Рішення № 93299304, 30.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ № 640/17181/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні інженерні рішення»доГоловного управління Держпраці у Київській областіпро визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні інженерні рішення» (далі - ТОВ «Інноваційні інженерні рішення», позивач) із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - ГУ Держпраці у Київській області, відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 02.05.2019 року № КВ 722/1432/НД/АВ/СПТД/ФС-340 про накладення уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Київські області на ТОВ «Інноваційні інженерні рішення» штраф у розмірі 417 300,00 грн.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що перевірку за результатами якої було прийнято оскаржувану постанову було проведено із порушеннями чинного законодавства, а таким чином оскаржувана постанова також підлягає скасуванню.

Позивач стверджує, що звернення працівника, на підставі якого було призначено перевірку, є фальсифікованим, адже працівник ніяких звернень не писав, про що було повідомлено відповідача листом 28.03.2019 року, разом з тим не дивлячись на таке повідомлення 01.04.2019 року від відповідача надійшло направлення на проведення перевірки від 14.03.2019 року № 722 та вимога про надання документів від 26.03.2019 року № 722.

Також позивач зазначає, що відповідачем у вимозі про надання документів від 26.03.2019 року № 722 визначені документи, що за своєю суттю не відносяться до предмету перевірки визначеної у анонімному зверненні та у направленні на проведення перевірки від 14.03.2019 року, адже вони не стосуються працівника, який нібито подав таке звернення, крім того, перевірка витребуваних відповідачем журналів проведення інструктажу з охорони праці та цивільно-правових угод не відносяться до компетенції відповідача. На зазначену вимогу позивачем було подано скаргу від 03.04.2019 року № 101/1.

Крім того, позивач зазначає, його не було допущено до розгляду справи про накладення штрафних санкцій, адже лист запрошення на розгляд справи призначеної на 02.05.209 року, позивачем отримано 13.05.2019 року. При цьому, постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, була скасована рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі 826/8917/17, таким чином постанова про накладення штрафу винесена на підставі зазначеного порядку також підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

08 жовтня 2019 року на виконання ухвали про відкриття провадження у справі відповідачем надано відзив на адміністративний позов, яким останній проти позовних вимог заперечив у повному обсязі.

При цьому відповідач зазначає, про правомірність проведення перевірки позивача, з огляду на наявність інформації про порушення відповідачем вимог законодавства про працю. При цьому, відповідач зазначає, що позивачем протиправно не допущено відповідача до проведення інспекційного відвідування, про що складено Акт від 08.04.2019 року № КВ722/1432/НД АВ, на підставі якого, керуючись положеннями статті 265 КЗпП прийнято постанову про накладення штрафу від 02.05.2019 року № КВ 722/1432/НД/АВ/СПТД/ФС-340.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі наказу від 14.03.2019 року № 1443 та направлення від 14.03.2019 року № 722 про проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю, фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору суб`єктом господарювання ТОВ «Інноваційні інженерні рішення», інспекторами праці було здійснено виїзд для проведення інспекційного відвідування за місцем здійснення господарської діяльності позивача.

26 березня 2019 року відповідачем було надано позивачу вимогу про надання документів необхідних для проведення інспекційного відвідування у строк до 08.04.2019 року.

Разом з тим, позивач відмовився надати документи необхідні для проведення інспекційного відвідування, та не допустив інспектора до проведення інспекційного відвідування.

08 квітня 2019 року було складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №КВ722/1432/НД/АВ, в якому зафіксовано ненадання позивачем витребуваних документів та не допуск до проведення перевірки.

18 квітня 2019 року листом № 43/2/196388 відповідач повідомив позивача, що 02.05.2019 року відбудеться розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбачених абзацом 7 частиною 2 статті 256 Кодексу законів про працю.

02 травня 2019 року, з огляду на порушення позивача, керуючись положеннями статті 259 Кодексу законів про працю, статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», частини 3 статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 та абзацом 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України), відповідачем винесено постанову про накладення штрафу № КВ722/1432/НД/АВ/СПТД/ФС-340 у розмірі 417 300,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877).

Відповідно до положень частин 4 та 5 статті 2 Закону № 877 заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.

Статтею 259 КЗпП України встановлено, що державний нагляд та контроль за держанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 5 та 6 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектори праці керуються Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 (далі - Порядок № 295).

Розглядаючи дану справу по суті, суд акцентує увагу позивача, що на момент винесення рішення про призначення інспекційного відвідування, фактичного виходу на перевірку та винесення рішень за результатами такої перевірки Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 був чинним, скасування зазначеної постанови відбулося за рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/8917/17 лише 14.05.2019 року, тобто вже після винесення відповідачем оскаржуваного рішення, а отже його норми застосовуються для спірних правовідносин.

Відповідно до підпунктів 1-5 пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться: за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.

Пунктом 11 Порядку № 295 визначено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Окрім цього, пунктом 12 Порядку № 295 передбачено, що вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Згідно пункту 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю припис про їх усунення.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Частиною 2 статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

З огляду на зазначене вбачається, що законодавством чітко передбачено обов`язок суб`єкта господарювання допустити Держпраці до перевірки та надавати всі витребувані документи відповідно до вимог органу нагляду та контролю.

Разом з тим, суд не погоджується з позицією позивача щодо відсутності підстав для проведення відповідачем перевірки, адже ним та скаржником ОСОБА_1 , на підставі скарги якого було призначено проведення інспекційного заходу, було подано відповідачу заяву про недійсність скарги ОСОБА_1 від 21.02.2019 року, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі пункту 5 Порядку № 295, наказом від 14.03.2019 № 1443 прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування позивача, на підставі якого в подальшому було виписано направлення від 14.03.2019 року № 722 про проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю, фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору суб`єктом господарювання ТОВ «Інноваційні інженерні рішення».

Суд звертає увагу позивача, що заява ОСОБА_1 про відкликання своєї попередньої заяви, була подана до відповідача 21.03.2019 року, тобто вже після призначення проведення перевірки, інших належних та допустимих доказів щодо відкликання скарги ОСОБА_1 позивачем не надано.

Наказ про призначення перевірки від 14.03.2019 року № 1443 не оскаржувався позивачем та на момент проведення перевірки був чинним.

Крім того, Порядку № 295 не передбачено можливість відповідача скасувати призначену перевірку, таким чином, відповідач в межах та у спосіб передбачений законодавством призначив проведення перевірки позивача.

З огляду на те, що підставою для проведення перевірки стало рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації зі скарги, що надійшла до органу 21.02.2019 року та містила інформацію про порушення ТОВ «Інноваційні інженерні вішення» вимог трудового законодавства, а не на підставі звернення робітника про порушення його прав та інтересів, відповідач не був обмежений у визначені предмету перевірки лише перевіркою трудових відносин, що склались між позивачем та скаржником.

За таких умов, суд погоджується з позицією відповідача, що предметом перевірки у даному випадку є оформлення трудових відносин у ТОВ «Інноваційні інженерні вішення».

Таким чином, відповідач мав право в порядку передбаченому пунктом 12 порядку № 295 внести вимогу від 26.03.2019 року № 722 щодо надання документів відносно всіх працівників зазначеного підприємства.

Щодо доводів позивача про необґрунтованість факту недопуску до проведення перевірки, що зафіксовано актом про неможливість проведення перевірки/інспекційного відвідування від 08.04.2019 року № КВ722/1432/НД/АВ з огляду на оскарження позивачем вимоги про надання документів від 26.03.2019 року № 722, суд зазначає наступне.

Положеннями пунктів 11 Порядку № 295 чітко передбачено право відповідача безперешкодно, без попереднього повідомлення під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Зазначене право не стосується іншого права відповідача на внесення вимоги про надання документів, що передбачено пунктом 12 Порядку № 295, яка в подальшому може бути оскаржена на підставі пункту 30 зазначеного порядку.

Водночас, оскарження вимоги про надання документів, не впливає на обов`язок суб`єкта господарювання не перешкоджати інспекторам проводити інспекційне відвідування, крім того, законодавством не визначено підстав за яких суб`єкт господарювання може не допустити відповідача до проведення інспекційного відвідування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 визначений Порядок накладання штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення ( далі -Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування.

Таким чином, законодавством чітко передбачено можливість накладення штрафних санкцій за не допуск до проведення інспекційного відвідування.

Пунктом 6 Порядку № 509 встановлено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно з пункту 7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Водночас, суд не приймає до уваги посилання позивача, щодо не повідомлення його про розгляд справи про накладення штрафу, як на підставу неправомірності винесення оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 18 квітня 2019 року листом № 43/2/196388 відповідач повідомив позивача, що 02.05.2019 року відбудеться розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю.

Вказаний лист-виклик на розгляд справи про накладення штрафу, надісланий позивачу 19.04.2019 року поштою, рекомендованим листом № 0406005361474, таким чином, повідомлення про розгляд справи надіслано більше ніж за п`ять, днів до дати розгляду справи про накладення штрафу.

Відповідно до пунктів 94-96 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 Порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв`язку за місцем обслуговування.

Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи вдаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

У разі вручення рекомендованих поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про надходження поштових відправлень з використанням абонентської поштової скриньки згідно з укладеним договором датою вручення вважається дата їх вкладення до скриньки.

Відправлення "EMS", адресовані юридичним особам, можуть видаватися: представникам, уповноваженим на одержання пошти, у приміщенні адресата.

У разі відсутності або несправності абонентської поштової скриньки, невиконання вимог щодо її встановлення, відсутності договору юридичної особи з оператором поштового зв`язку про доставку пошти оператор поштового зв`язку зобов`язаний письмово повідомити користувача послуг поштового зв`язку про свою відмову від доставки адресованих йому поштових відправлень, періодичних друкованих видань.

Реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на держання пошти, в об`єкті поштового зв`язку на підставі довіреності, кормленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена у встановленому порядку, зберігається в об`єкті поштового зв`язку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що абонент (позивач) самостійно визначає як організувати відносини з оператором поштового зв`язку, щоб забезпечити отримання надісланої йому поштової кореспонденції шляхом укладення договору та встановлення абонентської скриньки, отримання кореспонденції безпосередньо у відділенні поштового зв`язку.

Таким чином, обов`язок відповідача повідомити суб`єкта господарювання про розгляд справи обмежується лише надісланням виклику на розгляд справи. Фактичні обставини одержання надісланого виклику знаходяться за межами компетенції відповідача та не можуть впливати на розгляд справи про накладення штрафу, оскільки відносини між оператором поштового зв`язку та адресатом знаходяться поза контролем відповідача та не залежать від нього.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі №809/1198/17 та від 13.06.2018 року у справі №820/6755/16.

Таким чином, суд дійшов висновку що не отримання позивачем листа-виклику на розгляд справи про накладення штрафу, яке зумовлено діями позивача, не перешкоджає для розгляду відповідачем такої справи та винесення відповідного рішення за результатами розгляду.

02 травня 2019 року, з огляду на не надання позивачем документів на вимогу відповідача та з огляду на не допуск відповідача до проведення інспектування, відповідачем винесено постанову про накладення штрафу № КВ722/1432/НД/АВ/СПТД/ФС-340 у розмірі 417 300,00 грн.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 295 вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Крім того, частиною 2 статті 265 КЗпП України чітко передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

З аналізу зазначених норм, вбачається що законодавством чітко визначено відповідальність суб`єкта господарювання за недопущення відповідача до проведення інспектування та за ненадання документів, що також створює перешкоди у проведенні перевірки.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що факт недопущення відповідача до проведення інспектування підтверджується позивачем, суд дійшов до переконання щодо правомірності постанови Головного управління Держпраці у Київській області від 02.05.2019 року № КВ 722/1432/НД/АВ/СПТД/ФС-340 про накладення уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Київські області на ТОВ «Інноваційні інженерні рішення» штраф у розмірі 417 300,00 грн., та відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких підлягають відшкодуванню або оплаті витрати позивача - не суб`єкта владних повноважень лише при задоволенні адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 6 259,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.08.2019 року № 852, що міститься в матеріалах справи.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог сплачений судовий збір позивачам не повертається.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні інженерні рішення» відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя І.М. Погрібніченко