Рішення № 93322464, 04.12.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/20200/20

Провадження №2-а/522/532/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді – Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання – Бойко А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження (з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-271, 286 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення про примусове повернення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 13.11.2020 року звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення про примусове повернення №264 від 04.11.2020 року відносно громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.05.2018 року відносно позивача Корольовським районним судом міста Житомира постановлено вирок, згідно з яким позивача визнано винним у скоєнні злочину за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України позивача звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі та встановлено термін випробування на 2 роки та шість місяців. Зобов`язано позивача періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації. Позивач вказує, що перебував на території України, адже виконував вирок суду та виїхати не може з метою виконання вироку. Крім того, вказано, що постанова складені українською без залучення перекладача хоча позивач не розуміє українську мову, а рішення та постанова прийняття в один день, тобто постанова не набрала законної сили.

Ухвалою суду від 17.11.2020 року провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 27.11.2020 року.

У зв`язку з неналежним сповіщенням відповідача розгляд справи у судовому засіданні 27.11.2020 року було відкладено на 04.12.2020 року.

До суду 03.12.2020 року надійшов відзив ГУ ДМС України в Одеській області, відповідно до якого просять відмовити у задоволенні позову.

Відзив мотивовано тим, що позивач вчинив порушення правил перебування на території України та знаходиться на території України без законних підстав, тому має бути повернутий в країну походження. Перекладача позивач не потребував про що сам вказав. Обов`язок позивача відвідувати центр пробації не свідчить про незаконність рішення про повернення позивача, адже правила перебування на території України для всіх іноземців однакові.

У судовому засіданні представник позивача Ковальська С.Є. підтримала позовні вимоги та просила задовольнити, адже позивач позбавлений буде можливості виконати вирок суду.

Представник відповідача Погожий Д.В. заперечував проти позову, вказав, що відсутні підстави для скасування рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи. Дійшов висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 05.06.2010 року Першим Суворовським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

У батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

У батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_5 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 21.05.2018 року (справа №296/3789/18) призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.75, 76 ч.1 КК України, звільнено засудженого від відбування покарання у виді позбавлення волі, термін випробування встановити на два роки шість місяців. Зобов`язано засудженого зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

04.11.2020 року відносно громадянина Грузії Нікогосіані Абесаломі складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МОД №004007 від 04.11.2020 року, за якою громадянина Грузії Нікогосіані ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.

Рішенням головного спеціаліста відділу міграційного контролю ГУ ДМС в Одеській області Філоненко Є. №264 від 04.11.2020 року примусово повернуто в країну походження громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язано його покинути територію України до 01.12.2020 року.

На розписці від 04.11.2020 року громадянин Грузії Нікогосіані Абесаломі вказав, що від виконання рішення не відмовляється, оскаржувати наміру не має та перекладача не потребує.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 04.11.2020 року він прибув на територію України легально 04.10.2015 року, втім до позову додає копію свідоцтва про шлюб та копію свідоцтва про народження дитини ще в 2010 році. Також варто відзначити, що у свідоцтві про шлюб та свідоцтві про народження доньки вказано, що ОСОБА_2 громадянин Киргизької Республіки.

За нормою п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальний мігрант – це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Згідно ст. 23 ЦПК України нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили кримінальні, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно вимог ч.1 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Конвенцією про статус біженців 1951 року і Протоколом 1967 року визначено, що поняття «біженець» включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця: 1)знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, за межами країни свого колишнього місця проживання; 2)наявність ґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; 3)побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов`язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расової належності; б) релігії; в) національності (громадянства); г) належності до певної соціальної групи; д) політичних поглядів; 4) неможливістю або небажанням особи користуватися захистом країни походження наслідок таких побоювань.

Як вбачається з матеріалів справи, на час винесення спірного рішення позивачем не було надано доказів та не було наведено наявності обставин, які вказані в статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ж статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що унеможливлювали примусове видворення за межі України.

Безпідставним є посилання позивача на наявність зобов`язань встановлених вироком суду, адже зобов`язання з`являтися до органу пробації не є підставою для визнання незаконним та скасування рішення про примусове повернення.

Згідно п.4,5 Пункту 2 Розділу IV Наказу Міністерства Юстиції України №272/5 від 29.01.2019 року «Про затвердження Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі» Якщо засуджена особа після двох викликів поспіль не з`явилась до уповноваженого органу з питань пробації (для проведення першої бесіди або протягом перебування на обліку) без поважних причин, уповноважений орган з питань пробації проводить першочергові заходи з виявлення такої особи та за наявності підстав вживає заходів, які передбачені у разі ухилення особи від відбування покарання, виконання обов`язків, покладених на неї, або направляє матеріали до територіального органу Національної поліції України для оголошення такої засудженої особи у розшук. Поважними причинами неявки засудженої особи за викликом уповноваженого органу з питань пробації у призначений строк відповідно до частини першої статті 34, частини першої статті 37, частини шостої статті 41 КВК України визнаються несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, які фактично позбавляють її можливості своєчасно прибути за викликом (документально підтверджені).

Повернення іноземця – суб`єкта пробації до країни погодження є поважною причиною не явки до органу пробації, адже знаходження за межами території України фізично позбавляє особу з`явитися до органу пробації.

Розділом V Наказу Міністерства Юстиції України №272/5 від 29.01.2019 року «Про затвердження Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі» передбачено погодження на виїзд з України засуджених осіб

Згідно п.1 розділу V Наказу Міністерства Юстиції України №272/5 від 29.01.2019 року «Про затвердження Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі» Для отримання погодження на виїзд з України засуджені до ЗЗПД, ГР, ВР, звільнені з випробуванням, на яких судом покладено обов`язок не виїжджати з України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, подають до уповноваженого органу з питань пробації заяву про погодження на виїзд та долучають підтвердні документи про необхідність виїзду з України (відповідний наказ Міністерства охорони здоров`я України про направлення на лікування за кордон або лист-підтвердження закордонного лікувального закладу про згоду прийняти особу на лікування або обстеження, копія довідки про смерть або копія висновку лікаря про хворобу близьких родичів, довідка з місця роботи про необхідність виїзду за кордон, копія довідки про вступ до навчального закладу, місцезнаходження якого за кордоном тощо). Якщо підтвердні документи викладені іноземною мовою, засуджена особа повинна надати переклад цих документів, здійснений суб`єктом господарювання, який має право на надання послуг перекладу.

Заява про погодження на виїзд з України розглядається уповноваженим органом з питань пробації не більше п`яти днів.

Твердження про необхідність позивачу перекладача є необґрунтованим, адже позивач в розписці повідомив відповідача про розуміння української мовою та відсутність необхідності залучення перекладача, крім того, у судовому засідання 27.11.2020 року ОСОБА_1 вказав, що йому перекладач не потрібен.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення про примусове повернення.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 74, 77, 90, 91, 268-271, 288 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) про скасування рішення про примусове повернення – залишити без задоволення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 04.12.2020 року.

Суддя В.Я. Бондар