Рішення № 93298725, 19.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 р. № 520/806/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Севастьяненко К.О.

за участю:

секретаря судового засідання - Жукової О.С.,

представника відповідача - Міронова А.А.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сектору державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Відділу державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області в особі ОСОБА_2 та скасувати державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) з 15 березня 2016 року і запис № 471 000 0000 075639 від 15 березня 2016 року про включення до ЄДР відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 );

- зобов`язати ГУ ДФС у Харківській області скасувати взяття фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на облік як платника податків Харківською ОДПІ 15.03.2016 року;

- скасувати вимогу ГУ ДФС у Харківській № Ф-8327-53 від 16 листопада 2018 року про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 15819,54 грн;

- вирішити питання щодо судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань його зареєстровано як фізичну особу-підприємця з 15.03.2016, номер запису: 2 471 000 0000 075639, проте позивач жодних документів до Відділу державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області не подавав та не звертався із заявою про державну реєстрацію його як підприємця. Зазначив, що невстановлена особа, шляхом підробки документів, зареєструвалась від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як фізична особа-підприємець. У зв`язку з чим вважає дії реєстратора щодо проведення реєстрації протиправними. Як наслідок дії щодо взяття фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на облік як платника податків та нарахування податкових зоблов`язань з ЄСВ є також протиправними та такими, що порушують права та свободи позивача.

Ухвалою суду від 12.02.2020 року було відкрито спрощене провадження по справі.

Ухвалою суду від 13.04.2020 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача - Головного управління ДПС у Харківській області до суду надано відзиви на позов, в якому зазначено, що дії відповідача є правомірними, та відповідають вимогам чинного законодавства. Згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа-підприємень на загальній системі оподаткування з 15.03.2016 по 26.06.2019 роки. Відтак. ОСОБА_1 належить до платників єдиного соціального внеску, на яких розповсюджуються обов`язкові вимоги стосовно нарахування та сплати ЄСВ у розмірі мінімального, навіть за умови відсутності отримання таким платником доходу до моменту припинення підприємницької діяльності.

Представником відповідача - Сектору державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області до суду надано відзиви на позов, в якому зазначено, що відповідно до даних які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань позивач особисто звернувся до державного реєстротора для державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Отже у відповідача були відсутні підстави для непроведення реєстраційних дій, а тому позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином, надали до суду клопотання про розгляд справи без участі їх участі за наявними в матеріалах справи доказами.

Представник Головного управління ДПС у Харківській області у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві та письмових поясненнях.

Представник Сектору державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлені належним чином.

Заслухавши представника відповідача, оцінивши доводи позовної заяви та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до даних які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 наявна інформація про те, що з 15.03.2016 року ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) зареєстровано як фізичну особу-підприємця.

25.06.2019 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 особисто звернувся до Центру надання адміністративних послуг Харківської районної державної адміністрації Харківської області для проведення реєстраційної дії "Внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності". Для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) подав заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням.

Після чого державним реєстратором Відділу державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області Михайловою Яною Олександрівною 26.06.2019 було проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 і ІПН НОМЕР_1 ) за її рішенням.

Також судом встановлено, що контролюючим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 16.11.2018 року № Ф-8327-53 на суму 15 819, 54 гривень, яку направлено на адресу позивача.

Позивач звернувся до Люботинського відділення поліції Харківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області із заявою від 02.08.2019 про злочин за ч. 1 ст. 358 КК України, відповідно до якого невстановлена особа шляхом підробки документів зареєструвалась від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як фізична особа-підприємець.

Також адвокатом позивача було надіслано адвокатський запит № 2008/19 до Харківської районної державної адміністрації Харківської області з метою скасувати державну реєстрацію ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) як фізичної особи підприємця та виключити відомості про нього з Єдиного державного реєстру юридичних осію, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або надати наступну інформацію та або належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) було зареєстровано як фізичну особу-підприємця та скаргу № 2008/19 на рішення Харківської районної державної адміністрації Харківської області про реєстрацію ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем до Міністерства юстиції України.

Відділом державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області, правонаступником якого є Сектор державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області, 22.08.2019 за вих. № 13-17/224 було надано відповідь на вищезазначений запит, у якому зазначалось, що скасування державної реєстрації фізичної особи-підприємця та виключення відомостей про нього з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань можливо за наявності відповідного рішення суду.

Не погодившись з діями відділу державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області щодо реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця та відмовою скасувати відповідний запис, а також з вимогою про сплату боргу, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) за визначенням пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-ІV із наступними змінами, це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Прийняття документів для державної реєстрації та здійснення державної реєстрації за визначенням пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" проводиться за принципом екстериторіальності в межах України.

Реєстраційна справа за визначенням частини 1 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" формується в паперовій та електронній формі після внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, державну реєстрацію фізичної особи - підприємця державну реєстрацію включення відомостей про юридичну особу та фізичну особу - підприємця.

Реєстраційна справа за визначенням частини 2 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" має реєстраційний номер, що присвоюється при внесенні до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, державну реєстрацію фізичної особи - підприємця і державну реєстрацію включення відомостей про юридичну особу та фізичну особу - підприємця.

Реєстраційна справа в паперовій формі за визначенням частини 3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань" зберігається у суб`єкта державної реєстрації за місцезнаходженням юридичної особи, громадського формування, фізичної особи - підприємця: щодо юридичної особи (крім громадського формування) та фізичної особи - підприємця - у виконавчих органах міської ради міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київській, Севастопольській міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях.

Суб`єкт державної реєстрації, який провів реєстраційну дію, протягом трьох робочих днів з дня її проведення надсилає документи, подані для проведення реєстрації, відповідному суб`єкту державної реєстрації, уповноваженому зберігати реєстраційні справи.

Для державної реєстрації фізичної особи підприємцем за визначенням частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" подаються такі документи: заява про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем; заява про обрання фізичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, - за бажанням заявника; нотаріально засвідчена письмова згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника чи органу опіки та піклування - для фізичної особи, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю, але не має повної цивільної дієздатності.

Для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за визначенням частини 4 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" подається один з таких документів: заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.

Відповідно до даних які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) наявна інформація про те, що 15.03.2016 року ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) звернувся до державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації громадських формувань ОСОБА_2 для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація фізичної особи-підприємця".

З оглянутих в судовому засіданні оригіналів реєстраційної справи, копії яких долучені до матеріалів справи, судом встановлено, що для державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) подав заяву про державну реєстрацію фізичної особи-підприємцем та копію картки платника податків.

Аналізуючи норми законодавства, судом не встановлено протиправності дій державного реєстратора відділу державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_2 , щодо реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця.

При цьому, як вбачається з матеріалів реєстраційної справи, зокрема з опису документів, що надаються фізичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація фізичної особи-підприємця", заявник особисто звернувся до державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації громадських формувань ОСОБА_2 для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація фізичної особи-підприємця".

Щодо твердження позивача про те, що невстановлена особа шляхом підробки документів зареєструвалась від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як фізична особа-підприємець, слід зазначити наступне.

Судом встановлено та представником позивача не заперечувалось, що Люботинським відділенням поліції Харківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області відкрито кримінальне провадження № 12019220780000563, дата надходження заяви 02.08.2019, слідчий: Календарова А.В. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Наведена правова норма вказує на те, що обов`язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили.

Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Враховуючи, що на час розгляду справи адміністративним судом триває досудове слідство та питання стосовно підробки підпису у встановленому законом порядку, не вирішено, суд не приймає до уваги такі твердження позивача.

З цього приводу суд констатує, що позивач не позбавлений права та можливості після закінчення розгляду кримінальної справи судом звернутись до адміністративного суду у встановленому законом порядку, а тому на теперішній час вимоги позивача є передчасними.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №2464-VI).

В розумінні статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску мають фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону №2464-VI).

Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону України №2464-VІ обов`язки платників єдиного внеску виникають у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичних осіб, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац перший пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ в редакції Закону України №77-VIII від 28.12.2014).

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ в редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014 у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Законом України №1774-VIII від 06.12.2016, який набрав чинності з 01.01.2017, до абзацу 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ внесено зміни, замінивши у першому реченні абзацу другого слова "має право самостійно" словом "зобов`язаний".

Крім того, Законом №2148-VIII від 03.10.2017 в абзаці другому пункту другого частини першої статті 7 Закону №2464-VІ слова "році" та "року" замінено відповідно словами "кварталі" та "кварталу".

Згідно з нормами частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

В силу приписів частини четвертої статті 8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника gjlfnrsd, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

При цьому недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449).

Згідно із вимогами пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI та Інструкції №449 на платника єдиного внеску покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Крім того, частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до положень частин першої - четвертої статті 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пунктів 1-3 Розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. В разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Відповідно до наведених норм чинного законодавства та даних обліку податкових органів контролюючим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 16.11.2018 року № Ф-8327-53 на суму 15 819, 54 гривень.

Приписами статті 25 Закону №2464-VI та пункту 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Інструкції протягом десяти календарних днів з дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком фіскального органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з фіскальним органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо згоди з фіскальним органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного фіскального органу або оскаржити вимогу до фіскального органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Згідно з пунктом 3 Розділу VI Інструкції №449 якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу (пункт 4 Розділу VI Інструкції).

Отже, чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки, і у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платниками єдиного внеску (які не виконали обов`язок щодо самостійного обчислення і сплати цих внесків в порядку і розмірах, визначених Законом №2464-VI) податковий орган вправі обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Водночас, аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є саме сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Станом на 31.10.2018 року згідно даних інтегрованої картки платника ІС «Податковий блок» (КБК 71040000) «ЄСВ за себе» обліковується борг по ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) з ЄСВ у сумі 15 819. 54 гривень.

Заборгованість зі сплати єдиного внеску виникла внаслідок несплати нарахувань: нарахування єдиного внеску від 09.02.2018 року - 8 448 гривень (розрахункова сума ЄСВ за 2017 рік); нарахування ЄВ від 19.04.2018 року. терм. сплати - 19.04.2018 року - 2 457. 18 гривень (за 1 квартал 2018 року); нараховано ЄВ від 19.07.2018 року, терм. сплати 19.07.2018 - 2 457, 18 гривень (за 2 квартал 2018 року); нараховано ЄВ від 19.10.2018 року, терм. сплати 19.10.2018 - 2 457, 18 гривень (за 3 квартал 2018 року).

Слід зауважити, що відповідно до частини шістнадцятої статті 25 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені за ЄСВ не застосовується.

Крім того, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) складена відповідачем із дотриманням вимог щодо форми та змісту, визначеної додатком 7 до Інструкції №449, та містить підставу її формування, яка вказана підкресленням однієї із підстав, передбаченої формою, а саме "дані інформаційної системи органу доходів і зборів".

Тому, оскільки відповідно до інформаційних баз даних позивач перебував на податковому обліку як фізична особа-підприємець з 15.03.2016 по 26.06.2019 йому правомірно сформовано спірну вимогу на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Суд зазначає, що у відповідності до частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до підпункту 1 пункту 11.18 Порядку обліку платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588, підставою для зняття фізичної особи-підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки.

Дата зняття з обліку фізичної особи-підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

В ході судового розгляду справи представником позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності вимоги Головного управління ДФС у Харківській області та дій державного реєстратора відділу державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області в особі ОСОБА_2 щодо проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця позивача, а тому суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Сектору державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03 грудня 2020 року.

Суддя Севастьяненко К.О.