Ухвала суду № 93307574, 02.12.2020, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 127/7452/17

Провадження № 1-кп/417/48/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2020 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області у складі :

головуючого судді Рукас О.В.

при секретарі Брюховецькій О.В.

за участю прокурора Сопруна В.В. (в режимі відеоконференції),

захисника адвоката Мазура О.В.(в режимі відеоконференції),

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду с.Марківка кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №22014020000000038 від 05.12.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

09.04.2019 року до Марківського районного суду Луганської області із Верховного Суду надійшло кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №22014020000000038 від 05.12.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2019 року визначено головуючого суддю ОСОБА_2 , колегію суддів Чернік А.П., Дідоренко А.Е.

Ухвалою колегії Марківського районного суду Луганської області від 11.04.2019 року призначено підготовче судове засідання.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2020 року з метою зменшення складу суду вилучено суддів Чернік А.П. та Дідоренко А.Е.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про здійснення спеціального судового провадження у даному кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , що у письмовому вигляді подав до суду з додатками, обґрунтовуючи його тим, що у межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження ОСОБА_1 06.12.2014 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, шляхом її вручення останньому, про що він розписався.

Підозрюваний ОСОБА_1 почав переховуватись від слідства, у зв`язку з чим постановою слідчого від 30.12.2014, погодженою з процесуальним керівником, його оголошено у розшук.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 04.08.2015 задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування.

У номерах 143 від 02.08.2016 та 59 від 29.03.2017 газети центральних органів виконавчої влади України «Урядовий кур`єр» опубліковані повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_1 до слідчого відділу Управління СБУ у Вінницькій області для його допиту та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, вручення обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування, однак, він не з`явився без поважних причин.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який становить значну суспільну небезпеку, санкцією ч. 1 ст. 258-3 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_1 знає про розпочате відносно нього кримінальне провадження, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3, оголошений у розшук, перебуває в районі проведення антитерористичної операції (операції об`єднаних сил) у Луганській області, наявні підстави для здійснення судового розгляду за відсутності обвинуваченого ОСОБА_1 у порядку спеціального судового провадження.

На запитання суду прокурор зазначив, що на сьогоднішній день обвинувачений ОСОБА_1 дійсно в міждержавний та/або міжнародний розшук не оголошений.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Мазур О.В. в судовому засіданні проти здійснення спеціального судового провадження заперечував, обґрунтовуючи це тим, що ніяких достовірних даних про те, що обвинувачений знає про складений відносно нього обвинувальний акт, про те, що кримінальне провадження за його обвинуваченням розглядається в суді немає. Також немає відомостей, що обвинуваченому ОСОБА_1 взагалі було вручено обвинувальний акт з реєстром матеріалів до нього. Особисто він, як захисник з обвинуваченим з грудня 2014 року зустрічі не мав, не спілкувався, тому він не мав змоги узгодити процесуальну позицію захисту по справі. Був призначений захисником обвинуваченого за Дорученням центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. З огляду на ці обставини, з метою недопущення порушення право на захист обвинуваченого, просить суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Розглянувши клопотання, вислухавши думку прокурора, захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно до ч. 1 ст. 7, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 9 цього Кодексу зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема відносяться: верховенство права, законність, таємне спілкування, забезпечення права на захист, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, диспозитивність. Під час кримінального провадження прокурор, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України та всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положення п.п.9 п «а» розділу 3 рекомендації № 6R/87/18 Комітету міністрів РЄ державам-членам «Стосовно спрощеного кримінального правосуддя» від 17 вересня 1987 року зобов`язують держави-члени розглянути й дозволити судам першої інстанції заслуховувати справи та прийняти в них рішення за відсутності обвинуваченого за умови, що останній проінформований належним чином про дату слухань та своє право на законне або інше представництво. При цьому наголошується, що подібна процедура повинна стосуватися дрібних правопорушень.

КПК України із цього приводу зобов`язує сторону обвинувачення використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема прав на захист, доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання в приватне життя) в разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого. Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 374 цього Кодексу у випадку постановлення вироку за наслідками кримінального провадження, в якому здійснювалося спеціальне досудове провадження, суд окремо зобов`язаний обґрунтувати, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Право обвинуваченого захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, є істотним елементом засобів процесуального захисту, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р.

Діяльність захисника в кримінальному процесі передбачає можливість спілкування з підозрюваним, обвинуваченим, конфіденційного побачення, зустрічі в умовах, що виключають прослуховування. У даному кримінальному провадженні нічого цього немає, захисник виконує свою функцію не тільки без обвинуваченого, а й без можливості особисто поспілкуватися з ним й отримати ті фактичні дані, на підставі яких він побудує лінію захисту.

Відповідно до вимог Розділу ІV КПК України участь обвинуваченого під час підготовчого судового засідання та судового розгляду є обов`язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини.

Крім того у § 3 (d) статті 14 частини III Міжнародного пакту, зазначено, що кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення бути судимим у його присутності та захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним самим захисника; якщо він не має захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника в будь-якому разі, коли інтереси правосуддя того вимагають, безплатно для нього в усякому такому випадку, коли він не має достатньо коштів для оплати цього захисника.

Таким чином, особиста присутність особи у судовому процесі виділена як одна з найбільш фундаментальних гарантій права на справедливий розгляд справи, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., відповідно до якої «кожна людина має право під час будь-якого кримінального обвинувачення, що їй пред`явлене, на справедливий розгляд справи судом».

Відповідно до ч.3 ст.323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч.2 ст. 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Процедури іn absentia неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання обвинуваченого. У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

Так, у рішенні «Меденіца проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.

Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими.

Так у справі «Сейдович проти Італії» Суд зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя. В даній справі суду не було продемонстровано, що заявник був в достатній мірі проінформований про притягнення його до кримінальної відповідальності та про пред`явлені йому обвинувачення. З цих підстав неможна робити висновок, що він намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання. Така ситуація може мати місце, зокрема, коли обвинувачений публічно або в письмовій формі заявляє про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченому вдалося уникнути арешту.

У справі «Колоцца проти Італії» Суд зауважив, що гарантії, які містяться у статті 6 п. 3 Конвенції, є складовими елементами серед інших загального поняття "справедливий розгляд у суді" (див. рішення у справі «Годди проти Італії» від 9 квітня 1984 р. Серія А, т. 76, с. 11, п. 28). Це право необхідно поєднувати, шляхом пошуку "розумного співвідношення", з суспільним інтересом і, зокрема, з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, Суд зазначив, що ніщо не виправдовує в очах Суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.

Значущим у розумінні практики ЄСПЛ видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо обвинуваченого, який не з`явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду. Європейський суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи. Крім того, обвинувачений , що не з`явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника. При цьому Суд зазначає, що у будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки обвинуваченого, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети.

Більш того, як зазначено ЄСПЛ в рішенні «Колоцца проти Італії» підпункти (с), (d) та (е) п. 3 гарантують кожній людині, якій пред`явлено кримінальне обвинувачення, право "захищати себе особисто", "допитувати свідків, що показують проти неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані", "користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо вона не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові", і важко уявити собі, як обвинувачений може здійснювати ці права, не будучи присутнім. В даному випадку Суду не доводиться встановлювати, відмовився і за яких обставин обвинувачений від здійснення свого права бути присутнім при розгляді справи, оскільки в будь-якому випадку, відповідно до усталеної прецедентної практики Суду, відмова від здійснення права, гарантованого Конвенцією, повинна бути встановлена недвозначним чином (див. рішення у справі Неймастера» від 7 травня 1974 р. Серія А, т. 17, с. 16, п. 36; рішення у справі Ле Конта, Ван Льовена і Де Мейєра від 23 червня 1981 р. Серія А, т. 43, с. 25-26, п. 59; рішення по справі Альберта і Ле Конта від 10 лютого 1983 р. Серія А, т. 58, с. 19, п. 35).

Крім того, в даному кримінальному провадженні сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів, з яких можна зробити висновок, що обвинувачений намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст.7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов`язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).

У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу (ч.6 ст.9 КПК України).

Статтею 335 КПК України передбачено право суду зупинити провадження у разі розшуку обвинуваченого.

Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У справі «Годди проти Італії», в рамках якого встановлено не повідомлення обраного підсудним захисника про судовий розгляд та не з`ясування в достатньому обсязі про причини неявки обвинуваченого, ЄСПЛ була сформульована наступна позиція: факт неявки підсудного в судове засідання, а також відсутність повідомлення його захисника вимагають від суду прояви активності в цілях досягнення належної реалізації процесуальних прав зацікавленої особи. Отже, суд повинен за власною ініціативою призупинити розгляд справи через необхідність з`ясування причин неявки сторін.

В даному кримінальному провадженні відсутні беззаперечні докази, що обвинувачений ОСОБА_1 в достатній мірі проінформований про те, що він притягується до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд даного кримінального провадження, на підставі яких можна було б зробити висновок, що обвинувачений недвозначно відмовився від свого права приймати участь в слуханні справи.

Крім того суд зауважує, що здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні не свідчить, що суд зобов`язаний призначити спеціальне судове провадження, оскільки потрібно саме довести наявність таких обставин, які б дозволяли призначити спеціальне судове провадження саме на сьогодні. Суд ще раз наголошує, що відповідно до вимог ч.3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч.2 ст. 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. Як повідомив прокурор в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 , а ні в міждержавний, а ні в міжнародний розшук оголошений не був.

З урахуванням норм міжнародного законодавства в сфері захисту прав людини, а також вищенаведеної практики Європейського Суду, яка є частиною національного законодавства, є обґрунтовані підстави вважати, що здійснення спеціального судового провадження на даній стадії може призвести до порушення ст. 6 Конвенції, оскільки обвинувачений позбавлений права висловити бажання на розгляд його справи судом, захищати себе особисто чи скористатися правовою допомогою захисника, обраного ним особисто, допитувати свідків, що показують проти нього, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані, надавати суду докази в обґрунтування своєї правової позиції та користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо він не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження задоволенню не підлягає.

Таким чином, зважаючи на те, що проведення судового засідання за відсутності обвинуваченого неможливо та на даний час його місцезнаходження не встановлено, суд вважає за необхідне на підставі п.п. 2, 10, 13, 14, 15, 16 ч.1, ч.2 ст.7, ст.335 КПК України оголосити обвинуваченого ОСОБА_1 в розшук, а провадження по справі зупинити до розшуку обвинуваченого.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.314, 323, 335, 372 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні №22014020000000038 від 05.12.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України - відмовити.

Оголосити розшук обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Дормідонтівка, Вяземського району, Хабаровського краю, РФ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Зупинити судове провадження у кримінальному провадженні №22014020000000038 від 05.12.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України до розшуку обвинуваченого.

Організацію виконання ухвали суду щодо розшуку обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доручити прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні ЄУН 127/7452/17, провадження №1-кп/417/48/20 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення судом.

Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на неї може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали проголошено 04 грудня 2020 року о 08 год. 30 хв.

Суддя: О.В.Рукас