Рішення № 93307147, 03.12.2020, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/3662/17

Номер провадження 2/404/539/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Мартиненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570), до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Акціонерне товариство комерційній банк «ПриватБанк» у червні 2017 року звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості. Позов мотивований тим, що 29.11.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір б/н, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відостків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у анкеті-заяві. Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Однак, ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим станом на 31.05.2017 року має заборгованість в розмірі 53005,82 грн., з яких: 4868,91 грн. заборгованість за тілом кредита; 42036,63 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3100,00 грн. нарахована пеня та комісія, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, з яких: 500,00 грн. штраф (фіксована частина) та 2500,28 грн. штраф (процентна складова).

Оскільки відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав та має заборгованість, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача заборогованісті за кредитним договором №б/н від 29.11.2013 року у розмірі 53005,82 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Бершадську О.В. для розгляду справи про стягнення боргу.

Заочним рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 20.03.2018 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором №б/н від 29.11.2013 року в розмірі- 50005,54 грн., з яких: заборгованість за кредитом- 4868,91 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом- 42036,63 грн., заборгованість за пенею та комісією в сумі 3100,00 грн., а також 1509,44 грн. - сплаченого судового збору. В задоволенні вимог про стягнення штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штрафи 500 грн. - (фіксована частина), 2500,28 грн.- (процентна складова)- відмовлено (а.с. 67-68).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26.03.2020 року заочне рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 20.03.2018 року скасовано і призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 108-109).

Представником відповідача через канцелярію Кіровського районного суду міста Кіровограда подано відзив (вх. № 18652 від 25.05.2020 року) на позовну заяву, згідно якого відповідачем вимоги не визнано посилаючись на те, в разі укладання кредитного договору проценти за корисутвання позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). При цьому в анкеті-заяві від 29.11.2013 року процентна ставка не зазначена. Крім того в вказаній анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів), комісії за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, щодо укладання між сторонами кредитного договору та одержання відповідачем грошових коштів (кредиту), на певний строк зі сплатою процентів та штрафних санкцій на зазначених у позовній заяві умовах. Зазаначи, що надана позивачем копія анкети-заяви не є підтвердженням отримання кредиту в розмірі 5000,00 грн., розрахунок наданий позивачем просить суд не приймати як доказ, отримання кредитних коштів. А відтак представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» в повному обсязі (а.с. 117-122).

Від представника позивача 15 червня 2020 року отримано відповідь на відзив, в якій позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 29.11.2013 року відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 29.11.2013 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Відповідач приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Анкета-заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку , оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача — баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції"). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Вказані документи підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення Відповідача до банку з метою подальшого укладення договору. Тому, посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування просить суд не приймати до уваги (а.с. 131-174).

У зв`язку з звільненням судді ОСОБА_2 , з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда, відповідно до рішення Вищої Ради Правосуддя від 23.06.2020 року та наказу голови Кіровського районного суду міста Кіровограда від 25.06.2020 року № 121-ОС/д, враховуючи що суддя Бершадська О.В. у вказаному випадку не може продовжувати розгляд справи, відповідно до наказу голови Кіровського районного суду міста Кіровограда про передачу справ № 18-АГ від 26.06.2020 року, невирішені судові справи передані для повторного автоматизованого розподілу, та згідно з пунктом 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи № 404/3662/17, № провадження 2/404/539/20 (розпорядження № 188 від 16.07.2020 року керівника апарату Кіровського районного суду міста Кіровограда «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи»).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 404/3662/17, № провадження 2/404/539/20 визначено суддю Кіровського районного суду міста Кіровограда Кулінка Л.Д.

Цивільну справу № 404/3662/17, № провадження 2/404/539/20 прийнято до свого провадження (ухвала судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 12.08.2020 року) (а.с. 177).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 100, 102, 115, 128, 178, 182), причини неявки суду невідомі, заяв та клопотань до суду не подавав.

Представник відповідача та відповідач в судове засідання не з`явились, представником відповідача подана до суду заява (вх. № 40245 від 03.12.2020 року) про розгляд справи за їх відсутності та проти позовних вимог позивача заперечують в повному обсязі (а.с. 184).

За таких обставин, згідно частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 29 листопада 2013 року, ОСОБА_1 надав згоду на те, що вказана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Пам`яткою клієнта» та «Тарифами» складає між позивачем та відповідачем договір про надання банківських послуг (а.с. 6)

До позовної заяви позивачем разом з іншими документами надано копії Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна GOLD» та Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку із зазначенням, що дані умови розміщені на офіційному веб-сайті.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, належним та допустимим первинним доказом проведення операцій з коштами на рахунку можуть являтися: виписки з особового рахунку клієнта банку, касові документами, документальні розпорядження розпорядника коштів про їх перерахування.

Натомість розрахунок заборгованості являється результатом аналітичної (інтелектуальної) діяльності з виконання математичних дій на основі первинних документів, які підтверджують рух коштів на рахунку.

Таким чином, розрахунок кредитної заборгованості має бути підтверджений і оцінений з огляду на первинні документи, які фіксують рух коштів на рахунку та умови договору. Тому суд вважає, що отримання та користування кредитною карткою підтверджується випискою по рахунку, яка має статус первинного документу, в якій відображено як зняття кредитних коштів, так і погашення (а.с. 146-150).

З розрахунку здійсненого позивачем по кредитному договору б/н від 29.11.2013 року станом на 31.05.2017 року відповідач має заборгованість в розмірі 53005,82 грн., з яких: 4868,91 грн. заборгованість за тілом кредита; 42036,63 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3100,00 грн. нарахована пеня та комісія, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, з яких: 500,00 грн. штраф (фіксована частина) та 2500,28 грн. штраф (процентна складова) (а.с. 4-5).

У відповідності до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільний кодекс України).

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12 (провадження№14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користуванням кредитом, штрафи, пеню, та комісію.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29 листопада 2013 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг, Тарифів банку, як невід`ємні частини кредитного договору.

Разом з цим, у матеріалах справи міститься лише копія анкети заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 29 листопада 2013 року, що підписана відповідачем. При цьому, копії додатків, а саме Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з умов та правил надання банківських послуг, що долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, підписів відповідача не містять, що свідчить про недоведеність факту ознайомлення відповідача саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Крім того, в матеріалах справи взагалі відсутня Пам`ятка клієнта.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, а також те, що вказаний документ станом на 29 листопада 2013 року містив умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, комісії, штрафів).

Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові зауважила, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Цим самим касаційний суд прийшов до висновку про укладеність кредитного договору в силу вимог закону, та, як наслідок, врахувавши, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, відтак Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Отже, Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що із наявної в матеріалах справи та дослідженої копії анкети-заяви про приєднання до Умов не можливо дійти висновку, що дана анкета-заява містить істотні умови властиві для даного типу договору.

Адже з матеріалів справи вбачається, що анкета-заява, у якій міститься підпис відповідача, стосується лише його наміру оформити платіжну картку. Позивачем не надано жодного підтвердження про погодження ОСОБА_1 відсоткової ставки в розмірі заявленому позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості по відсоткам, пені, комісії, та штрафи за несвоєчасну сплату кредиту, а відтак в цій частині вимог необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення тіла кредиту, суд виходить з наступного.

Із розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, в якому міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей вбачається, що відбулось неодноразове отримання позичальником кредитних коштів та поповнення карткового рахунку на різні суми на нову картку, яка була видана позичальнику після спливу строку дії попередньої.

Частину із сплачених відповідачем коштів, що підтверджується випискою по рахунку відповідача, безпідставно позивачем було спрямовано на погашення відсотків, пені, та штрафів між тим, анкета-заява від 29 листопада 2013 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, пені та штрафів за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом (а.с. 146-150, 166-168).

За таких обставин, всі суми, що сплачувалися відповідачем в межах погашення заборгованості за анкетою-заявою від 29.11.2013 року слід зараховувати на погашення тіла кредиту.

З урахуванням того, що розмір та сплату відсотків, пені, штрафів сторонами погоджено не було, а тому тіло кредиту є повністю погашеним відповідачем, що є в даному випадку підставою для відмови у задоволенні позову.

Правовий висновок про зарахування на погашення тіла кредиту сплачених позичальником коштів, які кредитор безпідставно зарахував на погашення процентів викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 545/2248/17, провадження № 61-11459св19.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати, при відмові у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 207, 525, 526, 530, 549, 628, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 10, 11, 57-60, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1Д, адреса для листування: 49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок № 50, код ЄДРПОУ 14360570), до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), про стягнення заборгованості, за кредитним договором б/н від 29.11.2013 року в розмірі 53005,54 грн., з яких: 4868,91 грн. заборгованість за тілом кредита; 42036,63 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3100,00 грн. нарахована пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, з яких: 500,00 грн. штраф (фіксована частина) та 2500,28 грн. штраф (процентна складова), відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеними позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повиний текст рішення суду складено 04.12.2020 року.

Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка

районного суду

м.Кіровограда