Рішення № 93306083, 03.12.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9758/20

2-а/357/249/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 грудня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу «ТОР» БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області Бітярського Максима Петровича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адмінінстративним позовом до поліцейського взводу «ТОР» БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області Бітярського Максима Петровича, Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, мотивуючи тим, що 15 вересня 2020 року він прийшов до будинку АДРЕСА_1 де донедавно проживав разом із своєю співмешканкою ОСОБА_2 з ціллю забрати свої речі. Залишивни автомобіль біля під`їзду АДРЕСА_1, яким він користувався близько 2 роки та який був зареєстрований на ОСОБА_2 , ним було виявлено, що з автомобіля зняті номерні знаки та вважаючи, що останні викрадені, він зателефонував в поліцію. По приїзду працівників поліції, останні оглянули документи на автомобіль, повідомили, що даний автомобіль йому не належить, а тому він не мав права звертатися з заявою про викрадення номерних знаків з нього. Як з`ясувалося пізніше, дані номерні знаки зняла його цивільна дружина ОСОБА_2 . У зв`язку з цим, працівники поліції повідомли, що він вчинив завідомо неправдивий виклик поліції та склали відносно нього постану про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП. Вважає таку постанову незаконною, він не скоїв жодного порушення, тому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 15 вересня 2020 року серії ГАА № 508139 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення ( а. с. 1-3 ).

Ухвалою судді від 01.10.2020 року позовна заява ОСОБА_1 до поліцейського взводу «ТОР» БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області Бітярського Максима Петровича, Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення була залишена без руху ( а. с. 12-14 ).

Ухвалою судді від 05 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу «ТОР» БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області Бітярського Максима Петровича, Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Постановлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін та призначено розгляд справи в судове засідання ( а. с. 18-19 ).

25 листопада 2020 року за вх. № 45714 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому просили у позові видмовити в повному обсязі мотивуючи тим, що відповідно до винесеної відповідачем постанови, 15.09.2020 року о 17 годині 46 хвилин громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , здійснив завідомо не правдивий виклик поліції, а саме зателефонував на спецлінію «102» та повідомив про те, що викрали державний номерний знак з його транспортного засобу, хоча даний факт не підтвердився, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП. Відповідно до ст. 183 КУпАП - завідомо не правдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної домопоги, або аварійних служб - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Ухвалою суду від 03.12.2020 року замінено неналежного відповідача Головне управління Національної поліції в Київській області на належного відповідача Департамент патрульної поліції.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, 03.12.2020 року за вх. № 47423 судом отримано клопотання, в якому останній просив розгляд справи проводити у його відсутність. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Судові витрати просить стягнути з відповідача.

Відповідачі свого представника в судове засідання не направили, 03.12.2020 року за вх. № 47363 судом отримано заяву про розгляд справи без участі відповідача.

Оскільки представник Департаменту патрульної поліції надав відзив та просив проводити розгляд справи за його відсутності, суд вважає за можливим продовжити розгляд справи після заміни одного з неналежного відповідача ГУНП в Київській області на належного Департамент патрульної поліції не відкладаючи його розгляд.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Враховуючи викладене, положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом 30.09.2020 р., що підтверджується відповідним штампом суду ( а. с. 1 ) щодо оскарження постанови від 15.09.2020 року, не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку, оскільки направив позовну заяву до суду поштою 16.09.2020 року, про що свідчить наявний в матеріалах справи поштовий конверт ( а. с. 8 ).

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 15.09.2020 року поліцейський взводу «ТОР» БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області Бітярський Максим Петрович, відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, серія ГАА № 508139 за ст. 183 КУпАП.

З вищевказаної постанови вбачається, що 15.09.2020 року о 17 годині 46 хвилин громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , здійснив завідомо не правдивий виклик поліції, а саме зателефонував на спецлінію «102» та повідомив про те, що викрали державний номерний знак з його транспортного засобу, хоча даний факт не підтвердився, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.

Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП, останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 гривня ( а. с. 5 ).

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 за № 14 передбачено, що зміст постанови про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Згідно ст. 183 КУпАП передбачено, що відповідальність настає в разі завідомо неправдивого виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб.

Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч.2 ст. 2 Закону України "Про поліцію та поліцейську діяльність" з метою надання поліцейських послуг щодо підтримання публічного порядку поліція виконує такі функції:

1) профілактика, запобігання, виявлення і припинення адміністративних проступків і кримінальних правопорушень;

2) допомога потерпілим від протиправних посягань;

3) здійснення провадження у справах про адміністративні проступки;

4) розслідування кримінальних правопорушень.

Як було встановлено судом, позивач зателефонував на «102» та повідомив про викрадені номерні знаки автомобіля.

Так, даний факт того, що на автомобілі були відсутні номерні знаки, підтверджується матеріалами справи та неспростовується відповідачем, про що відображено у відзиві на адміністративний позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, позивач звертаючись з викликом в поліцію обгрунтував тим, що прийшов до будинку АДРЕСА_1 де доденавдно проживав разом із своєю співмешканкою ОСОБА_2 з ціллю забрати свої речі, побачив залишиний ним автомобіль біля під`їзду, яким він користувався близько 2 роки та який був зареєстрований на ОСОБА_2 , виявив, що з автомобіля зняті номерні знаки та вважаючи, що останні викрадені, він зателефонував в поліцію.

Підтвердження того, що позивач користувався зазначеним автомобілем свідчить наявний в матеріалах справи Поліс № АР/8140730 ( а. с. 4 ), а також розписка від 15.09.2020 року з якої вбачається, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 належні їй свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 на автомобіль «СЕНС» сірого кольору 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 та ключі від вищевказаного автомобіля ( а. с. 6 ).

Оскільки позивач побачив автомобіль, який останнім використовувався без державних номерних знаків та зателефонувавши на «102», такі дії не можна кваліфікувати, як завідомо неправдивий виклик працівників поліції. Безспірних доказів того, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, за вчинення якого позивача було піддано адміністративній відповідальності, суду не було надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення субєкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Всупереч даним вимогам, суб`єктом владних повноважень жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення на ОСОБА_1 штрафу, передбаченого санкцією ст. 183 КУпАП, не було в наявності та відповідно, не долучено до матеріалів справи.

Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення з боку позивача щодо завідомо неправдивого виклику поліції.

Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Крім того, наданий позивачем диск з аудіозаписом телефонного дзвінка до позовної заяви ( а. с. 7 ) спростовує доводи відповідача викладені у відзиві на адміністративний позов, що викликаючи поліцію, останній повідомив, що викрали д.н.з. з його транспортного засобу, хочи з запису вбачається, що викликаючи поліцію позивач повідомляв про відсутність державних номерних знаків на автомобілі, який зареєстрований за ОСОБА_2 .

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

Крім того, відповідач по справі - поліцейський взводу «ТОР» БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області Бітярський Максим Петрович в судове засвідання не з`явився та жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ст. 183 КУпАП не надав.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що дії поліцейського при складанні постанови відносно позивача є протиправними, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі.

Розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 року у справі №543/775/17 (провадження №11-1287апп18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 420,40 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією ( а. с. 16 ).

Таким чином, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп. на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20 77, 78, 90, 122, 139, 159, 189, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського взводу «ТОР» БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області Бітярського Максима Петровича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, серія ГАА № 508139 від 15 вересня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 183 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок витрат на оплату судового збору.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 );

Відповідач - поліцейський взводу «ТОР» БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області Бітярський Максим Петрович ( адреса місцезнаходження: 09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 18 );

Відповідач: Департамент патрульної поліції (адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ: 40108646 ).

Повний текст судового рішення складено 03 грудня 2020 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов