Рішення № 93330885, 03.12.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/9418/19

категорія 109040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Андрушівської міської ради Житомирської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до Андрушівської міської ради Житомирської області, в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення Андрушівської міської ради від 12 листопада 2009 року «Про надання дозволу щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку», видане ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік, з яким вона проживала у будинку по АДРЕСА_1 і який належав їм на праві спільної сумісної власності. Отже, після смерті чоловіка за нею залишилось у власності 1/2 будинковолодіння разом із господарськими будівлями і спорудами. 28.10.2008 подала до Андрушівської державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини на користь своєї доньки ОСОБА_2 . Однак, донька у травні 2009 року незаконно оформила свідоцтво про право на спадщину за законом на весь будинок, чим фактично позбавила позивача права власності на нерухоме майно (1/2 будинку з усіма господарськими будівлями і спорудами), яке належало їй за законом до смерті її чоловіка. 20 березня 2019 року постановою Житомирського апеляційного суду свідоцтво про право на спадщину було визнано частково недійсним, а за позивачем визнано право власності на 1/2 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Водночас, згідно рішення тридцять восьмої сесії п`ятого скликання Андрушівської міської ради Житомирської області від 12 листопада 2009 року ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,15 га, в тому числі: 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд та 0,05 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 . Позивач вважає вказане рішення протиправним, оскільки у неї, як власника 1/2 частини будинковолодіння є законне право на приватизацію 1/2 частини земельної ділянки, на якій розташований цей будинок. Однак дозвіл на розроблення технічної документації на приватизацію всієї земельної ділянки ОСОБА_2 , який діє по даний час, позбавляє позивача реалізувати своє право на приватизацію частини земельної ділянки, на якій знаходиться будинок, і співвласником якого вона є відповідно до судового рішення від 20.03.2019.

Ухвалою суду від 01.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом ОСОБА_1 . Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 до участі в адміністративній справі залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року закрито провадження в адміністративній справі № 240/9418/19 за позовом ОСОБА_1 до Андрушівської міської ради Житомирської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування рішення; роз`яснено позивачу, що спір має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 в справі № 240/9418/19 ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року скасовано, справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду вказану справу прийнято до провадження та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі 27 квітня 2020 року.

27.04.2020 справа знята з розгляду у зв`язку з поширенням на території Житомирської області і на інших регіонах України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, вжиттям органами державної влади посилених обмежувальних заходів щодо упередження ситуації з можливим розповсюдженням коронавірусу в Україні. Підготовче засідання в справі призначено на 24 червня 2020 року.

24.06.2020 підготовче засідання в справі відкладено на 20.07.2020, оскільки представник відповідача та третя особа не прибули до суду з невідомих причин.

20.07.2020 підготовче засіданні відкладено на 24.07.2020.

24.07.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 02.09.2020.

02.09.2020 за результатами підготовчого засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. Судовий розгляд справи по суті розпочато 02.09.2020.

Андрушівською міською радою Житомирської області надіслано до суду відзив на позовну заяву, з проханням відмовити у задоволенні позовної заяви. Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що рішення Андрушівської міської ради від 12 листопада 2009 року прийнято правомірно. Представник відповідача стверджував, що на день прийняття рішення, пакет наданих документів ОСОБА_2 до міської ради відповідав вимогам чинного законодавства України, яке діяло на час звернення.

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій вказано, що у відзиві на позовну заяву відповідач не спростував твердження та аргументи позивача стосовно суті позовних вимог.

У матеріалах справи міститься відзив третьої особи - ОСОБА_2 , з проханням закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України у зв`язку із відсутністю підстав звернення до суду, відсутністю предмету спору.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача в судове засіданні не з`явився. До суду надійшов лист, у якому Андрушівська міська рада Житомирської області просила підготовче засідання та судовий розгляд проводити без участі представника міської ради. Також указано, що відповідач позовну заяву ОСОБА_1 не визнає.

Третя особа до суду не прибула, хоча про час та дату розгляду справи була повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, суд, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.

Суд, розглянувши позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.

Установлено, що постановою Житомирського апеляційного суду від 20.03.2019 у цивільній справі №272/951/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на частину будинку, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2018 року скасовано, ухвалено нове. Позов задоволено частково. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом ВМЕ №217529, видане 06.05.2009 Андрушівською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 в частині права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

У травні 2019 року позивач звернулася до Голови Андрушівської міської ради Житомирської області із заявою, в якій, у зв`язку з необхідністю державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно та реалізацію майнових прав, просила повідомити чи приватизована та кому на праві власності належить земельна ділянка, на якій розташований даний будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом від 20.05.2019 за вих. № Щ-02-11/20г відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що згідно рішення тридцять восьмої сесії п`ятого скликання Андрушівської міської ради Житомирської області від 12 листопада 2009 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою з метою передачі у власність земельних ділянок загальною площею 0,15 га, в тому числі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд 0,10 га та для ведення особистого селянського господарства 0,05 га по АДРЕСА_1 .

Із рішення тридцять восьмої сесії п`ятого скликання Андрушівської міської ради Житомирської області від 12 листопада 2009 року "Про надання дозволу щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку" видно, що надання ОСОБА_2 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,15 га, в тому числі 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд та 0,05 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , обумовлено набуттям нею права власності на майно згідно права на спадщину за законом, а саме на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.05.2009 № 896 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23091149 від 22.06.2009.

Позивач вважає, що, оскільки є власником 1/2 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 , то вона має право на приватизацію 1/2 частини земельної ділянки, на якій розташований цей будинок. Відтак звернулася до суду з даним позовом до Андрушівської міської ради Житомирської області.

Питання юрисдикції даного спору вирішено постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 в справі № 240/9418/19.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (зі змінами та доповненнями), земельне законодавство базується на таких принципах: поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель; забезпечення гарантій прав на землю; пріоритету вимог екологічної безпеки.

У статті 40 вказаного Кодексу закріплено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (зі змінами та доповненнями), громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (зі змінами та доповненнями), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із ст. 131 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (зі змінами та доповненнями), громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Правовий механізм переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначено у статті 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (зі змінами та доповненнями).

За змістом положень ст. 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (у редакції, чинній на прийняття оскаржуваного рішення) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Разом з цим, положеннями статті 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (у редакції Закону України від 05.11.2009 N 1702-VI з 01.01.2010 та із змінами чинними у 2019 році) визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно до власника переходить право на земельну ділянку (її частину), на якій розміщено таке нерухоме майно, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Також у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Слід вказати, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності належить по 1/2 частині домоволодіння за адресою по АДРЕСА_1 , відтак в силу приписів ст. 120 Земельного кодексу України кожен із власників набуває права власності на частину земельної ділянки, на якій розміщено домоволодіння, без зміни її цільового призначення.

Матеріали справи доказів, які б свідчили про існування зареєстрованого права на земельну ділянку за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містять.

Встановлено, що право власності на будинок по АДРЕСА_1 за попереднім власником було зареєстровано відповідно до свідоцтва на право власності від 16.04.2002, виданого виконкомом Андрушівської міської ради, зареєстрованого в Бердичівському міжміському бюро технічної інвентаризації в книзі 20 за № 2934. У свою чергу, земельна ділянка, на якій знаходиться таке домоволодіння, приватизована не була.

Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI було визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Згідно із пунктом 3 цього ж розділу Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI установлено, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

Частиною першою статті 118 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (зі змінами та доповненнями) передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (ч. 2 ст. 118 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (зі змінами та доповненнями)).

Згідно із ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (зі змінами та доповненнями), сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Закону, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць (ч. 5 ст. 46 Закону).

Частиною першою статті 59 Закону визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. (ч. 2 ст. 59 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону, рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням. Таємне голосування обов`язково проводиться у випадках, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону.

Із системного аналізу наведених норм можна зробити висновок, що в даному випадку прийняття рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки належить до виключної компетенції відповідача. При цьому, в силу приписів норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у власність земельних ділянок, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є лише одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення тридцять восьмої сесії п`ятого скликання Андрушівської міської ради Житомирської області від 12 листопада 2009 року "Про надання дозволу щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку" прийнято за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.05.2019 № 896 та зареєстрованого у Бердичівському МБТІ (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно номер 23091149 від 22.06.2009), тобто в межах повноважень відповідача, наданих Законом, на час його прийняття.

Пунктом першим оскаржуваного рішення третій особі надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,15 га по АДРЕСА_1 .

У пункті 4 вказаного рішення міститься застереження, що у разі будь - яких змін в даній площі, виготовлена технічна документація підлягає розгляду на черговій сесії міської ради з метою затвердження даного рішення.

Матеріали справи не містять доказів замовлення ОСОБА_2 і виготовлення відповідною землевпорядною організацією технічної документації із землеустрою та державного акту на право власності на земельну ділянку на площу, що вказана в пункті п. 1 оскаржуваного рішення, що унеможливлює внесення змін до площі земельної ділянки з урахуванням постанови Житомирського апеляційного суду від 20.03.2019 в справі № 272/951/17.

Разом з цим, чинність рішення тридцять восьмої сесії п`ятого скликання Андрушівської міської ради Житомирської області від 12 листопада 2009 року, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою з метою передачі у власність всієї земельної ділянки по АДРЕСА_1 , є перешкодою для реалізації позивачем свого права щодо отримання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку (загальна площа 0,15 га) по АДРЕСА_1 пропорційно частці домоволодіння, право власності на яке відновлено судовим рішенням у справі № 272/951/17.

Наведене підтверджено також рішенням сорок другої сесії сьомого скликання Андрушівської міської ради Житомирської області від 08.10.2019.

Положеннями статті 152 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (зі змінами та доповненнями) визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково шляхом скасування рішення тридцять восьмої сесії п`ятого скликання Андрушівської міської ради Житомирської області від 12 листопада 2009 року "Про надання дозволу щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку" в частині визначеної у пункті першому площі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на яку ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою з метою передачі у власність.

В силу приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір у сумі 768,40 грн (квитанція № 4798301 від 12.07.2019) необхідно відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Андрушівської міської ради Житомирської області (пл. Т.Шевченка, 7, м. Андрушівка, Андрушівський район, Житомирська область, 13400; код ЄДРПОУ: 24706710), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) про визнання незаконними та скасування рішення задовольнити частково.

Скасувати рішення тридцять восьмої сесії п`ятого скликання Андрушівської міської ради Житомирської області від 12 листопада 2009 року "Про надання дозволу щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку" в частині визначеної у пункті першому площі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на яку ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою з метою передачі у власність.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Андрушівської міської ради Житомирської області на користь ОСОБА_1 768,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко