Ухвала суду № 93333189, 03.12.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

03 грудня 2020 р. № 520/7557/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.

представника позивача по первісному позову - Щербини А.Ю.,

представника відповідача по зустрічному позову - Гунченка М.Ю.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні питання про залишення без розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути до бюджету України з фізичної особи ОСОБА_1 суму податкового боргу в загальному розмірі 11782,28 грн.

Ухвалою суду від 06.07.2020 відкрито спрощене провадження у даній справі.

10 серпня 2020 року від ОСОБА_1 до суду надійшов зустрічний позов, у якому вона просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 230/1310-2040-тр від 11.05.2017 щодо нарахування транспортного податку з фізичних осіб за 2017 та 2017 роки.

Ухвалою суду від 07.09.2020 прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 та об`єднано вимоги зустрічного позову з первісним позовом Головного управління ДПС у Харківській області про стягнення податкового боргу та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 зазначила, що у 2017 році податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 230/1310-2040-тр від 11.05.2017 вона не отримувала. Про факт винесення спірного податкового повідомлення-рішення їй стало відомо лише у грудні 2019 року під час розгляду справи № 520/319/20 про стягнення основного податкового боргу за вказаним податковим повідомленням-рішенням.

У судове засідання позивач по зустрічному позову - ОСОБА_1 не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача по зустрічному позову у судовому засіданні 03.12.2020 звернув увагу суду на пропуск строку звернення із зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 230/1310-2040-тр від 11.05.2017.

Представник відповідача по первісному позову підтримав позицію представника відповідача по зустрічному позову щодо пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене та заяву ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності позивача по зустрічному позову.

Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справ, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Предметом зустрічного позову є оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 230/1310-2040-тр від 11.05.2017 про нарахування контролюючим органом транспортного податку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Порядок і строки оскарження рішень контролюючих органів визначає стаття 56 Податкового кодексу України.

Так пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Доказів оскарження в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня про перегляд податкового повідомлення-рішення № 230/1310-2040-тр від 11.05.2017 позивачем до суду не надано.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею 102 Податкового кодексу України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів. За таких обставин строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

Таким чином, наведене дає суду підстави для висновку про встановлення Податковим кодексом України іншого строку для звернення до адміністративного суду, ніж той, що визначений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак цей строк підлягає застосуванню як спеціальний.

За приписами пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

ОСОБА_1 із зустрічним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 230/1310-2040-тр від 11.05.2017 звернулася до суду 10 серпня 2020 року. Так, на думку позивача вона не пропустила строк звернення до суду оскільки податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 230/1310-2040-тр від 11.05.2017 вона не отримувала, а про факт винесення спірного рішення їй стало відомо лише у грудні 2019 року.

Перевіряючи, чи пропущено строк звернення до суду з даним позовом, а також чи є поважними причини пропуску цього строку, судом враховано, що податкове повідомлення-рішення № 230/1310-2040-тр від 11.05.2017 направлялось контролюючим органом за податковою адресою ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, проте конверт повернувся із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи 5 представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

До суду надано докази надіслання контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 11.05.2017 на податкову адресу позивача за зустрічним позовом, тобто контролюючим органом були здійснені всі можливі дії в межах наданих йому повноважень.

У постанові Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 825/1109/16 та у справі 820/1864/17 від 09.10.2018 зазначено, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Оскаржуване податкове повідомлення - рішення було направлено платнику податків засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням про вручення. Відповідно до відмітки з пошти "за закінченням терміну зберігання" податкове повідомлення - рішення повернулося до контролюючого органу як не вручене.

Отже, датою вручення податкових повідомлень - рішень вважається дата повернення з пошти з відміткою "із закінченням терміну зберігання".

Відповідно до статей 56, 102 Податкового кодексу України, платник податків має право оскаржити рішення податкового органу в будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів в судовому порядку.

З огляду на вказані приписи чинного законодавства, суд робить висновок, що ОСОБА_1 , пропущено строк 1095 днів в частині оскарження податкового повідомлення-рішення № 230/1310-2040-тр від 11.05.2017, яке було вручено 27.07.2017.

Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 зазначила, що під час розгляду справи № 520/319/20 вона отримала позовну заяву та дізналась про існування податкового повідомлення-рішення № 230/1310-2040-тр від 11.05.2017.

Поряд із тим, до суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 230/1310-2040-тр від 11.05.2017 звернулась лише 10.08.2020.

Чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Суд зазначає, що законодавець пов`язує початок обчислення строку не з тим, коли особа суб`єктивно з`ясувала для себе або почала усвідомлювати, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона об`єктивно повинна була дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність, що мають вплив на неї, чи мала особа реальну можливість дізнатися про наявність порушення раніше.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Отже, дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

Слід також зазначити, що дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, що викладена в ухвалі від 30 серпня 2006 року по справі "Каменівська проти України" Заява № 18941/04, у якій Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. v. France, рішення від 29 липня 1998 року, п. 37).

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючі пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов`язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов`язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

До аналогічних правових висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 28.05.2019 у справі № 490/2300/17.

Суд звертає увагу на те, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із зустрічним позовом ОСОБА_1 не надано.

Згідно пунктів 7 і 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом, а також з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Приписами частини 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, враховуючи наведене вище в сукупності, суд вважає за необхідне залишити зустрічний позов ОСОБА_1 без розгляду.

Керуючись статтями 121, 122, 240, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Зустрічний адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 230/1310-2040-тр від 11.05.2017 - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст ухвали складено 07 грудня 2020 року.

Суддя С.О.Чудних