Рішення № 93311723, 03.12.2020, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/4140/19

2/703/349/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Прилуцького В.О.

секретар судових засідань Кочеткова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом Смілянського району електричних мереж Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,-

встановив:

Смілянський район електричних мереж ПАТ Черкасиобленерго звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі договору від 21 липня 2004 року, укладеного між Смілянським РЕМ та ОСОБА_3 , позивачем здійснювалось постачання електричної енергії в будинок АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. На час її смерті за вказаною адресою були зареєстровані та проживали її дочка ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 .

Послуги по електропостачанню будинку після смерті ОСОБА_3 надавались вчасно та добросовісно до 10 жовтня 2018 року.

Товариство нараховувало відповідачам вартість послуг за тарифами, затвердженими відповідно до чинного законодавства, однак вони, як фактичні споживачі послуг, не здійснювали їх оплату.

Посилаючись на те, що відповідачі станом на 28 вересня 2018 року мають борг по оплаті наданих послуг в розмірі 5303 гривень 28 копійок, добровільно їх не сплачують, позивач просив стягнути його солідарно в примусовому порядку.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, в направленій на адресу суду заяві позовні вимоги підтримала повністю, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідачі на розгляд справи не з`явилися з невідомих суду причин, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені вчасно і належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає можливим розглянути справу, в порядку, передбаченому гл. 11 ЦПК України, у відсутність відповідачів, які згідно ст. 128 ЦПК України повідомлені про день та час розгляду справи належним чином і позов задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Суд вивчивши матеріали справи, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі, враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що 21 липня 2004 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір про користування електричною енергією для населення. За умовами договору енергопостачальник зобов`язався постачати споживачеві електричну енергію в будинок АДРЕСА_1 .

Як вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 14 січня 2020 року №59000715 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із довідки виконавчого комітету Тернівської сільської ради №896 від 09 вересня 2019 року та повідомлення Смілянської державної нотаріальної контори від 18 січня 2020 року №53/02-14 вбачається, що із померлою ОСОБА_3 на день її смерті були зареєстровані разом з нею її син ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_1 .

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги.

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги ).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЗУ Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ Про житлово-комунальні послуги визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Частинами 1,2 ст. 32 ЗУ Про житлово-комунальні послуги, статті 67 ЖК України передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові ВСУ від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15.

У даному випадку між позивачем та відповідачами склалися фактичні договірні відносини, за якими у будинок АДРЕСА_1 надавалися житлово-комунальні послуги у вигляді енергопосточання, нарахування плати за які здійснювалися Смілянським РЕМ відповідно до тарифів.

Відповідно до розрахунку боргу за використану електричну енергію відповідачам нараховано 5303 гривень 28 копійок боргу за спожиту електричну енергію станом на 28 вересня 2018 року, який суд визнає достовірним та правильним та приймає до уваги як належний та допустимий доказ в розумінні ст. 76 ЦПК України.

Підтвердженням наявності заборгованості за використану електроенергію є дані по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Частино 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, вимоги позивача про звернення з позовом до двох боржників ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідачі свого розрахунку вартості отриманих послуг за спожиту електричну енергію суду не надали та не довели відсутність заборгованості перед Смілянським районом електричних мереж ПАТ Черкасиобленерго .

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки позивачем надано належні та допустимі докази на предмет підтвердження наявності у відповідачів боргу з оплати послуги з постачання теплової енергії в розмірі 5303 гривень 28 копійок.

Враховуючи наведене, суд вважає, позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1921 гривню.

На підставі наведеного, керуючись п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі , ст. ст. 13, 20, 32 ЗУ Про житлово-комунальні послуги від 24 червня 2004 року №1875-ІV, ст. 543 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 13, 141, 223, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України,-

вирішив:

Позов Смілянського району електричних мереж Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію- задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» в особі уповноваженого структурного підрозділу Смілянського району електричних мереж, адреса: Черкаська область, Смілянський район, с. Костянтинівка, вул. Енергетиків, 4, (МФО 354507, код ЄДРПОУ 25204531) кошти в сумі 5303 гривні 28 копійок боргу за спожиту електричну енергію, судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) гривню, а всього - 7224 гривні 28 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем та третьою особою протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду або через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення - протягом тридцяти днів з дня його отримання.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: В. О. Прилуцький