Рішення № 93330889, 07.12.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/12632/20

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної державної адміністрації в особі Департаменту праці, соціальної та сімейної політики про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати висновок комісії №2078/2-20/42 від 09.04.2020 Житомирської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, яким їй відмовлено у визначенні статусу особи, яка постраждала в наслідок Чорнобильської;

- зобов`язати комісію Житомирської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї вчинити дії щодо видачі їй посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, як особі яка має статус постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи зберігається за нею довічно, оскільки його отримання відбулось правомірно з отриманням посвідчення серії НОМЕР_1 . Незважаючи на той факт, що дитяче посвідчення втратило чинність, позивач не позбавлена права на отримання посвідчення іншої категорії у зв`язку з експертним висновком, де встановлено причинно-наслідковий зв`язок захворювання і як наслідок інвалідності у зв`язку з аварією на Чорнобильській АЕС.

Ухвалою суду від 18.09.2020 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення учасників справи.

Відповідач у строк та в порядку, визначеному ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надіслав до відділу документального забезпечення суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого Житомирська обласна державна адміністрація просить відмовити у задоволенні позовних у повному обсязі у зв`язку із безпідставністю.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.

У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно посвідчення Серії НОМЕР_1 від 02.12.1994 ОСОБА_1 визнана дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (а.с.11).

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 з 31.08.2013, після реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , отримала прізвище ОСОБА_1 (а.с.24).

Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 24.09.2018 №11125 на засіданні комісії №59 від 18.09.2018 ОСОБА_1 встановлено причинний зв`язок захворювання із впливом аварії на ЧАЕС (а.с.13).

Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №302801 від 05.11.2018 позивачу встановлено з 02.11.2018 другу групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із впливом аварії на ЧАЕС (а.с.11-12).

З метою реалізації свого права на підтвердження статусу особи, що постраждала від Чорнобильської катастрофи позивач зверталась до відповідача з заявою.

Листом від 09.04.2020 №2078/2-20/42 Житомирська обласна державна адміністрація на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 у справі №279/2908/19 розглянула подані позивачем документи з метою встановлення їй статусу потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 серії Б. Зазначено, що питання визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Особи, які досягли повноліття, з числа дітей, визначених в статті 27 Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій МСЕК належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на встановлення причинного зв`язку між погіршенням стану здоров`я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа:

- зазначених у пункті 2 статті 27 цього Закону;

- народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих, або матір`ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих;

- хворих на рак щитовидної залози.

На момент огляду в МСЕК-1 (05.11.2018) ОСОБА_1 не мала статусу особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, не проживала на момент аварії чи проживала або постійно навчалася після аварії не менше одного року у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, у дитячому віці не встановлено причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Повідомлено, оскільки надані документи заявниці не відповідають вимогам Закону, законних підстав для встановлення статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення категорії 1 серії Б не має (а.с.14-15).

Листом від 24.06.2020 №13П-2054 Департамент праці, соціальної та сімейної політики повідомив, що на виконання вищезгаданого рішення суду управлінням праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Коростенської міської ради від 27.02.2020 за вих. №61 було направлено на адресу Житомирської обласної державної адміністрації подання про розгляд документів на комісії при Житомирській обласній державній адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. За наслідками розгляду документів Комісією було прийнято рішення про відмову у видачі позивачу посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії Б, про що повідомлено її листом Житомирської обласної державної адміністрації від 09.04.20 № 2078/2-20/42.

Повідомлено, що адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 КАС України, критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Посилається та той факт, що судом у попередньому рішенні визнано вимогу щодо вчинення дій про видачу посвідчення передчасними. Під час розгляду справи Комісією позивачем були надані документи, які не відповідають вимогам статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв`язку з чим, Комісія правомірно відмовила у видачі посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.16-17).

Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон України №796-ХІІ).

Статтею 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначений статус осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з ст.11 Закону України №796-ХІІ встановлено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:

1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов`язкового) і гарантованого добровільного відселення;

2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов`язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п`ятої статті 17 цього Закону.

Крім осіб, зазначених у частині 1 цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу), визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.

За приписами ст.12 вказаного Закону причинний зв`язок між захворюванням, пов`язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Неповнолітнім дітям, зазначеним у статті 27 цього Закону, в разі захворювання причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи встановлюється відповідно до частини першої цієї статті. На встановлення причинного зв`язку між погіршенням стану здоров`я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа: зазначених у пункті 2 статті 27 цього Закону; народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих, або матір`ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих; хворих на рак щитовидної залози.

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 14 Закону України №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551, який набрав чинності з 25.07.2018 (далі - Порядок №551).

Пунктом 2 Порядку №551 визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Абзацом 5 пункту 3 Порядку №551 передбачено, що особам з інвалідністю видаються посвідчення категорії 1 із зазначенням групи інвалідності та строку, на який установлено інвалідність.

Відповідно до абз.3 п.8 Порядку №551 особам, зазначеним у статті 27 Закону, категорії встановлюються після досягнення повноліття (в разі одруження або укладення трудового договору в передбачених законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з дати реєстрації шлюбу або укладення трудового договору згідно із законодавством) відповідно до статті 14 Закону, а посвідчення видаються згідно з цим Порядком.

Згідно з п.11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії). Посвідчення видаються: особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до абз.5 п.11 Порядку №551 рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів.

Пунктом 14 Порядку №551 визначено, що рішення комісій, зазначених у пункті 13 цього Порядку, є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії. У разі встановлення такими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення таких комісій підлягає вилученню уповноваженими органами.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що інші вимоги для отримання посвідчення категорії 1, окрім надання висновку медичної установи, не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 24.09.2018 №11125 встановлено зв`язок захворювання із впливом аварії на ЧАЕС (а.с.13).

Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №302801 від 05.11.2019 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з впливом аварії на ЧАЕС з 02.11.2018 (а.с.11).

Зі змісту листа відповідача встановлено, що принциповою підставою відмови у видачі посвідчення ОСОБА_1 став факт відсутності на момент огляду МСЕК у неї статусу особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (а.с.14-15).

Водночас відповідачем не заперечується факт віднесення позивача, до дітей потерпілих від Чорнобильської катастрофи на підставі посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 (а.с.11).

Відтак, за відсутності факту заміни посвідчення дитини у встановленому порядку після досягнення позивачем повноліття не може вплинути на обсяг наявних у неї прав на пільги.

Слід звернути увагу, що Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України засвідчено факт, що причиною захворювання ОСОБА_1 , яке призвело до встановлення групи інвалідності є вплив аварії на Чорнобильській АЕС, що в свою чергу зумовлює наявність беззаперечного права на отримання нею статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 30 жовтня 2018 року у справі №826/13094/16 та від 21.02.2018 у справі №826/3650/17.

З огляду на наведене, з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати висновок комісії №2078/2-20/42 від 09.04.2020 Житомирської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, яким ОСОБА_1 відмовлено у визначенні статусу особи, яка постраждала в наслідок Чорнобильської.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо видачі їй посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, як особі яка має статус постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії суд зазначає наступне.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", зазначив, що "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Як встановлено судом, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 визнано протиправними та скасовано відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (1 категорії), викладені у листі управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області та у листі Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області; зобов`язано управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області прийняти від ОСОБА_1 документи та направити до Житомирської обласної державної адміністрації подання для вирішення питання щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (1 категорії), з урахуванням висновків суду у даній справі.

В подальшому за результатами розгляду документів позивача, на виконання рішення суду, Житомирською обласною державною адміністрацією безпідставно відмовлено у видачі ОСОБА_1 посвідчення потерпілої від ЧАЕС.

Відтак, з огляду на неодноразові відмови суб`єктів владних повноважень у видачі вищезгаданого посвідчення позивачу, суд дійшов обґрунтованого висновку, що саме по собі судове рішення про визнання протиправним та скасування висновку не відновить порушених прав позивача.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача вчинити дії щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, як особі яка має статус постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, відповідачем не доведено правомірність дій щодо відмови у видачі відповідного посвідчення позивачу, у зв`язку з чим, позов слід задовольнити в повному обсязі.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати висновок комісії Житомирської обласної державної адміністрації №2078/2-20/42 від 09.04.2020 (м-н Корольова,1, м.Житомир, 10014, ЄДРПОУ 00022489) з визначення статусу осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, яким відмовлено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. код НОМЕР_2 ) у встановленні статусу особи, яка постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи.

Зобов`язати комісію Житомирської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї вчинити дії щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, як особі яка має статус постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва