Рішення № 93327279, 07.12.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 487/529/20 провадження №2/489/2299/20

РІШЕННЯ

Іменем України

07 грудня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПриватБанк) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

встановив:

У січні 2020 року ПриватБанк звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 15МА/2007 від 28.12.2007 в розмірі 5048,68 доларів США процентів, що за курсом НБУ станом на 25.03.2020 в гривневому еквіваленті складає 126368,46 грн.

Як на підставу позовних вимог вказано, що 28.12.2007 між ПриватБанком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 15МА/2007, відповідно до умов якого позивальник отримав кредит в розмірі 170000,00 доларів США, терміном до 27.12.2022 та сплатою процентів за користування грошовими коштами в порядку встановленому кредитним договором. Виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором забезпечені договором поруки укладеним з ОСОБА_2 .

Через порушення позичальником грошових зобов`язань станом на 21.10.2019 утворилася заборгованість в розмірі 752826,16 доларів США, яка складається із: 138979 доларів США заборгованості за кредитом; 241009,40 доларів США по процентах та 372840,41 доларів США пені. Ця заборгованість підлягає зменшенню на заборгованість стягнуту рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровськ від 22.11.2011 - 168230,22 доларів США, з яких: 155115,70 доларів США заборгованість за тілом кредиту; 13008,00 доларів США процентів;114,44 доларів США пені. У зв`язку із цим, різниця становить 600956,30 доларів США. З якої, користуючись своїм правом, ПриватБанк просить солідарно стягнути з відповідачів тільки 5048,68 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 26.08.2019 по 21.10.2019.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 29.04.2020 цивільну справу передано за територіальною підсудністю до Ленінського районного суду міста Миколаєва.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 07.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 13.10.2020 продовжено розгляд справи та повторно направлено відповідачу копію ухвали про відкриття провадження та матеріалів позовної заяви.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Відзиву на позовну заяву відповідачами не надано.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи підтверджується, що 28.12.2007 між Приватбанком та ОСОБА_1 була укладена кредитна угода 15МА/2007 та 29.12.2017 договір про видачу траншу за умовами яких останній отримав кредитні кошти в розмірі 170 000,00 дол. США зі сплатою 16,00 процентів річних на строк до 27.12.2022 (далі - кредитний договір).

Зобов`язання позичальника за кредитним договором забезпечені договором поруки від 28.12.2007, укладеним між банком та ОСОБА_2 , відповідно до якого поручитель зобов`язалася нести солідарну відповідальність по зобов`язанням позичальника.

Згідно наданого позивачем копії заочного рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 22..11.2011 справа 0417/2-4075/2011 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно стягнуто на користь ПриватБанку 1340794,85 грн. та понесені судові витрати. Предметом стягнення, є заборгованість за вищевказаним кредитним договором, що утворилася станом на 07.10.2011.

Доданими до позовної заяви письмовими доказами підтверджено, що через порушення позичальником грошових зобов`язань, 06.11.2019 ПриватБанк надіслав на адресу відповідачів повідомлення про сплату простроченої заборгованості, яка складає 685546,32 доларів США, в термін не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання повідомлення. Одночасно ПриватБанк вказав, що у разі несплати у вказаний строк простроченої заборгованості на підставі кредитного договору № 15МА/2007 від 29.12.2007 та договору поруки, повернути суму кредиту в повному обсязі, а також нараховані проценти та штрафні санкції.

Повідомлення ПриватБанку відповідачами залишено без виконання.

Згідно розрахунку ПриватБанку, через неналежне виконання відповідачами грошових зобов`язань станом на 21.10.2019 утворилася заборгованість в розмірі 752826,16 доларів США, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 138979 доларів США, 241009,40 доларів США процентів і 372840,41 доларів США пені. Ця заборгованість підлягає зменшенню на заборгованість стягнуту рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровськ від 22.11.2011. У зв`язку із цим, різниця становить 600956,30 доларів США. З яких, користуючись своїм правом, ПриватБанк просить солідарно стягнути з відповідачів тільки 5048,68 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 26.08.2019 по 21.10.2019.

Крім наведеного, в ході розгляду справи судом з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 29.09.2010 по справі № 2-10697/2010 солідарно стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПриватБанку заборгованість по кредитному договору в сумі 178826,16 доларів США.

Із наведеного рішення слідує, що заборгованість утворилася через порушення позивальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитною угодою № 15МА/2007 від 29.12.2007.

Із змісту вказаного рішення вбачається, що позивач, кредитодавець, відповідно до умов договору відправив на ім`я відповідача, позичальника, претензію про дострокове припинення своїх обов`язків через невиконання відповідачем умов договору. Претензія відповідачем була отримана та залишена без виконання.

Виходячи з вказаних обставин, Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська на підставі частини другої статі 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України достроково стягнув в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 15МА/2007 від 29.12.2007.

Крім того з Єдиного державному реєстрі судових рішень судом також встановлено, що заочним рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 25.03.2016, яке змінено рішенням Апеляційного суду Миколаївської області 20.07.2016., через невиконання позичальником ОСОБА_1 грошових зобов`язань за кредитною угодою №15МА/2007 від 29.12.2007, внаслідок чого станом на 29.10.2015 утворилася заборгованість в сумі 372744,22 доларів США, яка не була погашена відповідачем добровільно відповідно до вимоги ПриватБанку від 28.10.2015, в рахунок погашення заборгованості за вказаною кредитною угодою звергнуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення, що знаходяться в АДРЕСА_1 , в цілому об`єкт складається з приміщень з №52-1 по №52-13 загальною площею 115,30 кв.м. на першому поверсі в літ. «А-5», які передані в іпотеку ПриватБанку власником ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки від 28.12.2007 посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В.

Таким чином, з наявних у справі доказів та встановлених судових рішень вбачається, що ще до звернення 20.04.2010 до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ПриватБанк направляв відповідачам претензію про дострокове погашення заборгованості за кредитною угодою №15МА/2007 від 29.12.2007, після чого звернувся до суду з позовом про стягнення такої заборгованості, який задоволено рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 29.09.2010, відомості про скасування або зміну якого в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного правового регулювання.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною першою статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Визначений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк припинення поруки застосовується виключно у тому разі, якщо такий строк не встановлено у самому договорі поруки. Зміна строку виконання основного зобов`язання шляхом реалізації кредитором права на дострокове стягнення суми заборгованості не змінює строк чинності поруки, визначений сторонами у договорі поруки.

Такий правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2019 у справі № 725/3981/14 (провадження № 61-10358сво19).

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначено, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Як встановлено судом, у 2010 році ПриватБанк направляв позичальнику претензію про дострокове стягнення заборгованості по кредитній угоді №15МА/2007 від 29.12.2007. Після чого заборгованість стягнув в судовому порядку, що підтверджується рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 29.09.2010, яке набрало законної сили.

Таким чином, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості ПриватБанк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання.

Вказане вище рішення суду має преюдиційний характер для вирішення даного спору, а тому встановленні ним обставини не підлягають повторному доказуванню.

Із розрахунку позивача слідує, що він просить стягнути 5048,68 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 26.08.2019 по 21.10.2019.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, так як ПриватБанк скориставшись своїм правом на дострокове погашення заборгованості по кредитному договору, що мало місце в 2010 році, відповідно його права та інтереси в такому випадку забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України.

Між тим, позовних вимог про стягнення виплат передбачених наведеною нормою ПриватБанк не заявляє.

За такого, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення процентів, за вказаний позивачем період.

Також суд звертає увагу, що строк, передбачений нормою частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов`язання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Відповідно до пункту 11 договору поруки, укладеного між ПриватБанком та поручителем ОСОБА_2 , сторони прийшли згоди, що строк (позовна давність), в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу, встановлюється протягом у 5 (п`ять) років.

Як встановлено судом, ПриватБанк, скористався своїм законним правом та змінив в 2010 році строк виконання основного зобов`язання, тому на момент звернення ПриватБанку до суду з даним позовом (29.01.2020) строк пред`явлення вимоги до поручителя сплинув, що свідчить про припинення поруки.

Враховуючи наведене та встановленні обставини, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Так як в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати на відповідачів не покладаються.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д;

відповідачі: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 07.12.2020.

Суддя І.В.Коваленко