Рішення № 93332932, 25.11.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2020 року Справа № 480/4716/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воловика С.В.,

за участі секретаря судового засідання - Дараган Ю.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Дубровної В.В.,

представника відповідача - Пономаренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 480/4716/20 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради (далі - відповідач, Упраління ДАБК) про:

- визнання протиправним та скасування наказу № 10-к від 25.06.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю Управління ДАБК;

- стягнення з Управління ДАБК середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

У С Т А Н О В И В:

І. Позиція позивача

Відповідно до розпорядження міського голови № 151-к від 27.04.2020 «Про внесення змін до розпорядження міського голови № 371-к від 03.10.2016 «Про затвердження граничної чисельності та штатів апарату виконавчих органів Сумської міської ради», наказу виконуючого обов`язки начальника управління ОСОБА_2 № 5-к від 28.04.2020 «Про попередження про заплановане вивільнення», враховуючи попередження про звільнення ОСОБА_1 від 28.04.2020 та відсутність іншої роботи, яку він міг би виконувати за своїм фахом і кваліфікацією, на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, 25.06.2020 Управлінням ДАБК прийнято наказ № 10-К, яким позивача 30.06.2020звільнено із займаної посади.

На переконання ОСОБА_1 , вказаний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки на момент звільнення у відповідача була наявна тимчасово вакантна посада головного спеціаліста відділу дозвільних та реєстраційних процедур, яку він, згідно зі своїм фахом та кваліфікацією мав право обіймати, проте, ця посада йому не пропонувалась, що є порушенням статей 40, 492 Кодексу законів про працю України.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», він є викривачем, у зв`язку з чим, на виконання частини 1 статті 534 цього Закону, його не можна було звільняти.

Також, позивач зауважив, що згідно зі статтею 235 Кодексу законів про працю України, Управління ДАБК зобов`язане поновити його на посаді головного спеціаліста відділу здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

З вищезазначених підстав, ОСОБА_1 вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

ІІ. Заперечення відповідача

Не погоджуючись з позовними вимогами, у відзиві (а.с. 48-50) відповідач зазначив, що 27.04.2020 було отримано розпорядження міського голови № 151-К «Про внесення змін до розпорядження міського голови № 371-К від 03.10.2016 «Про затвердження граничної чисельності та штатів апарату та виконавчих органів Сумської міської ради», відповідно до якого з 01.07.2020 зменшено чисельність та штат Управління ДАБК на дві одиниці головний спеціаліст.

У зв`язку з цим, 28.04.2020 відповідачем прийнятий наказ № 5-К, згідно з яким скороченню підлягали посада головного спеціаліста у відділі дозвільних та реєстраційних процедур та посада головного спеціаліста у відділі державного архітектурно-будівельного контролю.

За результатами розгляду підготовленої завідувачем сектору юридичного та кадрового забезпечення інформаційної довідки, беручи до уваги тривалість безперервного стажу роботи, факти проведення службових розслідування та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, було прийнято рішення про скорочення ОСОБА_1 із займаної посади та звільнення його з 01.07.2020 про що останнього повідомлено 28.04.2020.

Одночасно, позивач був попереджений і про неможливість переведення його на іншу роботу у зв`язку з відсутністю вакантних посад. При цьому, Управління ДАБК зауважило на тому, що тимчасово вакантну посаду головного спеціаліста відділу дозвільних та реєстраційних процедур, яка з`явилась 13.05.2020 у зв`язку з наданням працівнику відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, ОСОБА_1 не мав права обіймати, оскільки згідно з посадовою інструкцією, кваліфікаційними вимогами для зайняття цієї посади є наявність повної вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста за відповідним напрямом професійного спрямування (будівництво та архітектура), в той час коли позивач має повну вищу освіту за спеціальністю правознавство, кваліфікацію - юрист.

Крім того, відповідач звернув увагу на те, що згідно з правовою позицією, сформованою Верховним Судом у постанові від 15.08.2019 по справі № 815/2074/18, з моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває певний імунітет, суть якого розкрито в частині третій статті 53 Закону України «Про запобігання корупції», проте, такий імунітет не є абсолютним та має певні межі. Зокрема, повинен бути наявний зв`язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади через скорочення чисельності та штату працівників, на думку відповідача, відсутні підстави стверджувати, що таке звільнення пов`язане із набуттям позивачем статусу викривача.

За наведених обставин, Управління ДАБК вважає, що при звільненні позивача були дотримані вимоги законодавства, яке регулює спірні правовідносини, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 29.07.2020, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 480/4716/20, підготовче засідання призначено на 26.08.2020 о 10 год. 00 хв., встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Ухвалою суду від 26.08.2020, занесеною до протоколу, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 11 год. 50 хв. 30.09.2020, позивачу наданий час для ознайомлення з відзивом та доданими до нього документами.

Ухвалою суду від 30.09.2020, у зв`язку з неприбуттям в підготовче засідання представників сторін, підготовче засідання відкладено на 19.10.2020 о 10 год. 00 хв.

Ухвалами суду від 19.10.2020, занесеними до протоколу, відповідача зобов`язано надати суду для огляду оригінал посадової інструкції головного спеціаліста відділу дозвільних та реєстраційних процедур, затвердженої 02.10.2017, підготовче провадження у справі № 480/4716/20 закрито, справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 12.11.2020 об 11 год. 00 хв.

Також, Ухвалою суду від 19.10.2020 Сумську міську раду зобов`язано надати суду інформацію щодо проведення конкурсів на посаду головного спеціаліста дозвільних та реєстраційних процедур у період з 02.10.2017 по 25.06.2020.

Ухвалою суду від 12.11.2020, занесеною до протоколу, оригінал посадової інструкції головного спеціаліста відділу дозвільних та реєстраційних процедур, затвердженої 02.10.2017, долучений до матеріалів справи, в судовому засіданні оголошено перерву до 11 год. 50 хв. 18.11.2020, відповідача зобов`язано надати довідку про середній заробіток позивача.

16.11.2020 від Управління ДАБК на e-mail суду надійшла заява про відвід судді, яка Ухвалою суду від 16.11.2020, повернута заявнику без розгляду.

Ухвалою суду від 18.11.2020, занесеною до протоколу, на підставі клопотання відповідача, судове засідання відкладено на 25.11.2020 о 9 год. 30 хв.

19.11.2020 від Управління ДАБК на e-mail суду надійшла заява про відвід судді, яка Ухвалою від 20.11.2020 визнана необґрунтованою, а Ухвалою від 23.11.2020 в її задоволенні було відмовлено.

В судовому засіданні 25.11.2020 ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник Управління ДАБК в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд в його задоволенні відмовити.

IV. Обставини справи

ОСОБА_1 , з 01.02.2019, згідно з наказом № 3-К від 23.01.2019, проходив публічну службу на посаді головного спеціаліста відділу здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради.

Під час проходження публічної служби, 17.04.2020 позивач звернувся до Національного антикорупційного бюро України з заявою про вчинення начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради ОСОБА_3 та його заступником ОСОБА_2 корупційних правопорушень (а.с. 17-21). Того ж дня, аналогічна заява була направлена і Сумській місцевій прокуратурі (а.с. 22-26).

За результатами розгляду вказаних заяв, 06.05.2020 відкрито кримінальне провадження № 420202010000132, про що внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 28).

Також, 18.04.2020, ОСОБА_1 звернувся до Сумського міського голови з листом, у якому зазначив про вчинення начальником Управління ДАБК правопорушень та просив вжити дієвих заходів, спрямованих на недопущення тиску на позивача, як викривача (а.с. 31-32). У відповідь на цей лист, міський голова повідомив про призначення службового розслідування відносно начальника Управління ДАБК ОСОБА_3 та відсторонення його від виконання посадових обов`язків на час проведення службового розслідування (а.с. 33).

В той же час, 27.04.2020 міським головою міста Суми прийнято розпорядження № 151-К, яким внесені зміни до розпорядження № 371-к від 03.10.2016 «Про затвердження граничної чисельності та штатів апарату виконавчих органів Сумської міської ради», зокрема, штат Управління ДАБК визначений у кількості 13,5 одиниць, з яких головних спеціалістів - 4 (а.с. 58).

На виконання вказаного розпорядження, 28.04.2020 Управлінням ДАБК був прийнятий Наказ № 5-К про скорочення з 01.07.2020 однієї посади головного спеціаліста у штаті відділу дозвільних та реєстраційних процедур та однієї посади головного спеціаліста у штаті відділу здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю (а.с. 59).

Наказом Управління ДАБК № 6-К від 28.04.2020 (а.с. 65-66), затверджено зміни у штатному розписі, згідно з якими, у відділі здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю передбачено наявність 2 посад головних спеціалістів, замість існуючих до внесення змін 3 посад (а.с. 128 звор. бік).

У зв`язку із скороченням однієї посади головного спеціаліста у відділі здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, завідувачем сектору юридичного та кадрового забезпечення була підготовлена інформаційна довідка щодо головних спеціалістів відділів Управління в частині їх освіти, спеціальності, стажу роботи на займаній посаді, дисциплінарних стягнень та інших відомостей про роботу та інформацію щодо роботи відділів (а.с. 60-61).

Того ж дня, 28.04.2020, ОСОБА_1 був попереджений про скорочення посади головного спеціаліста відділу державного архітектурно-будівельного контролю, відсутність вакантних посад, які можна запропонувати та звільнення з 01.07.2020 на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с. 62).

Також, 28.04.2020 відповідач направив уповноваженому представнику трудового колективу подання стосовно надання згоди на звільнення позивача (а.с. 63), у відповідь на яке отримав рішення про надання такої згоди (а.с. 64).

Після цього, 25.06.2020 Управління ДАБК направило позивачу повідомлення про відсутність вакантних посад, які він міг би обіймати відповідно до фаху та кваліфікації (а.с. 68) та прийняло Наказ № 10-К про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади 30.06.2020 (а.с. 67).

V. Норми права які регулюють спірні правовідносини та їх застосування

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування, визначаються Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону, службою в органах місцевого самоврядування є професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (стаття 2).

Статтею 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлено, що правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом (частина 3 статті 7).

За змістом статті 20 згаданого Закону, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування; виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування; досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У такому випадку, звільнення допускається лише якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина 2 статті 40).

Статтею 492 Кодексу законів про працю України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Отже, однією з найважливіших гарантій для працівників при реорганізації, ліквідації, скороченні чисельності або штату, є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника лише в тому разі, коли запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду або роботу за відповідною професією (спеціальністю), чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Згідно з частиною 1 статті 42 Кодексу законів про працю України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають його кваліфікації.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містяться роз`яснення, відповідно до яких, при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

VI. Висновки суду щодо доводів сторін та вирішення спору

Стверджуючи про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 та правомірність оскаржуваного наказу, Управління ДАБК вказує на те, що посада головного спеціаліста, яку обіймав позивач, була скорочена, інші вакантні посади відсутні, позивач мав найменший безперервний стаж роботи, відносно нього проводились службові розслідування та застосовувались дисциплінарні стягнення, що свідчить про дотримання вимог статей 40, 42 та 492 Кодексу законів про працю України.

Втім, дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд не може погодитись з указаними доводами відповідача, з огляду на таке.

На виконання частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі судом встановлено, що у зв`язку зі скороченням посади головного спеціаліста (а.с. 58, 65), за результатами аналізу інформаційної довідки (а.с. 60, 61), 28 квітня 2020 року Управління ДАБК повідомило ОСОБА_1 про звільнення з 01.07.2020 на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. При цьому, інші посади, які позивач міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації, не пропонувались через їх відсутність (а.с. 68).

В той же час, матеріалами справи підтверджено, що з 13.05.2020, у відділі здійснення дозвільних та реєстраційних процедур Управління ДАБК з`явилась тимчасово вакантна посада головного спеціаліста.

Як зазначив відповідач, згадана посада не пропонувалась ОСОБА_1 через те, що кваліфікаційною вимогою до її зайняття є наявність повної вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста за відповідним напрямом професійного спрямування (будівництво та архітектура), що передбачено пунктом 1.4 посадової інструкції, затвердженої 02.10.2017 (а.с. 72-74), в той час, коли позивач має повну вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста за напрямом професійного спрямування право.

В свою чергу, ОСОБА_1 з посиланням на пункт 1.4 посадової інструкції, затвердженої 02.10.2017 (а.с. 81-83), відповідно до якого кваліфікаційною вимогою до зайняття посади головного спеціаліста відділу дозвільних та реєстраційних процедур є наявність повної вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста за відповідним напрямом професійного спрямування (будівництво та архітектура або право), стверджував про можливість зайняття цієї посади.

Отже, обґрунтовуючи свої доводи, сторони посилаються на один і той же документ - посадову інструкцію, затверджену 02.10.2017, надаючи при цьому її копії різного змісту (а.с. 72-74 та а.с. 81-83).

Тобто, у межах правовідносин, що є предметом дослідження, спірним є питання можливості зайняття позивачем посади головного спеціаліста відділу дозвільних та реєстраційних процедур.

Вирішуючи вказане питання, суд враховує, що на виконання статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» призначення працівників органів місцевого самоврядування здійснюється за конкурсом, порядок проведення якого визначається законодавством України про державну службу.

Так, статтею 22 Закону України «Про державну службу» передбачено, що з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, проводиться конкурс на зайняття вакантної посади державної служби відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 23 вказаного Закону, інформація про вакантну посаду державної служби оприлюднюється на офіційних веб-сайтах державного органу, в якому проводиться конкурс, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, відповідно до цього Закону і Порядку проведення конкурсу.

В оприлюдненому оголошенні про проведення конкурсу, окрім іншого, зазначаються вимоги до професійної компетентності кандидата на посаду (частина 4 статті 23).

Зі змісту вказаних норм, суд робить висновок, що призначення осіб на посаду головного спеціаліста відділу реєстраційних та дозвільних процедур Управління ДАБК здійснюється за конкурсом, про проведення якого оприлюднюється відповідне оголошення, де, серед іншого, в обов`язковому порядку зазначаються вимоги до професійної компетентності кандидата на посаду. Тобто, кваліфікаційні вимоги до кандидата на посаду, зазначені в оголошенні, не можуть відрізнятись від кваліфікаційних вимог, зазначених у посадовій інструкції за цією посадою.

З наданих Сумською міською радою документів про проведення у період з 02.10.2017 (дата затвердження посадової інструкції) по 25.06.2020 (дата прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 ) конкурсів на посаду головного спеціаліста відділу дозвільних та реєстраційних процедур, судом встановлено, що такі конкурси проводились 30.11.2017, 13.04.2018 та 12.07.2018. Про проведення цих конкурсів у Офіційному віснику Сумської міської ради опубліковувались оголошення 05.10.2017, 01.03.2018 та 23.05.2018 відповідно (а.с. 95-103).

Зі змісту згаданих оголошень убачається, що кваліфікаційною вимогою до зайняття посади головного спеціаліста відділу реєстраційних та дозвільних процедур, була наявність у кандидата повної вищої освіти відповідного професійного спрямування (будівництво та архітектура або право) за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста, володіння державною мовою, володіння ПК.

Такі обставини, на переконання суду, викликають обґрунтований сумнів у достовірності наданої Управлінням ДАБК копії посадової інструкції головного спеціаліста відділу дозвільних та реєстраційних процедур, затвердженої 02.10.2017 (а.с. 72-74).

При цьому, варто зазначити, що під час дослідження оригіналу вказаної посадової інструкції, наданого позивачем в судовому засіданні 12.11.2020, судом встановлено, що цей документ складається з п`яти аркушів, скріплених за допомогою скріпкозшивача. При цьому, другий, третій, четвертий та п`ятий аркуші, окрім двох отворів для дужки, що їх скріплює, містять ще один отвір, в той час, коли не першому аркуші такий отвір відсутній.

З огляду на наведене, з метою з`ясування питання наявності в діях посадових осіб Управління ДАБК ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358 Кримінального кодексу України «Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів», судом постановлена окрема ухвала, яка направлена органу досудового розслідування.

Отже, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд доходить висновку про те, що дійсними кваліфікаційними вимогами для зайняття посади головного спеціаліста відділу дозвільних та реєстраційних процедур є наявність у особи повної вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста за відповідним напрямом професійного спрямування (будівництво та архітектура або право), у зв`язку з чим ОСОБА_1 мав право обійняти цю посаду.

Не пропонування Управлінням ДАБК вказаної посади позивачу під час звільнення, є порушенням статей 40, 492 Кодексу законів про працю України, що свідчить про обґрунтованість доводів позивача в цій частині.

Стосовно тверджень ОСОБА_1 про порушення відповідачем статті 534 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки, згідно з приписами статті 1 цього Закону, позивач набув статусу викривача, у зв`язку з поданням заяв про вчинення начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради ОСОБА_3 та його заступником ОСОБА_2 корупційних правопорушень, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», викривачем є фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання;

З наведеної норми убачається, що викривач набуває такого статусу з моменту, коли він здійснив всі залежні від нього дії для повідомлення про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, щоб відповідна інформація надійшла до адресата.

З моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває певний імунітет, суть якого, зокрема, розкрито у статті 534 Закону України «Про запобігання корупції».

Так, вказаною нормою встановлено, що викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.

Водночас, згаданий імунітет не є абсолютним та має певні межі. В першу чергу, повинен бути наявним зв`язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.

Про наявність зв`язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою може свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини: певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім - застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено.

У цій справі судом встановлено, що прийняття відповідачем наказу про скорочення посади головного спеціаліста відділу державного архітектурно-будівельного контролю, зумовлено, зокрема, необхідністю виконання розпорядження Сумського міського голови № 151-К від 27.04.2020. Жодної обставини, яка б свідчила про те, що скорочення посади відбулось саме через подання заяв щодо вчинення начальником Управління ДАБК та його заступником корупційних правопорушень, а не з інших об`єктивних причин, позивач не навів, відповідних доказів не надав.

З огляду на зазначене, на переконання суду, відсутні підстави для беззаперечних висновків про порушення Управлінням ДАБК вимог статті 534 Закону України «Про запобігання корупції».

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного наказу про звільнення критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, цей наказ є протиправним, а позовні вимоги про його скасування - такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Беручи до уваги приписи вказаної норми, позовні вимоги в частині поновлення позивача на посаді головного спеціаліста відділу державного архітектурно-будівельного контролю та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, також підлягають задоволенню.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звільнено 01 липня 2020 року та, згідно з довідкою № 612/29.01-12 від 24.11.2020, його середньоденна заробітна плата складає 375, 81 грн.

Отже, оскільки часом вимушеного прогулу позивача є період з 01.07.2020 по 25.11.2020, тобто, 104 робочі дні, з Управління ДАБК підлягає стягненню середній заробіток за цей період у сумі 39 084, 24 грн. (375, 81 х 104 = 39 084, 24 грн.).

Пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць, підлягають негайному виконанню.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу державного архітектурно-будівельного контролю Управління ДАБК та стягнення на його користь заробітної плати за один місяць в сумі 7 892, 01 грн.

Керуючись статтями 3, 6-10, 132, 241, 242, 243, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради № 10-к від 25.06.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 »

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) на посаді головного спеціаліста відділу здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради.

Стягнути з Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Воскресенська, 8а, код 40163204) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2020 по 25.11.2020 в сумі 39 084, 24 (тридцять дев`ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 24 коп.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7 892, 01 (сім тисяч вісімсот дев`яносто дві) грн. 01 коп., підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик