Рішення № 93328241, 25.11.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2020м. ДніпроСправа № 904/2919/20

за позовом Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", м. Київ

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 1 687 900 534,21 грн

Суддя Золотарьова Я.С.

Секретар судового засідання Волювач М.В.

Представники:

від позивача: Вагнер Д.В. дов. № 9 від 02.01.2020 адвокат

від відповідача: Дубовик С.В. дов. № 2980/014 від 29.07.20 адвокат

від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: не з`явився

від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Демченко дов. № 8 від 02.01.2020 адвокат

від третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Шестаков Д.М. ордер серії КС №820417 від 09.09.2020 адвокат

ПРОЦЕДУРА:

Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" і просить суд стягнути заборгованість у розмірі 1 687 900 534,21 грн, з яких: заборгованість за послуги балансування обсягів природного газу у розмірі 1 441 658 102,98 грн, 3% річних у розмірі 88 777 750,41 грн, інфляційні втрати у розмірі 157 464 680,82 грн та судовий збір.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30.06.2020.

17.06.2020 представник відповідача подав відзив на позов.

17.06.2020 представник відповідача подав до суду клопотання про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" та Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" мотивуючи це тим, що у випадку встановлення судом факту відсутності у цих осіб підтвердженого обсягу природного газу вони будуть зобов`язані компенсувати відповідачу вартість природного газу, а отже рішення по даній справі може вплинути на права та обов`язки останніх.

30.06.2020 представник позивача подав до суду клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", мотивуючи це тим, що рішення по справі №904/2919/20 може вплинути на права та обов`язки АТ "НАК Нафтогаз України" в частині його взаємовідносин з відповідачем та іншими суб`єктами господарювання з питань подачі номінацій/реномінацій на транспортування природного газу для споживачів.

30.06.2020 представник позивача подав відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 відкладено судове засідання на 22.07.2020.

06.07.2020 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 відкладено підготовче засідання на 11.08.2020, залучено участі у справі:

- третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";

- третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа";

- третю особу-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 відкладено підготовче засідання на 02.09.2020.

25.08.2020 представник третьої особи-1 подав письмові пояснення.

31.08.2020 представник третьої особи-3 подав письмові пояснення.

01.09.2020 представник третьої особи-2 подав письмові пояснення.

Протокольною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2020 відкладено підготовче засідання на 15.09.2020.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 відкладено підготовче засідання на 15.10.2020.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2020 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 04.11.2020.

04.11.2020 здійснено розгляд справи по суті, встановлено обставини справи, досліджено наявні у справі докази.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2020 відкладено судове засідання на 25.11.2020.

25.11.2020 здійснено розгляд справи по суті, встановлено обставини справи, досліджено наявні у справі докази. Під час судових дебатів позивач просив позов задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті, відповідач просив відмовити у задоволенні позову, з підстав, викладених у заявах по суті.

У нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позові

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що між сторонами було укладено договір транспортування природного газу № 1512000728 від 17.12.2015.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що послуги, які можуть бути надані відповідачу за цим договором, є, зокрема, послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Відповідно до підпункту 2 пункту 7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС передбачено, що негативний місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором ГТС за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.

Аналогічне положення передбачено пунктом 9.1 договору, згідно з яким встановлено, що у разі виникнення у відповідача негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу ГТС в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу за послуги балансування.

Позивач вказує на те, що відповідно до пункту 3 глави 4 Розділу XIV Кодексу ГТС підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи відповідно до умов договору транспортування природного газу.

Також, пунктом 11.4 договору передбачено, що послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом позивача на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого відповідачем відповідно до Кодексу ГТС та розділу IX цього договору.

Позивач зазначає, що ним, як Оператором ГТС, було здійснено процедуру алокації та встановлено наявність у відповідача негативних місячних небалансів природного газу у січні 2018 у обсязі 29 824,426 тис. куб. м., у лютому 2018 в обсязі 27 857,035 тис. куб. м., у березні 2018 в обсязі 47 390,936 тис. куб. м., у квітні 2018 в обсязі 1 488,181 тис. куб. м., у травні 2018 в обсязі 681,570 тис. куб. м. та у червні 2018 в обсязі 2 345,824 тис. куб. метрів. Такі обсяги негативних небалансів природного газу виникли у відповідача внаслідок безпідставного відбору ним з газотранспортної системи природного газу для покриття його власних виробничо-технічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи та внаслідок несанкціонованих відборів з газорозподільної системи відповідача природного газу споживачами, у яких в спірні періоди не було жодного постачальника природного газу.

У зв`язку з нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказані періоди в порядку, встановленому Кодексом ГТС, позивач надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за вказані періоди на загальну суму 1 441 658 102,98 грн, про що були оформлені односторонні акти про надання таких послуг № 01-18-1512000738-БАЛАНС від 31.01.2018, № 02-18-1512000738-БАЛАНС від 28.02.2018, № 03-18-1512000738-БАЛАНС від 31.03.2018, № 04-18-1512000738-БАЛАНС від 30.04.2018, № 05-18-1512000738-БАЛАНС від 31.05.2018, № 06-18-1512000738-БАЛАНС від 30.06.2018, які були надіслані відповідачу разом з рахунками на оплату, розрахунками та звітами по точкам входу/виходу супровідними листами Позивача № ТSОВИХ-18-356 від 14.02.2018, № ТSОВИХ-18-669 від 14.03.2018, № ТSОВИХ-18-971 від 13.04.2018, № ТSОВИХ-18-1228 від 14.05.2018, № ТSОВИХ-18-1475 від 14.06.2018, ТSОВИХ-18-1832 від 13.07.2018.

Позивач вважає, що з моменту отримання відповідачем вказаних актів, рахунків на оплату та звітів по точкам входу/виходу у відповідача відповідно до пункту 9.4 договору та пункту 4 глави 4 Розділу XIV Кодексу ГТС виникли зобов`язання здійснити оплату таких послуг у строк, що не перевищує п`яти банківських днів з дня отримання зазначених документів. Однак, відповідач у встановлений договором строк не оплатив заборгованість у розмірі 1 441 658 102,98 грн.

Позиція відповідача, викладена у відзиві

Відповідач зазначає, що правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовано укладеним договором від 17.12.2015 року №1512000728 транспортування природного газу, який відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП №2497 від 30.09.2015 року.

В діючому договорі транспортування природного газу №1512000728 від 17.12.2015 відсутній порядок оплати за місячні небаланси, а тому у відповідача не виникло зобов`язання перед позивачем щодо здійснення оплати за місячні небаланси.

У позові зазначено, що відповідно до наданих звітів про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Криворіжгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів споживачів (алокації) за спірний період, обсяг по категорії «Теплогенеруючі підприємства», у яких була відсутня номінація складає:

у січні 2018 року - 27 140,333 тис.куб.м;

у лютому 2018 року - 25 194,371 тис.куб.м;

у березні 2018 року - 46 191,155 тис.куб.м;

у квітні 2018 року - 637,373 тис.куб.м;

Позивачем віднесено вище вказані обсяги на суму на небаланс ПАТ «Криворіжгаз». Натомість, вказані обсяги ПАТ «Криворіжгаз» було показано та фактично закрито на постачальника ПАТ «НАК «Нафтогаз України», оскільки він виник через невиконання ПАТ «НАК «Нафтогаз України» вимог чинного законодавства та не виділення номінації споживачам теплокомуненергетики.

Постачання природного газу АТ «НАК «Нафтогаз України» підприємствам ТКЕ здійснюється на підставі договору, укладеного на основі примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а у випадках, передбачених Законом України «Про ринок природного газу», - на підставі типового договору з дотриманням принципу недискримінації.

Відтак, у розумінні положень Кодексу ГТС, АТ «НАК «Нафтогаз України» є замовником послуг транспортування, має укладений договір транспортування природного газу з Оператором ГТС, та є відповідальним за виникнення небалансу щодо споживачів, з якими у нього укладені договори постачання, тобто у яких він є постачальником природного газу.

Згідно встановленого Кабінетом Міністрів України спеціального механізму постачання природного газу для окремих категорій споживачів, можливість відбору підприємствами ТКЕ із газотранспортної системи планових обсягів поставки природного газу згідно договорів постачання природного газу, перебуває у безпосередній залежності від належного виконання АТ «НАК «Нафтогаз України» своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасного подання номінацій Оператору ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС та виконання умов договорів постачання природного газу, укладених із підприємствам ТКЕ.

Відповідач вважає, що АТ «НАК «Нафтогаз України» є ліцензіатом та монополістом з постачання природного газу, а тому на підставі відповідних договорів постачання природного газу та спеціальних підзаконних нормативних актів, якими є Положення про покладення спеціальних обов`язків, Правила постачання природного газу, зобов`язане постачати природний газ підприємствам ТКЕ і це є обов`язком АТ «НАК «Нафтогаз України». Тому, будь-які спори при виконанні спеціального обов`язку АТ «НАК «Нафтогаз України» укладати та виконувати договори постачання природного газу з підприємствами ТКЕ, спори щодо ненадання номінацій, не оформлення актів приймання передачі газу, виникнення небалансів газу, останні повинні вирішуватися між відповідним споживачем (підприємством теплової енергетики) та постачальником природного газу із спеціальними обов`язками - АТ «НАК «Нафтогаз України».

Також, відповідач вказує на те, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на документи, які складено в односторонньому порядку самим позивачем, при цьому не надаючи інших первинних документів, які б підтвердили дані з акту.

Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив

Позивач зазначає, що лише наявність укладеного договору не може свідчити про здійснення такої поставки газу споживачу, оскільки доказом, який підтверджує факт поставки газу є підписаний між сторонами акт приймання-передачі природного газу. Матеріали справи не містять акти приймання-передачі природного газу між відповідачем та АТ «НАК Нафтогаз України» за спірні періоди (січень-квітень 2018). Тому твердження відповідача про те, що саме АТ «НАК «Нафтогаз України» був постачальником природного газу у спірний період не підтверджується належними доказами.

Позиція відповідача, викладена у запереченнях на відповідь на відзив

Відповідач зазначає, що обсяг природного газу поставлений АТ «НАК «Нафтогаз України» виробникам теплової енергії є таким, що поставлений відповідно до узгоджених договорів між АТ «НАК «Нафтогаз України» та підприємствами ТКЕ, та не може бути віднесений оператором ГТС до обсягів небалансу оператора ГРМ.

Позиція третьої особи-1

Третя особі-1 вважає позовні вимоги обґрунтованими та зазначає, що за відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи. Допущення несанкціонованого відбору та не вжиття передбачених чинним законодавством заходів відповідачем спричинило утворення неврегульованого небалансу, який було віднесено оператором ГТС на баланс оператора ГРМ.

Також, третя особа-1 вказує на те, що право на придбання природного газу у НАК «Нафтогаз України» не є абсолютним, а обмежено рядом істотних умов. Як постачальник газу, так і споживач мають дотримуватись вимог Положення про ПСО.

Умовами договорів купівлі-продажу, які укладені між третьої особою-1 та третіми особами-2,3 прямо встановлено обов`язок НАК «Нафтогаз України» не виділяти номінацію у разі порушення пункту 12 Положення, обов`язок третіх осіб-2,3 з іншої сторони самостійно припинити/обмежити споживання газу за умов відсутності підтвердженого обсягу газу.

Відтак, у зв`язку з наявною заборгованістю за спожитий у минулі періоди (січень-квітень 2018) природний газ, низьким рівнем розрахунків, а також відсутністю підтвердженого планового обсягу в номінації, НАК «Нафтогаз України» не здійснював постачання природного газу третій особі-2 та третій особі-3.

Для встановлення факту дійсного руху активу (природного газу) саме між постачальником та споживачем слід встановити, чи надійшов відповідний обсяг газу від НАК «Нафтогаз України» через точки входу до ГТС шляхом дослідження алокацій обсягів природного газу.

Третя особа-1 зазначає, що саме лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких відносин.

Позиція третьої особи-2

Третя особі-2 вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі та зазначає, що Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" повністю виконувало вимоги законодавця (розпорядження уряду) та забезпечувало безперебійне постачання природного газу виробника теплової енергії, а АТ НАК «Нафтогаз України» виконував свої зобовязання частково, а саме, ним було укладено договори на постачання природного газу з підприємствами ТКЕ - КПТМ «Криворіжтепломережа», але не було у незаконний спосіб видано номінацій. Незаконність дій щодо не видачі номінацій було встановлено постановою Касаційного господарського суду при Верховному Суді від 22.06.2018 по справі № 904/5621/17.

Позиція третьої особи-3

Третя особі-3 вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі, з таких підстав. Позивач при підписанні актів надання послуг з транспортування природного газу, засвідчив, що АТ «Криворізька теплоцентраль» було правомірно надано послуги з фізичного транспортування природного газу газотранспортної системи на підставі підтверджених номінацій, а не послуги балансування обсягів природного газу.

Третя особа-3 зазначає, що АТ «Криворізька теплоцентраль» дотримано єдину, послідовну процедуру отримання природного газу з моменту його постачання, транспортування та розподілу. Використаний третьою особою-3 у спірний період природний газ (січень-березень 2018) належав саме ПАТ «НАК «Нафтогаз України», як гарантованому постачальнику природного газа, який наділений спеціальними обов`язками щодо постачання природного газу виробникам теплової енергії. Постачання у спірний період природного газу виробникам теплової енергії. Постачання у спірний період природного газу здійснював саме ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а не позивач.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

17.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (оператор) та Публічним акціонерним товариством «Криворіжгаз» (замовник) укладено договір транспортування природного газу №1512000738 (т.1 арк.с.8).

Відповідно до пункту 2.1 договору, за цим договором оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

Згідно пункту 2.2 договору, послуги надаються - на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що послуги, які можуть бути надані відповідачу за цим договором:

- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи;

- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системи на підставі підтверджених номінацій;

- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Згідно пункту 2.5 договору приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.

Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів (пункт 2.7 договору)

Згідно пункту 2.8 договору, додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс визначається відповідно до Кодексу.

Відповідно до пункту 9.2 договору вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про місячний небаланс відповідача за формулою:

В балансування = БЦГ х К х Qбг,

де БЦГ - базова ціна газу; QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.

Базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до 10 числа місяця, наступного за газовим місяцем, розміщує її на своєму веб-сайті (пункт 9.3 договору).

Пунктом 9.4 договору, в редакції додаткової угоди від 30.12.2016 № ДУ-1/1512000738 (т.1 арк.с.14), умови якої застосовуються до відносин сторін починаючи з 29.12.2016, передбачено, що оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг вказаних у абзаці другому даного пункту, зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5-ти банківських днів. Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМУ від 11.01.2005 №20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.

Згідно з пункту 11.4 договору, послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього Договору.

Відповідно до пункту 17.1 договору, в редакції додаткової угоди від 30.12.2016 № ДУ-1/1512000738, цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31 грудня 2017 року, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015 року. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов.

В підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором транспортування природного газу на суму 1 441 658 102,98 грн позивачем надано до матеріалів справи односторонні акти надання послуг балансування обсягів природного газу :

- №01-18-1512000738-БАЛАНС від 31.01.2018,

- №02-18-1512000738-БАЛАНС від 28.02.2018,

- №03-18-1512000738-БАЛАНС від 31.03.2018,

- №04-18-1512000738-БАЛАНС від 30.04.2018,

- №05-18-1512000738-БАЛАНС від 31.05.2018,

- №06-18-1512000738-БАЛАНС від 30.06.2018 (т.1 арк.с.33,36,39,42,45,48).

Вказані акти та розрахунки до них були направлені відповідачу, про що свідчать наявні у справі листи.

На час прийняття рішення, доказів оплати наданий послуг у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору транспортування природного газу, порядок надання послуг із транспортування газу та порядок розрахунків.

Правовідносини з транспортування природного газу та діяльність Акціонерного товариства «Укртрансгаз» як оператора газотранспортної системи врегульовані, зокрема, нормами Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС).

Відповідно до Закону України «Про ринок природного газу»:

- захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи;

Відповідно до частини 5 розділу І Правил постачання природного газу визначено, що:

- підтверджений обсяг природного газу - плановий об`єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору;

- постачальник із спеціальними обов`язками - суб`єкт господарювання, на якого відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» Кабінетом Міністрів України покладені спеціальні обов`язки з постачання природного газу певній категорії споживачів та який не має права відмовити таким споживачам в укладенні договору постачання природного газу;

За змістом частини 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи:

- номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу;

- підтверджена номінація - підтверджений оператором газотранспортної системи обсяг природного газу замовника послуг транспортування, який буде прийнятий від замовника в точках входу до газотранспортної системи та переданий замовнику в точках виходу з газотранспортної системи у відповідний період;

- алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників;

- небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації;

Відповідно до інших положень Кодексу ГТС:

- місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів, зокрема при негативному місячному небалансі - за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу (підпункт 2 пункту 7 глави 3 розділу XIV);

- замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов`язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення. При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів). Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом. Оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи. Інформація про небаланс замовника послуг транспортування надається оператором газотранспортної системи в метрах кубічних та одиницях енергії (МВт·год). При цьому розрахунки здійснюються в метрах кубічних (пункти 1-5, глави 1 розділу XIV).

Щодо виконання сторонами договору

Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2496, а також положеннями Закону України «Про ринок природного газу», Цивільного та Господарського кодексів України.

Пунктами 7, 45 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

В силу приписів частин 1, 2 статті 32 Закону України «Про ринок природного газу», транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.

Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 року. Кодекс також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

Відповідно до пункту 4 глави 3 розділу І Кодексу газотранспортної системи, експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.

Згідно абзацу 36 пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про ринок природного газу», оператор газотранспортної системи є юридичною особою, яка не є складовою вертикально інтегрованої організації і здійснює свою господарську діяльність незалежно від діяльності з видобутку, розподілу, постачання природного газу, діяльності оптових продавців. Оператор газотранспортної системи не може провадити діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу.

Відтак, нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватися лише в межах газотранспортної системи, на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.

Як вже було зазначено вище, відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Додатки 1, 2 до Договору транспортування в матеріалах справи відсутні. Відсутність вказаних додатків, вказує на неузгодженість сторонами при підписанні договору.

Оцінюючи всі наявні докази в їх сукупності, з урахуванням обраних Позивачем предмету та підстав позовних вимог у даній справі, суд дійшов висновку про недоведеність Позивачем заявлених позовних вимог та відповідну відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до наданих звітів про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Криворіжгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів споживачів (алокації) за спірний період, обсяг по категорії «Теплогенеруючі підприємства», у яких була відсутня номінація складає:

у січні 2018 року - 27 140,333 тис.куб.м;

у лютому 2018 року - 25 194,371 тис.куб.м;

у березні 2018 року - 46 191,155 тис.куб.м;

у квітні 2018 року - 637,373 тис.куб.м;

З матеріалів справи вбачається, що позивачем віднесено вище вказані обсяги на суму на небаланс ПАТ «Криворіжгаз».

Суд зазначає, що вказані обсяги ПАТ «Криворіжгаз» було показано та фактично закрито на постачальника ПАТ «НАК «Нафтогаз України», оскільки він виник через невиконання ПАТ «НАК «Нафтогаз України» вимог чинного законодавства та не виділення номінації споживачам теплокомуненергетики.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС, замовник послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу окремим категоріям споживачів, подає окремі номінації/реномінації в рамках виконання спеціальних обов`язків для кожної точки входу/виходу, з/до якої такий замовник має намір подати/відбирати природний газ у відповідну газову добу.

Під окремими категоріями споживачів, законодавцем згідно ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено захищених споживачів - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

Постачальником на якого рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу підприємствам теплокомуненергетики (підприємствам ТКЕ) є Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Обов`язок для АТ «НАК «Нафтогаз України» щодо постачання природного газу підприємствам ТКЕ, було встановлено Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року № 187 та розпорядженням Кабінету міністрів України від 04.10.2017 року № 720-р «Деякі питання опалювального сезону 2017/18 року».

При цьому, постачання природного газу підприємствам ТКЕ - виробникам теплової енергії є обов`язком АТ «НАК "Нафтогаз України» покладеним на нього Урядом, а не правом.

Постачання природного газу АТ «НАК «Нафтогаз України» підприємствам ТКЕ здійснюється на підставі договору, укладеного на основі примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а у випадках, передбачених Законом України «Про ринок природного газу», - на підставі типового договору з дотриманням принципу недискримінації.

Відтак, у розумінні положень Кодексу ГТС, АТ «НАК «Нафтогаз України» є замовником послуг транспортування, має укладений договір транспортування природного газу з Оператором ГТС, та є відповідальним за виникнення небалансу щодо споживачів, з якими у нього укладені договори постачання, тобто у яких він є постачальником природного газу.

Відповідно до пункту 6.3 договору, надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом ГТС.

Згідно встановленого Кабінетом Міністрів України спеціального механізму постачання природного газу для окремих категорій споживачів, можливість відбору підприємствами ТКЕ із газотранспортної системи планових обсягів поставки природного газу згідно договорів постачання природного газу, перебуває у безпосередній залежності від належного виконання АТ «НАК «Нафтогаз України» своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасного подання номінацій Оператору ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС та виконання умов договорів постачання природного газу, укладених із підприємствам ТКЕ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що АТ «НАК «Нафтогаз України» є ліцензіатом та монополістом з постачання природного газу, а тому на підставі відповідних договорів постачання природного газу та спеціальних підзаконних нормативних актів, якими є Положення про покладення спеціальних обов`язків, Правила постачання природного газу, зобов`язане постачати природний газ підприємствам ТКЕ і це є обов`язком АТ «НАК «Нафтогаз України».

Тому, будь-які спори при виконанні спеціального обов`язку АТ «НАК «Нафтогаз України» укладати та виконувати договори постачання природного газу з підприємствами ТКЕ, спори щодо ненадання номінацій, не оформлення актів приймання передачі газу, виникнення небалансів газу, останні повинні вирішуватися між відповідним споживачем (підприємством теплової енергетики) та постачальником природного газу із спеціальними обов`язками - АТ «НАК «Нафтогаз України».

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 року у справі №904/9265/17 визнано право Публічного акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на споживання у жовтні 2017 року - березні 2018 року природного газу: по договору № 3262/1718-ТЕ-5 від 27.09.2017 року про постачання природного газу виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню орієнтованим обсягом до 126178 тис. куб. метрів; по договору № 3263/1718-БО-5 від 27.09.2017 року про постачання природного газу виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями орієнтованим обсягом до 19022 тис. куб. метрів; по договору № 3264/1718-КП-5 від 27.09.2017 року про постачання природного газу виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями орієнтованим обсягом до 13293 тис. куб. метрів. Зобов`язано ПАТ «НАК «Нафтогаз України» виконувати умови договорів: № 3262/1718-ТЕ-5 від 27.09.2017 року; № 3263/1718-БО-5 від 27.09.2017 року; № 3264/1718-КП-5 від 27.09.2017 року в частині виділення номінації та постачання природного газу в обсягах, зазначених в п. 2.1. договорів.

Під час перегляду в касаційному порядку цієї справи Верховний Суд у своїй постанові від 20.12.2018 року підтвердив, що НАК «Нафтогаз України» було зобов`язане постачати природний газ позивачу, як виробнику теплової енергії для виробництва теплової енергії, в тому числі шляхом своєчасної видачі номінацій, і це є його обов`язком, а не правом.

Суд зазначає, що можливість відбору із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах обсягів природного газу перебувала у безпосередній залежності від належного виконання замовником послуг транспортування своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій.

Відтак, подання НАК «Нафтогаз України» номінацій є однією з гарантій безперебійного та безперешкодного постачання природного газу споживачам, відповідно, неподання або несвоєчасне подання номінацій НАК «Нафтогаз України» є порушенням вимог законодавства та унеможливлює безперешкодне отримання споживачем необхідних обсягів природного газу, та може мати наслідком обмеження або взагалі припинення надання Оператором ГРМ послуг з розподілу природного газу у зв`язку з не отриманням від НАК «Нафтогаз України», як постачальника газу, підтверджених обсягів природного газу для підприємств ТКЕ.

Формальна відсутність номінації стосовно обсягів природного газу, яка мала б бути видана АТ «НАК «Нафтогаз України» підприємствам виробникам теплової енергії, не може бути кваліфікована як правопорушення, вчинене Оператором ГРМ або споживачем щодо несанкціонованого відбору незаномінованих обсягів природного газу, оскільки, зазначені суб`єкти не є відповідальними за неподання або несвоєчасне подання номінацій.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду по справі №924/447/18 від 18.06.2020, по справі №908/955/18 від 02.07.2020, від 14.05.2018 у справі №926/680/17, від 21.03.2018 у справі №911/656/17, від 04.08.2018 у справі №922/4187/17, від 22.06.2018 у справі №904/5621/17, від 05.03.2019 у справі №923/351/18.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідний обсяг газу поставлений ПАТ «НАК «Нафтогаз України» виробникам теплової енергії був правильно кваліфікований відповідачем, як такий, що поставлений відповідно до узгоджених договорів між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та підприємствами теплокомуненерго, а позивачем помилково віднесений до обсягів небалансу відповідача.

Суд критично оцінює заперечення позивача з цього приводу, мотивовані тим, що формальна відсутність номінації, котра згідно приписів наведених постанов та розпорядження КМУ повинна була бути видана ПАТ «НАК «Нафтогаз України» підприємствам виробникам теплової енергії.

Суд зауважує, що невиконання приписів законодавства, тобто правопорушення, не може створювати такі самі наслідки, що і правомірна поведінка. За таких обставин перекладання відповідальності з третьої особи, яка не виконала вимоги щодо видачі номінацій підприємствам теплокомуненерго, хоча фактично і здійснила постачання відповідних обсягів газу, на відповідача, котрий правильно, з урахуванням приписів Постанови КМУ від 22.03.2017 року № 187 та розпорядження Кабінету міністрів України від 4 жовтня 2017 року № 720-р здійснив розподіл цих обсягів газу, суперечить принципам розумності, справедливості і добросовісності.

Виключення з обсягів заявленого до стягнення небалансу обсягів газу, що поставлений ПАТ «НАК «Нафтогаз України» підприємствам виробникам теплової енергії, означає відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за послуги балансування.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем неправильно визначено обсяг небалансу і тому під час визначення вартості послуг безпідставно застосовано коефіцієнт 1,2 замість коефіцієнту 1.

Пунктом 9.2 договору визначено, що вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс Замовника за формулою, в якій зазначається коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.

Коефіцієнт компенсації слід розраховувати, виходячи з пропорції небалансу до загального обсягу газу, відібраного з газотранспортної системи, а не лише того, який був відібраний АТ «Криворіжгаз». Пункт 9.2 Договору не містить конкретизації ким саме відібраний природний газ з газотранспортної системи замовником послуг (Відповідачем чи споживачами). А отже, при розрахунку коефіцієнту слід враховувати загальний обсяг газу, відібраного з газотранспортної системи у фізичних точках виходу з газотранспортної системи для подальшого розподілу приєднаним споживачам.

За спірний період негативний небаланс не перевищував 5% від всього обсягу газу, відібраного відповідачем з газотранспортної системи у точках фізичного виходу для подальшого його розподілу замовникам, а відтак для розрахунку вартості послуг балансування у вказані місяці має бути застосований коефіцієнт компенсації 1.

Аналіз положень законодавства у сфері газопостачання дає підстави для висновку, що для визначення коефіцієнту компенсації за визначеною в пункті 9.2 договору формулою, яка підлягає застосуванню при визначенні вартості послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується (визначається) від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи - з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №916/1807/16, від 04.12.2018 у справі №927/276/18, від 05.03.2019 у справі №923/351/18, від 27.03.2019 у справі №906/110/18 та від 09.04.2019 у справі №903/394/18).

Враховуючи, що правильно визначений розмір небалансу відповідача складає менше 5% від обсягу природного газу, який було відібрано з газотранспортної системи, у зв`язку з чим в силу пункту 9.2 договору, суд приходить до висновку, що вірним є застосовування коефіцієнт компенсації 1.

Відтак, позивачем безпідставно проведено розрахунок послуг з балансування обсягів природного газу у період січень-червень 2018 року з урахуванням коефіцієнту компенсації = 1,2. Відповідно це свідчить про безпідставність збільшення вартості таких послуг на 20%.

Позиція Верховного Суду полягає в тому, що ризики невірної кваліфікації спірних обсягів газу несе Позивач. Це витікає з доктрини заборони суперечливої поведінки, яку вже застосовував касаційний господарський суд (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.10.2019 по справі 922/1382/18, 18.06.2019 у справі №922/1580/18, від 02.07.2019 у справі №916/1004/18, 906/408/18 від 17.07.2019. від 27.03.2019 у справі №906/110/18 та від 09.04.2019 у справі №903/394/18).

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 22 Закону України «Про ринок природного газу», з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов`язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб.

Так, на підтвердження позовних вимог АТ «Укртрансгаз» посилається на акти наданих послуг балансування обсягів природного газу, розрахунок вартості послуг балансування, рахунок.

Однак, всі ці документи є односторонніми та підписані самим Позивачем, інших первинних документів на підтвердження даних, які зазначені в актах, немає.

Факт проведення позивачем господарських операцій з надання комплексу послуг, що стосується виконання ним зобов`язань за вказаним договором, повинен підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами.

Складені позивачем односторонні акти не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження визначення обсягу та відповідно вартості послуг балансування газу. Правові висновки щодо обов`язковості документального оформленням факту надання послуг балансування та їх заявленого обсягу при стягненні сум заборгованості за послуги балансування, обов`язковості з доказової точки зору факту понесення витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних із здійсненням балансування обсягів природного газу у заявлені ним періоди, так само як і розміру заявленої до стягнення вартості послуг балансування, наведені у справі №916/2090/16, зокрема, у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 року та постанові Верховного Суду від 25.06.2019 року.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом проаналізовані фактично надані докази та правові підстави заявлених позовних вимог та за встановлених судом вище обставин позовні вимоги з урахуванням обраного Позивачем способу захисту свого порушеного права належним чином суду не доведені. Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження негативного місячного небалансу відповідача за спірний період у заявленому розмірі, визначеного з дотриманням встановленого законодавством порядку, і як наслідок - підстав для врегулювання такого небалансу шляхом надання послуг комерційного балансування.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу у розмірі 1 441 658 102,98 грн.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 88 777 750,41 грн за період з 01.01.2018 по 06.05.2020 та інфляційних втрат у розмірі 157 464 680,82 грн за період березень 2018 - березень 2020.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, оскільки ці вимоги є похідними від вимоги про стягнення заборгованості.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому судовий збір позивача у розмірі 2 102,00 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код 30019801) до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" (50051, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, пр. Металургів, 1; ідентифікаційний код 03341397), за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720), третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, ідентитфікаційний код 03342184), третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, ідентифікаційний код 00130850) про стягнення заборгованості у розмірі 1 687 900 534,21 грн - відмовити.

Судовий збір у розмірі 735 700,00 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не почала функціонувати, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи до господарського суду Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 07.12.2020

Суддя Я.С. Золотарьова