Рішення № 93321718, 23.11.2020, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/5885/18

Провадження № 2/947/873/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2020 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого – судді Коваленко О.Б.,

За участю – секретаря Маценко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовною заявою Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Державна іпотечна установа звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 1 107 199,99 грн., а саме: по основній сумі боргу станом на 17.09.2015 року - 649 185,22 гри., прострочені відсотки за користування кредитом станом на 13.04.2018р.-285 039,76 грн., з них: нараховані відсотки за користування кредитом з 17.09.2015р. по 13.04.2018р. - 287 859,54 грн; Пеню - 101 000,00 грн; Інфляційні втрати - 71 975,01 грн.

Представник позивача посилається на те, що 30 січня 2007 року між «Банк «Фінанси та Кредит» ТОВ (Банк) та ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії № к-2152/л , за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 у кредит грошові кошти в сумі 40 000,00 (сорок тисяч) дол. США., строком з 30 січня 2007р. по 30 січня 2017 р. включно зі сплатою 15 (п`ятнадцять) процентів річних.

21жовтня 2008 року між Банком та Відповідачем ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 1 до договору про відкриття кредитної лінії № к-2152/Л від 30 січня 2007 року. Відповідно до зазначених змін сторони домовились змінити процентну ставку по договору на 20,00% (двадцять) процентів річних.

27жовтня 2010 року між Банком та Відповідачем-1 була укладена додаткова угода № 2 до договору про відкриття кредитної лінії № к-2152/Л від 30 січня 2007 року. Внесеними змінами до договору сторони домовились змінити процентну ставку по договору на 17,00% (сімнадцять) процентів річних та кінцевий строк виконання зобов`язань - до 28 січня 2022 року.

22грудня 2010 року між Банком та Відповідачем ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 2 до договору про відкриття кредитної лінії № к-2152/Л від 30 січня 2007 року. Вказаними змінами сторони домовились знизити розмір ануїтетного платежу по договору до 587,00 (П`ятсот вісімдесят сім) доларів США.

Кошти за кредитним договором були надані Відповідачу ОСОБА_1 на підставі заяви на отримання кредиту від 30 січня 2007 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір р.№ 725 від 31.12.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М. Відповідно до зазначеного іпотечного договору Іпотекодавець передав в заставу Іпотекодержателю нерухоме майно: квартиру під номером «один», що знаходиться в АДРЕСА_1 .

28жовтня 2010 року сторони уклали додаткову угоду до іпотечного договору, якою внесли зміни в п.2 та виклали його в іншій редакції.

Також для забезпечення виконання зобов`язань Відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором між Банком та відповідачем:

-ОСОБА_2 укладений Договір поруки № 87/10 від 27.10.2010р.

-ОСОБА_3 укладений Договір поруки № 88/10 від 27.10.2010р.

11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою та Банком був укладений Договір відступлення права вимоги №17/4-В, згідно якого Банк передав Позивачу всі права вимоги за Кредитним договором, Іпотечним договором, Договорами поруки.

Про відступлення прав вимоги за кредитним договором Відповідач ОСОБА_1 був повідомлений листом Державної іпотечної установи від 15.10.2015 року № 7343/11/2.

AT «Банк «Фінанси та Кредит» листом від 23.11.2015 року № 3-242100/22658 повідомив Державну іпотечну установу про суму заборгованості Відповідача ОСОБА_1 станом на 17.09.2015 року.

Станом на день подачі позову, Відповідач ОСОБА_1 не сплатив суму заборгованості за Договором про іпотечний кредит.

Позивач вважає, що заборгованість за кредитним договором, пеня та інфляційні витрати підлягають стягненню з відповідачів у судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заявив, що не отримав у банку обумовлену суму; ним було отримано лише перший транш в розмірі 15000 доларів США.

Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнала, просила у задоволенні позову Державної іпотечної установи про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором відмовити

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

У судовому засіданні встановлено, що 30.01.2007р. між Банком «Фінанси та Кредит» ТО В (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № к-2152/л (Договір кредиту). Згідно з п.2.1, 4.1 Договору кредиту Банк відкриває Позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в розмірі 40 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 15% річних.

Позичальник зобов`язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим Договором, до 30.01.2017р. У період користування кредитними ресурсами з 30.01.2007р. до 30.07.2008р.зобов`язується сплачувати проценти щомісяця, у термін до 10 числа кожного місяця У період користування кредитними ресурсами з 30.07.2008р. до 30.01.2017р. позичальник зобов`язується щомісячно у термін до 10 числа кожного місяця, наступного за місяцем користування кредитними ресурсами здійснювати погашення заборгованості відповідно до Додатку № 1 (п.3.2 Договор) кредиту.

Забезпеченням виконання зобов`язань за цим Договором є застава нерухомості (іпотека квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ) У забезпечення виконання зобов`язань за цим Договором можуть укладатися інші договори, передбачені чинним законодавством України (п.5.1. Договору кредиту).

Згідно з п.6.1 Договору кредиту, за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

У випадку, якщо сплачених Позичальником Банку коштів недостатньо для погашення заборгованості, що виникла на даний момент, погашення заборгованості здійснюється в наступній черговості: у першу чергу погашаються прострочені проценти за користування кредитними ресурсами; у другу чергу погашаються нараховані проценти за користування кредитними ресурсами, у третю чергу погашається сума основного боргу по кредиту, у четверту чергу погашається пеня й штрафи (п.6.1 Кредитного договору).

Відповідно до п.7.3 Кредитного договору, він набирає чинності з моменту першої видачі кредитних ресурсів (їх першої частини) і діє до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_1 , особистим підписом 30.01.2007р. підтвердила свою згоду з умовами Договору кредиту.

21.10.2008р. між Банком «Фінанси та Кредит» TOB (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору кредиту, якою було змінено п.2.1 та п.4.1 Договору в частині процентної ставки, яка була збільшена до 20.00% річних.

ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_1 , особистим листом 21.10.2008р. підтвердила свою згоду з умовами Додаткової угоди.

ОСОБА_2 з умовами Додаткової угоди №1 ознайомлений не був.

27.10.2010р. між Банком «Фінанси та Кредит» TOB (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору кредиту, якою було змінено п.2.1 та п.4.1 Договору в частині процентної ставки, яка була зменшена до 17,00% річних, та продовжено строк повернення кредитних ресурсів до 28.01.2022р.; встановлено порядок погашення заборгованості по кредитних ресурсах у складі щомісячного ануітетного платежу у розмірі 665,00 доларів США (п.3.2 Договору кредиту).

ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_1 , особистим підписом 27.10.2010р. підтвердила свою згоду з умовами Додаткової угоди. Проте з графіком, який є додатком до Додаткової угоди, ознайомлена не була.

ОСОБА_2 з умовами Додаткової угоди №2 ознайомлений не був. З графіком. який є додатком до Додаткової угоди, ознайомлений не був.

22.12.2010р. між Банком «Фінанси та Кредит» ТОВ (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору кредиту , якою було змінено п.3.2 Договору в частині зменшення розміру ануітетного платежу до 587.00 доларів США.

ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_1 , особистим підписом 22.12.2010р. підтвердила свою згоду з умовами Додаткової угоди. Проте з графіком, який є додатком до Додаткової угоди, ознайомлена не була.

ОСОБА_2 з умовами Додаткової угоди №3 ознайомлений не був. З графіком, який є додатком до Додаткової угоди, ознайомлений не був.

31.12.2007р. між Банком «Фінанси та Кредит» ТОВ (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір (Договір іпотеки), з яким Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно: квартира АДРЕСА_3 , з трьох житлових кімнат житловою площею 37.3 кв.м. загальною площею 64.5 кв.м (п.1 Договору іпотеки). Зазначене нерухоме майно передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих Іпотекодавцю за Договором про відкриття кредитної лінії № к-2152/л від 30.01,2007р. на суму 40 000,00 доларів США строком до 30.01.2017р. а також процентів за користування кредитом, виходячи з процентної ставки 15% річних, а також комісійної винагороди, неустойки, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за основним зобов`язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки. У випадку зміни сторонами Основного зобов`язання, в тому числі процентної ставки за користування кредитними коштами, Іпотекодавець зобов`язується укласти з Іпотекодержателем відповідну додаткову угоду, (п.2 Договору іпотеки). Узгоджена сторонами вартість Предмету іпотеки становить 701 937,00 гри., що по курсу НВУ 5,05 гривень за один долар США станом на 31.12.2007р. еквівалентно 138 997,43 доларів США.

Згідно з п.6.9 Договору іпотеки, він вчинений за письмовою згодою дружини Іпотекодавця викладеною окремою заявою. З умовами Договору іпотеки ОСОБА_2 ознайомлений не був.

Як виходить із додатків до позовної заяви, 28.10.2010р. до Договору іпотеки між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) було укладено додаткову угоду про зміну умов Договору іпотеки в частині процентної ставки, яка була зменшена до 17,00% річних, та продовжено строк повернення кредитних ресурсів до 28.01.2022р.

Згоди на підписання чоловіком додаткової угоди до договору іпотеки від 28.10.2010р. ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_1 , не надавала.

З умовами додаткової угоди до Договору іпотеки ОСОБА_2 ознай омлений не був.

27.10.2010р. між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (Кредитор), ОСОБА_3 (поручитель), ОСОБА_1 (Боржник) було укладено Договір поруки №88/10. Згідно з п.1.1 Договору поруки, Поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором (насправді було укладено Договір про відкриття кредитної лінії) № к-2152/л від 30.01,2007р., відповідно якого Боржникові наданий кредит у 40 000,00 доларів США зі сплатою 17% річних. Строк повернення кредитних коштів не вказано. Згідно з п.4.4 Договору поруки, внесення змін і доповнень кредитний договір, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності Поручителя, не допускається узгодження з Поручителем. Відповідно до п.5.1.5.2 Договору поруки, порука припиняється, якщо Кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов`язання за Кредитним договором не заявив вимоги до поручителя. Порука припиняється зінших підстав, передбачених чинним законодавством України.

27.10.2010р. між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (Кредитор), ОСОБА_4 (Поручитель), ОСОБА_1 (Боржник) було укладено договір поруки № 87/10. Згідно з п.1.1 Договору поруки поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором (насправді було укладено Договір про відкриття кредитної лінії) № к-2152/л від 30.01.2007 року відповідно до якого Боржникові наданий кредит у 40 000.00 доларів США зі сплатою 17% річних, строк повернення кредитних коштів не вказано. Згідно з п.4.4 Договору поруки, внесення змін і доповнень у Кредитний договір, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності Поручителя, не допускається без узгодження з Поручителем. Відповідно до п.5.1,5.2 Договору поруки порука припиняється, якщо Кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов`язання Кредитним договором не заявив вимоги до поручителя Порука припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України. Як виходить із додатків до позовної заяви, 11.02.2015р. між Державною іпотечною установою (новий кредитор) та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (Первісний кредитор) було укладено Договір відступлення права вимоги № 17/4-В (Договір відступлення). За п.1.1 Договору відступлення, сторони уклали його з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно до Договору застави майнових прав № 17/4-3 від 11.02.2015р.. що укладений з метою забезпечення виконання в`язань Первісного кредитора (позичальника) за Кредитним договором 17/4 від 11.02.2015р. Згідно з п.1.2 Договору відступлення, Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаними у додатках. Розділом 2 Договору відступлення передбачені умови відступлення прав вимоги, наявність яких, позивач не довів. У справі відсутні передбачені розділом 2 докази того, то Договір відступлення набрав чинності, а також що право вимоги до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 перейшло до Нового кредитора (документи, передбачені п.2.2, п.3.1.4 договору відступлення).

Згідно з п.3.4.4 Договору відступлення, Первісний кредитор зобов`язаний у 30-денний термін надіслати боржникам, іпотекодавцям і поручителям за договорами, перелік яких зазначений у додатках, пісьмові повідомлення про відчуження прав вимоги Новому кредитору. ОСОБА_3 , ОСОБА_2 жодних повідомлень про перехід від Банку до Позивача прав вимоги не отримували.

Згідно ч.1, 4 ст.559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

Договір поруки ОСОБА_3 , ОСОБА_2 підписували до укладення Додаткової угоди № 2 до Договору кредиту, якою було продовжено строк повернення кредитних ресурсів до 28.01.2022р. В Договорі поруки строк повернення кредитних коштів вказано. При підписанні Договору поруки ОСОБА_3 була ознайомлена з умовами Договору кредиту, згідно з якими період користування кредитними ресурсами визначався з 30.07.2008 р. до 30.01.2017р. Додаткові угоди до Договору поруки не підписувалися. Продовження строку повернення кредитних коштів збільшило обсяг відповідальності поручителя внаслідок збільшення періоду, упродовж якого можна застосувати процентну ставку за користування кредитом понад установлений термін та застосовувати штрафні санкції.

Верховний Суд України щодо цього питання сформулював правовий висновок у постановах від 21 травня 2012 року (№ 6-1 8цс 11. № 6-69цсІ1), у яких зазначив, що за положеннями частини першої ст559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується, а тому в цьому випадку не обов`язково звертатися до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим.

У постанові Верховного Суду України від 5 червня 2013 року (№ 6-43цс 13) зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Тобто випадкова поінформованість поручителя про внесення змін основного зобов`язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

Відповідно до постанови Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у справі № 6-2662цс15 від 20.04.2016р., згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, зобов`язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручитель слід вважати зобов`язаним виконати договір поруки виключно в межах строків, установлених ст.559 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України)

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга 251 та частина друга статті 252 ЦК України). Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні етапі 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявления вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов`язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

З Договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного припинення усіх зобов`язань боржників за основними договорами не вважається встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частини першої 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої ст. 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора реалізацію забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване в другому реченні частини четвертої ст.559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Вимогу до поручителя про виконання ним зобов`язання за договором поруки слід пред`явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), чого зроблено не було.

Таким чином, підстави для стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь позивача суми боргу відсутні.

Згідно ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступления права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо п.1.2 Договору відступлення набув чинності 17.09.2015р.до Позивача могло перейти право вимоги грошових коштів, які необхідно було сплатити станом на цю дату.

Відповідно до ч.2 ст.516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про зміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За відсутності повідомлення поручителя про Договір відступлення, підстави для стягнення з нього суми боргу - відсутні.

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню у частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на на користь позивача заборгованість за кредитним договором № к-2152/л від 30 січня 2007 року в сумі 1 107 199,99 грн.

Суд приходить до висновку, що ним не доведений належними доказами факт часткового отримання грошових коштів у розмірі 15000 доларів США та відмови в отриманні іншої частини суми згідно з умовами кредиту.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно зі ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при подані позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 16 606,00. гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 13,76-81, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості,

- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Державної іпотечної установи, ідентифікаційний код 33304730, заборгованість за кредитним договором № к-2152/л від 30 січня 2007 року в сумі 1 107 199,99 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Державної іпотечної установи, ідентифікаційний код 33304730, судові витрати в розмірі 16 606,00. грн.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом 30 днів з дати складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду буде складено у строк до 03 грудня 2020 року включно.

Суддя Коваленко О. Б.