Ухвала суду № 93305572, 04.12.2020, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2174/20

Провадження №: 2/0343/812/20

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

04 грудня 2020 року м. Долина

Суддя Долинського районного суду Івано-Франківської області Тураш В. А., розглянувши позовну заяву кредитної спілки "Християнська злагода" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

24 листопада 2020 року в Долинський районний суд Івано-Франківської області поступила позовна заява КС "Християнська злагода" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Одночасно позивачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору при розгляді даного спору у зв`язку з важким матеріальним станом.

25 листопада 2020 року Долинським районним судом у відповідності до вимог ст. 187 ЦПК України подано запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (реєстрації) відповідача ОСОБА_1

02 грудня 2020 року отримано відповідь на запит.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, вважаю, що позовна заява не відповідає вимогам, передбаченим ст. 177 ЦПК України, а тому її слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків з наступних підстав:

Згідно ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов`язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху.

У п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати" судам роз`яснено, що судові витрати, це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

У зв`язку з цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами сторін, з другого боку.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що відстрочити сплату судового збору суд може лише фізичній особі, а на юридичних осіб норма цієї статті не розповсюджується.

Саме такого висновку дійшов Верховний суд в ухвалі від 25 квітня 2019 року у справі №344/19084/18, провадження №61-4746ск19.

Крім цього, Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст.6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах («Креуз проти Польщі», № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).

У зв`язку з тим, що відстрочити сплату судового збору суд може лише фізичній особі, на юридичну особу положення ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються, суд приходить до переконання що у задоволенні клопотання директора Івано-Франківської філії КС "Християнська злагода" про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.

Щодо ухвал Верховного суду від 02.08.2019 в справі №761/12145/17 та від 25.04.2019 в справі №761/37888/15-ц, на які в своєму клопотанні посилається представник позивача, то з їх змісту встановлено, що з клопотаннями про звільнення від сплати судового збору зверталися фізичні особи, а не юридичні особи і саме фізичних осіб у даних ухвалах суд постановив звільнити від сплати судового збору у зв`язку з їх скрутним матеріальним становищем.

Відповідно до вимог п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст.4 ЗУ "Про судовий збір" (в редакції від 01.01.2020 року) ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову , але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 2102,00 грн., і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 735700,00грн.

Позивачем в позовній заяві зазначена ціна позову в розмірі 118695,66грн.

Таким чином, вимога майнового характеру повинна бути оплачена судовим збором в сумі 2102,00грн.

В порушення зазначених норм, позивачем не додано оригіналів документів, що підтверджують сплату ним судового збору за подання до Долинського районного суду Івано-Франківської області позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи наведене, позовну заяву кредитної спілки "Християнська злагода" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромслід залишити без руху, та надати строк для усунення недоліків, в який сплатити судовий збір в розмірі 2102,00 грн. за такими реквізитами :

Отримувач УК у Долин.р-ні/Долинськ.р./22030101 ЄДРПОУ одержувача 37964129; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача (ІВАN) UA848999980313131206000009155; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу: код клієнта за ЄДРПОУ, РНОКПП, ПІБ, Долинський районний суд Івано-Франківської області.

При цьому слід зауважити, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя з огляду на усталену практику Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суду з прав людини в своєму рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02, пункт 27) зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Також враховуючи позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95), про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177,185 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання директора Івано-Франківської філії КС "Християнська злагода" про відстрочення сплати судового збору

Позовну заяву кредитної спілки "Християнська злагода" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- залишити без руху та надати позивачу кредитній спілці "Християнська злагода" строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали.

У разі невиконання вимог ухвали в зазначений строк позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш