОСОБА_5 , її сина, та ОСОБА_4 який в цей час замахнувся на її чоловіка граблями. ОСОБА_9 у цей час стояв між ними, а син ОСОБА_43 стояв в дверях. Вона одразу вивела свого чоловіка за ворота, із ОСОБА_14 , пішли додому. ОСОБА_34 закрив за ними ворота і пішов до будинку разом з матір`ю. Вдома вона побачила на обличчі чоловіка садна, однак крові на його руках не було. На її запитання про те, чому ОСОБА_1 пішов до дому ОСОБА_4 , останній їй повідомив, що він хотів розібратися зі ОСОБА_5 , щодо звинувачень про його статеві стосунки з жінками в обмін на морозиво, оскільки це його принизило. Потім проїхав їх дільничний і надів наручники на її чоловіка і поїхали з ним до поліції. Вона віддала дільничному одяг в якому її чоловіком був одягнутий під час конфлікту, тому як до дільничного він вийшов лише в спортивних штанах. Наполягає на тому що, ножових поранень у ОСОБА_4 і ОСОБА_12 коли вони виходили з подвір`я не було.

Послідовні пояснення самого ОСОБА_1 , та пояснення свідків на стадії досудового слідства і в суді спростовують висунуте обвинувачення щодо ОСОБА_1 , яке органом обвинувачення побудовано на свідченнях перебуваючої на протязі з ранку до вечора 12. 03. 2016 року у стані сп`яніння ОСОБА_12 , яка неодноразово судима та відбувала покарання в місцях позбавлення волі, її неповнолітнього сина ОСОБА_16 відносно якого за рішенням суду від 22.05.2013 року позбавлена батьківських прав.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, здобутих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною першою статті 9 КПК України закріплено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ч.2 і ч.4 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Пунктами 1 і 2 частини 1 статті 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), необхідно оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (п.53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 року), і таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність і точність (п.86 рішення ЄСПЛ у справі «Вєренцов» проти України від 11.07.2013 року).

Обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат і обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає (ч.1 і ч.2 ст.92 КПК України).

Всебічно дослідивши всі обставини даного кримінального провадження та оцінивши кожний зібраний під час досудового розслідування доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів обвинувачення з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувального вироку, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші - як самі по собі, так і у сукупності - прямо чи опосередковано не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.

Відповідно до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

За приписом ч.1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року і «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

З рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20.10.2011 року слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Так, як на доказ вини обвинуваченого прокурор посилається на протоколи огляду місця події від 12.03.2016 року з фото-таблицею до них (т.1 а.с.17, 18-23).

Огляд місця події у справах даної категорії є одним з найбільш важливих способів збирання доказів. Проведений вчасно, кваліфіковано і ретельно огляд місця події дає змогу встановити дані та одержати відомості, що мають значення для справи, слугує гарантом успішного та об`єктивного розслідування злочину.

Частиною 7 статті 223 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

З огляду на ці вимоги закону та зазначення у протоколах огляду місця події від 12.03.2016 року (а.к.п.17,18) одною з понятих була мати потерпілої ОСОБА_12 – ОСОБА_30 , оскільки процесуальним законом передбачена пряма заборона на участь родича потерпілого, що є грубим порушенням вимог ст.223 КПК України, а отже свідчить про очевидну недопустимість цього доказу.

Також суд звертає увагу на те, що другою понятою була ОСОБА_44 , яка є матір`ю очевидця подій ОСОБА_56 , та бабусею очевидця подій неповнолітнього ОСОБА_57 , правовий та процесуальний статус яких не був на час огляду визначений відповідно до діючого кримінально-процесуального кодексу України.

З наведеного суд робить висновок, що протоколи огляду місця події від 12.03.2016 року з доданими до них та фото-таблицею не можуть вважатися допустимими доказами, оскільки оформлені всупереч вимог КПК України (а.к.п.17-23).

Згідно з ч.1 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Будь-яке порушення органом досудового розслідування конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, призводить до втрати ними юридичної сили. У такому разі «отруйне дерево» породжує «отруйні плоди» (рішення ЄСПЛ у справах «Гефген проти Німеччини» від 30.06.2008 року та «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року). Отримання доказів на підставі інформації, отриманої з недопустимого доказу, тягне за собою їхню безумовну недопустимість. Така недопустимість доказів не залежить від характеру та ступеня того чи іншого порушення кримінально-процесуального закону.

Оскільки протоколи огляду місця події від 12.03.2016 року та фото-таблиця до них є недопустимими доказами, керуючись практикою ЄСПЛ, суд визнає недопустимими похідні від них докази, а саме висновок експерта № 742 від 19 квітня 2016 року, відповідно до якого на «марлевому тампоні із зразком речовини бурого кольору, який вилучено 12.03.2016 року з підлоги кухні по АДРЕСА_4 встановлена наявність крові людини», де експерт в категоричній формі не може вказати, належить ця кров ОСОБА_4 , чи ОСОБА_1 , а протокол огляду місця події від 12.03.2016 року, під час якого був вилучений вказаний марлевий тампон із зразком речовини бурого кольору, визнаний судом недопустимим доказом.

Крім того, під час судового засідання потерпіла ОСОБА_5 , з самого початку плуталась в своїх показах щодо того з ким саме вона поїхала з м. Дніпра до с. Олександрівка, та про те що в той вечір не сварилася з ОСОБА_4 . Також викликають сумнів її покази про втрату свідомості, та не бажання відповісти про деталі житла обвинуваченого ОСОБА_1 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_40 , на початку допиту стверджував, що він не чув ніяких погроз і не бачив конфлікту, оскільки був у будинку, а двері будинку були завішені простирадлом, але в подальшому пояснив , що бачив двох незнайомих чоловіків і чув нецензурну лайку між цими чоловіками та ОСОБА_5 , з ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_29 , під час судового розгляду суттєво змінив свої показання, у суді зазначений свідок не підтвердив повністю показання які він надавав раніше, обґрунтовуючи певну невідповідність змісту протоколу його допиту фактичним показанням, які він давав за значним спливом часу від моменту подій, але відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За наведених вище обставин, суд не може обґрунтовувати обвинувальний вирок лише показаннями потерпілої ОСОБА_12 , неповнолітнього свідка ОСОБА_29 , який є її сином та ОСОБА_40 , який є братом цивільного чоловіка потерпілої, тобто обумовлені родинними зв`язками, та зацікавлені у засудженні ОСОБА_1 , а тому не приймаються судом до уваги.

Зібрані та надані суду докази як кожний окремо, так і у сукупності, не дозволяють зробити однозначний висновок «поза розумним сумнівом» про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 , в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, що спричинили смерть ОСОБА_4 , та в заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження ОСОБА_5 , що спричинили короткочасний розлад здоров`я, за обставин, викладених у обвинувальному акті від 08 червня 2016 року, а тому суд у відповідності з вимогами ст.17 КПК України, ст.62 Конституції України тлумачить усі сумніви на користь обвинуваченого.

Пояснення допитаних у суді свідків ОСОБА_44 , ОСОБА_33 , які не були очевидцями саме бійки на подвір`ї, судом не оцінюються, оскільки даних щодо предмету доказування вони не містять, а свідок ОСОБА_44 , дізналась про обставини конфлікту від свого сина ОСОБА_40 .

Також суд звертає увагу на наступне.

Жоден з допитаних свідків обвинувачення , та потерпіла ОСОБА_5 , не вказали на наявність слідів крові на подвір`ї після нанесення ОСОБА_4 , ножового поранення у живіт, а лише свідки ОСОБА_26 і свідок ОСОБА_52 , бачили кров ОСОБА_4 , коли він вже знаходився у будинку.

Відповідно до обвинувального акту, дії ОСОБА_1 полягали у навмисному спричиненні невстановленим органом досудового розслідування предметом схожим на ніж ОСОБА_4 , тяжких тілесних ушкоджень, що призвело до смерті останнього та потерпілій ОСОБА_5 , легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. При цьому зазначено, що даним подіям передувала сварка між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_1 в магазині в с.Олександровка, після якого ОСОБА_1 направився за місцем проживання ОСОБА_12 з метою помсти останній. Також зазначено, що вже на подвірні домоволодіння у обвинуваченого ОСОБА_1 виник конфлікт з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що переріс в обопільну бійку.

При цьому прокурором в ході судово розгляду не доведено обставини та передумови конфлікту з ОСОБА_4 , враховуючи, що судом встановлено, що у обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були взагалі будь-які взаємовідносини, що передували зазначеній конфліктній ситуації, тобто органом державного обвинувачення не доведено зокрема, який же мотив спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , враховуючи, що судом встановлено бажання ОСОБА_1 лише провести бесіду виховного характеру саме з потерпілою ОСОБА_5 .

Також стороною обвинувачення не з`ясовано обставини, пов`язані з походженням невстановленого органом досудового розслідування предмету схожого на ніж, яким спричинено постраждалим тілесні ушкодження, що інкриміновано обвинуваченому.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що не встановлення мотиву вчинення кримінального правопорушення та неналежне формулювання обвинувачення, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист.

Залишились фактично не усунутими прокурором і протиріччя в поясненнях, що надавались в судовому засіданні потерпілою ОСОБА_5 , неповнолітнім свідком ОСОБА_29 та свідком ОСОБА_40 , на які він посилався як на доказ вини ОСОБА_1 , щодо обставин і механізму спричинення тілесних ушкоджень постраждалим. Так, зі слів неповнолітнього свідка ОСОБА_29 тілесні ушкодження від дій ОСОБА_1 першим отримала потерпіла – його мати ОСОБА_5 , яка відразу забігла до будинку, а потім ОСОБА_4 . З пояснень же свідка ОСОБА_40 , вбачається, що з отриманими тілесними ушкодженнями першим до будинку увійшов потерпілий ОСОБА_4 , після чого потерпіла ОСОБА_5 . Остання взагалі не надавала пояснень суду щодо обставин отримання тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_4 всупереч встановленим судом обставин щодо одночасної бійки за участю обвинуваченого та обох постраждалих.

При оцінці зазначених свідчень суд приймає їх до уваги та розцінює зазначені протиріччя істотними, оцінюючи в цій частині поясненням самого обвинуваченого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_6 , що під час подій на подвір`ї домоволодіння ОСОБА_4 одночасно перебували обвинувачений та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Суттєвим є також факт, який зазначений у висновку експерта №1559е від 20.04.2016 року, відповідно до якого у ОСОБА_12 , дійсно виявлено тілесне ушкодження у вигляді непроникаючого колото-різаного поранення поперекової області ліворуч, яке розпочинається раною в поперековій області (на відстані 97 см вгору від підошовної поверхні стоп та на 6,5 см ліворуч від умовної середини лінії тіла), переходить в раньовий канал, який йде зліва направо з ушкодженням по ходу шкіри, підшкірно-жирової клітковини та сліпо закінчується в паравертебральних м`язах, яке за своїм характером відноситься до легкого тілесного ушкодження. І механізм його утворення не суперечить обставинам, на які вказала потерпіла в ході проведення слідчого експерименту від 20.04.2016 року (т.1, а.п. 197-198).

Відповідно до ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, але не зважаючи на вимоги цієї статті слідчий при проведенні цього «дійства» грубо їх порушувала.

Орган досудового розслідування не звернув уваги на розбіжності в поясненнях потерпілої ОСОБА_12 , її сина з поясненнями ОСОБА_1 , та інших очевидців, та не прийняв заходів для усунення протиріч, а тому суд не може використати протоколи слідчих експериментів з цими особами для обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 та оцінюючи пояснення «очевидців» суд критично ставиться до показів ОСОБА_12 , про те, що вона взагалі не бачила, хто і як наніс їй це тілесне ушкодження, «перечепилася через поріг і впала на руки, в цей момент вона і отримала ушкодження, та більше вона нічого не знає».

Свідок ОСОБА_40 , в своїх показах пояснив, що бачив момент падіння ОСОБА_12 , але за нею нікого не було і вона впала, вже маючи це тілесне ушкодження.

Згідно висновку експерта, раньовий канал йде зліва направо, але прокурором не встановлено, правиця чи шульга ОСОБА_1 , і яким чином він, знаходячись зі слів ОСОБА_12 , позаду неї, (а вона в цей час спиралась на руки та коліна, міг нанести тілесне ушкодження зліва направо).

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у Рішенні по справі "Барбера, Мессеґе і Хабардд" проти Іспанії № 10590/83 від 6 грудня 1988 р. та § 39 Рішення Страсбурзького суду "Капо проти Бельгії" від 13 січня 2005 року.

Сумнівний характер вчинення обвинуваченим саме інкримінованих йому суспільно-небезпечних діянь за ч.2 ст.121, ч.2 ст.125 КК України не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч.3 та ч.4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, рішенні у справі «Коробов проти України» від 21.10.2011 р., в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожиш неоспорюваних презумпцій факту.

Відповідно до ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Будь-яких інших належних, допустимих та достовірних доказів, які б беззаперечно, «поза розумним сумнівом», доводили винуватість ОСОБА_1 , у пред`явленому йому обвинуваченні, у кримінальному провадженні немає і стороною обвинувачення суду не надано, тобто у відповідності до вимог ст.ст.91, 92 КПК України органами досудового розслідування і стороною обвинувачення не доведена винуватість ОСОБА_1 , у пред`явленому йому за ч.2 ст.121, ч.2 ст.125 КК України обвинуваченні, що відповідно до вимог ст.62 Конституції України, ч.2 і ч.4 ст.17, ст.94, п.2 ч.1 ст.373 КПК України є підставою для прийняття рішення про визнання ОСОБА_1 , невинуватим у пред`явленому обвинуваченні через недоведеність вини та його виправданні.

Доводи представника потерпілої Коломінової К.С. проте що ОСОБА_4 , під час подій інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_1 знаходився у тверезому стані є такими, що мають на меті обілити його особу, та у судовому засіданні спростовані показами ОСОБА_12 , ОСОБА_40 , ОСОБА_44 .

Враховуючи, що по кримінальному провадженню не ухвалюється обвинувальний вирок і з огляду на вимоги ч.3 ст.129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 , і цивільний позов ОСОБА_12 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди, суд залишає без розгляду.

За приписом ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Витрати на залучення експертів стороною обвинувачення не заявлялися.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-374 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.125 КК України та виправдати на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.

Судові витрати відсутні.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 , і цивільний позов ОСОБА_12 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду.

Речові докази по кримінальному провадженню №12016040440000648, а саме:

Залишки змивів з речових доказів, зразки крові, зрізи нігтьових пластин та змиви з рук ОСОБА_1 , осади на ниточках марлі, зразки крові ОСОБА_12 , опечатані в паперові пакети, які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Дніпровського РВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області по квитанціях № 00000239 і № 00000278 на підставі постанов старшого слідчого СВ Дніпровського РВП Дідик А.О., від 13.03.2016 року, 30.03.2016 року, 22.04.2016 року та 05.05.2016 року, - після набрання вироком законної сили знищити як такі, що не мають матеріальної цінності.

8 ножів, які знаходяться на зберіганні у Дніпропетровському районному суді Дніпропетровської області, - після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_48 , а у разі відмови їх отримати - знищити як такі, що не мають матеріальної цінності.

Штани та спортивну кофту, приналежні ОСОБА_1 , які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Дніпровського РВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області по квитанції № 00000239 на підставі постанови старшого слідчого СВ Дніпровського ВП Дідик А.О., від 30.03.2016 року, - після набрання вироком законної сили повернути власнику , а у разі відмови їх отримати - знищити як такі, що не мають матеріальної цінності.

Гольф жіночий, в`язану футболку та джинси жіночі, приналежні потерпілій ОСОБА_5 , які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Дніпровського РВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області по квитанції № 00000278 на підставі постанови старшого слідчого СВ Дніпровського РВП Дідик А.О. від 18.04.2016 року, - після набрання вироком законної сили повернути потерпілій ОСОБА_5 , а у разі відмови їх отримати – знищити як такі, що не мають матеріальної цінності.

Два DVD диски із відеозаписами слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_29 і ОСОБА_6 , - зберігати на аркуші 235 кримінального провадження №12016040440000648.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя С.О.Ребров