Рішення № 93311450, 30.11.2020, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/645/20

Номер провадження2/701/296/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого – судді - В.Л. Маренюка

за участю секретаря - Н.В. Філіпчак

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Фінансів України та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про визнання права на приватизацію житла,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання права на приватизацію житла.

На підставу своїх вимог спирається на те, що позивач, працює на посаді оператора 4-го розряду ГРС м. Умань лінійно-експлуатаційної служби Гайсинського лінійного управління магістральних газопроводів філії УМГ "Черкаситрансгаз" в ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" з 02.01.1995 року по даний час, тобто більше 25 років. З моменту зарахування на посаду, йому було виділено житло в АДРЕСА_1 , де він проживає разом із сім`єю та з 2008 року зареєстрований в наданому житлі. Вселення у даний будинок здійснено на підставі Ордеру на житлове приміщення Серія А №054611 виданого Виконавчим комітетом Маньквської Ради народних депутатів 19.01.1994 року. Згідно листа Маньківської селищної ради від 23.04.2020 р. №555/02-14, у Маньківській селищній раді відсутні відомості про присвоєння житловому будинку розташованому за адресою АДРЕСА_1 статусу "Службового житла". Крім того повідомлено, що Маньківською селищною радою статусу "Службового житла" вказаному будинку не надавався. Житло знаходиться в двоповерховому будинку, та складається з двох квартир, що мають окремі входи та включає в себе господарські будівлі та споруди (гараж, сарай, криниця, паркан тощо. В 2013 році, за участі позивача, було виготовлено всю технічну документацію на зазначений будинок та введено його в експлуатацію та передано у державну власність, згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію права власності, власником будинку, являється Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. 28.09.2016 року, житловий будинок та інші господарські споруди, як об`єкт житлової нерухомості, зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 1039000671231 на підставі наказу серії та номеру: 265, виданого 06.09.2016 р. видавник ПАТ "УКРТРАНСГАЗ”; наказ, серія та номер: 530, виданий 18.07.2012 , видавник Міністерство енергетики та вугільної промисловості України; Свідоцтво про право власності серія та номер; НОМЕР_1 , виданий 27.11.2011, видавник: селищний голова. Власник майна: Держава в особі Кабінету Міністрів України, код ЄДРПОУ 30019801, країна реєстрації: Україна. Правовий режим майна: право господарського відання, Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ". Позивач, більше 15 останніх років, самостійно утримує частину будинку, в якій він проживає зі своєю сім`єю. Ні від АТ "Укртрансгаз" до цього, ні від ТОВ "Оператор ГТС України" наразі, жодної підтримки чи участі в утриманні та обслуговування будинку не було. АТ "Укртрансгаз" лише здійснювали періодично інвентаризацію майна, додаючи до переліку майна об`єкти, які було збудовано за власні кошти позивачем. Позивач самостійно замінив вікна, вхідні та міжкімнатні двері, неодноразово робив поточні ремонти будинку як всередині так і зовні. Завжди самостійно оплачував усі комунальні послуги, в тому числі за використання природного газу. Наразі, станом на 06.07.2020 року, згідно інформації з Реєстру речових прав, право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , досі зареєстровано за державою, в особі Кабінету Міністрів України; правовий режим майна: право господарського відання, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз". Починаючи з 2015 року почався процес підготовки до передачі житлового будинку у власність Громади Маньківки, за ініціативи тодішнього балансоутримувача будинку АТ "Укртрансгаз" в особі структурного підрозділу Філії "Черкаситрансгаз" Гайсинського ЛВУМГ. було отримано згоду органу місцевого самоврядування на передачі у комунальну власність житлового будинку. Однак все зупинилося на отриманні від Маньківськоської селищної ради Рішення № 5-31/УІІ від 2016 року. Починаючи з 2017 року, ОСОБА_1 , неодноразово звертався до ПАТ "УКРТРАНСГАЗ", як до балансоутримувача та до Міністерства енергетики та вугільної промисловості як до органу, що має право приймати рішення щодо вчинення будь яких дії щодо даного майна, Міністерства економічного розвитку та торгівлі України як до вищого органу виконавчої влади, що є вищим органом у системі виконавчої влади та здійснює державну політику щодо координації дій з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, з проханням роз`яснити ситуацію, щодо передачі вищевказаного майна з державної у комунальну власність, для можливості подальшої його приватизації та реалізації свого конституційного права, передбаченого статтею 47 Конституції України, згідно якої, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Проте, звернення не дали жодного результату, крім обіцянок в найкоротші строки вирішити поставлене питання та повідомити заявника. Міністерство енергетики та вугільної промисловості посилається на неврегульованість даного питання на законодавчому рівні, Міністерство економічного розвитку та торгівля в свою чергу зазначає, що дане питання має чітке законодавче врегулювання, що саме Міненергетики має повноваження та можливості для прийняття рішень, щодо передачі майна. АТ "Укртрансгаз" в свою чергу зазначає, що виконало всі можливі заходи направлені на можливість реалізації позивачем свого права на приватизацію житла. Зокрема неодноразово зверталося до Міненергетики, генерувало та направляло на адресу пакет документів для прийняття відповідного рішення, однак Міненергетики неодноразово повертало наданий пакет документів, посилаючись спочатку не неврегульованість даного питання законодавчо, пізніше через не активність наданих документів та зазначає на необхідності усунути недоліки. Таким чином, всі здійснені заходи не дали жодного результату, жодної дії з боку Міненергетики не було здійснено і питання не було вирішено. Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про визначення уповноваженого органу управління державним майном газотранспортної системи, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами" від 15.11.2019 року №1087-р, Міністерство фінансів України визначено органом управління державним майном газотранспортної системи, що використовується в процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Відповідно до п. 1. Визначити Міністерство фінансів уповноваженим органом управління державним майном газотранспортної системи, яке не підлягає приватизації, використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, за переліком майна, складеним за результатами інвентаризації, проведеної акціонерним товариством "Укртрансгаз" відповідно до законодавства згідно з пунктом 3 плану заходів з виконання вимог щодо відокремлення і незалежності оператора газотранспортної системи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2019 р. № 840, станом на 1 жовтня 2019 р., що додається до оригіналу. Згідно п. 2. до 1 лютого 2020 р. акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" забезпечити передачу сертифікованому оператору газотранспортної системи документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно (за наявності, технічної та супровідної документації до обладнання, що є складовою частиною майна, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами. 05.02.2019 року АТ "УКРТРАНСГАЗ" було засновано ТзОВ "Оператор газотранспортної системи України" код за ЄДРПОУ 42795490 місцезнаходження: 01010, м.Київ, Печерський район, Кловський УЗВІЗ інше Поверх 16 буд. 7 В подальшому частку в статутному капіталі АТ "Укртрансгаз" перейшла до АТ "Магістральні газопроводи України". Згідно вищевказаного Розпорядження Кабміну, АТ "Укртрансгаз” було зобов`язано передати на баланс ТОВ "Оператор ГТС України" майно газотранспортної системи України, яке перебувало на його балансі. Працівників Газотранспортної системи, в тому числі працівників газорозподільних станцій, яких по всій території України досить багато, було переведено на роботу у ТОВ "Оператор ГТС України”. Як було з`ясовано пізніше, до складу майна яке було передано з балансу АТ "Укртрансгаз” на баланс ТОВ "Оператор ГТС України” увійшов і будинок позивача. На колективне звернення працівників ТОВ "Оператор ГТС України”, в тому числі позивача, яке було направлено на адресу ТОВ “Оператор ГТС України” та Міністерства фінансів України. Від ТОВ "Оператор ГТС України" було отримано відповідь ТОВВИХ-20-3433 від 26.03.2020 р., в якій зазначалося, що згідно Договору №13010-05/197 про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває у державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 21.11.2019 року та акту приймання-передачі від 01.01.2020 р. товариству передано майно в тому числі житлові будинку, серед яких будинок позивача, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із тим, у відповіді зазначено, з посиланням на ЗУ "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" уповноважений орган управління державним майном надає дозвіл на передачу у комунальну власність. Також у відповіді було посилання на Постанову Кабміну, про яку зазначалося вище. Крім того, у відповіді зазначено, що для підготовки необхідного пакету документів щодо отримання погодження на передачу, необхідно вчинення дії із реєстрації права власності на дані об`єкти за Державою в особі Мінфіну, для чого необхідно отримання від Мінфіну довіреність на вчинення реєстраційних дій, однак станом на дату відповіді 26.03.2020 року, дана довіреність не видана, що унеможливлює підготовку необхідного пакету документів та відповідно можливості отримання погодження. Мінфін в свою чергу у відповідь надано лист 47040-12/Ко-676/931 від 19.03.2020 р., в якому зазначено, що відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизації не підлягають казенні підприємства та об`єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема, об`єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов`язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод. Крім цього, згідно із статтею 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт» відчуження основних фондів, що є об`єктами державної власності, акцій та часток у статутному капіталі державних підприємств, що провадять діяльність з - транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, а також підприємств, установ, організацій, утворених внаслідок їх реорганізації, передача їх з балансу на баланс, у концесію, оренду, лізинг, заставу, управління, до статутного фонду інших юридичних осіб, вчинення інших правочинів, що можуть призвести до відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі цих підприємств, а також основних фондів, що є об`єктами державної власності, та акцій Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», дочірніх та заснованих нею підприємств, забороняється. В подальшому, на адресу Мінфіну та ТОВ "Оператор ГТС України" позивачем, було надіслано ще одне звернення від 28.04.2020 р. щодо надання можливості приватизації житла. На яке отримано відповідь від ТОВ "Оператор ГТС України”, в якій зазначено що у відповідності до частини другої ст. 4-1 ЗУ "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності ”Постановою Кабміну №1482 від 21.09.1998 року "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" передбачено, що безоплатна передача об`єктів державної власності, зокрема об`єктів житлового фонду, до комунальної власності, здійснюється за рішенням (погодженням] органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 N 1087-р Міністерство фінансів України визначене уповноваженим органом управління державним майном газотранспортної системи, яке не підлягає приватизації, використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, за переліком майна, складеним за результатами інвентаризації, проведеної АТ "Укртрансгаз" відповідно до законодавства згідно з пунктом 3 плану заходів з виконання Вимог щодо відокремлення і незалежності оператора газотранспортної системи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.09.2019 р. № 840. З метою забезпечення реалізації права громадян на приватизацію житла Товариство листом від 11.06.2020 №ТОВВИХ-20-6619 звернулося до органу управління державним майном газотранспортної системи стосовно позиції Мінфіну щодо можливості передачі об`єктів житлового фонду, які не використовуються при транспортуванні природного газу, до комунальної власності. На даний час відповідь не отримана. Мінфін у свою чергу, у відповіді на дане звернення зазначив, що згідно розпорядження Кабміну від 15.11.2019 N 1087-р Міністерство фінансів України визначено уповноваженим органом управління державним майном газотранспортної системи, яке не підлягає приватизації, використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Тобто, у своїй відповіді Мінфін посилаючись на розпорядження Уряду, зазначає про неможливість приватизації державного майна газотранспортної системи, яке було передано в управління останнього, оскільки дане майно (житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 ) використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Таким чином, формально посилаючись на організаційно-розпорядчий акт Уряду, Мінфін фактично відмовив у наданні будь яких роз`яснень по суті з даного приводу. Своїм листом, Мінфін констатує факт невизнання права позивача на приватизацію житла, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

20.07.2020р. ухвалою судді відкрито провадження в даній справі.

10.08.2020р. до суду надійшов відзив представника відповідача Міністерства фінансів України в якому зазначено, що Міністерство фінансів України вважає позовну заяву безпідставною, необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню, оскільки статею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Відповідно до частини першої статті 113 Конституції України та частини першої статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Частиною першою статті 49 Закону та статтею 117 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови та розпорядження. Згідно з Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 20.08.14 № 375, Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Згідно Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» уповноважений орган управління державним майном надає дозвіл на передачу у комунальну власність. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 № 1087-р «Про визначення уповноваженого органу управління державним майном газотранспортної системи, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами» визначено Міністерство фінансів уповноваженим органом управління державним майном газотранспортної системи, яке не підлягає приватизації, використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, за переліком майна, складеним за результатами інвентаризації, проведеної акціонерним товариством "Укртрансгаз" відповідно до законодавства згідно з пунктом 3 плану заходів з виконання вимог щодо відокремлення і незалежності оператора газотранспортної системи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2019 р. N 840, станом на 1 жовтня 2019 р., що додається до оригіналу. Відповідно до пункту 3.1 Договору № 13010-05/197 від 21.11.2019 року (далі - Договір), який укладено між Міністерством Фінансів України (Уповноважений орган) та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» власник (Держава Україна в особі уповноваженого органу) передає користувачу (ТОВ «Оператор газотранспортної системи України») майно на праві господарського відання з метою здійснення користувачем функцій оператора ГТС відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Директиви 2009/73/СС. Згідно з пунктом 3.3. Договору строк на який передається майно на праві господарського відання становить 15 років. Відповідно до п. 5.9 Договору Користувач не має права відчужувати майно і не має права передавати всі або частину своїх прав чи право вимоги за цим договором будь-якій третій особі. Згідно ч. З ст. 136 Господарського кодексу України (далі - ГК України), у випадках, визначених Законом України "Про трубопровідний транспорт", з метою створення оператора газотранспортної системи держава через уповноважених суб`єктів управління об`єктами державної власності на підставі договору може передавати суб`єкту господарювання об`єкти державної власності на праві господарського відання без права їх відчуження. Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт» відчуження основних фондів, що є об`єктами державної власності, акцій та часток у статутному капіталі державних підприємств, що провадять діяльність з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, а також підприємств, установ, організацій, утворених внаслідок їх реорганізації, передача їх з балансу на баланс, у концесію, оренду, лізинг, заставу, управління, до статутного фонду інших юридичних осіб, вчинення інших правочинів, що можуть призвести до відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі цих підприємств, а також основних фондів, що є об`єктами державної власності, та акцій Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", дочірніх та заснованих нею підприємств, забороняється, крім випадків, коли результатом таких дій є: передача основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі таких підприємств виключно бюджетній установі, державному підприємству або акціонерному товариству, 100 відсотків акцій якого перебуває в державній власності України; створення державних підприємств або акціонерних товариств, 100 відсотків акцій та часток у статутному капіталі яких перебуває в державній власності України. Відповідно до п. 5 Порядку передачі на праві господарського відання об`єктів права державної власності, що використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 № 942, суб`єкт господарювання, якому передані на праві господарського відання об`єкти державної власності, що використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, забезпечує здійснення в установленому законодавством порядку оформлення та державну реєстрацію речових прав щодо об`єктів, права на які підлягають такій реєстрації, а також вчинення всіх необхідних реєстраційних дій щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти. Також, згідно з п. 7.8.1. Договору передбачено, що протягом строку дії договору користувач в установленому законодавством порядку здійснює оформлення земельних ділянок державної власності, на яких розташовані або планується розташування об`єктів, що входять до складу майна або будуть включені до складу майна після прийняття в експлуатацію, а також забезпечує здійснення державної реєстрації речових прав на такі земельні ділянки та об`єкти нерухомого майна.

11.08.2020р. до суду надійшов відзив представника відповідача ТОВ «Оператор ГТС України» в якому зазначено, що даний відповідач не згоден з аргументами, наведеними у позовній заяві, позовні вимоги не визнає з огляду на наступне:

1. Щодо неможливості відчужений житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований.

Відповідно до п. 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2019 № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України». Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , обліковується на балансі Відповідача 2 з інвентарним номером САП 103000002075, державний інвентарний номер 27160070631001100666. Згідно Витягу № 32694441 «Про державну реєстрацію прав» від 27.12.2011 власником будинку є держава в особі Кабінету Міністрів України, правовий режим майна: право господарського відання, Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 27.12.2011, видане виконавчим комітетом Маньківської селищної ради. Форма власності - загальнодержавна. Земельна ділянка, на якій розташований зазначений будинок з господарськими будівлями та спорудами, знаходиться у постійному користуванні Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» на підставі державного акта ІІ-ЧР № 002879, виданого Маньківською селищною радою народних депутатів 26.03.2004. Зазначений будинок із земельною ділянкою переданий Відповідачу 2 на праві господарського відання відповідно до Договору № 13010-05/197 від 21.11.2019 року (далі - Договір), який укладено між Міністерством Фінансів України (Уповноважений орган) та Відповідачем 2. Згідно п. 3.1 Договору, власник (Держава Україна в особі уповноваженого органу) передає користувачу (Відповідач 2) майно на праві господарського відання з метою здійснення користувачем функцій оператора ГТС відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Директиви 2009/73/СС. Строк користування становить 15 років (п. 3.3 Договору). 01.01.2020 між АТ «Укртрансгаз» та Відповідачем 2 був укладений Акт приймання - передачі, відповідно до якого Відповідачу 2 передано державне майно, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (об`єкт передачі), перелік якого додається до цього Акту. До складу об`єкта передачі належіть 47 642 інвентарних одиниці. Зазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , входить до переліку до зазначеного Акту. Відповідно до п. 5.9 Договору Користувач не має права відчужувати майно і не має права передавати всі або частину своїх прав чи право вимоги за цим договором будь-якій третій особі. Згідно ч. З ст. 136 Господарського кодексу України (далі - ГК України), у випадках, визначених Законом України "Про трубопровідний транспорт", з метою створення оператора газотранспортної системи держава через уповноважених суб`єктів управління об`єктами державної власності на підставі договору може передавати суб`єкту господарювання об`єкти державної власності на праві господарського відання без права їх відчуження. Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт» відчуження основних фондів, що є об`єктами державної власності, акцій та часток у статутному капіталі державних підприємств, що провадять діяльність з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, а також підприємств, установ, організацій, утворених внаслідок їх реорганізації, передача їх з балансу на баланс, у концесію, оренду, лізинг, заставу, управління, до статутного фонду інших юридичних осіб, вчинення інших правочинів, що можуть призвести до відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі цих підприємств, а також основних фондів, що є об`єктами державної власності, та акцій Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", дочірніх та заснованих нею підприємств, забороняється, крім випадків, коли результатом таких дій є: передача основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі таких підприємств виключно бюджетній установі, державному підприємству або акціонерному товариству, 100 відсотків акцій якого перебуває в державній власності України; створення державних підприємств або акціонерних товариств, 100 відсотків акцій та часток у статутному капіталі яких перебуває в державній власності України. Таким чином, Відповідач 2 як Користувач зазначеного майна, тобто будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій він розташований, не має права будь-яким чином відчужувати це майно в силу приписів зазначених вище Законів України та Договору. Відповідач 2 звертався до Відповідача 1 листом № ТОВВИХ-20-6619 від 11.06.2020 року «Стосовно передачі об`єктів житлового фонду, які перебувають на балансі Товариства, у комунальну власність», на що була отримана відповідь лист №47010-06/1 -7/20823 від 10.07.2020 року про заборону відчуження основних фондів відповідно до розпорядження КМУ від 15.11.2019 № 1087-р та ст.7 ЗУ «Про трубопровідний транспорт».

2. Щодо здійснення ТОВ «Оператор ГТС України» дій з реєстрації речових прав на житловий будинок та земельну ділянку.

На даний час Відповідачем 2 здійснюються дії щодо реєстрації речових прав на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також реєстрації земельної ділянки, на якій він розташований, які на даний момент не завершені. Відповідно до п. 5 Порядку передачі на праві господарського відання об`єктів права державної власності, що використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 № 942, суб`єкт господарювання, якому передані на праві господарського відання об`єкти державної власності, що використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, забезпечує здійснення в установленому законодавством порядку оформлення та державну реєстрацію речових прав щодо об`єктів, права на які підлягають такій реєстрації, а також вчинення всіх необхідних реєстраційних дій щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти. Також, згідно з п. 7.8.1. Договору передбачено, що протягом строку дії договору користувач в установленому законодавством порядку здійснює оформлення земельних ділянок державної власності, на яких розташовані або планується розташування об`єктів, що входять до складу майна або будуть включені до складу майна після прийняття в експлуатацію, а також забезпечує здійснення державної реєстрації речових прав на такі земельні ділянки та об`єкти нерухомого майна. Отже, проведення зазначених вище дій унеможливлює відчуження зазначеного будинку і земельної ділянки, в тому числі і його передачу до комунальної власності для можливості подальшої приватизації зазначених об`єктів Позивачем.

3. Щодо неможливості приватизації Позивачем квартири у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що становить 1/2 житлового будинку, з огляду на норми Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Порядок приватизації державного житлового фонду встановлено Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон). Згідно ст. 1 зазначеного Закону, приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Згідно ч. 1, ст. 2 Закону до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. Як було вірно зазначено Позивачем у позовній заяві, з наведених вище норм вбачається, що приватизація державного житлового фонду можлива з житлового фонду місцевих рад народних депутатів та житлового фонду, який знаходиться на балансі підприємств, тобто з комунальної власності. Таким чином, для реалізації свого конституційного права на житло, право власності на житло повинно перейти з державної у комунальну власність, після чого Позивач матиме можливість приватизувати займане ним житло, в якому він проживає зі своєю сім`єю. З наведених вище норм Закону вбачається, що для можливості приватизації Позивачем квартири у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що становить Ѕ житлового будинку, необхідна передача його до комунальної власності. Проте, як було зазначено вище у відзиві, ТОВ «Оператор ГТС України» не може це реалізувати з причин заборони на відчуження, передбаченої ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт», ст. 136 Господарського кодексу України» та п. 5.9 Договору. Також така передача неможлива і у зв`язку з вчиненням дій щодо реєстрації речових прав на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також реєстрації земельної ділянки, на якій він розташований.

21.09.2020р. представник позивача – адвокат Коломієць направив до суду додаткові письмові пояснення, згідно яких зазначив, що на адресу Позивача надійшли відзиви на позовну заяву Відповідача 1 та Відповідача 2, в яких Відповідачі заперечують проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Правова позиція Відповідачів майже тотожна, та ґрунтується на одних і тих же нормах права. Зокрема, Відповідачі у своїх відзивах посилаються на норми ст. 7 ЗУ “Про трубопровідний транспорт”, відповідно до якого відчуження основних фондів, що є об`єктами державної власності, акцій та часток у статутному капіталі державних підприємств, що провадять діяльність з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, а також підприємств, установ, організацій, утворених внаслідок їх реорганізації, передача їх з балансу на баланс, у концесію, оренду, лізинг, заставу, управління, до статутного фонду інших юридичних осіб, вчинення інших правочинів, що можуть призвести до відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі цих підприємств, а також основних фондів, що є об`єктами державної власності, та акцій Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", дочірніх та заснованих нею підприємств, забороняється, крім випадків, коли результатом таких дій є: передача основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі таких підприємств виключно бюджетній установі, державному підприємству або акціонерному товариству, 100 відсотків акцій якого перебуває в державній власності України; створення державних підприємств або акціонерних товариств, 100 відсотків акцій та часток у статутному капіталі яких перебуває в державній власності України. Однак, у цій же статті ЗУ “Про трубопровідний транспорт” зазначено, що Дія частини шостої цієї статті не поширюється на відчуження основних фондів державних підприємств, що провадять діяльність з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", її дочірніх та заснованих нею підприємств, що не використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, яке здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Тобто, основні засоби державних підприємств, що провадять діяльність з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, Закон дозволяє відчужувати, в тому числі шляхом передачі з державної у комунальну власність, за двох умов:

- Якщо такі засоби не використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах;

- Наявне погодження Кабінету Міністрів України.

Щодо невикористання житлового будинку у процесі здійснення діяльності з транспортування магістральними трубопроводами природного газу, слід зазначити, що житловий будинок призначений для проживання у ньому, а не для провадження у ньому господарської діяльності пов`язаної із технологічним та виробничим циклами. Відповідно до ст. 380 ЦК України, Житловий будинок - це будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Стаття 1 ЗУ “Про трубопровідний транспорт”, серед іншого, дає визначення двом поняттям, магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об`єктами і спорудами, зв`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів та промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо. З наведеного вище вбачається, що трубопровід у розмінні Закону, це технологічний комплекс, єдина система, яка включає в себе об`єкти і споруди, які беруть участь у технологічному процесі із здійснення транспортування природного газу. Залишається відкритим питання, яким чином житловий будинок зв`язаний з технологічним циклом зі здійснення транспортування природного газу, яким чином він забезпечує функціювання системи. Щодо питання чи має Позивач право на приватизацію частини будинку слід зазначити, що кожному громадянину України гарантовано таке право Конституцією, що є вищим нормативно - правовим актом України. Зокрема ст. 47, в якій зазначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Щодо наявної судової практики у схожих правовідносинах, представник зазначив справу №299/3195/18-ц, в межах якої Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виніс постанову від 29 липня 2020 року, в якій дійшов наступних висновків. Справа полягає у тому, що фізична особа звернулася з позовною заявою про визнання права на приватизацію житла та зобов`язання вчинити певні дії до Міністерства освіти України та Виноградівського державного коледжу Мукачівського державного університету, за участі - регіонального відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області. Суть спору полягає у тому, що покійному чоловікові Позивачки ще у 1964 році було виділено житло, в якому вона проживала зі своїм покійним чоловіком, до 2007 року. Так як чоловік за життя не встиг приватизувати житло, Позивачка звернулася до Відповідачів із проханням приватизувати житло. Однак їй було відмовлено, оскільки житло у якому вона проживала має статус нежитлового і являється частиною навчального корпусу. Відповідно до чинного законодавства житло Позивачки не відноситься до державного житлового фонду, оскільки являється частиною навчальної аудиторії, а тому відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизації не підлягає. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, однак апеляційним судом рішення було скасовано, у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі. Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, Позивачка звернулася до Верховного суду в складі Касаційного цивільного суду. Суд прийшов до наступних правових висновків у статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду. Статтею 345 ЦК України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства. Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». За змістом статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Відповідно до частини третьої статті 9 ЖК УРСР громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Згідно з положеннями Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно проживають у цій квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації. До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло (частина перша статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»). Частинами четвертою, п`ятою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз. Із системного аналізу згаданих нормативно-правових актів представник позивача вбачає, що вони спрямовані, зокрема, на регламентацію правовідносин з приводу реалізації права громадян на житло шляхом передання їм у приватну власність житлових приміщень державного житлового фонду та гуртожитків. При цьому об`єктами приватизації державного житлового фонду можуть бути тільки житлові приміщення. Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизації не підлягають державні заклади освіти, у тому числі, у яких розміщуються державні заклади освіти. З наведеної постанови вбачається, що право власності на спірне житло встановлено за державою Україна, орган управління - Міністерство освіти і науки України, право оперативного управління - Мукачівський державний університет для Виноградівського державного коледжу Мукачівського університету. Аналогічна ситуація на думку представника позивача із правом власності в даній справі, право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - належить державі в особі Міністерства фінансів України, яке передано на праві господарського відання ТОВ “Оператор газотранспортної системи України”, однак з тією різницею, що спірний будинок являється - житловим будинком, відповідно до ЗУ “Про приватизацію державного та комунального майна” статті 4, такий вид майна не включено до переліку, яке не підлягає приватизації. Більше того, якщо аналізувати правову позицію Відповідачів, з точки зору ЗУ “Про приватизацію державного та комунального майна”, що спірне майно передано ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” на праві господарського відання як майно, що використовується в процесі провадження діяльності з транспортування природного газу, однак з врахуванням того, що майно фактично не використовується, відповідно до частини 3 статті 4 ЗУ “Про приватизацію державного та комунального майна” передбачено, що у разі якщо майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно державних підприємств, що належать до сфери управління органів державної влади та органів місцевого самоврядування, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної кримінально - виконавчої служби України, правоохоронних органів та податкових органів, митних органів безпосередньо не забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань, таке майно є об`єктами, що підлягають приватизації. Майно, яке перебуває на балансах державних підприємств, установ, організацій, що не підлягають приватизації, та яке не входить до складу єдиних майнових комплексів, що забезпечують основні види діяльності таких підприємств або більше трьох років не використовуються у виробничій діяльності і подальше їх використання не планується, належить до об`єктів, що підлягають приватизації. Тобто, з врахуванням того, що будинок жодним чином не використовується в господарському циклі з транспортування природного газу магістральними газопроводами, з приписів наведеного вище вбачається, що заборони на які посилаються відповідачі не діють. Єдиною підставою фактично є договір, на який також посилаються Відповідачі, в якому зазначено, що передане майно на 15 років з правом користування та забороною його відчужувати у будь-який спосіб. Даний договір укладено між Відповідачами на підставі їх волі, всупереч Закону, який надає право приватизувати, а Договір відповідно забороняє.

2020р. ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник позов підтримали.

Представники відповідачів Міністерства Фінансів України та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» заперечували на задоволення позовних вимог позивача з мотивів зазначених в їх відзивах на позовну заяву.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного:

Судом встановлено, що згідно ордеру № 054611 серія А, від 19.01.1994року позивач з дружиною та донькою вселився до службового житла що по АДРЕСА_1 . Згідно листа Маньківської селищної ради від 23.04.2020 р. №555/02-14, у Маньківській селищній раді відсутні відомості про присвоєння житловому будинку розташованому за адресою АДРЕСА_1 статусу "Службового житла". Крім того повідомлено, що Маньківською селищною радою статусу "Службового житла" вказаному будинку не надавався. Житло знаходиться в двоповерховому будинку, та складається з двох квартир, що мають окремі входи та включає в себе господарські будівлі та споруди (гараж, сарай, криниця, паркан тощо. В 2013 році, було виготовлено всю технічну документацію на зазначений будинок та введено його в експлуатацію та передано у державну власність, згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію права власності, власником будинку, являється Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. 28.09.2016 року, житловий будинок та інші господарські споруди, як об`єкт житлової нерухомості, зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 1039000671231 на підставі наказу серії та номеру: 265, виданого 06.09.2016 р. видавник ПАТ "УКРТРАНСГАЗ”; наказ, серія та номер: 530, виданий 18.07.2012, видавник Міністерство енергетики та вугільної промисловості України; Свідоцтво про право власності серія та номер; НОМЕР_1 , виданий 27.11.2011, видавник: селищний голова. Власник майна: Держава в особі Кабінету Міністрів України. Правовий режим майна: право господарського відання, Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ".

Станом на 06.07.2020 року, згідно інформації з Реєстру речових прав, право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за державою, в особі Кабінету Міністрів України; правовий режим майна: право господарського відання, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз". Починаючи з 2015 року почався процес підготовки до передачі житлового будинку у власність Громади Маньківки, за ініціативи тодішнього балансоутримувача будинку АТ "Укртрансгаз" в особі структурного підрозділу Філії "Черкаситрансгаз" Гайсинського ЛВУМГ. було отримано згоду органу місцевого самоврядування на передачі у комунальну власність житлового будинку. Однак все зупинилося на отриманні від Маньківськоської селищної ради Рішення № 5-31/УІІ від 2016 року. Починаючи з 2017 року, ОСОБА_1 , неодноразово звертався до ПАТ "УКРТРАНСГАЗ", як до балансоутримувача та до Міністерства енергетики та вугільної промисловості як до органу, що має право приймати рішення щодо вчинення будь яких дії щодо даного майна, Міністерства економічного розвитку та торгівлі України як до вищого органу виконавчої влади, що є вищим органом у системі виконавчої влади та здійснює державну політику щодо координації дій з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, з проханням роз`яснити ситуацію, щодо передачі вищевказаного майна з державної у комунальну власність, для можливості подальшої його приватизації та реалізації свого конституційного права, передбаченого статтею 47 Конституції України, згідно якої, кожен має право на житло.

На даний час всі здійснені заходи не дали жодного позитивного для позивача результату, оскільки питання не було вирішено.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про визначення уповноваженого органу управління державним майном газотранспортної системи, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами" від 15.11.2019 року №1087-р, Міністерство фінансів України визначено органом управління державним майном газотранспортної системи, що використовується в процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Відповідно до п. 1. Визначити Міністерство фінансів уповноваженим органом управління державним майном газотранспортної системи, яке не підлягає приватизації, використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, за переліком майна, складеним за результатами інвентаризації, проведеної акціонерним товариством "Укртрансгаз" відповідно до законодавства згідно з пунктом 3 плану заходів з виконання вимог щодо відокремлення і незалежності оператора газотранспортної системи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2019 р. № 840, станом на 1 жовтня 2019 р., що додається до оригіналу.

Згідно п. 2. до 1 лютого 2020 р. акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" забезпечити передачу сертифікованому оператору газотранспортної системи документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно (за наявності, технічної та супровідної документації до обладнання, що є складовою частиною майна, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами. 05.02.2019 року АТ "УКРТРАНСГАЗ" було засновано ТзОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" код за ЄДРПОУ 42795490.

В подальшому частку в статутному капіталі АТ "Укртрансгаз" перейшла до АТ "МАГІСТРАЛЬНІ ГАЗОПРОВОДИ УКРАЇНИ". Згідно вищевказаного Розпорядження Кабміну, АТ "Укртрансгаз” було зобов`язано передати на баланс ТОВ "Оператор ГТС України" майно газотранспортної системи України, яке перебувало на його балансі. Працівників Газотранспортної системи, в тому числі працівників газорозподільних станцій, переведено на роботу у ТОВ "Оператор ГТС України”. До складу майна яке було передано з балансу АТ "Укртрансгаз” на баланс ТОВ "Оператор ГТС України” увійшов і будинок в якому проживає позивач.

Згідно Договору №13010-05/197 про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває у державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 21.11.2019 року та акту приймання-передачі від 01.01.2020 р. товариству передано майно в тому числі житлові будинку, серед яких будинок позивача, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно ЗУ "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" уповноважений орган управління державним майном надає дозвіл на передачу у комунальну власність.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизації не підлягають казенні підприємства та об`єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема, об`єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов`язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод.

Крім цього, відповідно до ч. ч. 6, 8 ст. 7 ЗУ «Про трубопровідний транспорт» відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі державних підприємств, що провадять діяльність з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, а також підприємств, установ, організацій, утворених внаслідок їх реорганізації, передача їх з балансу на баланс, у концесію, оренду, лізинг, заставу, управління, до статутного фонду інших юридичних осіб, вчинення інших правочинів, що можуть призвести до відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі цих підприємств, а також основних фондів та акцій Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", дочірніх та заснованих нею підприємств, забороняється, крім випадків, коли результатом таких дій є: передача основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі таких підприємств виключно бюджетній установі, державному підприємству або акціонерному товариству, 100 відсотків акцій якого перебуває в державній власності України; створення державних підприємств або акціонерних товариств, 100 відсотків акцій та часток у статутному капіталі яких перебуває в державній власності України.

Дія ч. 6 цієї статті не поширюється на відчуження основних фондів державних підприємств, що провадять діяльність з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", її дочірніх та заснованих нею підприємств, що не використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, яке здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Дозвіл Кабінету Міністрів України на відчуження майна, зокрема, і приватизацію житла що є предметом позову – відсутній, а тому і відсутні підстави для передачі позивачу у власність зазначеного житла.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ЦПК України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно положень ст. 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно положень ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, відповідно до узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.01.2017 № 9-48/0/4-17 зазначено, що ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» визначена відповідна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, яка здійснюється лише уповноваженими на те органами, до числа яких суд не належить.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за безпідставністю.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76- 81, 95, 130, 131, 133, 137, 141, 209, 211, 223, 229, 247, 354, 258 - 268, 276 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_1 до Міністерства Фінансів України та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про визнання права на приватизацію житла - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені 30.11.2020 року.

Повний текст рішення виготовлений 04.12.2020 року.

СУДДЯ В.Л. МАРЕНЮК