Рішення № 93323084, 26.11.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.11.2020 Справа №607/14240/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Грицай K.M.

за участю секретаря судового засідання Стус К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравцов Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Варивода Дмитро Васильович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравцов Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Варивода Дмитро Васильович в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №883, вчинений 09 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравцовим Олександром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» заборгованості за договором про надання кредиту №2008499297 від 26 березня 2014 року в сумі - 26447 грн. 55 коп. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що вказаний виконавчий напис приватним нотаріусом вчинено з порушенням норм Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, зокрема нотаріусом не було перевірено безспірності кредитної заборгованості, оскільки виконавчий напис не містить переліку документів, на підставі яких його вчинено. При цьому заборгованість не є безспірною, оскільки сума заборгованості не підтверджена, розрахунку сплати коштів нотаріусу надано не було. Жодного поштового повідомлення від відповідача вона не отримувала. Окрім того, зазначила, що виконавчий напис вчинено без подання нотаріусу оригіналу нотаріально посвідченої угоди, а також звернула увагу на ту обставину, що приватному нотаріусу на момент вчинення виконавчого напису було анульовано доступ до державних реєстрів, що, на думку позивача, позбавляло його права вчиняти відповідну нотаріальну дію.

Ухвалою судді від 02 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

12 жовтня 2020 року, представником відповідача подано відзив на позову заяву з додатками, які приєднані до матеріалів даної цивільної справи. З доводів та суті відзиву на позов вбачається, що сторона відповідача не визнає у повному обсязі заявлені позовні вимоги, посилаючись на те, що, 26 березня 2014 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір №2008499297, умови якого позичальник ОСОБА_1 не виконувала належними чином у зв`язку з чим утворилася кредитна заборгованість. ПАТ «ОТП Банк» згідно договору факторингу від 13.06.2016 року уступив ТОВ «ФК«Довіра та Гарантія» право вимоги по кредитному договору, яке в подальшому по договору факторингу від 29.01.2019 передано ТОВ «ФК «Прайм Альянс», відтак, відповідач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 26 березня 2014 року. Направлені 28 лютого 2020 на адресу позивача повідомлення про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань та вимога про погашення заборгованості, залишена позивачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення відповідача до приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису щодо стягнення вказаної заборгованості. При цьому зазначає, що нотаріусу було надано весь пакет документів, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, які підтверджували безспірність заборгованості. Також звертає увагу суду, що на підставі даного наказу Міністерства юстиції України №211/5 від 22.01.2020 року нотаріусу ОСОБА_2 лише був обмежений доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, однак цей наказ не перешкодою вчиненню виконавчих написів та здійсненні іншої нотаріальної діяльності. Просить суд відмовити у задоволенні позовних.

В судове засідання позивач не з`явилась, подавши суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився та подав суду заяву, в якій просить розглядати справу без участі відповідача.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравцов Олександр Олександрович, пояснень по суті справи не надав, в судове засідання не з`явився, поштова кореспонденція, адресована судом за місцем його знаходження, зазначеним в позовній заяві, повернута відділом поштового зв`язку на адресу суду.

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Варивода Д.В. в судове засідання не з`явився, однак подав суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі, з приводу вирішення спору по суті покладається на думку суду.

Відповідно до ст.247ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

09 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Кравцовим Олександром Олександровичем вчинено виконавчий напис ( зареєстрований в реєстрі № 883) про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» 26447 грн. 55 коп. заборгованості за кредитним договором № №2008499297, укладеним 26 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк», право вимоги яким було відступлено 13 червня 2016 року до нового кредитора - ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», а в подальшому 29.01.2019 року - до ТзОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс».

11 червня 2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Варивода Д.В. відкрито виконавче провадження згідно виконавчого напису №883 від 29.04.2020 року про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Прайм Альянс» заборгованості в сумі 26447 грн. 55 коп. та 264,47 грн. за вчинення виконавчого напису.

Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (п. 3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (п. 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5).

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Як передбачено п. 2.11 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

В постанові Верховного Суду від 11.07.2019 р. у справі №461/4609/16-ц зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України Про нотаріат ). Але характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Судом встановлено, що підставою для вчинення оспорюваного виконавчого напису є договір про надання споживчого кредиту №2008499297 від 26.03.2014 р., укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк», договір факторингу № 29/01/19-1 від 29.01.2019 р., який укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс», якому передував Договір факторингу №13/06/16 від 13.06.2016 р., який уклали ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

При цьому суд зазначає, що матеріали справи не містять договорів факторингу №13/06/16 від 13.06.2016 року та № 29/01/19-2 від 29.01.2019 року, а лише містять:

- повідомлення ПАТ «ОТП Банк» від 13.06.2020 про відступлення прав вимоги за кредитним договором №2008499297 від 26.03.2014 року, відповідно до якого повідомляється ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги 26447,55 грн. заборгованості ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», без доказів направлення такого повідомлення ОСОБА_1 ;

- повідомлення про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за №4576 від 18.02.2019, без зазначення адресата, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» повідомляється про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» за кредитним договором №2008499297 від 26.03.2014 року на суму 26447,55 грн.

Згідно кредитного договору №2008499297 від 26 березня 2014 року банк надає позичальнику кошти на споживчі цілі в сумі 26750,00 грн. та на сплату комісії за оформлення кредиту в сумі 3210,00 грн., строком на 24 місяці з 26.03.2014 р. по 26.03.2016 р.

Пунктом 1.1. Кредитного договору встановлено проценту ставку на рівні 0,01 % річних з кінцевим терміном повернення до 26.03.2016 року.

Пунктом 3.6 Кредитного договору передбачено, що банк має право відступити повністю чи частково свої права вимоги за кредитним договором третій особі.

Необхідно зазначити, що заборгованість за кредитним договором в оскаржуваному виконавчому написі стягнута за період з 29.01.2019 року по 28.02.2020 року, а кредит надано на строк по 26.03.2016 року.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12).

Тобто, нарахування заборгованості по відсотках в розмірі 5621,57 грн за період з 29.01.2019 року по 28.02.2020 року після спливу визначеного договором строку кредитування є неправомірним. Водночас, з огляду на розмір процентної ставки, який встановлений в договорі, - 0,01 % річних, нарахування 5621,57 грн. процентів за період з 29.01.2019 р. по 28.02.2020 року є неможливим.

Крім того, матеріали справи не містять доказів направлення вимоги боржнику про стягнення заборгованості, відповідач не надав доказів про належне отримання ОСОБА_1 зазначеного листа, враховуючи, що боржник вважається належним чином повідомлений про вимогу щодо усунення порушень за кредитним договором в тому разі, коли банком (особою до якої перейшли всі права та обов`язки за кредитним договором) не лише відправлено на адресу такого боржника листа про усунення порушень за кредитним договором, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку. Таким чином, неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавила її можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги банку.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Також, пп. б п. 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, зокрема, подаються засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як на підставу вчинення виконавчого напису, нотаріус посилається на Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 р. (далі - Постанова).

Проте вказана Постанова не відносить кредитний договір до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідні зміни до Постанови та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постанову Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» відповідно до Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 визнана судом незаконною та нечинною.

Так, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», прийнятого на підставі Постанови ВССУ № 2 від 07.02.2014 року, вказано, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом № 3425-ХII. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгулу цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

В даному випадку, у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості на підтвердження того, які документи були надані нотаріусу для вчинення виконавчого напису, а також що повідомлення про відступлення прав вимоги та вимога про погашення заборгованості за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «ФК «Прайм Альянс» ОСОБА_1 отримував, у зв`язку з чим останній був позбавлений можливості вчасно бути проінформованим про наявність/відсутність заборгованості та можливості або оспорити вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс»», або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

При цьому суд зазначає, що опис вкладення, список згрупованих поштових відправлень та фіскальний чек про направлення повідомлення про зміну кредитора та вимоги про погашення заборгованості підтверджують лише факт направлення таких документів ОСОБА_1 , однак, не підтверджують факт отримання таких.

З оспорюваного виконавчого напису не вбачається, що при його вчиненні нотаріус отримував від заявника первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, квитанції про сплату передбачених кредитним договором платежів тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позичальника перед банком, а також сума процентів, зазначена у написі, є безспірними.

Розрахунок боргу, наданий банком щодо наявності грошового зобов`язання позивача по кредиту, процентах, є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум і слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача, який не згоден з таким розрахунком.

З наведеного вбачається, що відповідачем, всупереч вимог закону не було надано документів, які б підтверджували право його вимоги до позивача за Кредитним договором, а нотаріус помилково, всупереч вимог закону, не перевірив зміст договорів на які відповідач посилався як на підставу виникнення у нього права вимоги до позивача за Кредитним договором, та стягнув спірну заборгованість.

З врахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що у нотаріуса були відсутні підстави для вчинення виконавчого напису, а відтак оспорюваний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Інші доводи сторін, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В силу п.1 ч.2 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивача сплачений судовий збір в сумі 840, 80 гривень.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 81,89, 263, 265 ЦПК України, на підставі ст. 525, 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст. 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», суд,-

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравцов Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Варивода Дмитро Васильович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №883, вчинений 09 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравцовим Олександром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» заборгованості за договором про надання кредиту №2008499297 від 26 березня 2014 року в сумі - 26447 грн. 55 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс», код ЄДРПОУ 41677971, юридична адреса: м. Київ, вул.Січових Стрільців, 77.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравцов Олександр Олександрович, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Варивода Дмитро Васильович, місцезнаходження м. Тернопіль, вул. Живова, 32А офіс 23.

Повний текст судового рішення складено 04 грудня 2020 року.

Головуючий суддяК. М. Грицай