
Дата документу 26.11.2020 Справа № 554/2382/20
Єдиний унікальний номер справи:554/2382/20
Провадження № 2/554/2801/2020
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
26.11.2020 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави в складі: головуючого судді - Бугрія В.М., за участю секретаря судового засідання Сорока Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь заборгованості по кредитному договору № б/н від 28.12.2012 року, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 1800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач умови кредитного договору не виконує, має заборгованість по кредиту у розмірі 97486,07 грн. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по кредитному договору та судові витрати.
В обґрунтування позову вказував що, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», «Правилами користування платіжною карткою», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.
При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лиш шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, який відповідно до п. 2.1.1.5.7 Договору
В зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 станом на 27.01.2020 року має заборгованість 97486,07 грн., з яких: 1671,90 грн. - заборгованість за кредитом, 88795, 79 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1900.00 грн. – заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг; 500,00 грн. – штраф ( фіксована частина); 4618,38 грн. – штраф ( процентна складова). На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань та заборгованості не погашає, в зв`язку з чим позивач просив стягнути з нього на користь банку вищевказану заборгованість та судовий збір.
Позивач надав до суду заяву з клопотанням про розгляд справи у відсутність його представника. Просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.
12.11.2020 року відповідач надав відзив згідно якого просив в задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційного банк «Приват Банк» відмовити повністю, в обґрунтування відзиву вказував, що позивачем подано позов та нараховано заборгованість за період з моменту отриманого кредиту по 27.01.2020 року з порушенням строків позовної давності. Згідно розрахунку заборгованості, нарахованого позивачем, прострочення заборгованості почалось 08.04.2014 року, відповідно строк звернення до суду за стягненням заборгованості сплинув в 2017 році, а позивач звернувся до суду 17.03.2020 року після спливу шести років з моменту виникнення заборгованості. Крім того вказував, що матеріали справи не містять підтвердження, що саме ці Витяг з тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки ( пені,штрафів), та зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони ( банку), яка може вносити і вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна ( типова форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Втяг з правил надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позивальника. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проігнорованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Таким чином відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023 – XII “Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
20.11.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого останній просив суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі. Вказував, що обставини на які посилається відповідач не відповідають дійсності.
Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 28.12.2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 1800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за відповідним договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між відповідачем та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається .
Також, згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
В зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_2 станом на 27.01.2020 року має заборгованість 97486,07 грн., з яких: 1671,90 грн. - заборгованість за кредитом, 88795, 79 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1900.00 грн. – заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг; 500,00 грн. – штраф ( фіксована частина); 4618,38 грн. – штраф ( процентна складова).
Суд звертає увагу, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які пролягають у позбавленні його певних прав або у заміні не виконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення божником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність вимоги про стягнення пені у розмірі 1900 грн. В іншій частині позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Отже, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором №б/н від 28.12.2012 року підлягає стягненню 95586,07 гривень, з яких: з яких: 1671,90 грн. - заборгованість за кредитом, 88795, 79 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 500,00 грн. – штраф ( фіксована частина); 4618,38 грн. – штраф ( процентна складова). В задоволенні інших вимог позивачу слід відмовити.
Питання про судові витрати судом вирішено у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку із задоволенням частково позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» (на 79,88%), документально підтверджені судові витрати, сплачені банком при поданні позову (2102 гривень), підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1679,08 гривень (2102 грн. х 79,88%).
Керуючись ст. ст. 141, 280-282, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість у розмірі 95586,07 гривень за кредитним договором б/н від 28.12.2012 року.
В задоволенні інших позовних вимог Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001 м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1679,08 гривень.
Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 355 ЦПК України подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду .
Учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001 м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570;
відповідач: ОСОБА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя В.М.Бугрій
Судове рішення № 93308797, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави) було прийнято 26.11.2020. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 554/2382/20. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: