Рішення № 93298967, 16.11.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року справа № 580/403/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Громової В.В.,

позивача — ОСОБА_1 - особисто,

представника позивача Сененко К.В - за ордером,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі — позивач) з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії управління міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі — відповідач 2), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:

- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України в призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, що викладена в листі до Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області від 16.12.2019 №18811/15-2019 (лист Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області від 1.01.2020 №С-348);

- зобов`язати Ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення І групи інвалідності 22.08.2018, відповідно до Закону України “Про міліцію”, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив у нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги з огляду на те, що після первинного встановлення ІІ групи інвалідності, за наслідками повторного огляду МСЕК у 2018 році, позивачу установлено І групу інвалідності та більший відсоток втрати працездатності, у строк понад два роки. Позивач наголошував, що ні Закон України від 20.12.1990 №565-XII “Про міліцію”, ні Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 не містять обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності після первинного встановлення втрати працездатності. Крім того, у позові вказано, що перелік підстав, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку №850, і такі підстави у позивача відсутні, а тому, на його думку, він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону №565-XII.Також позивач зазначив, що у порушення вимог Порядку №850 відповідач не прийняв рішення за наслідками розгляду документів, а лише надіслав лист, у зв`язку з чим позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою від 10.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Заперечуючи проти позову, відповідач 2 надіслав до суду 25.02.2020 відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити, у зв`язку з тим, що відповідно до п. 4 Порядку №850 позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки після первинного встановлення ІІ групи інвалідності позивачу і до встановлення І групи інвалідності минуло понад два роки.

03.03.2020 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Окрім вищевказаних доводів, що вищу групу інвалідності установлено позивачу в строк понад два роки вказує, що позивач не відноситься до працівників міліції, оскільки проходив службу та звільнений з посади начальника реєстраційного відділення Черкаського РЕВ ДАІ при УМВС України в Черкаській області, зі спеціальним званням капітана міліції, а згідно зі ст. 16 Закону України «Про міліцію» виплата одноразової грошової допомоги передбачена особам, яким присвоєно звнання «міліції». Крім того, зазначає, що інвалідність позивачу встановлено у зв`язку із захворюванням, яке пов`язано з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, що, на думку відповідача 2, не є тотожним із захворюванням, яке пов`язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Ухвалою суду від 04.03.2020 постановлено здійснювати подальний розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 10 год. 00 хв. 16.11.2020, прибув позивач та його представник.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце повідомлені належним чином про надійшло 16.11.2020 клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідачі явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Від представника Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області надійшло 16.11.2020 клопотання про розгляд справи без участі представника.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Сторона позивача просила позовні вимоги задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 15.04.1986 по 13.05.1996, що підтверджується наданою до суду трудовою книжкою.

Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 06.12.2019 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії.

Позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, причина інвалідності – захворювання пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та виплачено 08.07.1996 страхову суму з державного особистого страхування у розмірі 605448000 крб.

При повторному оглді МСЕК 09.12.2008 позивачу установлена ІІ група інвалідності та виплачена грошова допомога у сумі 53 945,45грн.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 303137, позивачу з 22.08.2018 встановлено І групу інвалідності, пов`язану з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області із заявою від 26.09.2018 про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності.

Листом від 12.10.2018 № С-753 відповідач 2 повідомив позивачу, що у зв`язку з тим, що І група інвалідності установлена 22.08.2018 і з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, за умовами п. 4 Порядку № 850, підстав для оформлення документів для передачі до Міністерства внутрішніх справ України, немає.

При повторному звернення до відповідача 2, позивача повідомлено листом від 06.09.2019 № С-753, що довідка, яка надана ним до заяви про призначення одноразової грошової допомоги не відповідає формі, яка затверджена Міністерством охорони здоров`я від 30.07.2012 № 577.

12.11.2019 позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про направлення документів для призначення одноразової грошової допомоги до МВС України та додав до заяви довідку форми 158/0, яка відповідає наказу Міністерства охорони здоров`я від 30.07.2012 № 577.

27.11.2019 відповідачем підготовлено висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу та разом з документами, передбаченими п. 7 Порядку № 850, направлено до Міністерства внутрішніх справ для прийняття рішення.

За наслідками розгляду документів, Департамент фінансово-облікової політики МВС України, листом від 27.11.2019 № 112, повернув матеріали до Ліквідаційної управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, вказавши, що відповідно до Порядку № 850 відсутні підстави для призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

Вважаючи протиправною відмову відповідача 1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І груп інвалідності, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Верховною Радою України 02.07.2015 прийнято Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII), згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України “Про міліцію”, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію”.

До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII (далі – Закон № 565-XII) та Порядком № 850.

На реалізацію вимог статті 23 Закону № 565-XII Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, якою затвердив Порядок № 850, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі – Порядок № 850).

На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850 (набрав чинності з 31.10.2015) пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 580-VIII визнано таким, що повністю втратив чинність Закон № 565-XII.

Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Перелік документів, які необхідно подати працівнику міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у пункті 7 вказаного Порядку.

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (пункту 8 Порядку № 850).

Згідно із пунктом 9 Порядку № 850 МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

За правилами пункту 10 Порядку № 850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС України рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України.

Таким чином, на час виникнення спірних відносин за позивачем як колишнім працівником органів внутрішніх справ, у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, право на отримання одноразової грошової допомоги зберігалось згідно із пунктом 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII.

При цьому, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції щодо процедури, умов, розмірів, а також строків, визначає Порядок № 850.

Разом з цим, відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

За своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв`язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

При цьому, право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв`язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов`язує збільшення її розміру, є різними правовими поняттями.

Отже, процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв`язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб`єктивні права та юридичні обов`язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки дисциплінують учасників правових зв`язків, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов`язках суб`єктів.

Крім того, положеннями статті 23 Закону № 565-XII, які втратили чинність із набранням чинності Законом № 580-VII не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв`язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.

Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, оскільки положення Закону № 565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції збереглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв`язку із встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками, який обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

При цьому, вказані положення пункту 4 Порядку № 850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22.10.2020 у справі № 711/1837/18.

Враховуючи те, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу встановлено І групу інвалідності, відбувся 22.08.2018, а інвалідність ІІ групи встановлено 09.12.2008, тобто між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Таким чином, суд висновує, що відмова МВС України у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку із встановлення І групи інвалідності є правомірною, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судових витрат здійснюється у порядку визначеному ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволення позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії — відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.11.2020.

Суддя С.О. Кульчицький