Рішення № 93318188, 01.12.2020, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/1775/20

Провадження №: 2/332/1071/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2020 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого судді - Марченко Н.В.,

при секретарі – Литвиненко І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи: Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Статус» про стягнення суми боргу.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року позивач звернувся до Заводського районного суду м. Запоріжжя із зазначеним позовом. В обґрунтування власних вимог позивач зазначив, що 22.05.2020 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу марки DAEWOO, модель LANOS, 2008 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1 . Згідно договору транспортний засіб переходить до покупця з моменту підписання цього договору. Підписання договору свідчить про повний розрахунок між Продавцем та Покупцем. На момент підписання договору купівлі-продажу ТЗ відносно ОСОБА_2 наявні обмеження, обтяження, арешт та запис в Державному реєстрі боржників були відсутні. ТЗ не було знято з обліку, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу сервісні центри були завантажені. 08.07.2020 року ТЗ було конфісковано співробітниками поліції, які пояснили, що ТЗ оголошено у розшук. Після чого дізнався, що 16.06.2020 року було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа, виданого Заводського районним судом м. Запоріжжя 19.03.2019 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Концерну «МТМ» суму заборгованості у розмірі 31830,26 грн. та судовий збір у розмірі 587,34 грн. В подальшому, він за усною угодою позики із ОСОБА_2 передав позичальнику грошові кошти у виді виплати його боргу, що підтверджується квитанцією. Наразі арешт боржника знято, а ТЗ перереєстровано на його ім`я. Відповідачі відмовляються від повернення грошових коштів, тому звернувся до суду та просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на його користь грошові кошти в сумі 36028,40 грн., 10000 грн. моральної шкоди та 840,80 грн. судового збору.

Згідно відзиву відповідач ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що жодного договору позики у будь-якій формі між ним та позивачем не укладалося. Сплата цих коштів була виключно добровільною, односторонньою, без зустрічних зобов`язань ініціативою позивача. Він не брав на себе будь-яких зобов`язань, і це не підтверджено жодним доказом. Квитанція не підтверджує досягнення домовленості між позивачем та відповідачем.

Представник позивача позовні вимоги підтримла, просила їх задовольнити з підстав вказаних у позові.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, надав аналогічні пояснення вказані у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до п.п. 1.1. та п.п. 2.1. Договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6479/20/007544 від 22.05.2020 року, укладеного між ТОВ «АВТО-СТАТУС» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), на умовах даного Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві транспортний засіб: марка DAEWOO, модель LANOS СЕДАН-В, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . Передача Транспортного засобу Продавцем і прийняття його Покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору (а.с. 8).

Згідно акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 6479/20/007544 від 22.05.2020 року та акту огляду реалізованого транспортного засобу № 6479/20/007544 від 22.05.2020 року власником ТЗ є ОСОБА_2 (а.с. 9-10).

Відповідно до виконавчого листа, виданого Заводського районним судом м. Запоріжжя 19.03.2019 року, було стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на користь Концерну «МТМ» суму заборгованості у розмірі 31830,26 грн. та судовий збір у розмірі 587,34 грн. (а.с. 11).

25.06.2020 року Державним виконавцем Заводського ВДВС у місті Запоріжжі було винесено постанову про розшук майна боржника ОСОБА_2 у ВП № 62339057 (а.с. 12).

З квитанції № 1837-08-015/К, дата здійснення касової операції - 08.07.2020 року вбачається, що платник ОСОБА_1 вніс на рахунок отримувача Заводський ВДВС м. Запоріжжя ПСМУ УЮ м. Дніпро загальну суму – 38028 грн. 40 коп., призначення платежу: сплата боргу за ОСОБА_2 ВП 62339057 (а.с. 13).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч. 1.3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77, 81 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись із зазначеним позовом, ОСОБА_1 просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на його користь грошові кошти в сумі 36028,40 грн., які були внесені ОСОБА_1 в рахунок боргу за усним договором позики, укладеним із ОСОБА_2 , а також 10000 грн. моральної шкоди, яку також просив стягнути в солідарному порядку із відповідачів.

Разом з тим, суду не надано достатніх, в сенсі ст. 80 ЦПК України, доказів, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики та про його істотні умови. Надана квитанція № 1837-08-015/К підтверджує факт сплати ОСОБА_5 боргу за ВП 62339057, де боржниками є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , однак ця квитанція не підтверджує той факт, що ОСОБА_2 надавав згоду на сплату цієї суми боргу та про взяті на себе зобов`язання, про строк повернення, тощо.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Пред`явлення вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як до солідарних боржників, не обґрунтоване навіть у позові, а саме позивачем не зазначено якими саме спільними діями відповідачів було завдано шкоду ОСОБА_5 , адже із доводів позивача вбачається, що угода була укладена між ним і ОСОБА_2 .

Що стосується позовних вимог про стягнення в солідарному порядку з відповідачів моральної шкоди в сумі 10000 грн., то в цій частині позов також не підлягає задоволенню, адже в судовому засіданні не було встановлено порушення прав позивача з боку відповідачів.

Так, відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала, зокрема, у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач у судовому засіданні не довів належними, допустимими та достатніми доказами сукупність вказаних у позові обставин, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи: Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Статус» про стягнення суми боргу - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 04.12.2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Н.В. Марченко