Ухвала суду № 93322505, 03.12.2020, Приморський районний суд м. Одеси

03.12.2020

Справа №522/29748/12

Провадження № 4-с/522/165/20

У Х В А Л А

03 грудня 2020 року суддя Приморського районного суду міста Одеси Чернявська Л.М., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, за участю стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової компанії «Проксима», третьої особи Суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

01 грудня 2020 року до Приморського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 за скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, за участю стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової компанії «Проксима», третьої особи Суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 .

Просить визнати оцінку нерухомого майна – чотирьохкімнатної квартири, розташованої за адресою : АДРЕСА_1 в розмірі 1 499 297 грн без ПДВ, проведену 20.10.2020 року Суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 – недійсною. Викликати в судове засідання та допитати Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Суд, дослідивши матеріали справи дійшов висновку про відмову у відкритті провадження.

Скаржник просить визнати оцінку нерухомого майна – чотирьохкімнатної квартири, розташованої за адресою : АДРЕСА_1 в розмірі 1 499 297 грн без ПДВ, проведену 20.10.2020 року Суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 – недійсною.

Відповідно до статті 33 Закону № 2658-III спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 32 Закону № 2658-III передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону № 2658-III).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Спори про визнання недійсним звіту про оцінку майна не можуть бути розглянуті у порядку будь-якого судочинства.

Таким чином, вимога ОСОБА_1 про визнання недійсним оцінки нерухомого майна – чотирьохкімнатної квартири, розташованої за адресою : АДРЕСА_1 в розмірі 1 499 297 грн без ПДВ, проведену 20.10.2020 року Суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 є такою, що не підлягає розгляду в судовому порядку та зокрема в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 2 ст 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За змістом статті 19 ЦПК України як цивільну юрисдикцію розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільної справи у випадках проваджень, передбачених цим Кодексом.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. (частина перша статті 19 ЦПК України).

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п.п. 1,2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

За правилами пункту 1 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом пункту 5 частини четвертої статті 46 КАС України Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення — публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України (частина перша, пункт 5 частини другої статті 19 КАС України.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Стосовно терміну «публічно-владні управлінські функції», то у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, термін «публічно-» означає, що такі функції суб`єкта спрямовані на задоволення публічного інтересу; зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин. Управлінські функції - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

Статею 287 КАС України регулюються особливості оскарження дій приватного виконавця.

З огляду на вказане, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні), відповідно, зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічний висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

Згідно ст. 185 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. У разі відмови у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

Таким чином, необхідно відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, за участю стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової компанії «Проксима», третьої особи Суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 .

При цьому, необхідно роз`яснити позивачу, що розгляд даних вимог підлягає в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 19, 185 ЦПК України,

постановив:

Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, за участю стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової компанії «Проксима», третьої особи Суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 .

Роз`яснити позивачу, що розгляд даних вимог підлягає в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Суддя Л.М. Чернявська