Ухвала суду № 93318677, 03.12.2020, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/1374/20

Провадження № 1-кп/323/244/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2020 р. м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області в складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

при секретарі - Тахтаул А.Л.,

за участю прокурора - Ілієнко Д.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі Оріхівського районного суду Запорізької області матеріали кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР за № 12020080310000346 від 03.05.2020 року та № 1202008531000006 від 02.07.2020 року, за якими

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Оріхів Запорізької області, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , такий, що фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше судимий:

1)18.06.2014 Оріхівським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263, ст. 70 КК України до покарання у вигляді 3 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

2)21.05.2015 Оріхівським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 185, ст.71 КК України до покарання у вигляді 3 роки 7 місяців позбавлення волі. Звільнений 08.02.2019 року по відбуттю терміну покарання;

3)20.12.2019 року Оріхівським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді одного місяця арешту. Звільнений 27.04.2020 року по відбуттю терміну покарання;

обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ілієнко Д.В. під час судового розгляду подав клопотання про обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу виді тримання під вартою на строк шістдесят днів.

Клопотання обґрунтовується тим, що під час судового розгляду обвинувачений систематично не з`являвся за викликом суду без поважних причин, чим перешкоджає розгляду кримінального провадження у розумні строки. На думку прокурора, така поведінка обвинуваченого вказує на те, що існує ризик подальшого ухилення його від суду та перешкоджання своєчасному судовому розгляду. Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні, в тому числі, тяжкого злочину, раніше неодноразово судимий, що свідчить про наявність ризик вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

В судовому засіданні прокурор Вигівський В.В. та слідчий Кравченко С.В. клопотання підтримали, пославшись на факти та доводи, викладені у ньому.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти задоволення клопотання прокурора не заперечував.

Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, виходячи з такого.

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що, будучи судимим за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, судимість за яке не знята та не погашена у встановленому законом порядку, належних висновків не зробив та знову вчинив кримінальне порушення, пов`язане із незаконним обігом наркотичних засобів.

Зокрема, згідно обвинувачення, ОСОБА_1 маючи умисел на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу для власного споживання без мети збуту, діючи повторно, в порушення Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - КАНАБІС, який незаконно зберігав у різних місцях до моменту виявлення працівниками поліції. В період часу із 09 години 33 хвилини до 11 години 23 хвилин у ході здійснення санкціонованого обшуку у будинку АДРЕСА_2 , де постійно без реєстрації проживав ОСОБА_1 , працівниками поліції виявлено та вилучено рослинні речовини, які відповідно до висновку експерта № 16-76 від 14.05.2020 року є особливо небезпечним наркотичним засобом обіг якого заборонено - КАНАБІСОМ, маса якого в перерахунку на висушену речовину склала відповідно 63,928 г та 3,588 г, яка згідно таблиці №1. затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України №188 від 01.08.2000. є невеликим розміром наркотичного засобу, що знаходиться в незаконному обігу. Вказаний наркотичний засіб ОСОБА_1 зберігав для власного вжиття без мети збуту.

За цим фактом ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, вчиненому повторно.

Крім цього, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що в перших числах травня 2020 року на горищі будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 знайшов гладкоствольну вогнепальну стрілецьку зброю у формі саморобного пістолета із обрізаний стволом. Діючи в порушення «Положення про дозвільну систему» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, розуміючи, що у нього відсутній дозвіл на поводження із вогнепальною зброєю, маючи намір на її незаконне придбання, носіння та зберігання, ОСОБА_1 узяв вказаний пістолет і переніс його до будинку АДРЕСА_2 , де постійно без реєстрації проживав і зберігав його у житловій кімнаті зазначеного будинку до моменту виявлення працівниками поліції.

За цим фактом ОСОБА_1 обвинувачується в тому, вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, а саме незаконне носіння, зберігання та придбання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської) без передбаченого законом дозволу.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що, будучи раніше судимим 21.05.2015 Оріхівським районним судом Запорізької області за ч.1 ст.185 КК України до 2 - х років позбавлення волі, в середині квітня місяця 2020 року, в вечірній час, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, перебуваючи за місцем мешкання ОСОБА_3 , з його дозволу, у приміщенні будинку, розташованого по АДРЕСА_3 , скориставшись безпорадним станом власника будинку, переконавшись в тому, що за його злочинними діями ні хто не спостерігає, таємно з коридору в приміщенні будинку, викрав мобільний телефон марки «Біоті 128» в корпусі сірого кольору, вартість якого відповідно до висновку експерта №23-106 від 09.07.2020 складає 378 гривень 33 копійок, який належав ОСОБА_3 , чим спричинив матеріальну шкоду на вказану суму.

За цим фактом ОСОБА_1 обвинувачується в тому, вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, а саме повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо обґрунтованості підозри.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий – що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Обгрунтованість обвинувачення підтверджується зібраними на досудовому розслідуванні доказами, а також тим, що ОСОБА_1 під час судового розгляду визнав вину за двома з трьох епізодів.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185 КК України.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що повідомлена підозра є обґрунтованою (не є явно необґрунтованою) і може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час існують такі заявлені органом досудового розслідування судом ризики, що визначені у ст. 177 КПК України:

- ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду;

- ризик вчинення іншого кримінального правопорушення;

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути, зокрема:

- документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку;

- інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи;

- перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином – підтверджене документально;

- необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю;

- вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується, - документами, довідками про те, що особа вже притягалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має не зняту чи не погашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягалась до адміністративної відповідальності, інформація про те, що не будучи раніше судимою, особа вчинила декілька злочинів.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що вказані прокурором ризики дійсно існують.

Як випливає з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, при цьому за подібні кримінальні правопорушення. Останній раз відбув покарання у квітні 2020 року, а вже в травні було зареєстроване кримінальне провадження за фактом вчинення ним нового кримінального правопорушення.

Щодо ризику переховування від суду слід виходить з такого.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід – необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (Clooth v. Belgium (Клоот проти Бельгії), § 40).

Крім того, Суд вказує на те, що наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (Selcuk v. Turkey (Сельчук проти Туреччини), § 34; Matznetter v. Austria (Мацнеттер проти Австрії), § 9).

ОСОБА_1 обвинувачується у кримінальних правопорушеннях, за який передбачене покарання, в тому числі, від трьох до семи років позбавлення волі. Відтак, на переконання суду, сама тяжкість обвинувачення може спонукати підозрюваного до втечі.

При цьому суд бере до уваги під час судового розгляду обвинувачений систематично не з`являвся, про причини неявки не повідомляв, іноді судові виклики не отримував, двічі доставлявся в порядку примусового приводу.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

За наведених вище обставин суд прийшов до висновку, що ризики вчинення ОСОБА_1 у разі звільнення з-під варти нових кримінальних правопорушень та переховування від суду є реальними та очевидними, а застосування інших запобіжних заходів буде недостатнім для запобіганням цим ризикам.

Красномовним для суду є також те, що сам обвинувачений не заперечував проти клопотання прокурора.

Разом з цим, в силу вимог ст. 182, ч. 3 ст. 183, ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне, з урахуванням майнового стану підозрюваного, визначити розмір застави як умови його звільнення з-під варти, на рівні мінімальної межі, встановленої законом для запобіжного заходу у виді застави в разі підозри у вчиненні тяжкого злочину.

Також, з урахуванням встановлених обставин особистого життя обвинуваченого, обставин вчинення кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, слідчий суддя вбачає підстави для покладення на підозрюваного, у разі його звільнення з-під варти під заставу, обов`язків, зазначених у п. п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 194, 372, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Ілієнко Дениса Володимировича про обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовольнити.

Обрати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, з триманням в Державній установі «Вільнянська установа виконання покарань № 11».

Строк тримання під вартою обчислювати, починаючи з 03.12.2020 року і по 31.01.2021 року включно.

Визначити розмір застави - двадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в сумі 43940,00 грн. (сорок три тисячі дев`ятсот сорок грн. 00 коп.), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такі реквізити: отримувач - ТУ ДСАУ в Запорізькій області; код за ЄДРПОУ – 26316700; рахунок №UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172 (в призначенні платежу необхідно вказувати: вид платежу (застава; П.І.Б. особи, за яку вноситься застава, або сторін по цивільній справі; номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , у разі внесення застави та подальшого звільнення з-під варти, наступні обов`язки:

1) прибувати на виклик слідчого, прокурора та (або) суду у визначені ними місце і час;

2) не відлучатися за межі Оріхівського району Запорізької області без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання (перебування).

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити по 31.01.2021 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок суми застави, має бути наданий уповноваженій особі місця попереднього ув`язнення, де буде перебувати обвинувачений.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений порушить покладені на нього цією ухвалою обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а також до обвинуваченого може бути обраний інший запобіжний захід.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали оголошений о 09 год. 00 хв. 04.12.2020 року.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області М.М. Мінаєв