Рішення № 93328188, 07.12.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.12.2020м. ДніпроСправа № 904/5191/20за позовом Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"

до Комунальне підприємство "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області

про стягнення 50 091,53 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача пеню по договору № 151-2 від24.01.2019 в сумі 30 659,38 грн., 3% річних в сумі 10 698,12 грн., інфляційні втрати в сумі 8 734,03 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2020 справу №904/5191/20 призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов`язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.

Відповідач позов заперечує, посилаючись на те, що у період, за який Позивачем подано до стягнення суму боргу діяв Договір №151-2 від 24.01.2019. Сума боргу за вказаним договором за період стягнення з 01.10.2019 по 31.12.2019, згідно з даними бухгалтерського обліку Відповідача складає 1 480 564,29 грн. Проте, заборгованість перед позивачем виникла не з вини Відповідача, неможливість оплати за поставлену воду виникла у зв`язку з арештом рахунків Відповідача, накладеним органами виконавчої служби за заявами Позивача. У зв`язку з чим підприємство Відповідача не може здійснювати господарську діяльність, баланс має негативний показник. Всі кошти, що надходять на рахунки Відповідача від мешканців міста та споживачів - суб`єктів господарювання, органами державної виконавчої служби направляються Позивачеві. За таких умов, Відповідач не має можливості розпоряджатися своїми коштами та здійснювати сплату Позивачеві поточних сум за поставлену воду. Відповідач просить врахувати суд відсутність в діях Відповідача прямого умислу на порушення зобов`язань за вказаним договором, оскільки невиконання зобов`язань виникло з об`єктивних причин, пов`язаних із важким фінансовим станом через відсутність можливості користуватись своїми коштами.

У відповіді на відзив Позивач вказав, що Відповідач має два види відкритих рахунків: розрахункові та рахунки зі спеціальним режимом використання. Державним виконавцем було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках Відповідача, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. А отже, Відповідач не мав можливості розпоряджатися коштами, що містилися на розрахункових рахунках, проте він мав можливість оплачувати послуги, що надавалися Позивачем за рахунок коштів, що містилися на його рахунку із спеціальним режимом використання, оскільки на ці кошти не було накладено арешт. Відповідачем, протягом 2019 років жодного разу не проводилася навіть часткова оплата за послуги, що надавалися йому Позивачем, даний факт визнається самим Відповідачем у відзиві на позовну заяву. У своєму відзиву Відповідач зазначає про те, що Позивач намагається стягнути з нього надмірні грошові суми з неустойкою (пенею). Що змінює її дійсне правове призначення. Однак, розмір пені погоджено сторонами та встановлено договором № 151-2 від 24.01.2019. У відповідності до п. 11.2 договору Відповідач несе відповідальність за несвоєчасну оплату за надані послуги. Відповідач сплачує позивачу пеню, яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення. Також Відповідач звертає увагу суду на своє тяжке фінансове становище через скорочення надходжень грошових коштів від населення по оплаті комунальних послуг та накладення арешту на грошові кошти. Проте, Позивач вважає, що баланс та звіт про фінансові результати відповідача не є належними та допустимими доказами, що підтверджують матеріальний стан боржника в розумінні ч. 1 ст.233 ГПК України. Що стосується прохання Відповідача про відстрочку виконання судового рішення на один рік, то воно є передчасним, оскільки це питання вирішується вже після закінчення розгляду справи по суті, на стадії виконання рішення.

У запереченнях Відповідач вказав, що наявність у підприємства Відповідача розрахункових та рахунків зі спеціальним режимом використання, не могла сприяти тому, щоб надані послуги з приймання стічних вод були оплачені. Кошти які надходять на рахунок зі спеціальним режимом використання, починаючи з жовтня 2018 року, становлять незначні суми, яких вистачає для сплати за електричну енергію та на заробітну плату з нарахуваннями на неї, в тому числі, податку на доходи фізичних осіб. Після введення в дію Постанови КМУ від 06.02.2019 №62 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (постанова про монетизацію субсидій) та Постанови КМУ від 17.04.2019 №373 "Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі" надходження з оплати за житлово-комунальні послуги скоротилися, а рахунок зі спеціальним режимом використання у грудні 2019 був закритий.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2019 року Позивач (Виробник) з Відповідачем (Споживачем) уклали договір про надання послуг з приймання стічних вод № 151-2 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, Виробник бере на себе зобов`язання надати послугу з приймання від Споживача стічних вод на свої каналізаційні споруди, відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом №190 від 27.06.2008 року Міністерства з питань ЖКГ України зі змінами та доповненнями (далі Правил), а Споживач зобов`язується оплатити надані послуги.

У відповідності з п. 1.2. Договору Виробник бере на себе зобов`язання надати послугу з приймання від Споживача стічних вод на свої каналізаційні споруди в обсязі 1103,0 тис. м3 на рік.

Облік приймання стічних вод Виробником здійснюється засобами вимірювальної техніки, які пройшли державну метрологічну атестацію (повірку). Фактична кількість прийнятих стічних вод, узгоджується в акті приймання-передачі наданих послуг, який складається в останній день поточного місяця, підписується у двох примірниках уповноваженими представниками Виробника й Споживача та передається Споживачу разом з рахунком.(п. 3.1, 3.2 Договору).

Споживач протягом 3 календарних днів з дня отримання Акту приймання-передачі наданих послуг, направляє Виробнику підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову (п.3.3. Договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.4.1. Договору).

Оплату за надані послуги з приймання стічних вод Споживач здійснює на підставі рахунків на оплату, виставлених Виробником, відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг (п.4.2. Договору).

Надані послуги підлягають оплаті Споживачем протягом 30-ти календарних днів після закінчення місяця, в якому надавалися послуги (п.4.4. Договору).

Згідно з п. 10.1, 10.2 договір набирає чинності з моменту його підписання та розповсюджується на правовідносини між Сторонами, які виникли з 01.01.2019 року та діє до 31.12.2019 року.

Споживач несе відповідальність за несвоєчасну оплату за надані послуги. Споживач сплачує Виробнику пеню, яка нараховується в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен де6нь прострочення, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня. Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється у день виконання Споживачем своїх зобов`язань (п.11.2. Договору).

За даними Позивача, на виконання умов Договору, в період його дії з 01.01.2019 року по 31.12.2019, Позивач надав Відповідачеві послуги з приймання стічних вод на свої каналізаційні споруди в обсязі 677 914,054 м3 на загальну суму 1 480 564,26 грн., що підтверджується актами наданих послуг та рахунками-фактури. Відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого в останнього утворився борг перед Позивачем у розмірі 1 480 564,26 грн. Позивач виставив Відповідачеві рахунки-фактури на оплату наданих послуг на загальну суму 1 480 564,29 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2020 у справі 904/1330/20, з Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на користь Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" стягнуто 1 480 564,29 грн. основного боргу, 180 469, 02 грн. пені, 23 110,06 грн. 3% річних, 9 687,47 грн. інфляційних втрат, 25 407, 46 грн. витрат зі сплати судового збору.

З посиланням на п.11.2. Договору, на прострочений борг Відповідача, Позивач нарахував пеню у сумі 30 659, 38 грн. за період прострочки з 22.02.2020 по 30.07.2020, нарахування проводилося окремо за кожним актом з 22.02.2020 за рахунками - фактурами: ОУс-000518 до 29.02.2020; ОУс-000591 до 30.03.2020; ОУс-000681 до 30.04.2020; ОУс-000519 до 29.02.2020; ОУс-000592 до 30.03.2020; ОУс-000682 до 30.04.2020, ОУс-000765 до 02.06.2020; ОУс-000847 до 02.07.2020; ОУс-000918 до 30.07.2020.

Крім того, посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача за період прострочки з 22.02.2020 по 18.08.2020 за кожним актом окремо Позивач нарахував 3 % річних - 10 698,12 грн. та за період прострочки з 01.02.2020 по 31.07.2020 індекс інфляції - 8 734,03 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є: наявність порушення Відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати наданих Позивачем послуг, правомірність та обґрунтованість нарахування штрафних санкцій.

Приписами ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач стягнення пені заперечує, просить зменшити пеню та відстрочити виконання судового рішення на один рік.

З урахуванням наведених Позивачем доказів, не спростованих Відповідачем, вищенаведеного рішення господарського суду у справі 904/1330/20, яким встановлено наявність боргу за спірними відносинами та періоди, відзиву Відповідача, доводи Позивача щодо підстав стягнення з Відповідача штрафних санкцій, суд визнає обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.

Нарахування 3 % річних, пені та індексу інфляції Позивачем проведено правильно, відповідно до умов Договору і вимог чинного законодавства.

Проте, Відповідач, у відзиві на позов, просить зменшити суму стягуваної пені.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності суд, з урахуванням усіх конкретних обставин справи, має право при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір.

При вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, суд, крім розміру збитків, повинен також враховувати: ступінь виконання зобов`язання, майновий стан сторін, не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, тобто суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Суд також може зменшити розмір штрафних санкцій у разі наявності інших обставин, які мають істотне значення, однак, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а є його правом і виключно у виняткових випадках.

Враховуючи викладене, та те, що Відповідач в обґрунтування свого клопотання фактично посилається на відсутність коштів на виконання договірних зобов`язань, що, відповідно до чинного законодавства, не є доказами виключних обставин, які б могли бути підставою для зменшення розміру пені, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідач про зменшення стягуваної пені.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Відповідач просить відстрочити виконання рішення на один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Так, належних та допустимих доказів на підтвердження винятковості випадку, що за ст. 331 ГПК України є визначальною підставою для відстрочки виконання судового рішення, Відповідач суду не надав.

До того ж, Відповідач не надав доказів того, що у разі відстрочення виконання рішення суду він зможе його виконати.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги відсутність доказів на підтвердження надзвичайних (виключних) обставин, правові підстави для відстрочення виконання рішення суду відсутні.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" до Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про стягнення 50 091,53 грн. - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, 51700, м. Вільногірськ, вул. Молодіжна, 53 (код 36489096) на користь Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", 03035, м. Київ, вул. Сурікова, б.3 (код 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", 51700, м. Вільногірськ, вул. Степова, 1 (код 39389830) 30 659, 38 грн. - пені, 10 698,12 грн. - 3% річних, 8 734,03 грн. - індексу інфляції, 2 102,00 грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне судове рішення складене 07.12.2020

Суддя С.Г. Юзіков