Ухвала суду № 93321436, 03.12.2020, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Єдиний унікальний № 501/3955/20

Провадження № 4-с/501/34/20

УХВАЛА

03 грудня 2020 року м. Чорноморськ

Іллічівський міський суд Одеської області, суддя Тюмін Ю.О.

Секретар судового засідання Морозова Л.Ю.

Учасники справи:

Боржник – ОСОБА_1

Представник боржника – ОСОБА_2

Стягувач – Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі – АТ «Ощадбанк»)

Представник стягувача – Саранчук В`ячеслав Сергійович

Державний виконавець Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кудряшова Тетяна Ігорівна.

Суть питання, що вирішується ухвалою

23.11.2020 р. боржник звернувся зі скаргою на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 11.04.2020 р. та просить поновити йому строк на подання скарги на дії державного виконавця; просить скасувати постанову державного виконавця ВП 61796297 від 11.04.2020 р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Іллічівського міського суду Одеської області по справі № 501/112/2013ц від 15.11.2013 р. про стягнення з нього на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості у розмірі 210 076,12 грн. Боржник просить зобов`язати державного виконавця повернути виконавчий лист стягувачу.

Стислий виклад позиції боржника

Свою заяву боржник мотивує тим, що 15.11.2013 р. Іллічівський міський суд Одеської області видав виконавчий лист на виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області по справі № 501/112/2013ц про стягнення з нього на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості у розмірі 210 076,12 грн.

11.04.2020 р. державний виконавець Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кудряшова Т.І. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа Іллічівського міського суду Одеської області, і ця постанова є незаконною та підлягає скасуванню з таких підстав:

– згідно ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р., в редакції, чинній на час набрання рішенням законної сили, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. А виконавчий документ востаннє перебував на виконанні 24.09.2015 р., тобто на момент відкриття виконавчого провадження було пропущено строк пред`явлення виконавчого документу до виконання;

– відповідно до п. 2 ч. 4 ст. ЗУ «Про виконавче провадження від 02.06.2016 р., виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Тому державний виконавець був зобов`язаний повернути виконавчий документ без прийняття до виконання.

– раніше йому нічого не було відомо про заочне рішення Іллічівського міського суду одеської області від 01.10.2013 р., на підставі якого виданий виконавчий лист. Він дізнався про це рішення суду, коли 17 квітня 2020 року отримав постанову про відкриття виконавчого провадження. Він пропустив десятиденний строк оскарження постанови через поважні причини. Спочатку він звернувся із заявою про перегляд заочного рішення, однак після того, як 16 листопада 2020 року він отримав ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 05.11.2020 р., якою йому було відмовлено в перегляді заочного рішення, він вирішив оскаржити постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, був представлений адвокатом Коперсаком В.В., який в судовому засіданні підтримав скаргу, просив скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з підстав, зазначених у скарзі. Також представник боржника пояснив, що ОСОБА_1 нічого не було відомо про рішення суду та про здійснення відносно нього виконавчих проваджень, оскільки той перебував у зоні АТО. В 2020 році він дізнався про цей борг з постанови державного виконавця та почав здійснювати дії з оскарження заочного рішення: спочатку шляхом звернення із заявою про його перегляд, а на теперішній час також і в загальному порядку до Одеського апеляційного суду.

Стислий виклад позиції стягувача

Представник стягувача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на такі обставини:

– боржник пропустив десятиденний строк звернення зі скаргою, оскільки сам у скарзі зазначає, що отримав постанову 17 квітня 2020 року;

– не додано доказів пропущення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки виконавчий документ неодноразово пред`являвся до виконання і кожного разу строк переривався та поновлювався;

– боржник не зазначає, які права порушені відкриттям цього виконавчого провадження, йому було відмовлено у перегляді заочного рішення, а його дії з оскарження постанови державного виконавця спрямовані виключно на ухилення від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Процесуальні дії у справі.

Державний виконавець в судове засідання не з`явилася, причини неприбуття суд не повідомила.

Ч. 2 ст. 450 ЦПК України передбачає, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Встановлені судом обставини

01 жовтня 2013 року Іллічівський міський суд Одеської області постановив заочне рішення, яким задовольнив позов ПАТ «Ощадбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.

Виконавчий лист з виконання цього рішення неодноразово направлявся на примусове виконання, однак кожного разу виконавче провадження завершувалося на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України про виконавче провадження, востаннє – 04.10.2016 р. (а.с. 14).

11 квітня 2020 року Державний виконавець Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кудряшова Т.І. винесла оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 501/112/2013ц, виданого 15.11.2013 р. Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованості у розмірі 210 076,12 грн. (а.с. 10).

17 квітня 2020 року боржник отримав оскаржувану постанову, що підтверджується відміткою поштового штампу (а.с. 8) та стверджується самим боржником.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 05 листопада 2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у заяві про перегляд заочного рішення (а.с. 11–13).

23 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 01.10.2013 р. (а.с. 28 – 30).

Крім того, 23 листопада 2020 року боржник звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження (а.с. 2 – 4).

Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким суд керувався

Відповідно до ст. 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» (надалі Закон) визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до Закону в редакції станом на 15.11.2013 р. (дата видачі виконавчого листа), п. 2 ч. 1 ст. 22 передбачав, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

А як було вище наведено, згідно даним державної виконавчої служби, востаннє виконавче провадження відносно ОСОБА_1 зі стягнення боргу було завершене у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону 04 жовтня 2016 року. Тобто на момент відкриття виконавчого провадження 11 квітня 2020 року минуло 3 роки та 5 місяців.

Таким чином, судом встановлено, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання було пропущено.

В даному випадку суд постав перед питанням балансу між суспільними інтересами, які вимагають реалізації обов`язковості виконання судових рішень, інтересами стягувача, які полягають у виконанні ухваленого на його користь судового рішення, а також правами боржника ОСОБА_1 на пред`явлення виконавчого документу відносно нього протягом встановленого законом строку.

Завданням встановлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є необхідним для забезпечення реалізації принципу юридичної визначеності, щоб особа невиправдано тривалий час не перебувала у стані невизначеності в очікуванні настання негативних наслідків, в даному випадку – стягнення боргу за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У скарзі боржник ОСОБА_4 зазначає, що вперше дізнався про наявність цього боргу та, відповідно, рішення суду – 17 квітня 2020 року, коли отримав копію постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 11.04.2020 р. Ці обставини підтвердив в судовому засіданні також і його представник. Тобто, боржник не перебував у стані невизначеності в очікуванні виконання відносно нього рішення, оскільки не знав про нього.

Водночас, відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Боржник звернувся до суду лише зі спливом 7 місяців починаючи з дня, коли він отримав копію оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження відносно нього.

Відповідно до ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Питання поновлення процесуального строку не є абсолютним і не може застосовуватися автоматично. Європейський суд з прав людини у справі Пономарьов проти України при розгляді питання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Однак, боржником не доведено, що строк для подання скарги був пропущений ним з поважних причин. Відсутні обставини об`єктивної дійсності, які перешкоджали боржнику звернутися до суду у встановлений строк. Звернення боржника із заявою про перегляд заочного рішення не перешкоджало йому звернутися також і зі скаргою на постанову державного виконавця.

Тому, суд дійшов висновку, що пропущений ОСОБА_1 строк для подання скарги не може бути поновлений судом, а тому у задоволенні скарги необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259-260, 447 - 451 ЦПК, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити боржнику ОСОБА_1 у поновленні строку на подання скарги на постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відмовити боржнику ОСОБА_1 у задоволені скарги на постанову державного виконавця ВП 61796297 від 11.04.2020 р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Іллічівського міського суду Одеської області по справі № 501/112/2013ц від 15.11.2013 р. про стягнення з нього на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості у розмірі 210 076,12 грн.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 04 грудня 2020 року.

Суддя Ю.О. Тюмін