Рішення № 93326176, 04.12.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 грудня 2020 р. Справа № 120/4827/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі – відповідач), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-13107/15-20-СГ від 14.08.2020 року про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, державної форми власності, яка розташована на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту), із урахуванням висновків наведених в рішенні суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в червні він звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-13107/15-20-СГ від 14.08.2020 року відмовлено позивачу у наданні такого дозволу, оскільки у клопотанні не вказано, який саме вид документації згідно ст. 25 Закону України «Про землеустрій».

Позивач вважає, вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 16.09.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву. Цією ж ухвалою суду витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії документів, а саме: клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з додатками до нього, а також усіх наявних у відповідача документів, пов`язаних з розглядом цього клопотання.

28.09.2020 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначено, що підставою відмови відповідно до наказу № 2-13107/15-20-СГ від 14.08.2020 є те, що у клопотанні не зазначено який саме вид документації згідно ст. 25 Закону України «Про землеустрій» та відповідно до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення – 01.03), орієнтовною площею 2,00 га, на території

Чинним законодавством передбачена можливість виготовлення різних видів документації, які передбачені ст.25 Закону України «Про землеустрій», щодо формування земельних ділянок, а тому відповідач вважає, що не вправі обмежувати право позивача на виготовлення відповідної документації із землеустрою.

Також відповідач вказує, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки, такі дії виходять за межі, визначених законодавцем повноважень.

Відтак на думку відповідача оскаржуваний наказ є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши інші докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

17.06.2020 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за межами населеного пункту в с. Вербова, Томашпільського району Вінницької області або мотивовану відмову у наданні дозволу. Для ідентифікації місця розташування земельної ділянки позивач вказав кадастровий номер земельної ділянки 0523981400:04:000:0017.

До клопотання додано: копію паспорта; копію РНОКПП; викопіювання з публічної кадастрової карти України з позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки; копія договору оренди № 172 від 18.02.2015 року; копія нотаріальної згоди ОСОБА_2 згідно якої дає згоду на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-13107/15-20-СГ від 14.08.2020 року відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення – 01.03.), орієнтовною площею 2,00 га, розташованої на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області

У наказі відповідач посилається на ст. 79-1, ст. 118, ст. 122 Земельного кодексу України, ст. 45 Закону України «Про землеустрій», Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 20.02.2020 року № 53, та вказує що відмовлено у наданні вказаного дозволу на підставі ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою і техніко - економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, оскільки у клопотанні не зазначено який саме вид документації згідно статті 25 Закону України «Про землеустрій».

Позивач вважає вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернулася до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст. 3 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких, зокрема, належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно із ч.1 ст.35 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Статтею 25 Закону України «Про землеустрій» визначено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Види документації із землеустрою:

а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;

в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;

е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

з) робочі проекти землеустрою;

и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок;

к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-13107/15-20-СГ від 14.08.2020 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з підстави не зазначення виду документації, на яку позивач просить надати дозвіл, згідно ст. 25 Закону України «Про землеустрій».

Надаючи оцінку зазначеній підставі відмови суд керується наступними мотивами.

17.06.2020 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за межами населеного пункту в с. Вербова, Томашпільського району Вінницької області або мотивовану відмову у наданні дозволу. Для ідентифікації місця розташування земельної ділянки позивач вказав кадастровий номер земельної ділянки 0523981400:04:000:0017.

До клопотання додано копію паспорта; копію РНОКПП; викопіювання з публічної кадастрової карти України з позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки; копія договору оренди № 172 від 18.02.2015 року; копія нотаріальної згоди ОСОБА_2 згідно якої дає згоду на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому у клопотанні позивач посилався на ст.ст. 81, ч. 1 ст. 83, 118, 121 та 122 ЗК України.

З наданих до клопотання документів, вбачається, що позивач бажає отримати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка є частиною сформованої земельної ділянки 0523981400:04:000:0017 загальною площею 7,0962га та передана в оренду гр. ОСОБА_2 , що підтверджується договором оренди землі. Також позивачем додавалася нотаріально завірена згода гр. ОСОБА_2 на розробку проекту документації із землеустрою позивачу.

Враховуючи подані позивачем документи, зазначення ним конкретного кадастрового номеру земельної ділянки, відповідач розглядаючи клопотання позивача на відповідність його ст.118 ЗК України, а силу своїх повноважень міг встановити зазначені обставини та те, що бажана земельна ділянка є частиною сформованої земельної ділянки.

Відповідно до ч. 5 – 6 ст. 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

При цьому, суд звертає увагу, що стаття 118 ЗК України не містить застережень, а тому встановлена нею процедура одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності громадянами поширюється як на земельні ділянки, які на момент подання клопотання не є сформованими як об`єкти земельних правовідносин, так і на земельні ділянки, які в процесі набуття прав на них формуються шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Останні теж можуть бути надані громадянам у власність у встановленому ст. 118 ЗК України порядку.

Позивачем у клопотанні зазначено про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, що в свою чергу є загальною назвою, видами якої є як проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Позивачем не зазначено невірну назву документації, а лише її загальну назву.

В свою чергу, відповідач, в силу своїх повноважень, а також враховуючи надані позивачем до клопотання документи, яких достатньо для ідентифікації земельної ділянки, міг встановити статус земельної ділянки та те, що в даному випадку необхідно надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Відповідно до п. 3. ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного наказу від 14.08.2020 року з мотивів наведених у ньому, а тому позовна вимога про його скасування підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати дозвіл на розробку документації із землеустрою, суд зазначає таке.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач до клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення долучив викопіювання з публічно кадастрової карти України на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Надання цього документу передбачено ч. 6 ст. 118 ЗК України.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом (ст.118 ЗК України), а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В силу вимог п.п. 2, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, нормами ч. 4 ст. 245 КАС України передбачено, що повноваження суду щодо зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти визначене рішення на користь позивача можуть бути реалізовані у разі встановлення судом виконання всіх умов для прийняття саме такого рішення про яке просить позивач.

Однак, як з`ясовано при розгляді цієї справи, відповідачем не досліджувалося питання відповідності розташування земельної ділянки ст.118 ЗК України, а відмову прийнято з підстав не зазначення конкретного виду документації.

Відтак, із урахуванням ч. 4 ст. 245 КАС України, за встановлених у цій справі обставин, позовні вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти визначене рішення на користь позивача не можуть бути задоволені у спосіб про який просить позивач. Тому, відповідача необхідно зобов`язати повторно розглянути питання із яким звернувся позивач і за результатом його розгляду, прийняти рішення із урахуванням висновків суду у цій справі.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з ч.3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 560,52 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-13107/15-20-СГ від 14.08.2020 року про відмову в наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку документації із землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 17.06.2020 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 560,52 (п`ятсот шістдесят гривень 52 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 04.12.2020

позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39767547, вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027)

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна