Рішення № 93310359, 23.11.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/15773/20

н/п 2/953/3042/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді Шаренко С.Л.,

при секретарі Мельник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

29.09.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 в якому просила: розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 що зареєстрований 24.12.2005 у відділі реєстрації актів цивільного стану Московського районного управління юстиції, а також стягнути з відповідача на її користь на утримання дитини аліменти у розмірі 1059 гр щомісячно, з дня подачі позову та до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що 24.12.2005 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, від якого сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначила, що шлюб між ними припинено внаслідок негативної поведінки відповідача, який почав зловживати спиртними напоями, у зв`язку з чим між ними виникають постійні сварки, вважає, що їх подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе, тому бажає розірвати шлюб.

Крім того посилаючись на статті 141, 180 СК України, зазначила, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. На теперішній час відповідач не працює, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Тому просить суд сятгнути з відповідача аліменти у розмірі 1059 гр.

На підставі викладеного позивач звернулась до суду з даним позовом.

У судове засідання позивач не з`явилась, до суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити. Також просила судові витрати покласти на неї та не стягувати їх з відповідача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, проти розірвання шлюбу та стягнення аліментів не заперечує..

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що сторони сповіщені про день розгляду справи, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, суд вважає можливим провести судовий розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Пунктом 1 частини 2 статті 49 ЦПК України визначено, зокрема, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог).

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Так, судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 24.12.2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Московського районного управління юстиції м. Харків, про що зроблено відповідний актовий запис № 1435 (свідоцтво НОМЕР_1 ). (а.с. 12).

Подружжя має неповнолітню дитину: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво НОМЕР_2 , актовий запис № 2144 від 27.06.2006, спору з ким дитина буде проживати після розірвання шлюбу немає (а.с. 5).

Згідно зі ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і зберігання шлюбу буде суперечити одному з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.

З наданих матеріалів вбачається, що фактичні шлюбні відносини між сторонами припинилися, подружжя спільного господарства не ведуть. Спору про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, на момент розгляду даної справи, немає. Їхня сім`я розпалась остаточно та збереження шлюбу між сторонами неможливе.

За змістом положень ч.1 ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Суд, з`ясувавши причини розірвання шлюбу, фактичні взаємостосунки подружжя, а саме, що сторони не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбно-сімейні відносини, вважає необхідним шлюб розірвати, оскільки подальше сумісне життя подружжя і збереження сім`ї є неможливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.

Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, стосунки, які склалися у подружжя, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження родини стали неможливими та суперечить інтересам подружжя, що має вагоме значення, в зв`язку з чим позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Відповідач при реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

За письмовою заявою позивача, суд залишає їй прізвище « ОСОБА_5 ».

Крім того, відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

В ч.2 ст.51 Конституції України закріплено обов`язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При встановленні розміру аліментів, суд керується вимогами ст.182 СК України та роз`ясненнями, які містяться в п.17 Постанови пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та вирішуючи питання щодо розміру аліментів враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі ст. 183 Сімейного Кодексу України частина заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

Пленум Верховного Суду України в п.17 своєї Постанови від 15.05.2006 №3 роз`яснив судам, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Частиною 2 ст.18 СК України передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані надавати матеріальну допомогу на утримання дітей.

Згідно з п.1 ст.3 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 р., ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789 - ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини, дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.

При визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальний стан сторін, стан здоров`я дитини, відсутність на утриманні у платника аліментів інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім`ї, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).

Згідно зі ст.184 Сімейного Кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.2 ст.184 СК України розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі і оплата праці (грошове забезпечення), з якої відраховують аліменти.

Обов`язок проведення індексації розміру аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, прямо передбачений законом, а саме, положеннями ст.184 СК України, що зобов`язує державного виконавця проводити таку індексацію без додаткового судового рішення, керуючись при цьому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року за № 1078, з наступними змінами та доповненнями.

Положенням ст.191 СК України визначено, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст.179 СК аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

При визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальний стан сторін, стан здоров`я дитини, відсутність на утриманні у платника аліментів інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім`ї, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна.

Отже, суд, враховуючи відсутність даних про наявність на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім`ї, а також доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов`язку утримувати дитину, прийшов до висновку про існування обов`язку у відповідача матеріально утримувати свою дитину.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну дитину віком від 6 до 18 років на місяць становить: з 01 січня 2020 року – 2218,00 грн., з 01 липня 2020 – 2318,00 грн., з 01 грудня 2020 – 2395,00 грн.

Також суд роз`яснює право відповідача на звернення до суду з вимогами про зміну розміру аліментів, у разі необхідності, за наявності підстав, передбачених законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що в цій частині відповідач позовні вимоги визнає, та враховуючи, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1159,00 грн. щомісячно, починаючи із дня пред`явлення цього позову і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а за вимогу про розірвання шлюбу просила не стягувати з відповідача, суд стягує судовий збір за вимогу про стягнення аліментів з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.2, 4,12, 13, 76, 77, 81, 141, 223, 259, 263 265, 268, 272, 273 ЦПК України, ст. 1, 24, 56, 80, 84, 141, 150, 179, 180-182, 183, 191, 110, 112-114 СК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 24 грудня 2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Московського районного управління юстиції м. Харків, актовий запис № 1435 від 24.12.2005.

Після розірвання шлюбу позивачу залишити прізвище « ОСОБА_5 ».

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1159,00 грн., щомісяця, починаючи з 29.09.2020 та до досягнення дитиною повноліття з подальшою індексацією відповідно до закону.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106, код отримувача ( код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2020.

Суддя С.Л. Шаренко