Вирок № 93302793, 04.12.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11497/17

Провадження № 1-кп/161/111/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 04 грудня 2020 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в колегіальному складі:

головуючого - судді Калькової О.А.,

суддів Артиша Я.Д., Сівчука А.Є.,

за участю секретарів Єдинак А.М., Данієляна А.К., Ющак Ю.В.,

прокурора Тищенка В.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Нечая Ю.М.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030130000661 від 12 липня 2017 року, про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кузнецовськ, Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, одруженого, не працюючого, не судимого,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 289 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 , 12.07.2017 близько 03 години 13 хвилин, перебуваючи в громадському місці, а саме на проїжджій частині провулку Черешневий поблизу будинку № 12А с. Княгининок, Луцького району, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок та ігноруючи загальноприйняті у суспільстві правила поведінки і норми моралі, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась у застосуванні насильства із завданням потерпілому тілесних ушкоджень, з використанням предмета – кухонного ножа, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, наніс ножем поріз лівої щоки потерпілому ОСОБА_2 , удар ножем в тім`яну ділянку голови, в ділянку задньої поверхні грудної клітки зліва, наносив удари руками по тулубу, душив потерпілого за шию та вкусив останнього за пальці лівої руки.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді не проникаючого поранення задньої поверхні грудної клітки зліва в проекції верхнього кута лопатки з пошкодженням тіла лопатки, рани на межі обох тім`яних ділянок голови по центру, на лівій щічній ділянці в проекції середньої третини горизонтальної гілки нижньої щелепи, садна в ділянці лівого надпліччя, в ділянці лівого колінного суглобу, правого колінного суглобу, передньої поверхні лівої гомілки, на тильній поверхні лівої стопи, в ділянці правого променево-зап`ясного суглобу, в ділянці правого передпліччя та плеча, в проекції гребня клубової кістки справа, на передній поверхні живота у верхній третині, внутрішньо-шкірні крововиливи на передній поверхні шиї по центру та дещо справа, клаптеподібної рани долонної поверхні 3-4 пальця лівої кисті з піднігтьовими гематомами в проекції даних ран.

Згідно висновку судово-медичного експерта №687 від 14.07.2017 не проникаючого поранення задньої поверхні грудної клітки зліва в проекції верхнього кута лопатки з пошкодженням тіла лопатки відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для загоєння кістки лопатки необхідний час більше 21 доби, рани за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, оскільки для їх загоєння необхідний час більше шести діб, решта тілесних ушкоджень за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

В той же час, 12.07.2017 близько 03 години 13 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи в громадському місці, а саме на проїжджій частині провулку Черешневий поблизу будинку № 12А с. Княгининок, Луцького району, діючи з прямим умислом та метою спричинення тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій та бажаючи настання таких, наніс ножем поріз лівої щоки потерпілому ОСОБА_2 , удар ножем в тім`яну ділянку голови, в ділянку задньої поверхні грудної клітки зліва, наносив численні удари руками по тулубу, душив потерпілого за шию та вкусив останнього за пальці лівої руки.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді не проникаючого поранення задньої поверхні грудної клітки зліва в проекції верхнього кута лопатки з пошкодженням тіла лопатки, рани на межі обох тім`яних ділянок голови по центру, на лівій щічній ділянці в проекції середньої третини горизонтальної гілки нижньої щелепи, садна в ділянці лівого надпліччя, в ділянці лівого колінного суглобу, правого колінного суглобу, передньої поверхні лівої гомілки, на тильній поверхні лівої стопи, в ділянці правого променево-зап`ясного суглобу, в ділянці правого передпліччя та плеча, в проекції гребня клубової кістки справа, на передній поверхні живота у верхній третині, внутрішньо-шкірні крововиливи на передній поверхні шиї по центру та дещо справа, клаптеподібної рани долонної поверхні 3-4 пальця лівої кисті з піднігтьовими гематомами в проекції даних ран.

Згідно висновку судово-медичного експерта №687 від 14.07.2017 не проникаючого поранення задньої поверхні грудної клітки зліва в проекції верхнього кута лопатки з пошкодженням тіла лопатки відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для загоєння кістки лопатки необхідний час більше 21 доби, рани за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, оскільки для їх загоєння необхідний час більше шести діб, решта тілесних ушкоджень за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Крім цього, 12.07.2017 близько 03 години 30 хвилин, в селі Княгининок Луцького району, ОСОБА_1 , діючи умисно, керуючись метою незаконного заволодіння транспортним засобом, з метою переслідування потерпілого ОСОБА_2 для реалізації свого злочинного умислу на умисне заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, шляхом вільного доступу, через незамкнені двері сів за кермо автомобіля марки «Опель Вектра» номерний знак НОМЕР_1 польської реєстрації, який знаходився за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 та завівши ключем, наявним в замку запалювання двигун, поїхав в напрямку автошляху Жидичин – Ковель, чим незаконно заволодів транспортним засобом вартістю 50000 грн.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю (хуліганство), з використанням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень,вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1 , своїми умисними діями, які виразились у спричиненні середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але такого, що спричинило тривалий розлад здоров`я, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1 , своїми умисними діями, які виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні, зокрема за ч. 1 ст. 289 КК України визнав повністю, не заперечив факт вчинення даного кримінального правопорушення в цій частині, однак обвинувачення за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України не визнав та показав, що 12 липня 2017 року він дійсно перебуваючи в громадському місці з використанням предмета – кухонного ножа, наносив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2 , однак наміру на вчинення вбивства тобто на заподіяння смерті потерпілому у нього не було. При цьому не зміг пояснити точну причину своєї агресивної поведінки, лише спирався на своє погане самопочуття. Крім того, повністю підтвердив показання потерпілого ОСОБА_2 щодо обставин та механізму нанесення ним тілесних ушкоджень. Шкода потерпілому повністю відшкодована. Просив суворо його не карати. Цивільний позов Луцької міської клінічної лікарні визнав повністю.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 289 КК України, що визнані судом доведеними, підтверджуються зібраними на досудовому слідстві та дослідженими за клопотанням учасників судового розгляду доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_2 суду показав, що працював таксистом, 12 липня 2017 року надавав послуги обвинуваченому ОСОБА_1 , а саме возив його за межі м. Луцька та по м. Луцьку, коли привіз обвинуваченого під його будинок, що за адресою: с. Княгининок, Луцького району, той повідомив, що піде, візьме гроші для того, щоб розрахуватися за надані послуги. Однак, повернувшись ОСОБА_1 , почав наносити йому удари ножем, спочатку наніс удар в область щоки, а коли виходив з автомобіля то наніс ще удар в спину. Після чого, вони обоє відійшли від автомобіля на проїжджу частину та почали битися, в той час їх побачив сусід тоді конфлікт припинився, крім того ОСОБА_1 сам викинув ніж та перестав наносити удари. Після чого, обвинувачений пропонував піти до нього для того, щоб помитися та привести себе в порядок, однак він відмовився, сів в автомобіль, зателефонував батьку повідомив, про те, що трапилось, при цьому сказав, що він приїде до «Пакко», що по вул. Ковельській в м. Луцьку, щоб той викликав йому швидку допомогу. Стверджує, що загрози його життю не було, також під час нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим будь – яких погроз вбивством, не було. Обвинувачений ОСОБА_1 наносив йому хаотичні удари. Також, вказав, що дійсно обвинувачений незаконно заволодів його транспортним засобом. Збитки йому повністю відшкодовано, претензій ні матеріального ні морального характеру до обвинуваченого не має. Не настоює на суворій мірі покарання, пов`язаній з позбавленням волі, щодо обвинуваченого.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду показав, що близько 3 години ночі 12.07.2017 вийшовши на вулицю з будинку на шум, оскільки гавкав собака та побачив двох осіб, які боролися на землі між собою, одяг яких був брудний та зі слідами крові. Як пізніше йому стало відомо, що це були обвинувачений ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_5 . Останні попросили викликати поліцію, при цьому ОСОБА_6 повідомив, що він є його сусідом, оскільки недавно придбав будинок поряд, а ОСОБА_7 назвався таксистом та повідомив, що ОСОБА_6 вдарив його ножем. Видимої загрози життю комусь з учасників бійки він не помітив, як і слідів серйозних тілесних ушкоджень, у зв`язку з чим швидку медичну допомогу він не викликав. Повернувшись в будинок він викликав поліцію, в цей час хлопці ще хвилин 20 лежали на землі та щось говорили між собою, а потім пішли разом в невідомому йому напрямку.

Винність обвинуваченого також стверджується.

Протоколом слідчого експерименту від 21 липня 2017 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_2 детально розповів та відтворив обставини конфлікту, що мав місце 12.07.2017 року в нічний час, в с. Княгининок, Луцького району, Волинської області.

Вказана обставина також стерджуються і переглянутим в судовому засіданні DVD-R диском із записом протоколу проведення слідчого експерименту від 21.07.2017 року.

Протоколом огляду місця події від 13.07.2017 року, з якого вбачається, що в ході огляду був оглянутий одяг ОСОБА_8 , а саме джинсові штани з пошкодженнями тканини, аркуш паперу з написом та футболка з пошкодженням тканини.

Протоколом огляду місця події від 13.07.2017 року, з фототаблицями, з якого вбачається, що об`єктом огляду являється автомобіль «Опель Вектра» номерний знак НОМЕР_1 польської реєстрації сірого кольору, на кермі водія наявні сліди бурого кольору подібні на кров, бокова частина автомобіля що посередині містить нашарування ґрунту. Також в ході огляду в автомобілі виявлено та вилучено полімерну папку зеленого кольору у якій знаходилися: договір на користування електроенергією для побутових потреб укладений 06.10.2016 між ПАТ «Волиньоленерго» та ОСОБА_9 , особовий рахунок № НОМЕР_2 ; повідомлення про сплату за електроенергією за жовтень 2016 року споживча о.р. № НОМЕР_2 ОСОБА_10 ; квитанцію № 17 від 06.10.2017 на ім`я ОСОБА_11 ; повідомлення про сплату за електроенергією за лютий 2017 споживача о.р. № НОМЕР_2 ОСОБА_9 ; повідомлення про сплату за електроенергією за березень 2017 споживача о.р. № НОМЕР_2 ОСОБА_9 ; квитанцію № 64 від 14.03.2017 на ім`я ОСОБА_9 .

Висновком експерта № 696 від 18.07.2017 року, з якого вбачається, що при огляді у гр. ОСОБА_1 було виявлено тілесні ушкодження: лінійні хаотично розміщені садна – подряпини на передній поверхні грудної клітки та живота, синець з садном на боковій поверхні тулуба над гребнем лівої клубової кістки, поверхневі рани в ділянці 2-го пальця лівої кисті, садно на слизовій оболонці нижньої губи. Садно на слизовій оболонці нижньої губи виникло в результаті травмуючої дії тупого предмету, більш детальна характеристика якого не відобразилась в морфології ушкоджень, садна – подряпини в ділянці грудної клітки виникли в результаті травмуючої дії предмету з загостреним кінцем, більш детальна характеристика якого не відобразилась в морфології ушкоджень, поверхневі рани в ділянці лівої кисті виникли в результаті травмуючої дії гостро – ріжучого предмету, синець з садном на боковій поверхні тулуба могли виникнути в результаті травмуючої дії як тупого предмету з обмеженою травмуючої поверхнею так і в результаті травмуючої дії колюче – ріжучого предмету, цілком можливо в час вказаний під експертним та в постанові, за ступенем тяжкості усі виявлені тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Враховуючи різний характер та анатомічну локалізацію виявлених у гр.. ОСОБА_1 тілесних ушкоджень – виключається з можливістю їх виникнення в результаті падіння з висоти власного зросту.

Протоколом огляду місця події від 13.07.2017 року, з фототаблицею, з якого вбачається, що в приміщенні ординаторської відділення ургентної хірургії Луцької МКЛ, лікар – хірург ОСОБА_12 видав клинок ножа, який під час операційного втручання він вилучив з тіла ОСОБА_2 .

Висновком експерта № 687 від 14.07.2017 року, з якого вбачається, що при огляді та згідно даних представленої медичної документації у гр. ОСОБА_2 було виявлено тілесні ушкодження: не проникаючого поранення задньої поверхні грудної клітки зліва в проекції верхнього кута лопатки з пошкодженням тіла лопатки відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для загоєння кістки лопатки необхідний час більше 21 доби, рани за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, оскільки для їх загоєння необхідний час більше шести діб, решта тілесних ушкоджень за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України, як не закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті інший людині, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала за необхідними для доведення злочину до кінця. Однак, всебічно, повно та неупереджено з`ясувавши встановлені під час кримінального провадження обставини, перевіривши їх доказами, оцінивши ці докази з точки зору їх достовірності, належності, допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, суд, поза розумним сумнівом, приходить до висновку, що зазначена кваліфікація не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.

Разом з тим достатніх, допустимих доказів того, що не закінчений замах на умисне вбивство обвинувачений застосував до потерпілого, не представлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, що також і закріплено в ч. 4 ст. 17 КПК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд може перекваліфікувати кримінально каране діяння з однієї статті на статті кримінального закону, які передбачають відповідальність за менш тяжкі злочини, якщо при цьому не погіршується становище засудженого і не порушується право останнього на захист.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, п. 23 постанов Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.90 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство» вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки хуліганства, як застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296 КК), слід враховувати, що ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров`я громадян.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» особа, яка добровільно відмовилась від убивства потерпілого або заподіяння шкоди його здоров`ю, підлягає кримінальній відповідальності лише за умови, що фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину. У цьому разі інші співучасники злочину відповідно до ч. 1 ст. 31 КК ( 2341-14 ) несуть відповідальність за готування до того злочину або замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець.

Якщо ж відмова мала місце вже після вчинення дій, які особа вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до ч. 2 ст. 15 КК як закінчений замах на злочин, який особа бажала вчинити. При цьому треба мати на увазі, що замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільне небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).

Згідно зі ст. 15 КК України замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.

Так, з системного аналізу закону випливає, що при відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Для з`ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів їм необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи. Порушення цієї вимоги породжує серйозні помилки щодо кваліфікації злочину.

Характерною ознакою прямого умислу є також бажання настання злочинного наслідку, що був задуманий, щодо матеріальних злочинів, і бажання вчинення злочинного діяння - щодо формальних злочинів. У такого роду бажанні знаходить своє вираження вольова ознака умислу як його найважливіша і відмінна риса. Наявністю бажання настання злочинного наслідку при вчиненні злочину з матеріальним складом прямий умисел відрізняється від інших форм і видів вини. Бажання, як вольове начало, перебуває в нерозривній єдності із свідомістю особи, яка діяла з прямим умислом, і її здатністю передбачити наслідки свого діяння.

Отже, якщо винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство.

Сумнівний характер вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, кваліфікованого стороною обвинувачення за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який згідно із п.65 рішення Європейського суду з прав людини від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» означає, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», про те, що така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту. Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ у справі «Веренцов проти України» - п.86 (Заява № 20372/11) від 11 квітня 2013 року).

Так, судом встановлено, що показання потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 , покази обвинуваченого ОСОБА_1 , досліджені матеріали кримінального провадження не підтвердили того, що ОСОБА_1 здійснив не закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті інший людині, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала за необхідними для доведення злочину до кінця, так як в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 чітко вказав, що він дійсно в громадському місці за допомогою ножа наносив удари потерпілому ОСОБА_13 та заподіяв тілесні ушкодження, при цьому умислу на незакінчений замах на умисне вбивство тобто на заподіяння смерті потерпілому у нього не було. Такі дії обвинуваченого чітко і підтвердив сам потерпілий ОСОБА_13 , при цьому показав, що загрози його життю не було, також під час нанесення тілесних ушкоджень з заготовленим предметом – ножем, обвинуваченим будь – яких погроз вбивством чи вимог заволодіти його майном, не було. Обвинувачений ОСОБА_1 наносив йому хаотичні удари, які завдали йому тілесних ушкоджень, що стверджується висновком експерта № 687. Окрім того з показань потерпілого також встановлено, що обвинувачений сам припинив конфлікт та викинув ніж, при цьому пропонував йому допомогу, а саме: піти до нього додому, вмитися та привести себе в порядок. Тобто, стороною обвинувачення не доведено прямого умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України – не закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті інший людині, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала за необхідними для доведення злочину до кінця на ч. 4 ст. 296 КК України, а саме грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю (хуліганство), з використанням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень та на ч. 1 ст. 122 КК України, а саме: на спричиненні середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але такого, що спричинило тривалий розлад здоров`я

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину і тяжкості наслідків, що настали.

При обранні міри покарання колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, колегія суддів відносить щире каяття та усунення заподіяної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, колегія суддів не вбачає.

Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує інформацію про стан його здоров`я, який не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, має постійне місце проживання, вину визнав частково, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, повністю відшкодував шкоду потерпілому, який претензій ні матеріального ні морального характеру щодо обвинуваченого не має, при цьому не настоює на суворій мірі покарання щодо обвинуваченого, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 289 , ч. 1 ст. 70 КК України, у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України та покладенням у відповідності до ст.76 КК України певних обов`язків.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

На підставі ст.ст.128, 129 КПК України ст.1166 ЦК України, цивільний позов Луцької міської клінічної лікарні про відшкодування збитків завданих злочином задовольнити, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь Луцької міської клінічної лікарні 4 488 (чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 .

У відповідності до вимог ст. 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 289 КК України та призначити покарання:

за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

за ч. 1 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він, протягом іспитового строку, тривалістю 3 (три) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Цивільний позов Луцької міської клінічної лікарні до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування збитків завданих злочином –задовольнити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь Луцької міської клінічної лікарні 4 488 (чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 .

Речові докази: полімерну папку зеленого кольору у якій знаходилися: договір на користування електроенергією для побутових потреб укладений 06.10.2016 між ПАТ «Волиньоленерго» та ОСОБА_9 , особовий рахунок № НОМЕР_2 ; повідомлення про сплату за електроенергією за жовтень 2016 року споживча о.р. № НОМЕР_2 ОСОБА_10 ; квитанцію № 17 від 06.10.2017 на ім`я ОСОБА_11 ; повідомлення про сплату за електроенергією за лютий 2017 споживача о.р. № НОМЕР_2 ОСОБА_9 ; повідомлення про сплату за електроенергією за березень 2017 споживача о.р. № НОМЕР_2 ОСОБА_9 ; квитанцію № 64 від 14.03.2017 на ім`я ОСОБА_9 – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Джинсові штани – залишити за належністю ОСОБА_1 .

Клинок ножа, футболку, аркуш паперу з записом, які передані на зберігання в камеру схову Луцького РВП Луцького ВП ГУНП у Волинській області – знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий:

Судді: