Рішення № 93304980, 23.11.2020, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/12382/16-ц

Категорія 46

2/295/762/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.

за участю секретаря Лайчук В.В.,

представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування державного акту про право власності на землю,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 – адвокат Вернидуб Д.В. звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень від 02.04.2019 року, просив

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №347 від 22.06.1995 року у частині надання додаткової земельної ділянки у користування та передачі у приватну власність ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0,0363 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0363 га за адресою: АДРЕСА_1 , виданий на ім`я ОСОБА_9 15.08.1995 року та скасувати його державну реєстрацію в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1400;

-зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області внести до Національної кадастрової системи запис щодо земельної ділянки, кадастровий номер 1810136300:09:003:0038 площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про скасування державної реєстрації розміру частки ОСОБА_4 в 363/1000 частин в спільній власності на цю земельну ділянку;

- стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача понесені судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 на праві власності належить 77/300 ідеальних частин домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 09.04.2003 року. Іншими співвласниками даного домоволодіння є треті особи в справі - ОСОБА_6 з ідеальною часткою в розмірі 23/100, ОСОБА_5 з часткою в розмірі 23/100, ОСОБА_7 , якому належить 77/300 частин та відповідач ОСОБА_4 - 77/600 частин. Під час оформлення документів для користування земельною ділянкою було з`ясовано, що рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №347 від 22.06.1995 року було надано ОСОБА_9 земельну ділянку у користування та передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0363 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. На підставі вказаного рішення ОСОБА_9 було оформлено та видано 15.08.1995 року Державний акт серії І-ЖТ №045901 на право власності на земельну ділянку площею 0,0363 га за адресою: АДРЕСА_1 . Також було з`ясовано, що за цілим домоволодінням за вищевказаною адресою рішенням Житомирської міської ради від 02.11.1954 року за №834 було закріплено земельну ділянку площею 0,054 га, тобто всього 540 кв.м. Позивач вважає, що ОСОБА_9 за життя було видано Державний акт на право власності на землю на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 22.06.1995 року за №347 з порушенням ст. 6, 17, 22, 30, 42, 57, 67, Земельного кодексу України. Також позивач вважає, що рішення Житомирської міської ради №347 від 22.06.1995 року не відповідає вимогам чинного законодавства на момент його винесення, оскільки йому не передувало надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо формування нової земельної ділянки.

11.10.2016 року ухвалою Богунського районного суду м. Житомира відкрито провадження у справі.

19.05.2017 року ухвалою Богунського районного суду м. Житомира вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на 363/1000 земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:09:003:0038, загальною площею 0, 1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

17.04.2018 року представником відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_10 подано до суду клопотання про застосування строків позовної давності, у якому представник відповідача вказав, що про наявність рішення Житомирської міської ради №347 від 22.06.1995 року позивачу стало відомо з листа Виконкому Житомирської міської ради № 25/р-4058 від 05.07.2012 року та з листа відповіді Виконкому Житомирської міської ради № 25/Ж-57 від 01.10.1998р., наданого на заяву ОСОБА_11 щодо питання приватизації земельної ділянки гр. ОСОБА_9 . Про наявність державного акта про право власності на земельну ділянку площею 0,0363 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позивачу було достовірно відомо з листа Виконкому Житомирської міської ради 4058 від 05.07.2012 року. Про наявність договору дарування № 1-4576 від 03.11.1995 року позивачу було відомо з довідок Житомирського обласного комунального підприємства по технічній інвентаризації № 150-А-4908 від 06.03.1998 року та КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради № 150-А-4908 від 15.11.2008 року, в яких зазначено, що ОСОБА_4 є власником 77/600 ідеальної частки житлового будинку АДРЕСА_2 . Право власності було набуте за вище вказаним договором дарування. Тому представник відповідача вважає, що звернувшись до суду з даним позовом 23.09.2016 року позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, який встановлений законодавством для звернення до суду за захистом своїх прав. (т. 1 а.с. 153)

15.05.2018 року відповідачем ОСОБА_4 подано до суду відзив, у якому відповідач вказав, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, який встановлений законодавством для звернення до суду за захистом своїх прав з підстав, викладених у клопотанні його представника. Також відповідач вказав, що набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору дарування від 03.11.1995 року, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності. Договір дарування ніким не оспорювався та є чинним, тому відсутні підстави для скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку. Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності. (т. 1 а.с. 178-179)

26.09.2018 року представником позивача ОСОБА_1 подано до суду заперечення на клопотання про застосування строків позовної давності, у якому зазначено, що посилання сторони відповідача на те, що позивач ОСОБА_3 дізналася про порушення свого права з листа Виконкому Житомирської міської ради № 25/р-4058 від 05.07.2012 року та з листа відповіді Виконкому Житомирської міської ради № 25/Ж-57 від 01.10.1998р. не відповідають дійсності, оскільки вказані листи не містять відомостей, з яких позивач могла дійти висновку про порушення її прав. Крім того, представник позивача вказав, що не зважаючи на обізнаність про наявність оскаржуваного рішення Житомирської міської ради, про те що вказане рішення порушує права позивача, вона дізналася лише у 2016 році, отримавши копію оскаржуваного рішення, отже звернувшись до суду з позовом 23.09.2016 року, позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності. (т. 1 а.с. 197-198)

26.09.2018 року ухвалою Богунського районного суду м. Житомира витребувано з Головного управління Держгеокадастру України в Житомирській області (м. Житомир, вул. Довженка, 45) оригінал технічної документації із землеустрою на підставі якої ОСОБА_9 була виділена земельна ділянка площею 0,0363 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 , та витребувано з КП "ВЖРЕП" № 5 Житомирської міської ради (м. Житомир, вул. Старовільська, 14) відомості щодо осіб зареєстрованих за адресою АДРЕСА_1 станом на 28.09.2012 року. (т. 1 а.с. 202)

22.10.2018 року на виконання ухвали суду від 26.09.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру України в Житомирській області надіслано до суду копію технічної документації із землеустрою на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . (т. 1 а.с. 213-249)

14.05.2019 року від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру України в Житомирській області Олефіра О.Ю. надійшов відзив, у якому вказано, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській розпоряджається землями сільськогосподарського призначення державної форми на території Житомирської області, які розташовані за межами населених пунктів. Земельна ділянка з кадастровим №1810136300:09:003:0038 відносяться до приватної форми власності та розташована в межах населеного пункту, а тому Головне управління Держгеокадастру не є розпорядником даних земельних ділянок. Також представник відповідача зауважує, що позовні вимоги не містять жодних посилань на порушення його прав з боку Головного у правління Держгеокадастру у Житомирській області, тому у задоволенні позову просив відмовити. (т. 2 а.с. 45-46)

02.12.2019 року до суду надійшло клопотання представника відповідача виконавчого комітету Житомирської міської ради Кононенко А.А. про застосування строків позовної давності, у якому представник відповідача вказав, що право на звернення до суду із зазначеним позовом у ОСОБА_3 виникло після прийняття рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради - з 23 червня 1995 року. Трирічний строк позовної давності для оскарження рішення міськвиконкому у ОСОБА_3 минув 23 червня 1998 року. Позивачу було достовірно відомо про існування оскаржуваного рішення з листа Виконкому Житомирської міської ради №25/р-4058 від 05.07.2012 року та листа відповіді Виконкому Житомирської міської ради № 25/Ж-5771 від 01.10.1998р. наданого на заяву ОСОБА_11 щодо питання приватизації земельної ділянки гр. ОСОБА_9 . На підставі вищевикладеного, представник відповідача просить застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволені позову з підстав пропущення строку позовної давності. (т. 2 а.с. 91-92)

Представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_10 у судовому засіданні( за його участі) проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Представники відповідачів Виконавчого комітету Житомирської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та треті особи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17.02.1995 року ОСОБА_9 звернувся до голови виконкому Житомирської міської ради із заявою про надання у приватну власність земельної ділянки при домоволодінні, якою він користується у порядку спадкування з 1985 року та згідно технічного паспорта інвентаризаційної справи. Також, 04.04.1995 року ОСОБА_9 була подана заява до виконкому Житомирської міської ради про передачу у приватну власність земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 . (т. 2 а.с. 93, 95)

22.06.1995 року виконавчим комітетом Житомирської міської ради прийнято рішення №347 про надання земельних ділянок громадянам у користування та передачу у приватну власність, яким ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину №4441 від 20.12.1994 року надано земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0013 га. Додатково надано земельну ділянку площею 0,0350 га. Загальний розмір земельної ділянки, що передається у приватну власність – 0,0363 га. (т. 1 а.с. 9-10)

На підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №347 від 22.06.1995 року, ОСОБА_9 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0363 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (т. 1 а.с. 11)

03.11.1995 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 укладено договір дарування, за умовами якого ОСОБА_4 прийняв у дар від ОСОБА_9 77/600 частин житлового будинку та земельну ділянку площею 363 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . (т. 1 а.с. 93)

Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (т. 1 а.с. 92)

Відповідно до довідки Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації №150-А-4908 від 06.03.1998 року, право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за: ОСОБА_12 – 10/100 ід.ч., ОСОБА_11 – 47/300 ід.ч., ОСОБА_13 – 77/300 ід.ч., ОСОБА_14 – 23/100 ід.ч., ОСОБА_4 – 77/600 ід.ч., ОСОБА_15 – 77/600 ід.ч. (т. 1 а.с. 17)

Згідно листа Виконавчого комітету Житомирської міської ради №25/Ж-5774 від 01.10.1998 року, що рішенням міськвиконкому 22.06.1995 року №347 гр. ОСОБА_9 чу передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0363 га, що розташована по АДРЕСА_1 . Приватизація земельної ділянки проведена згідно фактичного землекористування, яке склалося на протязі багатьох років на підставі заяви ОСОБА_16 , рекомендацій депутата 10 виборчого округу ОСОБА_17 та матеріалів, що підтверджують розмір земельної ділянки. (т. 1 а.с. 18)

09.04.2003 року між ОСОБА_12 , який діяв від свого імені та імені ОСОБА_11 , та ОСОБА_18 укладено договір дарування частини житлового будинку, за умовами якого ОСОБА_12 та ОСОБА_11 подарували, а ОСОБА_18 прийняла у дар 77/300 частин житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (т. 1 а.с. 13-14)

Згідно свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові, ОСОБА_18 змінила прізвище на « ОСОБА_19 ». (т. 1 а.с. 21)

Згідно довідки КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради №150-А-4908 від 15.11.2008 року, ідеальні частки співвласників на житловий будинок АДРЕСА_1 , виходячи з первинної реєстрації права власності, складають: ОСОБА_18 – 77/300 ід.ч., ОСОБА_20 – 77/300 ід.ч., ОСОБА_14 , 23/100 ід.ч., ОСОБА_4 – 77/600 ід.ч., ОСОБА_15 – 77/600 ід.ч. (т. 1 а.с. 17)

У 2016 році за замовленням ОСОБА_4 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_21 виготовлено технічну документацію землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,1000 га., гр. ОСОБА_9 , частка у спільній власності якого складає 363/1000, розташовану у АДРЕСА_1 , кадастровий №1810136300:09:003:0038. (т. 1 а.с. 214-248)

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна від 13.09.2016 року, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за: ОСОБА_6 – 23/100 ід.ч.; ОСОБА_4 – 77/600 ід.ч.; ОСОБА_18 – 77/300 ід.ч.; ОСОБА_5 – 23/100 ід.ч.; ОСОБА_8 – 77/600 ід.ч.; ОСОБА_7 – 77/300 ід.ч. (т. 1 а.с. 19-20)

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна від 09.03.2017 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:09:003:0038 площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , співвласником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_4 , якому на праві спільної частково власності належить 363/1000 частки земельної ділянки. (т. 1 а.с. 46-49)

Станом на момент виникнення спірних правовідносин, була чинною редакція Цивільного кодексу УРСР, 1963 року (далі – ЦК УРСР, 1963 року).

Згідно ст. 112 ЦК УРСР, 1963 року майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Відповідно до ст. 113 ЦК УРСР, 1963 року володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди — спір вирішується судом.

Згідно Земельного кодексу України від 18.12.1990 року, № 561-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для, зокрема, будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).

Відповідно до ст. 17 ЗК України в редакції 1990 року передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї.

Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

До клопотання додаються матеріали, що обгрунтовують розмір земельної ділянки, обчислений відповідно до вимог частини шостої статті 5 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 ЗК України в редакції 1990 року сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України в редакції 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно ст. 23 ЗК України в редакції 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно частин 1, 2 ст. 30 ЗК України в редакції 1990 року при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів.

За положеннями ст. 42 ЗК України в редакції 1990 року використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначається співвласниками цих об`єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.

Згідно п. 2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 року № 28, роботи по складанню державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею виконуються в такому порядку: підготовчі роботи; встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); складання плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-33цс13, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

На думку позивача Державний акт на право власності на землю на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 22.06.1995 року за №347 з порушенням ст. 6, 17, 22, 30, 42, 57, 67, Земельного кодексу України. Також позивач вважає, що рішення Житомирської міської ради №347 від 22.06.1995 року не відповідає вимогам чинного законодавства на момент його винесення, оскільки йому не передувало надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо формування нової земельної ділянки.

Згідно ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до ч. 5 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного, оцінивши обставини справи, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, оскільки посилання позивача на порушення вище вказаних норм законодавства ґрунтується лише на листі від 05.07.2012 року № 25/8-4058( а.с. 12), що не може вважатись безумовним доказом порушення прав позивача. Суду не надано доказів які вказують, що на час ухвалення рішення виконавчим комітетом Житомирської міської ради № 347 від 22.06.1995 року було порушено порядок його прийняття або прийнято без достатніх для цього підстав. Лист на який посилається позивач, вказує лише на ту обставину, що станом на 05.07.2012 року саме в технічній документації відсутні певні документи. Однак вказане твердження не вказує на ту обставину, що на час прийняття рішення Виконавчим комітетом Житомирської міської ради такі документи не надавались чи були відсутні.

Не підлягає також до задоволення вимога про скасування державного акта на земельну ділянку та скасування державної реєстрації в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1400, оскільки позивачем не доведено наявність порушень при підготовці та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, його реєстрацію та укладання договору оренди.

Крім того, відповідачем 15.05.2018року заявлено про застосування строків позовної давності.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

З огляду на загальний трирічний строк позовної даності, визначений ст. 257 ЦК України починаючи з 05.07.2012 року ОСОБА_3 мала право звернутись до суду за захистом своїх прав до 05.07.2015 року включно. Проте, з даним позовом ОСОБА_3 звернулась до суду лише 23.09.2016 року.

Посилання представника позивача на те, що строк позовної давності не пропущено, оскільки позивач хоча і знала про існування рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради № 347 від 22.06.1995 року , проте його копію отримала лише 12.0.2016 р. не заслуговує на увагу та є хибним.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення з даними позовними вимогами.

Керуючись, ст. 2, 10, 12, 76-82, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування державного акту про право власності на землю залишити без задоволення. Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення буде виготовлено 03.12.2020 року. Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 . Відповідачі: Виконавчий комітет Житомирської міської ради, місце знаходження: м. Житомир, м-н ім. С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 13576954, ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ; Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, місце знаходження: м. Житомир, вул. Довженка, 45, код ЄДРПОУ 39765513. Треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 місце проживання: АДРЕСА_5 ; ідент. коди не відомі.

Суддя Л.М. Чішман