Рішення № 93299364, 03.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 року м. Київ № 640/24605/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІДРЕЙЛ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «СІДРЕЙЛ» (далі також - ТОВ «СІДРЕЙЛ», позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00002560502 від 04 березня 2020 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 281 400, 00 грн., з яких 225 120, 00 грн. сума податкового зобов`язання та 56 280, 00 грн. сума штрафних санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, позивач наполягає на тому, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню також з огляду на те, що внаслідок його адміністративного оскарження подана ним до Державної податкової служби України скарга має статус повністю задоволеної, оскільки контролюючим органом не було дотримано строків її розгляду.

В наданому суду відзиві представник відповідача вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та відзиві проти адміністративного позову.

Позивачем надано суду відповідь на відзив, в якому заперечено такі аргументи відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку TOB «СІДРЕЙЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2017 року по 30 вересня 2019 року, валютного законодавства за період з 01 липня 2017 року по 30 вересня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 липня 2017 року по 30 вересня 2019 року та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено акт перевірки від 12 лютого 2020 року № 94/26-15-05-02-01-14/38450144.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 225 120, 00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2020 року № 00002560502 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 281 400, 00 грн. (основний платіж - 225 120, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 56 280, 00 грн.).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача виходячи з наступного.

01 липня 2018 року позивачем (Клієнт) та ТОВ «ГУД ТАЙМ БІЛД» (Експедитор) укладено договір транспортно-експедиційних послуг № 01/07-1, відповідно до якого Експедитор зобов`язувався за плату та за рахунок клієнта організувати та забезпечити надання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (зернові, зернобобові, олійні культури, та продукти їх переробки) залізничним транспортом.

Сплачені за вказаним зобов`язанням кошти були включені позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств періоду, що перевірявся під час перевірки відповідачем.

Відповідно до вимог п. 134.1 статті 134 ПК України (тут і далі норми матеріального права наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та сум, на які збільшено від`ємне значення фінансового результату до оподаткування, мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 (постанова від 04 вересня 2018 року) Верховним Судом було сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

З метою підтвердження реальності господарської операцій, що мали місце з його контрагентом, позивачем було надано суду копії відповідних документів, а саме: договору від 01 липня 2018 року № 01/07-1, актів надання послуг, податкових накладних, картки рахунку 631 та оборотно-сальдової відомості за цим рахунком.

Між тим, суд зазначає, що окремі з наданих документів не відповідають вказаним вище обов`язковим вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема: акти наданих послуг не містять відомостей про місце їх складання, дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а саме прізвище, ім`я та по-батькові (ініціали) особи, якою вони підписані від імені позивача.

Таким чином, надані позивачем документи з зазначеними вище недоліками, суд не вважає первинними документами в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Більше того, суд звертає увагу на те, що відповідно до умов договору від 01 липня 2018 року № 01/07-1 його сторони були зобов`язані складати та обмінюватись такими документами, зокрема як: правовстановлюючі документи на товар, залізничні накладні, заявки Клієнта (п. 2.1.6 договору); довіреності, листи на ім`я керівників елеваторів, хлібоприймальних підприємств, комбінатів хлібопродуктів та інших підприємств, накази (доручення) на завантаження (вивантаження) товару (п. 2.1.7 договору); документація на завантажений товар (рахунки, акти зачистки тощо) (п. 2.1.10 договору); реєстри вагонів із зазначенням дати завантаження, номерів залізничних накладних, номерів вагонів тощо (п. 2.1.11 договору); рахунки-фактури, акти виконаних робіт, дублікати або копії сертифікатів, копії залізничних накладних (п. 2.1.14 договору); рахунки на оплату наданих послуг (п. 3.1 договору); акти звірки взаєморозрахунків (п. 3.6 договору).

Між тим, жодного з наведеного переліку документів позивачем на підтвердження своєї позиції за час розгляду справи суду надано не було.

Відповідно до ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Сукупність наведених обставин не дає змогу встановити реальний характер господарських зобов`язань, що за словами позивача мали місце між ним та його контрагентом, обставин їх дійсного виконання.

Таким чином, наведене вище свідчить про те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності могли обґрунтувати помилковість доводів контролюючого органу про те, що позивачем не було підтверджено отримання транспортно-експедиційних послуг від ТОВ «ГУД ТАЙМ БІЛД».

Водночас, з урахуванням наведених положень законодавства, вбачається, що за відсутності факту придбання товарів/послуг або в разі якщо придбані товари/послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат підприємства, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи все зазначене вище, обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки позивача висновки про порушення ним вимог податкового законодавства.

Водночас, щодо доводів позивача про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки внаслідок його адміністративного оскарження подана ТОВ «СІДРЕЙЛ» до Державної податкової служби України скарга має статус повністю задоволеної, так як контролюючим органом не було дотримано строків її розгляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Як вбачається з матеріалів справи, скарга позивача на податкове повідомлення-рішення № 00002560502 від 04 березня 2020 року була зареєстрована Державною податковою інспекцією України 23 липня 2020 року. Водночас, рішення за наслідком її розгляду прийнято 03 вересня 2020 року.

Відповідно до вимог п. 52-8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, в редакції Закону України від 13 травня 2020 року № 591-IX (набрав чинності 29 травня 2020 року), тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу.

З першого календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), перебіг строків, які зупинялися відповідно до цього пункту, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, карантину, встановлений на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв по 31 липня 2020 року.

З наведеного вище вбачається, що у строк до 31 липня 2020 року строк розгляду скарги позивача був зупинений і таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 ПК України.

Разом з тим, у зв`язку з закінченням дії встановленого Кабінетом Міністрів України карантину 31 липня 2020 року, скарга ТОВ «СІДРЕЙЛ» на податкове повідомлення-рішення № 00002560502 від 04 березня 2020 року мала бути розглянута у строк до 20 серпня 2020 року, чого здійснено не було, що не заперечується відповідачем.

Більше того, матеріали справи не містять доказів продовження строку розгляду скарги ТОВ «СІДРЕЙЛ».

А тому, враховуючи наведені правові положення, вбачається, що така скарга позивача вважається повністю задоволеною на користь платника податків з 21 серпня 2020 року.

Разом з тим, оскільки контролюючим органом не приймалось окремого рішення про скасування податкового повідомлення-рішення № 00002560502 від 04 березня 2020 року, а стаття 60 ПК України, яка визначає момент відкликання податкового повідомлення-рішення, не врегульовує правовідносини, що складаються у разі виникнення обставин, визначених статтею 56 ПК України (задоволення скарги платника податків на податкове повідомлення-рішення внаслідок пропуску контролюючим органом строків її розгляду), суд, з метою повного та ефективного захисту прав позивача у спосіб, який би мінімізував необхідність його повторного звернення до суду за захистом порушених прав, дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог та, відповідно, наявність підстав для їх задоволення шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 00002560502 від 04 березня 2020 року.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 3 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У своїй позовній заяві позивачем зазначено про свої очікування понести витрати на професійну правничу допомогу. Разом з тим, у визначений процесуальним законом строк позивачем не подано до суду ні доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу, ні заяви про те, що такі докази будуть подані після ухвалення рішення суду.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати лише у розмірі 4 221, 00 грн. (судовий збір, сплата якого підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СІДРЕЙЛ» (01042, місто Київ, бульвар Дружби Народів, 5 «Е»; код ЄДРПОУ 38450144) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00002560502 від 04 березня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СІДРЕЙЛ» понесені останнім судові витрати у розмірі 4 221, 00 грн. (чотири тисячі двісті двадцять одна гривня).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк