Рішення № 93326249, 01.12.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 грудня 2020 року м. Рівне №460/2481/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Друзенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в частині відмови в нарахуванні та виплаті позивачу пенсії по віку відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити, нарахувати та виплатити йому пенсію по віку у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.05.2015 по 05.11.2015.

Ухвалою суду від 15.10.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 28.10.2019 провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 23.11.2020 поновлено провадження у справі №460/2481/19 та ухвалено здійснити розгляд у строк до 01.12.2020.

Відповідно до вимог статті 263 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з позовною заявою, вимоги грунтуються на тому, що з 26.08.2010 позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. З 01.05.2015 позивачу було припинено виплату пенсію та пенсія не виплачу валась і не нараховувалася з 01.05.2015 по 05.11.2015. Відповідач на звернення позивача відмовив йому у виплаті пенсії за вказаний період та зазначив, що оскільки в період з 01.05.2015 по 05.11.2015 позивач працював на посаді сільського голови в Ступнівській сільській раді на посаді та на умовах визначених Законом України “Про державну службу”, то відповідно до статті 47 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, в редакції Закону України №213-VІІІ від 02.03.2015 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” виплату пенсії позивачу припинено. Позивач зазначає, що не мав право отримувати пенсію по Закону України “Про державну службу”. Зазначає, що він отримує пенсію за віком в загальному порядку відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а тому не було підстав припиняти виплату такої пенсії. У зв`язку з чим, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. На обґрунтування заперечення зазначає, що з 26.08.2010 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Пунктом 2 частиною першою статті 47 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (в редакції із 01.04.2015 по 31.12.2015 згідно змін, внесених Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII) визначав, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України “Про статус народного депутата України”, “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про судоустрій і статус суддів”, “Про службу в органах місцевого самоврядування” пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та Закону України від 23.12.2015 №913-VIII передбачає, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року, посадовим особам місцевого самоврядування у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються. Відповідно до записів трудової книжки, позивача було обрано з 14.04.2006 Ступнівським сільським головою, та прийнята присяга посадової особи органу місцевого самоврядування. Робота на даній посаді відносилась до посади, яка давала право на призначення пенсії на умовах Закону України “Про державну службу”. З урахуванням вищезазначеного, пенсія позивачу у період з 01.04.2015 по 05.11.2015 правомірно не нараховувалась та не виплачувалась у зв`язку з особливим порядком виплати пенсій, який набув чинності з 01.04.2015. Після звільнення 05.11.2015 з роботи, позивачу виплату пенсії поновлено відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем порушено строк звернення до суду з даним позовом. Враховуючи вищевикладене, відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 26.08.2010 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком у відповідності до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 14.04.2006 був обраний Ступнівським сільським головою та прийняв присягу посадової особи органу місцевого самоврядування. Повноваження позивача закінчилися 05.11.2015.

Листом від 19.09.2019 №17353/03 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивача, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (в редакції із 01.04.2015 по 31.12.2015 згідно змін, внесених Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII) з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України “Про статус народного депутата України”, “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про судоустрій і статус суддів”, “Про службу в органах місцевого самоврядування” пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та Закону України від 23.12.2015 №913-VIII, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року, посадовим особам місцевого самоврядування у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються. Відповідно до записів трудової книжки, позивача з 14.04.2006 було обрано тупнівським сільським головою, та ним прийнята присяга посадової особи органу місцевого самоврядування. Робота на даній посаді відносилась до посади, яка давала право на призначення пенсії на умовах Закону України “Про державну службу”. З урахуванням вищезазначеного, пенсія позивачу у період з 01.04.2015 по 05.11.2015 правомірно не нараховувалась та не виплачувалась у зв`язку з особливим порядком виплати пенсій, який набув чинності з 01.04.2015. Після звільнення 05.11.2015 з роботи, позивачу виплату пенсії поновлено відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Отже борг по виплаті пенсії за період з 01.04.2015 по 05.11.2015 відсутній.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями статті 47 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії за віком) (далі – Закон №1058-IV), пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Однак, в наступному законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось.

Так, 01.04.2015 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 № 213-VIII (далі – Закон № 213-VIII), яким, зокрема абзац другий частини першої статті 47 Закону № 1058-VI викладено в такій редакції: “Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України “Про статус народного депутата України”, “Про державну службу”, “Про судоустрій і статус суддів”, пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується”.

Статтею 21 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” (в редакції Закон № 213-VIII) тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.

Отже, з 01.04.2015 призначені за Законом №1058-IV пенсії за віком не виплачуються, у разі роботи осіб на посадах, які дають право на призначення, зокрема, пенсій у порядку та на умовах Закону України “Про державну службу”, в тому числі і Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”.

Разом з тим, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIIІ передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до зазначених законів.

Оскільки Закон №213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України “Про державну службу”, в тому числі і Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 24.05.2016 у справі №333/6710/15-а, від 02.10.2018 у справі № 136/61/17 від 29.04.202 у справі №490/9535/16-а та від 18.05.2020 у справі №295/7158/16-а.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з 01.06.2015 особи, яким пенсії призначаються, зокрема, згідно з Законом України “Про державну службу”, в тому числі і Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії, призначена відповідно до Закону №1058-IV.

Таким чином, позивач має право на відновлення виплати пенсії лише з 01.06.2015, а не з 01.05.2015 як зазначає в позовній заяві.

Отже, враховуючи положення статті 21 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” в частині того, що підставою для тимчасової невиплати пенсії є служба в органах місцевого самоврядування, відповідач, призупинивши виплату позивачу пенсії в період з 01.05.2015 до 31.05.2015, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Водночас, підстав для невиплати пенсії у період з 01.06.2015 по 05.11.2015 не було, а тому в цій частині позов слід задовольнити.

Щодо тверджень відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, то суд вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права(статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64). При цьому, Основний Закон містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач є пенсіонером.

Суд зазначає, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія.

Із зазначеного вбачається, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, має наслідком неможливість реалізувати право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 КАС України в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону №1058 суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, позивачем не порущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

З огляду на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в сумі 384,20 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, місто Рівне, вулиця Короленка, 7, код ЄДРПОУ 21084076) - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії по віку відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.06.2015 по 05.11.2015.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по віку у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.06.2015 по 05.11.2015.

В задоволені позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в частині відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії по віку відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.05.2015 по 31.05.2015 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по віку у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.05.2015 по 31.05.2015, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 384,20 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 01 грудня 2020 року.

Суддя Н.В. Друзенко