Рішення № 93299435, 03.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 року м. Київ № 640/25175/20

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), третя особа Управління патрульної поліції у м. Києві про визнання протиправними та скасування постанов,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (надалі по тексту також - відповідач), в якому просить: визнати протиправними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ) Метлушенко Г.О. щодо відкриття виконавчого провадження постановою від 11.03.2020 та постановлення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 15.06.2020; визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ) Метлушенко Г.О. про відкриття виконавчого провадження від 11.03.2020; визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ) Метлушенко Г.О. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 15.06.2020; стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений штраф та виконавчі витрати всього у розмірі 1317,30 грн; стягнути на користь ОСОБА_1 5000,00 грн - як відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відкриття виконавчого провадження та вчинення дій щодо стягнення подвійного розміру штрафу вже після його сплати є протиправним та незаконним.

Представник відповідача не виклав своєї позиції щодо заявлених позовних вимог.

Представник третьої особи заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що позивачем сплачено штраф з порушенням строків, передбачених законодавством, а тому накладення подвійного штрафу є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 25 жовтня 2019 року відповідно до постанови серії ЕАК № 1667001 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Позивачем 18 грудня 2019 року сплачено штраф у розмірі 510,00 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.1557695729.1.

Постановою від 11.03.2020 відкрито виконавче провадження № 61506849 з примусового виконання постанови Управління патрульної поліції у м. Києві від 25.10.2019 № 1667001 щодо стягнення штрафу в розмірі 1020 грн.

Відповідно до постанови від 15.06.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника відповідачем вирішено звернути стягнення на доходи боржника.

Відповідно достатті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.11 Закону №1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами цієї норми державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно до вимог ч.1 ст.25 Закону №1404-VIII державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.291 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП) постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 3001 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Судом установлено, що позивач відмовився від підписання та отримання постанови в день її складання 25.10.2019.

Згідно з пояснень ОСОБА_1 убачається, що постанову третьої особи ним отримано 05.12.2019 та, як наслідок, у встановлені строки сплачено штраф, що підтверджується квитанцією від 18.12.2019 № 0.0.1557695729.1.

Відповідачем та третьою особою цих обставин не спростовано, доказів вручення в день прийняття постанови або направлення вказаної постанови інші строки до суду не надано. В матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості щодо дати вручення постанови від 25.10.2019 серії ЕАК № 1667001.

Таким чином, ураховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем у належні строки сплачено штраф, а отже наявні підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження за постановою Управління патрульної поліції у м. Києві від 25.10.2019 № 1667001 щодо стягнення штрафу в розмірі 1020 грн.

Водночас, у суду відсутні підстави для визнання дій відповідача протиправними та визнання протиправною спірну постанову щодо відкриття виконавчого провадження, оскільки на момент винесення такої постанови, державному виконавцю не було відомо про обставини сплати позивачем штрафу в належні строки за постановою від 25.10.2019 № 1667001, тому відповідач діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», який не передбачає обов`язку перевірки виконання рішення боржником до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначено у статті 68 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Як установлено судом вище, позивачем сплачено штраф за постановою Управління патрульної поліції у м. Києві від 25.10.2019 № 1667001, та беручи до уваги відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження № 61506849, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови відповідача від 15.06.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою відповідачем вирішено звернути стягнення на доходи боржника.

Окрім цього, суд бере до уваги, що відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Натомість, відповідачем не надано жодних доказів про належне повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження, у матеріалах виконавчого провадження відсутні докази належного направлення постанови про відкриття виконавчого провадження у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Такі обставини зумовили позбавлення права позивача можливості повідомити про виконання виконавчого документа у передбачені законодавством строки.

Таким чином, є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо винесення постанови державним виконавцем від 15.06.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

З матеріалів виконавчого провадження установлено, зокрема з розпорядження від 21.08.2020 № 61506849/24, що грошові кошти у сумі 1 317,30 грн надійшли 19.08.2020 на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконання виконавчого документа від 25.10.2019 № 1667001 Управління патрульної поліції у м. Києві, які розподілені за відповідними напрямками.

Разом з тим, доказів того, що позивач належним чином звертався до відповідача з приводу повернення платежів у розмірі 1 317,30 грн до суду не надано, будь-яких рішень з цього приводу не приймалося.

Слід звернути увагу, що з матеріалів виконавчого провадження убачається, що в телефонному режимі позивач повідомив державного виконавця про виконання рішення ще до відкриття виконавчого провадження та просив повернути сплачені кошти, разом з тим відповідачу не надано належних доказів сплати штрафу за постановою від 25.10.2019 № 1667001, що унеможливило відповідачу здійснити належні дії для вирішення постановленого питання.

Суд наголошує, що необхідним є здійснення захисту порушеного права, а не права, яке може бути порушено в майбутньому, отже вимога щодо стягнення сплаченого штрафу та виконавчих витрат у розмірі 1 317,30 грн в рамках виконавчого провадження задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Як зазначено у п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України зазначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як зазначено у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. […] Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст.23 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Позивач у позові зазначив, що у зв`язку з протиправними діями відповідача він зазнав моральної шкоди, яку оцінює у 5 000 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що така моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Проте, позивач не виконав свого обов`язку щодо доказування та не надав суду жодного доказу на підтвердження моральних страждань, а також не надав жодного обґрунтування щодо заявленого розміру моральної шкоди та доказів того, що саме така сума є співмірною із завданою шкодою.

Оскільки під час розгляду справи позивачем не представлено належних доказів заподіяння йому неправомірними та винними діями відповідача шкоди, що є необхідною умовою відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Ураховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», відсутні підстави для розподілу витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 287, 296 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ) Метлушенко Г.О. щодо постановлення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 15.06.2020.

3. Скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ) Метлушенко Г.О. про відкриття виконавчого провадження від 11.03.2020.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ) Метлушенко Г.О. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 15.06.2020.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору відсутні.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593)

Третя особа: Управління патрульної поліції у м. Києві (03048, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9, код ЄДРПОУ 40108646)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко