Ухвала суду № 93337337, 07.12.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 202/448/18

(1-кп/199/427/20)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2020 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

колегії суддів:

головуючого - судді Воробйова В.Л.

- суддів Дяченко І.В., Щербина-Почтовик І.В.

при секретарі - Опацької Н.О.

за участю прокурора - Ставицького В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - Дроздова О.М. , Пасічника С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро об`єднані кримінальне провадження №12017040660001646, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.08.2017 року, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчинені злочинів, передбачених ч.1 ст.115, ч.3 ст.185 КК України, кримінальне провадження №12018040660000152, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.02.2018 року, відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 на 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання обвинуваченому, у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи особливу тяжкість злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до п`ятнадцяти років, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, є підстави вважати, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду та вчинити інший злочин, здійснювати тиск на свідків. Ці обставини, у свою чергу, можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Захисник Дроздов О.М., обвинувачений ОСОБА_1 , захисник Пасічник С.О. проти клопотання заперечували та просили відмовити у задоволенні клопотання, просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, що підтримав обвинувачений ОСОБА_1 , проти чого заперечував прокурор.

Фактично, суд повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права. Тримання під вартою вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Метою цієї статті є захист від самовільного та необґрунтованого позбавлення волі.

Тому, суд повинен всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.

Суд за даним кримінальним провадженням продовжує враховувати, що у відповідності до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу обвинуваченого ОСОБА_1 стала наявність обґрунтованої підозри у можливої причетності до вчинення ним особливо тяжкого умисного злочину проти життя особи - умисному вбивстві, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та умисного тяжкого злочину проти власності, скоєного повторно, а підставою для продовження дії запобіжного заходу є наявність обвинувального акта, відповідно до якого він продовжує обвинувачуватися у вчиненні умисного вбивства людини, умисного тяжкого злочину проти власності, скоєного повторно, за що законом передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, з урахуванням вимоги ч.1 ст.70 КК України.

На думку суду, вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Росії»).

При цьому, не будучи самостійною підставою для утримання особи під вартою, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, що ґрунтується на позиції в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», у відповідності з якою суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Крім того, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, про що йдеться в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Враховуючи обсяг обвинувачення, приймаючи до уваги, що обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, не має на утриманні дітей, непрацездатних осіб, вже неодноразово засуджувався за скоєння умисних злочинів проти власності, зокрема за умисний тяжкій злочин, передбачений ч.2 ст. 186 КК України, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, ОСОБА_1 , перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду.

При цьому суд враховує рішення ЄСПЛ по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, який зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства, а тому в цієї частини суд відхиляє заперечення захисника.

Також, суд зазначає, що ОСОБА_1 останній раз звільнився з місця позбавлення волі 13.07.2017 року, а за обвинувальним актом обвинувачується у скоєнні вже 07.08.2017 року умисного вбивства, тобто, через не суттєвий термін часу після звільнення.

Вказані обставини, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Крім того, слід зазначити, що кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених прокурором в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обгрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, судом враховується, що легітимна мета зазначеного законодавчого регулювання пояснюється необхідністю виконання завдань кримінального провадження, до яких можна віднести захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду та вирішення справи у розумні строки. При цьому істотно важливим є захист прав, свобод та законних інтересів не тільки підозрюваного, обвинуваченого (зокрема, їхнього права на свободу), а й суспільства, держави та інших учасників кримінального провадження (особливо потерпілого та цивільного позивача, яким кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, і які можуть поновити свої права не раніше, ніж справу буде вирішено по суті).

Таким чином законодавець вимагає додержання необхідного балансу між охороною прав, свобод та законних інтересів усіх учасників кримінального процесу і захистом особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що підстави, докази та обставини, на які посилається прокурор у своєму клопотанні, дають достатні підстави вважати, що продовжують існувати ризики можливості переховуватися від суду та незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_1 на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки станом на теперішній час вони судом не допитані.

Поряд із цим, оцінюючи можливість впливу на потерпілих та свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Отже, наведені дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_1 переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків, які ще не допитані у суді ступень яких є досить високою.

Разом із цим, на переконання суду, прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що продовжує існувати ризик можливих спроб обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній раніше засуджувався за умисні злочини, що, у свою чергу, може характеризувати обвинуваченого, як особу, схильну до вчинення злочинів, а, отже, дає достатні підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може вчинити інші кримінальні правопорушення.

При продовженні строку дії запобіжного заходу, суд також враховує і ту обставину, що протягом перебування ОСОБА_1 в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» будь-яких відомостей щодо протипоказань за станом здоров`я перебування в умовах ізоляції відносно останнього не надходило.

Суд критично оцінює доводи адвокатів щодо обрання обвинуваченому домашнього арешту у цьому випадку.

Наявність вказаних вище ризиків стосовно обвинуваченого, дій до яких він може вдатись, вагомість доказів обґрунтованості щодо можливого скоєння вказаних злочинів, тяжкість покарання, що йому загрожує, у своїй сукупності вказують на необхідність застосування запобіжного заходу, що є більш жорстким, аніж домашній арешт, що дають достатні підстави вважати, що альтернативні запобіжні заходи не здатні запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у зв`язку з чим клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.331,369-372 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпропетровська - у Державній установі виконання покарань (№ 4) управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області на 60 (шістдесят) днів, тобто 04 лютого 2021 року включно.

Відмовити стороні захисту у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_1 , прокурору, захисникам та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення для виконання, потерпілим для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом 7 днів з дня проголошення ухвали, а особою, яка тримається під вартою, з моменту вручення копії ухвали, - в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

СУДДІ:

------------------- ----------------------- ------------------------------

Воробйов В.Л. Дяченко І.В. Щербина-Почтовик І.В