Постанова № 93318439, 03.12.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.12.2020

СПРАВА N 937/8006/20

(3/937/2193/20)

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«03» грудня 2020 року м. Мелітополь

Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Сметаніна А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Мелітополя, громадянки України, не працюючої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за ч.1 ст.173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

16 жовтня 2020 року, о 17 годині 15 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинила відносно своєї матері ОСОБА_2 насильство в сім`ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров`ю.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить розписка про зобов`язання з`явитися у судове засідання призначене на 03.12.2020 року на 10.00 год. Про причини неявки суд ОСОБА_1 не повідомляла, жодних клопотань від неї не надходило.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов`язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов`язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Важливе значення мають і висновки у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" - заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 , будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи відносно неї в суді під особистий підпис, в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, жодних заяв чи клопотань не направляла, а отже ОСОБА_1 не добросовісно користувалася належними їй процесуальними правами та не виконувала належним чином процесуальні обов`язки, в зв`язку з чим, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ номер 282872 від 16 жовтня 2020 року, письмовими поясненнями правопорушника ОСОБА_1 , які маються в матеріалах адміністративної справи та відповідно до яких вона визнала обставини вчинення нею адміністративного правопорушення, рапортом, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16.10.2020 року, письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 , формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 16.10.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 містяться ознаки правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП, згідно з якою передбачена адміністративна відповідальність за вчинення насильства у сім`ї.

Згідно ст. 33 КУпАП при накладанні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

З огляду на характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, інші обставини у справі, суд вважає за необхідне призначити правопорушнику адміністративне покарання, передбачене санкцією статті 173-2 ч. 1 КУпАП, у вигляді мінімального штрафу.

Крім того, відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

При цьому, згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлюється Законом України «Про державний бюджет» на відповідний календарний рік та станом на 01 січня 2020 року, згідно Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2102 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 33, 40-1, 173-2 ч.1, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про судовий збір», -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Призначити ОСОБА_1 адміністративне покарання у вигляді штрафу у розмірі 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок. (р/р/ UA278999980313060106000008013; отримувач коштів Мелітопольське УК/ Мелітополь/21081100; КБК 21081100; код за ЄДРПОУ 37968956; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); призначення платежу - «Адміністративні штрафи та інші санкції».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок (р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києва /м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106, призначення платежу: «Судовий збір»).

Строк пред`явлення постанови до виконання до 03 березня 2021 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду

Запорізької області: А.В. Сметаніна