Рішення № 93305429, 30.11.2020, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1040/20

Номер провадження 2/289/605/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2020 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кичкирівського старостинського округу Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2020 позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання за ним в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на спадкове майно, яке складається з:

- земельної ділянки площею 2,6201 га, кадастровий номер 1825084400:06:000:0143, цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р-н, Кичкирівська сільська рада;

- земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 1825010100:08:000:0269, цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р-н, Радомишльська міська рада,

які фактично успадкував після смерті дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак, не встигти оформити свої спадкові права.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що він являється єдиним спадкоємцем першої черги за законом, який має право та одночасно претендує на зазначене спадкове майно, а рідний син спадкодавця ОСОБА_2 (відповідач по справі) - на зазначену спадщину не претендує, так як він фактично відмовився від неї не подаючи заяву про прийняття спадщини. Крім того на даний час відповідач не в змозі написати заяву про відмову від прийняття спадщини, так як пропущений термін подання останньої. До того ж Державний акт на право власності на земельні ділянки втрачений, наявна лише його копія, при цьому в реєстрі ДЗК існує технічна помилка, а саме: зазначений кадастровий номер 1825010100:06:000:0143, хоча земельна ділянка розташована на території Кичкирівської сільської ради, в реєстрі зазначено як Радомишльської міської ради Житомирської області.

Позивач вказує на неможливість отримати у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за відсутності правовстановлюючого документу на земельні ділянки, тому останній звернувся до суду із вказаним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, надіслали до суду заяви в яких просять розглянути справу за їх відсутності, просять позов задовольнити.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до частини 2 статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані, серед іншого, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки встановленні законом або судом та не приховувати докази.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб 29.12.1979, та після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_4 », що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 13.06.2019 № 00023120534 (а.с.9).

Як вбачається з копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками зазначені: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивача ОСОБА_4 у віці 47 років у м. Радомишль Житомирської обл. (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина до складу якої входить земельна ділянка загальною площею 2,72 га, яка розташована на території Кичкирівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯБ № 220581 від 17.06.2005 (а.с.13).

Згідно довідки за № 023 від 12.06.2019, виданої ПП «Житлоремсервіс-9», ОСОБА_4 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Крім померлої були зареєстровані в будинку, де спадкодавець був зареєстрований: ОСОБА_3 - чоловік, ОСОБА_1 - син, ОСОБА_2 - син.

Більше ніхто крім вищеперерахованих не був зареєстрований на день смерті спадкодавця та протягом шести місяців в будинку, де спадкодавець був зареєстрований (а.с.10).

З відповіді завідувача Радомишльської державної нотаріальної контори Житомирської області на запит суду вбачається, що ніхто із спадкоємців із заявою про прийняття спадщини, заявами про відмову від прийняття спадщини або заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , не звертався. Спадкова справа до майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , не заводилась (а.с.32).

Як вбачається з копії Свідоцтва про смерть від 13.12.2012 серії НОМЕР_2 , батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 54 років у м. Радомишль Житомирської обл. (а.с.11).

Згідно довідки за № 024 від 12.06.2019, виданої ПП «Житлоремсервіс-9», ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Крім померлого були зареєстровані в будинку, де спадкодавець був зареєстрований: ОСОБА_1 - син, ОСОБА_2 - син.

Більше ніхто крім вищеперерахованих не був зареєстрований на день смерті спадкодавця та протягом шести місяців в будинку, де спадкодавець був зареєстрований (а.с.12).

З відповіді завідувача Радомишльської державної нотаріальної контори Житомирської області на запит суду вбачається, що ніхто із спадкоємців із заявою про прийняття спадщини, заявами про відмову від прийняття спадщини або заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не звертався. Спадкова справа до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась (а.с.31).

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1222, ч. 3 ст. 1223 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Прийняття спадщини може бути здійснено двома способами: шляхом подачі заяви до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України) та шляхом спільного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про нотаріат", підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику в справах про спадкування", згідно якого, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Статтею 49 Закону України "Про нотаріат" передбачено випадки відмови нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування нерухомого майна, позивач не врахував, що указана функція перебуває в компетенції нотаріальних органів, а суд, в силу своїх повноважень, може розглядати такий спір у разі відмови нотаріальних органів щодо видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, зверненню до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу ОСОБА_1 нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, чого фактично не відбувалося, що підтверджується листом завідувача Радомишльської державної нотаріальної контори Житомирської області від 28.07.2020 за № 504-01-16 (а.с.31).

Відповідно до ст. 392 ЦК України, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідачі право позивача на спадкове майно не оспорюють, визнають.

Твердження позивача про втрату правовстановлюючого документу на спадкове майно суд не приймає з огляду на те, що позивачем до суду разом із позовною заявою надано відскановану копію Державного акту на право власності на земельну ділянку із позначкою «З оригіналом вірно Оригінал знаходиться в Жданов» та завірено підписом ОСОБА_4 , тобто, на день подання позову до суду надана копія звірялася з оригіналом, докази втрати оригіналу вказаного документу суду не надані.

Судом в судовому засіданні не було встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про невизнання або порушення відповідачем ОСОБА_2 права позивача на спадкування, що вказує на відсутність спору щодо спадщини, яка залишилася після смерті батька позивача та відповідача ОСОБА_2 , отже, право позивача ніким не оспорюється, а тому не потребує захисту судом. Вказавши відповідачем у своїй позовній заяві ОСОБА_2 позивач в позові не зазначив, яким чином відповідач порушує його право на спадщину, не визнає або оспорює його право на спадкове майно, не надав доказів, які підтверджують ці обставини, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутній спір про право цивільне, так як ОСОБА_2 не порушує, не оспорює, і немає даних, що не визнає право позивача на спадщину.

Суд також враховує те, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Звернення до суду з позовом не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення відповідної визначеної правовими нормами процедури оформлення права власності.

Під час розгляду справи судом не було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що порушені права позивача, нотаріус не відмовляв у видачі Свідоцтва про права на спадщину, а тому суд приходить до висновку, що позов фактично спрямований на визнання права власності на спадкове майно без додержання встановленої законом процедури.

Суд звертає увагу позивача, що наявні в матеріалах справи документи в своїй сукупності свідчать про те, що після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняли: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (тобто по 1/3 частині кожен), після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (тобто по 1/2 частині кожен), враховуючи, що строк на відмову від прийняття спадщини, визначений ст. 1273 ЦК України, пропущено, позивачу слід звернутись до органів нотаріату з метою оформлення своїх спадкових прав на частку у спадковому майні після смерті кожного із спадкодавців, а у разі отримання відмови у вчиненні нотаріальної дії - із відповідною позовною заявою до суду, тому позов ОСОБА_1 на даний час є передчасним.

Аналіз наведених норм права та встановлених в судовому засіданні обставин справи дає можливість зробити висновок про те, що заявлені позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно являються безпідставними і не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 76-82, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ), Кичкирівського старостинського округу Радомишльської міської ради Житомирської області (12254, Житомирська обл., Радомишльський р-н, с. Кичкирі, вул. Центральна, 165, код ЄДРПОУ 25923935) про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04.12.2020.

Суддя Н. С. Сіренко