Рішення № 93319945, 04.12.2020, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1544/20-а

2-а/468/31/20

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2020 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого – судді Муругова В.В, за участю секретаря Рижньової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баштанка справу № 468/1544/20-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора другої роти другого батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Панченка Олексія Олеговича та Управління патрульної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови інспектора Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Панченка О.О. по накладенню на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП.

Посилаючись на неправомірність дій працівника поліції щодо доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення та щодо дослідження усіх істотних обставин справи, позивач просив скасувати постанову серії НК № 158005 від 05.10.2020 року. Позивач, при цьому, заперечив вчинення з його боку правопорушення 05.10.2020 року, оскільки не здійснював буксирування причепа, а керував транспортним составом у складі автомобіля з причепом. Також автомобіль та причіп перебували в технічно справному стані, що підтверджувалося протоколами перевірки технічного стану транспортного засобу. Крім того, зазначив, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була виконана на бланку, який не відповідає формі, затвердженій Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року. На підставі викладеного, позивач просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення.

Позивач до суду не з`явився, від представника позивача надійшла заява про підтримання позову та проведення розгляду справи за його відсутності.

Відповідачі: інспектор Панченко О.О. та Управління патрульної поліції в Кіровоградській області до суду не з`явилися, про день, час та місце розгляду повідомлялись поштовими відправленнями та відповідно до ч.2 ст. 268 КАС України шляхом оприлюднення на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі.

17.11.2020 року від відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачі заперечили проти задоволення позову, вважаючи рішення інспектора законним, оскільки інспектор притягнув позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, а саме за керування автомобілем, який буксирував причеп, що не відповідав вимогам щодо його експлуатації. Відповідач долучив відеозапис, на якому зафіксовано, що позивач був ознайомлений зі своїми процесуальними правами та жодних доказів на спростування виявленого порушення позивач не надав.

З огляду на те, що відповідачі – суб`єкти владних повноважень, у передбачений КАС України спосіб повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, з урахуванням визначених ст. 286 КАС скорочених строків розгляду даної категорії справ - суд відповідно до ст. 205 КАС України ухвалив про розгляд справи на підставі наявних в ній доказів та наданих відповідачами доказів згідно з ч.5 ст. 77, ч.6 ст. 162 КАС України.

Дослідивши матеріали справи (другий екземпляр постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 158005 від 05.10.2020 року про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП; світлокопію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 ; світлокопію свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 ; світлокопію протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01228-00182-20 від 01.07.2020 року; світлокопію протоколу перевірки технічного стану № 153598 від 29.10.2019 року), переглянувши наданий відповідачем відеозапис, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову та скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Це означає, що ч.2 ст. 77 КАС України встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Крім того, ч. 3 ст. 79 КАС України зобов`язує відповідача надати всі наявні у нього докази разом із поданням відзиву, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, а тому, в даному випадку, суд відповідно до ч. 5 ст. 77, ч.3 ст. 205, ст. 286 КАС України безумовно зобов`язаний розглянути справу на підставі тих доказів, які надані суду сторонами.

В судовому засіданні встановлено, що 05 жовтня 2020 року інспектором Управління патрульної поліції в Кіровоградській області було винесено відносно позивача постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП. В тексті постанови інспектор вказав, що 05.10.2020 року о 13.35 год. на автодорозі Н 11 «Олександрівка Кропивницький-Миколаїв» 76 км водій ОСОБА_1 керував вантажним автомобілем «Ford Cargo» н.з. НОМЕР_3 та буксирував причіп д.н.з. НОМЕР_4 , який не відповідав вимогам щодо його експлуатації, чим порушив п.п. 26.11 ПДР України, чим порушив вимоги п. 31.3.б ПДР України.

У зв`язку з вказаним інспектор призначив позивачу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення ряду альтернативних діянь, серед яких порушення правил буксирування транспортних засобів.

Відповідно до п. 23.11 ПДР України, порушення якого інкримінується позивачу, експлуатація составів транспортних засобів у складі автомобіля, трактора або іншого тягача і причепа дозволяється лише за умови відповідності причепа тягачу та виконання вимог щодо їх експлуатації, а состава транспортних засобів у складі автобуса і причепа - також за наявності причіпного пристрою, установленого заводом-виробником.

При цьому із змісту вказаної постанови неможливо встановити суть інкримінованого позивачу порушення, оскільки в постанові не вказано, в чому саме виразилася невідповідність причепу д.н.з. НОМЕР_4 , який був у складі состава керованого позивачем автомобіля «Ford Cargo» н.з. НОМЕР_3 , вимогам щодо його експлуатації, що, в свою чергу, порушує право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, знати в чому її звинувачують та здійснити належний захист від вказаного звинувачення, а також не дає суду можливості констатувати наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Крім того, з наданого позивачем протоколу перевірки технічного стану № 153598 від 29.10.2019 року вбачається, що причіп н.з. НОМЕР_4 , який був у складі транспортного составу, керованого позивачем, пройшов технічний контроль, за наслідками якого не було встановлено відходжень та невідповідностей щодо вимог до його експлуатації.

Згідно з п. 18 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2012 року № 137, у разі позитивного результату після проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану. У разі негативного результату або невідповідності даних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу даним ідентифікації транспортного засобу складається акт невідповідності технічного стану транспортного засобу.

На наданому відповідачами відеозаписі також не зафіксовано самого порушення, а зафіксоване лише завершення процедури винесення інспектором постанови, з якого також неможливо встановити – в чому саме полягала невідповідність причепу вимогам щодо його експлуатації.

Також позивач заперечив, що здійснював буксирування причепу, оскільки під час руху та зупинки інспектором поліції здійснював експлуатацію причепу, з`єднаного зчіпним пристроєм з транспортним засобом, що вказує на його рух у складі автопоїзда (транспортного составу).

Вказані твердження позивача є обґрунтованими та відповідають положенням п. 1.10 ПДР України, згідно з якими автопоїзд (транспортний состав) - механічний транспортний засіб, що з`єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою; експлуатація транспортного состава - транспортування тягачем причепа згідно з інструкцією щодо його використання (відповідність причепа тягачу, наявність страхового з`єднання, єдиної системи сигналізації, освітлення тощо). Натомість буксируванням є переміщення одним транспортним засобом іншого транспортного засобу, яке не належить до експлуатації автопоїздів (транспортних составів) на жорсткому чи гнучкому зчепленні або способом часткового навантаження на платформу чи на спеціальне опорне пристосування.

В судовому засіданні встановлено, що позивач здійснював експлуатацію в складі автопоїзда (транспортного составу), що вказує на те, що він не здійснював буксирування причепу, про що зазначено в оскаржуваній постанові.

Таким чином, встановлені судом обставини вказують на відсутність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оскільки згідно зі ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідачів, які в даному випадку не надали до суду допустимих достатніх фактичних даних на підтвердження правомірності дій, які оскаржуються фізичною особою, тому зібрані інспектором матеріали відносно позивача не є достатньою підставою для притягнення водія до адмінвідповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП і доказом вини позивача у вчиненні вказаного правопорушення, за яке його було притягнуто оскаржуваною постановою до адміністративної відповідальності, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх допустимих доказів, а навпаки спростовується встановленими судом обставинами, а, отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.

Крім того, суд вважає за необхідне особливо зауважити, що в даному випадку справа стосується перевірки судом правомірності та обґрунтованості притягнення особи до адміністративної відповідальності і саме на таку категорію справ поширюється також конституційна презумпція невинуватості, закріплена в ст. 62 Конституції України, з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта у врахуванням практики Європейського суду з прав людини, який не розрізняє кримінальну та адміністративну відповідальність, вважаючи їх всіх кримінальним переслідуванням, за такого в адміністративних справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності не позивач має довести законність своїх вимог і відсутність в своїх діях складу адміністративного правопорушення, а відповідач – суб`єкт владних повноважень достатніми належними та допустимими доказами має довести наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення та законність її притягнення до адміністративної відповідальності, спростувавши таким чином презумпцію невинуватості особи.

При цьому з аналізу ст. 293 КУпАП та ст.2 КАС України в частині мети судового перегляду постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за скаргою такої особи та в частині завдань адміністративного судочинства (захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень) та оцінки законності та обґрунтованості оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень слідує, що розглядаючи позов фізичної особи про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності суд не в праві досліджувати нові докази на підтвердження вини особи, які при прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень не враховувались.

Вказане є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення із відповідача, суб`єкта владних повноважень, судових витрат, понесених на сплату судового збору, суд приходить до наступного.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає задоволенню, тому на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Кіровоградській області.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73-77, 90, 242-244, 246, 250-251, 271, 273 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до інспектора другої роти другого батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Панченка Олексія Олеговича та Управління патрульної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 158005 від 05.10.2020 року за ст. 122 ч. 1 КУпАП задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 158005 від 05.10.2020 року за ст. 122 ч. 1 КУпАП та провадження по справі закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Кіровоградській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_2 (с. Єрмолівка Баштанського району Миколаївської області, 56120, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).

Відповідачі:

Інспектор другої роти другого батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Панченко Олексій Олегович (службова адреса: вул. Ю.Бутусова, 22Б, м. Кропивницький Кіровоградської області, 25030),

Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження юридичної особи: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, ідентифікаційний код 40108646).

Повне рішення суду складене 04.12.2020 року.

СУДДЯ: